Ухвала

від 01.12.2014 по справі 903/153/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"01" грудня 2014 р. Справа № 903/153/13-г Суддя господарського суду Волинської області Слободян П. Р., розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську, м. Нововолинськ

про визнання майнової вимоги на суму 120405,81грн.

у справі № 903/153/13-г за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Спецшахтопроходка", м. Луганськ

про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой", (м. Нововолинськ, вул. Автобусна, 3, код 37057801)

За участю представників сторін:

від боржника: н/з.

від УПФ України в м. Нововолинськ: н/з.

в судовому засіданні взяв учать ліквідатор - Темчишин В. П.

Встановив: 18 серпня 2014 року на адресу суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську від 28.04.2014 року №2907/09-04 про визнання поточних кредиторських вимог стосовно банкрута на суму 74047,15грн.

Ухвалою господарського суду від 19.08.2014р. розгляд питання про прийняття заяви Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську з грошовими вимогами відкладено до повернення матеріалів справи №903/153/13-г із суду апеляційної інстанції.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2014р. розгляд заяви призначено на 01.12.2014р.

До початку розгляду заяви від Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську надійшла заява № 6646/09-04 від 21.11.2014р. про розгляд заяви за відсутності його представника.

Ліквідатор ТзОВ "Луганскшахтострой" - Темчишин В. П. в заперечені № 288 від 28.11.2014р. та в судовому засіданні, в задоволенні заяви УПФ в м. Нововолинську про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 120405,81грн. просить відмовити з наступних підстав:

Відповідно до ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Крім того, Вищий господарський суд України у своєму Інформаційному листі від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 (зі змінами від 07.08.13 та 26.12.13) в п. 29 зазначає, що ст. 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав. У зв'язку з цим здійснюється капіталізація платежів за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 "Про реалізацію статей 45 і 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Що ж до витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Із заяви управління ПФУ від 14.08.2014 року про визнання поточних кредиторських вимог, слідує, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 120405,81грн. виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора /постанова господарського суду Волинської області від 10 вересня 2013 року/.

Дослідивши матеріали заяви, заслухавши заперечення ліквідатора, суд приходить до висновку про відмову у визнанні грошових вимог кредитора з врахуванням наступного:

Постановою суду від 10.09.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой", (м. Нововолинськ, вул. Автобусна, 3, код 37057801) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Темчишина В. П.

Статтею 1 Закону визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною 1 статті 23 Закону закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених частиною 1 статті 25 Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 2 статті 22 Закону.

Отже, зазначеними нормами Закону, законодавець чітко визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.

Заява про визнання поточних грошових вимог подається кредитором ліквідатору (не до суду) у ліквідаційній процедурі в межах строків, визначених частиною 2 статті 22 Закону.

Із заяви управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську від 14.08.14. № 5042/09-04 про визнання поточних вимог ліквідатором боржника вбачається, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора /постанова господарського суду від 10.09.2013р./.

Отже, вимоги управління Пенсійного фонду України в в м. Нововолинську не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 роз'яснено, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-XIV), ГПК України, іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 4212 з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.12.2013 №01-06/1862/2013 «Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», викладено таку правову позицію: з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у зв'язку з цим здійснюється капіталізація платежів за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян відповідно до постанови КМУ від 06.05.2000 №765. Щодо витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі у встановлений строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном і санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.03.14 р. у справі № 3-5rc14, в якій зазначено, що вимоги управління Пенсійного фонду України не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, оскільки виникли після винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону та у Постанові Верховного суду України від 08.04.14 р. у справі № 10/Б-711.

Враховуючи викладене вище, заява кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську від 14.08.2014 № 5042/09-04, задоволенню не підлягає.

Господарський суд, керуючись ст. 2, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську від 18.08.2014 № 5042/09-04 про визнання поточних кредиторських вимог на суму 120405,81грн., відмовити.

Суддя П. Р. Слободян