Постанова

від 01.07.2014 по справі 903/153/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа № 903/153/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу кредитора - Управління Пенсійного Фонду України у м. Нововолинському на ухвалу господарського суду Волинської області від 20.05.14 р.

у справі № 903/153/13-г (суддя Слободян Петро Романович )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " Спецшахтопроходка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився;

боржника - не з'явився;

арбітражного керуючого - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.05.2014 року у справі №903/153/13-г в задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську про визнання поточних кредиторських вимог на суму 74047,15рн. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, кредитор - Управління ПФУ в м. Нововолинську звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про визнання поточних кредиторських вимог.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 11.06.2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську звернулося до господарського суду з заявою про визнання поточних кредиторських вимог на суму 74047,15 грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за жовтень-грудень 2013 року та січень 2014 року.

Вказана заява обгрунтована посиланням на розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ТзОВ "Луганскшахтострой".

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луганскшахтострой" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру ліквідатором призначено арбітражного керуючого Темчишина В. П.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.12.2011 року, далі - Закон про банкрутство), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Крім того, п.29 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з подальшими змінами) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань вважається таким, що настав.

Що ж до витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі у встановлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом, відповідні зобов'язання не виникають.

Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст.23 Закону.

З викладеного вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційній процедурі з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Законами України врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, при здійсненні процедури банкрутства боржника (підприємства, установи, організації) до правовідносин, які виникли між ним та іншими господарюючими суб'єктами, юридичними або фізичними особами, а також органами доходів і зборів та іншими державними органами, застосовується Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним Законом та має перевагу серед інших нормативно-правових актів, в тому числі, пов'язаних із застосуванням норм податків і зборів.

Як вбачається з заяви кредитора, заборгованість по кредиторським вимогам виникла за період з жовтня-грудня 2013р. по січень 2014р., тобто після винесення судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом (10.09.2013р.), а відтак, дані вимоги не мають характеру поточних.

Відповідно до ч.8 ст.41 Закону про банкрутство, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам в порядку, передбаченому ст.45 Закону; з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні платежі та витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

В статті 42 Закону про банкрутство визначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, яка також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З вищевикладеного слідує, що вимоги заявника не є ані витратами четвертої черги, ані поточними зобов'язаннями.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.03.2014р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2013р. у справі №6/108-09.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви УПФУ в м. Нововолинську про визнання кредиторських вимог до банкрута на суму 74047,15 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 20.05.2014 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.