Постанова

від 21.11.2014 по справі 910/14611/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2014 р. Справа№ 910/14611/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Шулєпов С.С. (представник за довіреністю), Діденко Ю.О. (представник за довіреністю), Грищенко І.С. (представник за довіреністю)

від відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом): Земницький Д.П. (представник за довіреністю)

від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Клименко М.С. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор"

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.09.2014 р.

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор"

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 22.09.2014 р.

у справі №910/14611/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до 1)Приватного акціонерного товариства "Ренесанс",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор"

про стягнення 56003916,75 доларів США

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Ренесанс"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" про стягнення 56003916,75 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 01.10.2008, укладеним між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та відповідачем-1, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість у розмірі 56003916,75 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 49425341,00 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6578575,75 доларів США. Оскільки виконання зобов'язання за названим кредитним договором було забезпечено порукою за договором поруки від 22.10.2008, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Разом із позовною заявою позивачем за первісним позовом було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Приватного акціонерного товариства "Ренесанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" в межах позовних вимог, а саме: 56003916,75 доларів США.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14611/14 та призначено розгляд справи.

22.09.2014 до початку судового засідання надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк", в якому позивач за зустрічним позовом просить суд визнати поруку, що виникла із Договору поруки від 22.10.2008, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" та Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед припиненою.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що порука припинилася з підстав закінчення строку пред'явлення вимог до поручителя та з підстав зміни основного зобов'язання, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився розмір його відповідальності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання поруки припиненою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Ренесанс", які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми у розмірі 56003916 доларів США 75 центів. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор", які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми у розмірі 56003916 доларів США 75 центів. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Ренесанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість у розмірі 56003916 доларів США 75 центів та судовий збір у розмірі 74907 грн. 00 коп. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Приватного акціонерного товариства "Ренесанс" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" залишити без задоволення, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник посилається на те, що :

- провадження у даній справі підлягає припиненню, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, враховуючи застереження в кредитному договорі про те, що будь-які відносини сторін регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Кіпру, сторони передають його до невиключної юрисдикції судів Кіпру;

- суд порушив положення ст. 36 ГПК України та безпідставно взяв до уваги фотокопії документів, що були додані до позовної заяви та не були належним чином засвідчені, у відповідності до ДСТУ 4163-2003;

- під час розгляду даної справи в провадженні господарського суду міста Києва знаходилась справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору, із тих же підстав (справа №910/14498/14);

- розгляд справи відбувався за відсутності відповідача-1 за первісним позовом, не повідомленого належним чином;

- судом було порушено норми ст. 207 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки судом не перевірено повноваження осіб, що підписали Кредитний договір, договір поруки, договір відступлення прав вимоги;

- позивачем за первісним позовом не підтверджено належними документами фактичне надання кредитних коштів відповідачеві-1 за первісним позовом, а судом були зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи;

- порука, що виникла на підставі договору поруки від 22.10.2008 р. припинилась у зв'язку зі спливом строку, встановленого ч.2 ст.559 Цивільного кодексу України;

- матеріали справи не містять жодних доказів існування грошового зобов'язання відповідача-1 за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом, відсутнє належне обґрунтування суми заборгованості пред'явленої до стягнення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2014р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2014р.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 скасувати та у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2014р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2014р.

Розпорядженнями заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Зубець Л.П., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Зубець Л.П., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р. відкладено розгляд справи 12.11.2014 р.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.11.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) розгляд справи відкладено на 19.11.2014 р. Зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо клопотання відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2014 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 19.11.2014 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.11.2014 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 21.11.2014 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2014 р. оголошено перерву та надано можливість представнику відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) ознайомитися з матеріалами справи.

21.11.2014 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду (після перерви та ознайомлення представника відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) з матеріалами справи) від представника відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) надійшло клопотання про забезпечення прав відповідача-2, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" просить суд забезпечити встановлені ст.22 Господарського процесуального кодексу України права та надати відповідачу-2 можливість ознайомитися з матеріалами справи для надання пояснення по суті справи (заперечення проти первісного позову), відкласти розгляд справи.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки представнику відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) було надано можливість ознайомитися з матеріалами справи, а також враховуючи те, що 22.10.2014 р. відповідач-1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) був повідомлений про розгляд апеляційних справ у даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями поштового відправлення, останній мав достатньо часу для підготовки власної правової позиції по суті справи та викладення своїх пояснень в письмовій формі.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тому суд розцінює заявлення відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи як зловживання його процесуальними правами і тому відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.11.2014 р. представник відповідача-2 за первісним позовом підтримав клопотання (яке надійшло через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 18.11.2014 р.) про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи №911/4848/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", за участю третіх осіб ПрАТ "Міські інвестиції", приватного нотаріуса нотаріального округу Нема О.В. про зобов'язання вчинити дії та визнання недійсними договорів від 17.04.2014 р. про передачу (відступлення) прав вимоги, укладені між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", просив його задовольнити, зупинити провадження у справі №910/14611/14.

Представник відповідача-1 за первісним позовом підтримав заявлене клопотання.

Представники позивача за первісним позовом заперечували проти клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Розглянувши заявлене клопотання представника відповідача-2 за первісним позовом про зупинення провадження у справі №910/14611/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №911/4848/14, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №910/14611/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №911/4848/14. При цьому зазначає, що відповідачем-2 за первісним позовом не доведено в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №911/4848/14.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-2 за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, просив рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 скасувати та у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-1 за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, просив рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 скасувати та у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, просив рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 та ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.10.2008 р. між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед, як кредитором, та Відкритим акціонерним товариством "Ренесанс" (яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство), як позичальником, було укладено кредитний договір (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 2.1 якого банк погоджується надати позичальнику строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 55600000,00 доларів США, причому така сума перераховується на рахунок позичальника, яким згідно розділу "Визначення та терміни" є рахунок №26004293902, відкритий в Місцевому банку.

Вказаний Кредитний договір було зареєстровано в Національному банку України, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №10091 від 08.10.2008 р.

На виконання умов Кредитного договору банком було перераховано позичальнику кредит у розмірі 55600000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку та свіфт-повідомленнями.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору основна сума кредиту має бути виплачена на рахунок кредитора рівними, послідовними місячними внесками, які починаються в першу дату повернення (внесок повернення). Кожний внесок повернення належить до сплати кожної наступної дати повернення.

Дата повернення, згідно п. 1.1 Кредитного договору, означає кожну дату повернення кредиту за цим договором, за умови, що перша дата повернення є дата, що припадає на дату сплати процентів, яка настає із або після спливу чотирьох років після дати цього Договору, та кожні наступні дати повернення є наступними датами сплати процентів. Дата сплати процентів означає останню дату кожного періоду нарахування процентів. Якщо будь-яка дата сплати процентів не є робочим днем, дата сплати процентів буде попереднім робочим днем.

Виходячи зі змісту пункту 8.1 Кредитного договору період нарахування кредиту поділений на періоди нарахування процентів наступним чином: а) перший період нарахування процентів починається на дату використання і закінчується в останній робочий день того ж календарного місяця; b) кожен наступний період нарахування процентів (за винятком останнього періоду нарахування процентів) розпочнеться в останній день попереднього періоду нарахування процентів та закінчиться в останній робочий день наступного календарного місяця; та с) останній період нарахування процентів почнеться в останній день передостаннього періоду нарахування процентів та закінчиться в остаточну дату повернення.

Пунктом 8.2 Кредитного договору передбачено, що процентна ставка, належна до сплати за кредитом на кожен період нарахування процентів, становить річну процентну ставку, яка є сумою базової ставки та чинної маржі, що згідно абз. 2 п.п. 1.1 п.1 Кредитного договору становить: ставку місячний LIBOR + маржа 7% на рік.

Згідно з п.п. 8.4, 8.5 Кредитного договору позичальник виплачує нараховані проценти в останній день кожного періоду нарахування процентів, які нараховуються на несплачену основну суму кредиту. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів, що минули у періоді нарахування процентів, поділеному на 365.

22.10.2008 р. між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор", як поручителем, укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), в преамбулі якого вказано, що відповідно до двох кредитних договорів від 01.10.2008, укладених між ВАТ "Ренесанс" (у якості позичальника) та Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (у якості кредитора), до якого в подальшому час від часу можуть вноситись зміни, нові формулювання, який може змінюватися, до якого можуть вноситися додатки, щодо якого може бути здійснена новація, або права по якому можуть бути відступленими, та відповідно до умов, наведених в ньому, кредитор погодився надати позичальнику строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 14400000,00 доларів США та строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 55600000,00 доларів США на умовах, що більш детально викладені в Кредитних договорах.

Умовами п. 16.1 Кредитного договору передбачено, що в будь-який час банк може без згоди позичальника відступити або передати повністю або частково третій стороні будь-які права та зобов'язання, супровідні права та претензії, вже наявні або які виникнуть у майбутньому, за цим договором. Банк повідомить позичальника щодо будь-якого такого відступлення або передачі.

17.04.2014 р. між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (надалі - ПАТ "Альфа-Банк") було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) (надалі - Договір факторингу), відповідно до п.2.1 якого ПАТ "Альфа-Банк" зобов'язується на дату підписання цього договору передати в розпорядження банку грошові кошти на загальну суму 23711228 доларів США, а банк в обмін на це безумовно, остаточно та повністю відступає ПАТ "Альфа-Банк" права вимоги за Кредитним договором з дати відступлення. Дата відступлення, згідно пункту 1 Договору факторингу означає дату укладення цього договору.

Відповідно до пункту 2.8 Договору факторингу, у зв'язку з відступленням права вимоги за Кредитним договором банк безумовно, остаточно та повністю передає ПАТ "Альфа-Банк" всі права, титул та майнові права Банку та за правами вимоги за договорами застави та договорами поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, в результаті укладення між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та ПАТ "Альфа-Банк" Договору факторингу ПАТ "Альфа-Банк" набув права, належні кредитору за Кредитним договором.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку позивача, відповідач-1 неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 01.10.2008, укладеним між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та відповідачем-1, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість у розмірі 56003916,75 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 49425341,00 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6578575,75 доларів США. Оскільки виконання зобов'язання за названим кредитним договором було забезпечено порукою за договором поруки від 22.10.2008, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Відповідач-2 за первісним позовом стверджує, що даний спір підсудний судам Республіки Кіпр та не підлягає розгляду в господарських судах України, з огляду на положення п. 24.1 розділу 24 кредитного договору від 01.10.2008 р., а тому провадження у даній справі підлягає припиненню.

Проте колегія суддів не погоджується з даним твердженням, вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24.1 Кредитного договору від 01.10.2008 р. цей договір та будь-які відносини за операцією позичальника з банком регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Кіпру, та сторони передають його до невиключної юрисдикції судів Кіпру.

Отже, сторони Кредитного договору обрали саме невиключну юрисдикцію судів Кіпру, таким чином усунувши перешкоди проти звернення до суду інших країн.

Як вбачається з п. 25 Кредитного договору, при виникненні будь-якого спору або розбіжності будь-якого характеру за або у зв'язку з цим договором, або будь-якого доповнення, змін або додатків до цього договору, кредитор може вирішити шляхом надання повідомлення позичальнику, врегулювати таку претензію шляхом арбітражу у відповідності до нині чинного Арбітражного регламенту Міжнародної Торгової Палати колегією з трьох арбітрів, призначених у відповідності до Регламенту. Місцем проведення арбітражу буде Лондон, Англія. Процесуальним законодавством арбітражу буде законодавство Англії. Мовою будь-якого арбітражного провадження буде англійська мова.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно зі ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень кожна договірна держава визнає письмову угоду, по якій сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Зі змісту п. 25 Кредитного договору вбачається, що сторони не визначили, який саме орган (арбітраж, третейський суд) сторони обрали для вирішення можливих спірних питань, у зв'язку з чим арбітражна угода не може бути виконана.

Заява відповідача-2 про застосування арбітражного застереження задоволенню не підлягає, оскільки наведена в розділі 15 Договору поруки від 22.10.2008 арбітражна угода не може бути виконана з тих же підстав, що і арбітражна угода, яка міститься в п. 25 кредитного договору від 01.10.2008 р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що даний спір з урахуванням встановлених Господарським процесуальним кодексом України правил підсудності підлягає розгляду в господарському суді міста Києва.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про залишення первісного позову без розгляду (в обґрунтування якого позивач посилався на наявність в провадженні господарського суду міста Києва справи №910/14498/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і у даній справі), оскільки до поданого клопотання відповідачем-2 додано лише копію позовної заяви, однак не подано доказів порушення провадження (або будь-яких інших процесуальних документів) у справі №910/14498/14.

Щодо права, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав (ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право", цей закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, як визначення застосовуваного права.

Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" є нормативно-правовим актом, який надає господарським судам право застосовувати норми права інших держав, зокрема і у випадках, коли учасники правовідносин самостійно здійснили вибір права, у відповідності до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", яка має назву "Автономія волі".

Водночас, згідно преамбули Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Тобто, Законом визначено можливість його застосування виключно до правовідносин, які мають елементи, пов'язані з іноземними правовими порядками (іноземний елемент).

Частиною 6 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

За змістом ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Отже, виключно за наявності у правовідносинах між учасниками правовідносин вказаних обставин (наявності іноземного елемента), можливе застосування до правовідносин правила "Автономії волі", тобто вибору права інших держав.

З огляду на те, що у правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачами, відсутній іноземний елемент, оскільки учасники правовідносин (позивач, відповідач-1 та відповідач-2) є юридичними особами-резидентами України, об'єкт (грошові кошти стягуються з резидента на користь резидента) знаходяться на території України, юридичний факт (невиконання вимоги про погашення заборгованості) має місце на території України, можливість застосування Закону України "Про міжнародне приватне право" є неможливим, а тому в силу положень ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України даний спір має вирішуватись згідно чинного законодавства України.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань, а саме майнових зобов'язань згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до умов Кредитного договору, банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в частині надання Приватному акціонерному товариству "Ренесанс" кредиту на загальну суму 55600000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку та світ-повідомлень.

Відповідачем-1 в порушення умов Кредитного договору взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором в частині своєчасної сплати коштів в рахунок погашення наданої суми кредиту, а також сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, належним чином виконані не були. У зв'язку з цим у відповідача-1 утворилась заборгованість, розмір якої станом на 06.05.2014 (дата вимоги про дострокове повернення кредиту) становив: 26705555,55 доларів США - непогашена прострочена заборгованість за основною сумою кредиту та 6278422,99 доларів США - нараховані та несплачені проценти за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 15.14 Кредитного договору встановлено, що на та в будь-який час після настання випадку невиконання зобов'язань, що триває, банк може шляхом надання письмового повідомлення позичальнику, зокрема, вимагати негайного погашення всього несплаченого залишку кредиту та всіх нарахованих процентів та всіх витрат та видатків та будь-яких інших грошових коштів, належних до сплати за цим договором.

До випадків невиконання зобов'язання, згідно п. 15.1 Кредитного договору, є в тому числі несплата будь-яким боржником на належну дату платежу будь-якої суми, яка має бути сплачена відповідно до фінансового документа, в місці та в валюті, в якій вона зазначається належною до сплати.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору, а саме: несвоєчасною сплатою коштів в рахунок погашення кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та нарахованих штрафних відсотків, 07.05.2014 позивачем направлено на адресу позичальника та поручителя вимогу про дострокову сплату непогашеної суми кредиту у розмірі 49425340,62 доларів США, суми нарахованих та не сплачених процентів у розмірі 6278422,99 доларів США.

Вимога позивача відповідачами задоволена не була, суму неповернутого кредиту у розмірі 49425340,62 доларів США, а також суму нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 6278422,99 доларів США на рахунок позивача не перераховано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором станом на 01.06.2014 р. становила 56003916,75 доларів США, з яких: 49425341,00 доларів США - заборгованість по кредиту, 6578575,75 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, нараховані по 31.05.2014 включно.

Відповідачами наданий позивачем розрахунок заборгованості не оспорено, належних та допустимих доказів на спростування факту існування заборгованості та її розміру не надано.

З огляду на викладене, враховуючи порушення відповідачем-1 зобов'язань з дострокового повернення суми наданого кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків та заборгованості по штрафній відсотковій ставці, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 56003916,75 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором поруки відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, поручитель безумовно та безвідклично: а) зобов'язується в інтересах банку як основний боржник забезпечити своєчасне виконання у повному обсязі позичальником та/або будь-якими іншими боржниками всіх зобов'язань, які виникають згідно з фінансовими документами або у зв'язку з ними, стороною яких є кожен такий боржник, і b) зобов'язується в інтересах банку як основний боржник негайно на першу вимогу сплатити будь-яку таку суму на належну дату платежу згідно з будь-яким фінансовим документом або у зв'язку з ним.

За змістом п. 3.2 Договору поруки поручитель зобов'язується в інтересах Банку сплатити проценти за зобов'язаннями, стосовно яких поручитель зобов'язався надати поруку згідно із цим договором з дати виставлення відповідної вимоги і до дати виплати всіх таких коштів чи виконання фінансових та інших зобов'язань.

Згідно з вимогами зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати поруку, що виникла із Договору поруки від 22.10.2008 припиненою.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" посилається на те, що внаслідок укладення між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Приватним акціонерним товариством "Ренесанс" Додаткової угоди №1 від 17.12.2008 р. до Кредитного договору від 01.10.2008 р. фактично була збільшена відповідальність поручителя за Договором поруки від 22.10.2008 р., оскільки за змістом наведеної Додаткової угоди встановлено більший розмір комісійних за організацією кредиту - у розмірі 390920,00 доларів США, що є більшим, порівняно із попередньою редакцією.

Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Пунктом 3.1 Договору поруки сторони погодили, що в усій мірі, як це дозволяється згідно з чинним законодавством, поручитель безумовно та безвідклично зобов'язується в інтересах банку як основний боржник забезпечити своєчасне виконання у повному обсязі позичальником та/або будь-якими іншими боржниками всіх зобов'язань, які виникають згідно з фінансовими документами або у зв'язку з ними, стороною яких є кожен такий боржник,

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладення сторонами додаткової угоди до Кредитного договору та збільшення розміру комісійної винагороди не є збільшенням обсягу відповідальності боржника за Договором поруки від 22.10.2008, і, як наслідок, не може бути підставою для припинення поруки в розумінні ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Твердження відповідача-2 про те, що зобов'язання поруки припинилось, колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Умовами Кредитного договору чітко передбачено строки виконання зобов'язань позичальника, за виконання яких поручився відповідач-2 внаслідок укладення Договору поруки від 22.10.2008 (строк повернення кредиту, строк сплати відсотків тощо).

За умовами Кредитного договору звернення із вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту є правом кредитодавця. Виникнення зобов'язання з дострокового повернення суми кредиту пов'язується із пред'явленням відповідної вимоги, а не виникає з настанням будь-якого передбаченого Кредитним договором випадку невиконання.

Таким чином, строк виконання зобов'язання, яке є предметом розгляду у даній справі (тобто зобов'язання з дострокового повернення всієї суми кредиту), настав після пред'явлення Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" вимоги від 06.05.2014.

Твердження позивача за зустрічним позовом, що вимога до ТОВ "Виробничий вектор" мала бути пред'явлена до 01.10.2012 не відповідає дійсності.

З огляду на викладене, враховуючи те, що колегією суддів встановлено відсутність підстав для визнання поруки, що виникла із Договору поруки від 22.10.2008 р., припиненою, вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" про визнання поруки припиненою є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Твердження скаржника щодо порушення судом процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 69, 77 ГПК України є безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи процесуальні документи у справі №910/14611/14 надсилались судом на адреси відповідача-1, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно відомостей, актуальних на момент їх надсилання, а тому відповідач-1 належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання скаржника на те, що судом порушено положення ст. 36 ГПК України та безпідставно взято до уваги фотокопії документів, що були додані до позовної заяви та не були належним чином засвідчені, у відповідності до ДСТУ 4163-2003 є безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи засвідчені належним чином: прошиті, скріплені печаткою позивача.

Щодо заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.

Разом із позовною заявою позивачем за первісним позовом було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Приватного акціонерного товариства "Ренесанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" в межах позовних вимог, а саме: 56003916,75 доларів США.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Ренесанс", які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми у розмірі 56003916 доларів США 75 центів. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор", які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми у розмірі 56003916 доларів США 75 центів. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала була прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема, без належного обґрунтування в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача-2; на думку скаржника посилання позивача на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення, не є достатньою підставою для накладання арешту.

Як встановлено вище, предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів (з ПрАТ "Ренесанс", як з боржника за кредитним договором, а з ТОВ "Виробничий вектор", як з поручителя) заборгованості за неналежне виконання боржником грошових зобов'язань за Кредитним договором від 01.10.2008 р. у розмірі 56003916,75 доларів США.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості є значним, а з моменту пред'явлення вимоги відповідачами не було вчинено жодних дій на погашення зазначеної заборгованості. Наведене, за твердженням позивача, свідчить про недобросовісність відповідачів у веденні ними своєї господарської діяльності та можливість вчинення ними дій, направлених на переведення наявних на їхніх рахунках грошових коштів з метою ухилення від сплати заборгованості. Крім того, позивач вказував на негативну тенденцію фінансового стану відповідача-1 (позичальника).

В доповненнях до заяви позивач зазначив також, що 09.09.2014 Єдиним акціонером, що одноосібно володіє 100% акцій відповідача-1 та здійснює повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів, прийнято рішення про припинення емітента в результаті його ліквідації. Зазначене, за твердженням позивача, свідчить про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від відповідальності за виконання Кредитного договору.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві доводи позивача про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/14611/14 є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення суду. Тобто, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (аналогічна позиці викладена в абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16).

За змістом ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна позиці викладена в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

В п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 визначено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

Задовольняючи клопотання позивача, суд першої інстанції обмежив розмір суми (56003916,75 доларів США), виходячи з ціни позову, що пов'язано з розглядом даної справи.

Колегія суддів вважає, що виходячи з пов'язаності предмету спору з заходами забезпечення позову, можливості утруднення або унеможливлення виконання рішення, а також з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання відповідачем-1, є тривалим, а сума заборгованості - значною, клопотання позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню в частині накладення арешту на кошти відповідачів (в межах ціни позову). Накладення судом першої інстанції арешту саме на суму 56003916,75 доларів США не суперечить чинному законодавству, оскільки в даному випадку зазначена сума обмежується ціною позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення та ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни оскаржуваних рішення та ухвали суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 залишити без змін.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі №910/14611/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/14611/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко