Ухвала

від 11.11.2014 по справі 804/6699/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 рокусправа № 804/6699/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Шлай А.В.

           суддів:                     Мельника В.В. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:          Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі № 804/6699/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАТОНА ПРАЙМ” до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАТОНА ПРАЙМ” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003412202 від 19 грудня 2013 року, прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 55990,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку, на підставі якої прийнято Акт від 29 листопада 2013 р. № 1247/2202/37857366 (надалі – Акт перевірки), яким встановлено порушення ст. 185, п. 198.6 ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит у червні 2013 року на суму 55990,13 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за червень 2013 року, а також залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року на суму 55990 грн., у тому числі по періодах, виникнення — червень 2013 року. Позивач вважав спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат інших підприємств.

У судовому засідання сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та заперечення на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 21 листопада 2013 р. по 27 листопада 2013 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАТОНА ПРАЙМ” з питань достовірності декларування від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 р. у розмірі 298062,00 грн., який виник за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні 2013 р., червні 2013 р. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 29 листопада 2013 р. № 1247/2202/37857366 (надалі – Акт перевірки), яким встановлено порушення ст. 185, п. 198.6 ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит у червні 2013 року на суму 55990,13 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за червень 2013 року, а також залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року на суму 55990 грн., у тому числі по періодах, виникнення — червень 2013 року. На підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0003412202 від 19.12.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі всього на 55990,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведена правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій, транспортування товарів/послуг, отримання рекламних, інформаційних та консультаційних послуг (ТОВ “Світ нашої реклами”, ТОВ “НВП “Інформаційні технології”, ТОВ “Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку – Україна”, ТОВ “Голос.ЮА”, ТОВ “Едіпресс Україна”), а саме: договори, додаткові угоди до них, акти здачі-прийняття, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, виписки з рахунків,накладні на відпуск продукції, відомості по рахунку 63101, квитанції про приймання вантажу, податкові декларації, оборотні відомості, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів, пояснення начальника відділу маркетингу ТОВ “Латона Прайм” щодо організації рекламної діяльності, пояснення менеджера із логістики ТОВ “Латона Прайм” щодо перевезення продукції підприємства.

Крім того, Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкове повідомлення-рішення; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі № 804/6699/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                            А.В. Шлай

          Суддя:                                                            В.В. Мельник

          Суддя:                                                            С.В. Чабаненко