Постанова

від 20.05.2009 по справі 8/14/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/14/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.05.09                                                                                       Справа №8/14/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

позивача: Коршун І.Е., довіреність від 08.12.2008р. № б/н;

відповідача: Ніколаєнко М.М., довіреність від 10.12.2008р. №20-426;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2009р. у справі № 8/14/09

за позовом: Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів”, м. Запоріжжя,                  

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя,

про стягнення 292594,09 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 272574,47 грн. основного боргу за договором №20/2008/1893 від 11.08.2008р., 17922,92 грн. пені та 2096,70 грн. 3% річних. З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив стягнути 20940,56 грн. пені та 2617,57 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2009 року у справі №8/14/09 (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” 20940,56 грн. неустойки, 2617,57 грн. 3% річних та 2560,60 грн. судових витрат. В частині стягнення 222574,47 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В інші частині позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду мотивоване тим, що за порушення виконання зобов'язання сторона несе відповідальність, яка передбачена умовами договору та чинним законодавством. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 50000,00 грн. суд відмовив з тих підстав, що сума заявлена безпідставно, оскільки на момент подання позову зазначена сума була сплачена. В частині стягнення суми 222574,47 грн. провадження у справі припинено у зв'язку із сплатою боргу після порушення провадження у справі.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, відповідач, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2009 року по справі №8/14/09 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при прийнятті оскарженого рішення не прийнято до уваги заперечень відповідача відносно недотримання позивачем умов, визначених п.4.3 договору та п.2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, а саме: ненадання повного пакету документів на поставлену продукцію. Вважає, що оскільки позивачем рахунки у відповідності до умов пунктів 4.3 та 5.1 відповідачу не надавалися, обов'язок по оплаті поставленої продукції не настав, та, відповідно, не має підстав для стягнення штрафних санкцій. За позицією заявника апеляційної скарги, за відсутності доказів виконання позивачем зобов'язання щодо надання рахунків на поставлену продукцію, відсутні підстави для звернення до суду із захистом прав.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2009 року у справі  № 8/14/09 апеляційний розгляд справи призначено на 20.05.2009 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області  від 04.02.2009 року у справі № 8/14/09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленої продукції є доведеним, будь-яких заперечень відносно незгоди з оплатою відповідачем не надавалось. Наголошує, що постачання продукції проводилось разом із товаросупровідними документами згідно умов договору та у відповідності з Інструкцією П-6. Зазначає, що за вимогами Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, а в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні (п.12 Інструкції). Надання рахунку, за позицією позивача, підтверджується тим, що відповідачем не надано акту згідно Інструкції П-6 про відсутність рахунку-фактуру в пакеті товаросупровідних документів та видатковими накладними на поставлену продукцію, в яких зазначено про пред'явлення рахунку та міститься підпис представника відповідача, і протилежного відповідачем не доведене. Посилання заявника апеляційної скарги на необхідність направлення товаросупровідних документів окремо поштовими листами з повідомленням про вручення, або надання через канцелярію чи фінансовий відділ підприємства під підпис вважає такими, що не ґрунтуються на порядку, узгодженому сторонами у договорі.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 912 від 20.05.2009 року справу №8/14/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

В судовому засіданні 20.05.2009 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та  підтвердив сплату  суми основного боргу.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                     ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 272574,47 грн. основного боргу за договором №20/2008/1893 від 11.08.2008р., 17922,92 грн. пені та 2096,70 грн. 3% річних.

Письмовою заявою від 21.01.2009р. № 32 позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 37000,00 грн. основного боргу, 20362,44 грн. пені та 2545,31 грн. 3% річних.

Заявою №2 про уточнення позовних вимог від 04.02.2009р. позивач у зв'язку із повним погашення відповідачем суми основного боргу уточнив свої вимоги та просив стягнути 20940,56 грн. пені та 2617,57 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2009 року у справі              №8/14/09 позовні вимоги задоволені в частині стягнення 20940,56 грн. пені та 2617,57 грн. 3% річних.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” (надалі – постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (надалі – покупець) було укладено договір №20/2008/1893, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготувати та поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість вказані у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Пунктом 4.3 визначено перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Згідно із п.5.1 зазначеного договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 25 днів з моменту поставки та прийому продукції у відповідності з р.6 на підставі наданих документів, вказаних в п.4.3 договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків переноситься до моменту отримання повного пакету документів.

Пунктом 8.4 договору сторонами узгоджено, що за прострочку оплати згідно п.5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.

Специфікацією № 1 сторонами узгоджено найменування, кількість та ціни продукції, яка поставляється.

На виконання умов договору постачальником протягом серпня 2008 року здійснена поставка продукції на загальну суму 386294,26 грн., що підтверджується видатковими накладними  №34807 від 19.08.2008р., №35278 від 20.08.2008р., №35658 від 28.08.2008р., №35686 від 28.08.2008р., №36192 від 29.08.2008р., та відміткою працівника складу №93 відповідача.

Обставини справи свідчать, що позивачем умови договору виконані належним чином, поставка товару здійснювалася у відповідності із визначеними у договорі та додаткових угодах умовами.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконані, докази оплати товару відсутні, що свідчить про порушення відповідачем п 5.1 договору.  

14.10.2008р. ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів” на адресу відповідача була направлена претензія  №682/1 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 386294,26 грн., 3606,61 грн. штрафних санкцій та суму 454,93 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сума заборгованості станом на момент прийняття рішення була сплачена відповідачем в повному обсязі. У зв'язку повним погашенням заборгованості позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 20940,56 грн. та 2617,57 грн. трьох відсотків річних. Стягнення вказаних сум позивач обґрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов'язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення  відповідачем  умов  договору (п.5.1 договору).

З урахуванням уточнення позовних позивачем заявлено до стягнення суму 20940,56 грн. штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну сплату суми основного боргу та 2617,57 грн. 3% річних.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі – Закон) платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.

Пунктом 8.4 договору сторонами обумовлено, що за прострочку оплати згідно п.5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 20940,56 грн. заявлені обґрунтовано.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, і встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати боргу до сплати підлягає сума боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи, що погашення відповідачем суми 222574,47 грн. основного боргу мало місце лише після порушення провадження по справі господарським судом першої інстанції (виписки банку за період з 30.09.2008р. по 20.01.2009р. – аркуші справи 91-115), тобто вже під час розгляду спору в судовому порядку, в той час як позовні вимоги заявлені за період з 26.09.2008р. по 20.01.2009р., а отже не виключення господарським судом вказаної суми із загальної суми боргу при визначенні пені та 3% річних є правомірним, оскільки час до погашення заборгованості за договором є часом прострочення виконання зобов'язання.   

Здійснюючи розрахунок пені та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегією суддів встановлено, що з урахуванням сплати суми основного боргу за відповідними поставками висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення пені та трьох відсотків річних в межах заявлених позовних вимог сум є правомірними.

Враховуючи безпідставність позовних вимог в частині стягнення 50000,00 грн., оскільки зазначена сума була погашена відповідачем до порушення провадження по справі, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про відмову в цій частині позову.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення суми 222574,47 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки вказана сума основного боргу була сплачена після порушення провадження по справі.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що господарським судом при вирішенні справи не враховано недотримання позивачем визначених п. 5.1 договору умов, а саме: ненадання повного пакету документів на поставлену продукцію, з наданням яких пов'язано виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару, спростовуються матеріалами справи.

Так, сторонами по договору пунктом 4.3 договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка і при відсутності яких строк розрахунків переноситься до моменту їх отримання. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну.

Відповідачем заперечується факт надання постачальником рахунків.

Сторони в розділі 6 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складення відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність рахунку-фактури в пакеті товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем спірних рахунків, і протилежного відповідачем не доведене.

Колегія суддів також приймає до уваги, що відповідачем до моменту розгляду справи у господарському суді ніяких зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось, претензія позивача залишена боржником без відповіді.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача  задоволенню не підлягає.

Судові витрати за позовом ( державне мито в сумі 2462,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98,06 грн. ) правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись  п.1-1 ст.80, ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2009 року у справі №8/14/09 залишити без змін.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.