Постанова

від 19.05.2009 по справі 26/449

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/449

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.05.2009                                                                                           № 26/449

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Попікової  О.В.

          Поляк О.І.

 при секретарі:           Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - не зявились

 від відповідача -не зявились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009

 у справі № 26/449 (суддя Пінчук В.І.)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист"

 до                                                   ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

 про                                                   стягнення 9019,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та Захист»  (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (надалі відповідач) 8060,40 грн. заборгованості за Договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів  № 02/ОП/05/2007 від 22 травня 2007р., укладеного між позивачем – перестрахувальником та відповідачем-перестраховиком та 959,14 грн. пені, нарахованої на підставі п.12.2 згаданого Договору у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо виплати своєї частки страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволені в частині стягнення з відповідача 959,14грн. пені. Щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8060,40 грн., провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 02/ОП/05/2007 від 22 травня 2007р. щодо виплати своєї частки страхового відшкодування в передбачений Договором строк, що згідно умов п. 12.2 зазначеного Договору тягне відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від суми платежу. Суд, посилаючись на вимоги статей 525, 526, Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та враховуючи умови п.п. 4.4.4, п 12.2  Договору № 02/ОП/05/2007р. від 22.05.2007р., визнав правомірним та обґрунтованим визначений позивачем розрахунок щодо стягнення 959,14грн. пені.

У зв'язку зі сплатою відповідачем 8060,40 грн. основного боргу в повному обсязі (платіжне доручення від 28.01.2009р. № 179),  суд на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в цій частині провадження у справі припинив. Судові витрати у розмірі 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу було покладено на відповідача.

Відповідач – Закрите акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 12.02.2009р. у даній справі, посилаючись на вимоги статей 104 ГПК просить його скасувати в частині стягнення на користь позивача пені в розмірі 959,14 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- посилаючись на вимоги п. 12.2 Договору перестрахування, яким визначено, що пеня сплачується за письмовою вимогою Сторони,  наголошує на тому, що жодних письмових вимог щодо сплати пені від Позивача не надходило, і відповідно відсутні підстави для стягнення пені на підставі згаданого пункту договору.

- при цьому, апелянт зауважує на тому, що затримка з проведення виплати частки страхового відшкодування пов'язана з перевіркою надісланого Позивачем пакету документів по даному страховому випадку, яку відповідач проводив у зв'язку з явним завищенням вартості робіт та деталей та недотриманням останнім вимог п. 4.2.8 Договору перестрахування.

У відзиві на апеляційну скаргу від 5.05.2009р. № 618, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому, позивач наголошує на тому, що умовами пункту 12.2 Договору перестрахування, та іншими положеннями згаданого договору не передбачалось вказівок, що визначають форму письмового документа з вимогою про виплату пені (претензія, позовна заява, тощо.). Також, позивач зауважував на зверненні до суду з позовом, в якому міститься вимога про нарахування та сплату пені, тобто ним дотримано умови п.12.2 Договору перестрахування. Окрім цього, позивач наголошує на тому, що відповідачем порушено умови п.4.4.4, п.5.1 договору щодо проведення виплати відшкодування в межах строків, оскільки перевірка вартості деталей, робіт чи матеріалів не є підставою для затримання виплати.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/2 від 30.04.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю (у зв'язку із зайнятістю судді Буравльова С.І. у розгляді інших справ) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 26\449 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Поляк О.І, Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 5.05.2009р. у зв'язку із нез'явленням представника відповідача розгляд справи було відкладено на 19.05.2009р.

У судове засідання 19.05.2009р. представники сторін не з'явились,  про час і місце розгляду справи повідомлені належно, заяв чи клопотань на адресу суду надіслано не було.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 травня 2007р. між позивачем (перестрахувальником) та відповідачем (перестраховиком) укладено Договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 02/ОП/05/2007р., яким визначено умови перестрахування, згідно яких перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі відповідно до вимог зазначених даним договором. Предметом згаданого договору (п. 2.2) визначено облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування перестраховиком  частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) у відповідності з правилами добровільного страхування наземного транспорту, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 9.12.2004р.

Відповідальність перестраховика за окремим транспортним засобом, визначеним в оригінальному договорі страхування, погоджена сторонами в п. 3.4 згаданого договору. При цьому, п. 3.8 передбачено, що основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій (додаток № 2 до договору), рахунків-бордеро збитків (додаток № 3 до договору) та щоквартальних бордеро заявлених, але не сплачених збитків (додаток № 4 до договору). Відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника (п. 3.9 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору від 22.05.2007р. № 02/ОП/05/2007р. позивач передав відповідачу у перестрахування, згідно з розрахунком-бордеро № 12 від 1.05.2008р. ризик за договором страхування № 10\17-1156 від 15.04.2008р., укладеним між ЗАТ „Страхова компанія „Добробут та Захист” та Чегурдою Тарасом Петровичем на період з 15.04.2008р. до 14.04.2008р. (позиція в рахунку бордеро премій № 96).

10.06.2008р. до позивача з заявою № 434\08 про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник за договором № 10\17-1156 від 15.04.2008р. Чегурда Т.П., підставою для звернення якого була дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 7.06.2008р. на вилиці Прирічній в м. Києві, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому позивачем автомобілю (Lexus LS 600h, д.н. АА 4919 НЕ).

На підставі заяви страхувальника № 434\08 від 10.06.2008р. про виплату страхового відшкодування, звіту № 011 про оцінку майна від 23.06.2008р. та страхового акту № 342\06\08 від 25.06.2008р., позивач, на виконання умов договору страхування № 10\17-1156 від 15.04.2008р. виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля шляхом перерахування на рахунок ТОВ „Світ Авто” для проведення ремонтних робіт, суму у розмірі 5888,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.05.2008р. № 1867.

Відповідно умов п.5.1 договору від 22.05.2007 № 02/ОП/05/2007р., перестраховик, в межах власного утримання, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору. Пунктом 5.3 згаданого договору визначено, що збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати 50000 грн. врегульовується окремо (індивідуально).

При цьому, згідно п. 5.3.4 договору, після проведення виплати страхового відшкодування перестрахувальник направляє перестраховику копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку, в термін, передбачений цим договором. Умовами п.4.4.4 Договору передбачено, що перестраховик зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку страхового відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.06.2008р. позивачем скеровано на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку (лист № 1963 від 11.06.2008р.).

При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов п.5.3.4 згаданого договору, 15.07.2007р. скерував на адресу відповідача пакет документів з розрахунками для сплати частки страхового відшкодування в розмірі 8060,40 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи листом від 15.07.2007р. № 2152.

Однак, в порушення умов п. 4.4.4 договору від 22.05.2007 № 02/ОП/05/2007р., якими передбачено обов'язок перестраховика протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку страхового відшкодування, яка становить 8060,40 грн., відповідач на день подання позивачем позовної заяви до суду першої інстанції, свої зобов'язання щодо виплати своєї частки страхового відшкодування в розмірі 8060,40 грн. не виконав.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією встановленими, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються з боку відповідача.

До матеріалів справи залучено платіжне доручення від 28.01.2009р. № 179 на суму 8060,40 грн., платник за яким є ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія», одержувач – ЗАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист» , призначення платежу – доля страхового відшкодування № 142-2\в від 28.01.2009р. та акту № 279\2008 від 28.01.2009р., бордеро 12 2008р., яке доводить факт погашення відповідачем заборгованості з виплати своєї частки страхового відшкодування у розмірі 8060,40 грн.

За наведених обставин, Господарський суд м. Києва правомірно припинив провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 8060,40 грн. заборгованості з виплати своєї частки страхового відшкодування на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно стягнення з відповідача 959,14 грн. пені, нарахованої на підставі п.12.2 згаданого Договору у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо виплати своєї частки страхового відшкодування, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в цій частині та обґрунтованості розміру стягуваної пені з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 статті 173 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 Цивільного кодексу  України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони погодили, що згідно п.12.2 вказаного договору від 22.05.2007р. № 02/ОП/05/2007р. вони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки.

Враховуючи факт прострочення з боку відповідача оплати своєї частки страхового відшкодування, як це передбачено умовами договору від 22.05.2007р. № 02/ОП/05/2007р., (а саме: протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити свою частку страхового відшкодування (п. 4.4.4) та умови п. 5.1 згаданого договору, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 959,14  грн. є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апелянта щодо відсутності письмової вимоги позивача про сплату пені визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними, оскільки не звільняють останнього від обов'язку своєчасно виплатити позивачеві свою частку страхового відшкодування, за затримку у виплаті якого і була нарахована пеня.  При цьому, слід зауважити наступне: умовами договору від 22.05.2007р. № 02/ОП/05/2007р. передбачено як підстави відмови перестраховика у виплаті страхового відшкодування перестрахувальнику (п.4.3.9 договору), так і строк, протягом якого  перестраховик має повідомити про відмову перестрахувальника, а саме: протягом 15 робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків (п.4.4.3), проте матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у виплаті своєї частки страхового відшкодування або доказів на підтвердження звільнення відповідача від обов'язку здійснити таке відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009р. у справі № 26/449 залишити без змін, а скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» - без задоволення.

2. Справу № 26/449 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Попікова  О.В.

                                                                                          Поляк О.І.

 01.06.09 (відправлено)