Постанова

від 09.06.2009 по справі 37/469-41/77

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/469-41/77

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.06.2009                                                                                           № 37/469-41/77

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дзюбка П.О.

          Дикунської  С.Я.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогаз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.03.2009

 у справі № 37/469-41/77 (суддя Спичак О.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західнафтосервіс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогаз"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 91432,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 23.03.2009 р. по справі  № 37/469-41/77 позов задоволено: з ТОВ “Інтернафтогаз” стягнуто на користь ТОВ “Західнафтосервіс” 88 400 грн. коштів, 884 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; припинено провадження по справі в частині стягнення з ТОВ “Інтернафтогаз” пені в розмірі 2 828,51 грн.

       Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом не взято до уваги, що спірний Договір сторонами не укладався, позивач оригіналу Договору не надав. Крім цього, позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, адже не надано жодного належного доказу на підтвердження позовних вимог, листи № 36 від 19.12.2008 р. та № 38 від 23.12.2008 р., надані позивачем як докази  значення  для справи не мають, тощо.        

        Представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.

       Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.

       Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.  

         Так, 20.08.2007 р. ТОВ “Західнафтосервіс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “Інтернафтогаз” про стягнення боргу в розмірі 88 400 грн. та  пені в розмірі 3 032 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25.05.2007 р. між сторонами  укладено Договір № 07/05/25 поставки нафтопродуктів (далі Договір), за умовами якого  ТОВ “Інтернафтогаз” зобов'язувався відпустити позивачу 120 т дизпалива на суму 444 000  грн. Згідно п. 5.2. Договору покупець на основі рахунку-фактури проводить 20% передоплату за поставлений товар протягом 2 банківських днів з моменту виставлення Постачальником рахунку-фактури і/або підписання сторонами додаткової угоди (специфікації, протоколу, погодження цін і т. п.), якщо інше не обумовлено в додаткових домовленостях (специфікаціях, протоколах погодження цін і т. п.) до даного Договору, а 80 % після отримання товару на з/д станції призначення покупця. 25.05.2007 р. відповідач, на підставі згаданого положення Договору, виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-08/62 на 120 т. дизпалива на суму 444 000 грн., який позивач платіжним поручениям № 271 від 25.05.2007 р. сплатив, перерахувавши відповідачу 20% передплати за товар в розмірі  88 400 грн. Проте відповідач своїх зобов'язань по поставці нафтопродуктів не виконав і дизпаливо на суму 444 000 грн. не відправив. Претензія позивача від 31.07.2007 р. про повернення авансу в розмірі 88 400 грн. залишилась без відповіді та задоволення. Крім цього, на підставі п. 7.6 Договору стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3032 грн., тощо.

    До матеріалів справи долучено відзив ТОВ “Інтернафтогаз” на позовну заяву, згідно якого відповідач не повинен нести відповідальності на підставі ст. 614 ЦК України, адже з метою виконання спірного Договору ним було укладено інший Договір з Концерном “Дніпро Імпекс” й перераховано в якості передплати грошові кошти, в тому числі аванс позивача, однак Концерном надано підробні документи й не повернуто грошові кошти ТОВ “Інтернафтогаз”. Таким чином, відповідач не повинен відповідати за протиправні дії третіх осіб, є неналежним відповідачем по справі, тощо.

       Рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2007 р. по справі № 37/469 позов задоволено: з ТОВ “Інтернафтогаз” стягнуто на користь ТОВ “Західнафтосервіс” 88 400 грн. суму попередньої оплати, 3032 грн. пені. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. апеляційну скаргу  ТОВ “Інтернафтогаз” задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 19.11.2007 р. скасовано частково, в позові в частині стягнення 88 400 грн. боргу відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 26.05.2008 р. касаційну скаргу ТОВ “Західнафтосервіс” задоволено частково, рішення обох судових інстанцій скасовано, справу надіслано на новий розгляд до місцевого суду.

       Заявою від 09.07.2008 р. позивач уточнив свої вимоги, просив стягнути 88 400 грн. суми попередньої оплати, 2 828, 51 грн. пені. Заявою від 30.01.2009 р. змінив підстави позову, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просив стягнути 88 400 грн. коштів, як майно набуте без достатньої правової підстави, також відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 828,51 грн., тощо.

      Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість вимог, а відтак їх задовольнив, в частині стягнення пені провадження по справі припинив.

       Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що 25.05.2007 р. між сторонами укладено Договір. Відповідач, на  виконання умов Договору, 25.05.2007 р. виставив рахунок-фактуру № СФ-08/62, яку позивач оплатив платіжним дорученням № 271 від 25.05.2007 р. й перерахував відповідачу 20% передплати в розмірі  88 400 грн. Дослідивши положення Договору та вчинені сторонами дії на його виконання, місцевий дійшов висновку, що  сторони фактично уклали Договір, незважаючи на відсутність у позивача його оригіналу. Крім цього, факт укладення сторонами Договору також встановлено Постановою Вищого господарського суду від 26.05.2008 р. у даній справі. Сторони, узгодили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору). Згідно вимог п.п. 10.1, 10.2 Договору, в 2008 р. позивач звертався до відповідача з повідомленням про розірвання Договору, що підтверджується листами № 36 від 10.12.2008 р., № 38 від 23.12.2008 р. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що Договір  припинив свою дію 31.12.2008 р., отже  з 31.12.2008 р. сплачені позивачем кошти в розмірі 88 400 грн. перебувають у відповідача за відсутності належним  правових підставах. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно   набуде    майно),   зобов'язана   повернути    потерпілому   це   майно.   Особа зобов'язана повернути   майно  і   тоді,   коли   підстава,  на  якій  воно було  набуте,  згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї  глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернения виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Позивачем, на підставі ст.ст. 530, 1212 ЦК України, 08.01.2009 р. надіслано відповідачу вимогу № 1 від 07.01.2009 р. про повернення сплачених коштів в сумі 88 400 грн., що підтверджується квитанцією та описом вкладення в ціний лист від 08.01.2009 р. Однак,   відповідач в порушення ст. 530 ЦК України в семиденний строк сплачені кошти не повернув, тому місцевий суд вважав підставним й обґрунтованим їх стягнення, тощо.

     За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом.

     Доводи апелянта, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами та не спростовують висновків,  викладених в судовому рішенні. Підстав для скасування рішення суду немає.

      Апеляційний суд вважає безпідставним твердження відповідача, що спірний Договір між сторонами не укладався, адже його підписано сторонами, останній містить всі передбачені чинним законодавством істотні умови, доказів визнання його недійсним чи неукладеним у встановленому законом порядку апеляційному суду, як і місцевому не надано. Крім цього, наведені доводи апелянта з'явились лише при новому розгляді даної справи, натомість з відзиву на позовну заяву при розгляді справи № 37/469 видно,  що відповідач заперечував проти вимог позивача, посилаючись лише на неповернення йому коштів, в т.ч 88 400 грн. передплати контрагентом відповідача - Концерном “Дніпро Імпекс”, не спростовуючи при цьому існування між сторонами правовідносин на підставі спірного Договору.  

      Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105  ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтогаз” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2009 р. по справі  № 37/469-41/77 - без змін.

     Матеріали справи №  37/469-41/77 повернути до господарського суду м. Києва.  

     Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Дикунська  С.Я.

 15.06.09 (відправлено)