Постанова

від 14.07.2009 по справі 3/8-09-386

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/8-09-386

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р. Справа № 3/8-09-386

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Курлович О. О.,                                                                                   

відповідача –Пушкарська О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційні скарги ПП „ТСП”, м. Одеса, та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради на  рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2009 р. у справі №3/8-09-386 за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради до ПП „ТСП”, м. Одеса, про виселення та стягнення 27089,86 грн.,

    ВСТАНОВИЛА:

29.01.2009 р. (вх. №523) у господарському суді Одеської області Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міськради (далі - позивач) пред'явлено позов до ПП „ТСП” (далі - відповідач) про виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 115,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15-17, та передачу приміщення позивачу; стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати в сумі 11669,54 та пені у сумі 525,35 грн., плати за фактичне використання приміщення у сумі 14894,97 грн., витрат позивача по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу (а.с. 2-5). Свої вимоги він мотивував  наступним.

Нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 115,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15-17, належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, управління якими здійснює позивач. Відповідач займає приміщення на підставі договору оренди № б/н від 20.03.2003 р., укладеного з Управлінням з питань культури та містобудування Одеської міської ради. На підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. за №56-У „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, функції   орендодавця нежитлових приміщень, площею меншою 50,0 кв.м., покладені на позивача. Додатковим погодженням від 09.01.2007 р. було змінено назву орендодавця на позивача, також договору оренди від 20.03.2003 р. був наданий номер 52/2. Відповідач не виконує належним чином зобов'язання, взяті на себе за договором, чим порушує ст.ст. 526,530,629 ЦК України. Так, орендар, відповідно до п.п.2.3.,2.4. договору, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування приміщенням. Всупереч прийнятим на себе за договором зобов'язанням, орендар несвоєчасно та не в повному розмірі сплачує орендну плату, чим порушує ст. 762 ЦК України та ст. 18 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, в зв'язку з чим станом на 31.07.2008 р. утворилась заборгованість в сумі 9314,43 грн. Відповідно до п.3.11. договору, за несвоєчасну або неповну оплату орендної плати орендодавець нараховує пеню. Сума пені станом на 31.07.2008 р. становить 1256,34 грн. Орендар взагалі не сплачував орендну плату п'ять місяців поспіль. Згідно ст.782 ЦК України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату вже протягом трьох місяців поспіль, та договір оренди вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди. Враховуючи наведене, позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення №01-15/1133 від 12.08.2008 р. з відмовою від договору оренди. Вказане вище повідомлення було надіслано на юридичну та орендну адресу відповідача та повернулося з поштовою відміткою з орендної адреси з повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.08.2008 р. Згідно з п.3.6. договору оренди №52/2 від 20.03.2003 р. та ст. 27 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 785 ЦК України, орендар, у разі розірвання договору оренди, зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду. Незважаючи на вимоги договору та чинного законодавства, відповідач не передав орендоване раніше приміщення позивачу за актом приймання-передачі. Отже, відповідач незаконно займає приміщення, яке знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, та володіє і користується майном комунальної власності територіальної громади м. Одеси без належних правових підстав. Отже, позивач, як виконавчий орган Одеської міськради, що наділений повноваженнями управління майном комунальної власності, не може здійснювати права, закріплені ст. 321 ЦК України, тобто позбавлений права самостійно, на свій розсуд розпоряджатись спірним майном. Незаконне зайняття нежитлового приміщення порушує ст. 60 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності. На момент подачі позову заборгованість з орендної плати сплачена не була і сума боргу за період з 01.04.2008 р. по 26.08.2008 р. становить 11669,54 грн., сума пені за період з 01.04.2008 р. по 26.08.2008 р. - 525,35 грн. Орендна плата повинна сплачуватись орендарем незалежно від результатів господарської діяльності, що закріплено в ст. 19 ЗУ „Про оренду державного і комунального майна”. Відповідач не повернув орендоване раніше приміщення позивачу шляхом підписання акту приймання-передачі. Отже, згідно п.3.8. договору оренди, відповідач повинен сплатити позивачу плату за фактичне використання у сумі 14894,97 грн. за період з 26.08.2008 р. по 31.01.2009 р., відповідно до наданого розрахунку за фактичне використання приміщення. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 625,795 ЦК України.

23.02.2009 р. (вх. №4251) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 33-34), в якому він просив відмовити у позові, оскільки, згідно з п.2.4. договору, відповідач зобов'язався вносити оренду плату щомісячно, до 15-го числа поточного місяця. Додатковою угодою до договору, підписаною позивачем та відповідачем 09.01.2007 р. було збільшено розмір орендної плати до 2096,06 грн. з урахуванням ПДВ. Як зазначається в позовній заяві, підставою відмови позивачем від договору в односторонньому порядку є несплата відповідачем орендної плати за період п'яти місяців поспіль, в результаті чого позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення №01-15/1333 від 12.08.2008 р. Відповідач вбачив за необхідне не погодитися з вказаним та зазначити, що оренда плата за 2 півріччя 2007 р. та січень-травень 2008 р. було перераховано одним платежем 21.03.2008 р. в загальній сумі 23056,66 грн. Підтвердженням зазначеного є платіжне доручення №1853 від 21.03.2008 р. на суму 23056,66 грн. та виписка Одеської обласної філії АКБ „УКРСОЦБАНК” за 24.03.2008 р., видана відповідачу 26.03.2008 р. Відповідно, заборгованості за два місяці, які вказані в позовній заяві - квітень та травень 2008 року, відповідач не має, так як орендна плата була ним виплачена на рахунок позивача достроково, а саме 21.03.2008 р. Що ж стосується орендної плати за червень, липень, серпень 2008 року, то відповідачем за вказані місяці було сплачено оренду оплату 09.09.2008 р. в загальній сумі 6288,18 грн. Підтвердженням зазначеного є виписка Одеської обласної філії АКБ „УКРСОЦБАНК” за 10.09.2008 р., видана відповідачу 11.09.2008 р. При цьому, 11.09.2008 р. позивачем, одержані кошти за орендну плату за червень, липень, серпень 2008 року, були повернуті на поточний рахунок відповідача, у зв'язку з невірним призначенням платежу. Підтвердженням чого є виписка Одеської обласної філії АКБ „УКРСОЦБАНК” за 12.09.2008 р., видана відповідачу 10.12.2008 р. Також, відповідачем було сплачено 09.09.2008 р. на рахунок позивача додатково сума пені за липень-серпень 2008 року в сумі 1256,34 грн., про що свідчить виписка Одеської обласної філії АКБ „УКРСОЦБАНК” за 10.09.2008 р., видана відповідачу 10.12.2008 р. Але 11.09.2008 р. грошові кошти в сумі 1256,34 грн. позивачем були повернуті, в зв'язку з невірним призначенням платежу, підтвердженням чого є виписка Одеської обласної філії АКБ „УКРСОЦБАНК” за 12.09.2008 р., видана відповідачу 10.12.2008 р.  Відповідачем було сплачено на рахунок позивача додатково 127,02 грн. інфляційних, про   що свідчить виписка Одеської обласної філії АКБ „УКРСОЦБАНК” за 11.09.2008 р., видана відповідачу 11.09.2008 р. Але грошові кошти в сумі 8927,02 грн. позивачем були повернуті, в зв'язку з невірним призначенням платежу, підтвердженням чого є виписка Одеської обласної філії АКБ „УКРСОЦБАНК” за 15.09.2008 р., видана відповідачу 10.12.2008 р. З вказаного вище слідує, що на момент складення та направлення повідомлення щодо відмови позивача від договору, а саме 12.08.2008 р., заборгованість відповідача по орендній платі була лише за два місяці - червень та липень 2008 року. Оренду плату за серпень 2008 року, відповідач, згідно з п.2.4. договору, мав право внести до 15-го числа поточного місяця, відповідно станом на 12.08.2008 р., кінцева дата сплати оренди за серпень 2008 року не настала.

23.02.2009 р. (вх. №4264), 25.02.2009 р. (вх. №4631), 23.03.2009 р. (вх. №6922) позивач надавав суду додаткові пояснення (а.с. 41-43, 55-56, 64-65), в яких просив задовольнити позов.

06.04.2009 р. (вх. №8061) позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог (а.с. 89-91), в якій просив розірвати договір оренди № 52/2 від 20.03.2003 р., укладений між позивачем та відповідачем, згідно якого останньому було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 115,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15-17; виселити відповідача зі вказаного приміщення та передати його позивачу; стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату в сумі 32762,01 грн., пеню у сумі 3021,53 грн. та витрати по сплаті держмита і на ІТЗ судового процесу, оскільки орендар взагалі не сплачував орендну плату п'ять місяців поспіль, враховуючи положення п.2 ст. 651, ст. 783, п.2 ст. 773 ЦК України, п.7.3. договору та те, що на момент подачі заяви про зміну позовних вимог заборгованість з орендної плати сплачена не була і сума боргу за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. становить 32762,01 грн., сума пені за період з 16.04.2008 р. по 31.03.2009 р. - 3021,53 грн.

07.04.2009 р. (вх. №8353) відповідач надав суду відзив на додаткові пояснення до позову (а.с. 96-97), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.04.2009 р. (вх. №8762) відповідач надав суду відзив на заяву про зміну позовних вимог (а.с. 99-100), в якому просив відмовити в її задоволенні, з тих же підстав, що були ним викладені у попередньому відзиві, а також, враховуючи те, що, оскільки справа розглядається господарським судом, а також те, що оренда плата позивачем повертається на рахунок відповідача, останній не сплачував оренду плату за останній період. При цьому, відповідач не заперечує проти сплати орендної плати позивачу і має бажання її сплачувати, але ж проблема в тому, що позивач навмисно, маючи на меті розірвати договір оренди, повертає відповідачу оренду плату, зазначаючи в позові, що відповідачем орендна плата не сплачується.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.04.2009 р. (суддя Дя”ченко Т. Г.) з цієї справи позов задоволено частково, а саме розірвано договір оренди № 52/2 від 20.03.2003 р., виселено відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 115 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15-17, та передано ці приміщення позивачу, стягнено з відповідача на користь позивача 20960,60 грн. заборгованості з орендної плати, 1864,80 грн. пені, 357,83 грн. витрат на оплату держмита, 94,49 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено; стягнено з позивача до Державного бюджету України  держмито в сумі 86,93 грн. (а.с. 103-105). Своє рішення суд мотивував тим, що з наданих суду пояснень представників сторін та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 09.09.2008 р. відповідачем перераховувались кошти на рахунок позивача з метою погашення наявної на конкретний період заборгованості в сумі 6288,18 грн. та 1256,34 грн., однак зазначені кошти останнім були повернуті платнику, у зв'язку з невірно вказаним призначенням платежу, що вбачається з залученої до матеріалів справи копії виписки з рахунку відповідача станом на 11.09.2008 р. Відповідно до умов п.3.10 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня у розмірі за кожен день прострочення, а в разі не внесення орендної плати на протязі 2-х місяців з дня завершення строку платежу, договір підлягає розірванню у відповідності до діючого законодавства. Враховуючи приписи ч.2 ст. 651 ЦК України, аналізуючи умови договору оренди не житлового приміщення, положення якого передбачають обов'язок орендаря вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, суд вбачив, що фактичне невиконання даних положень більше двох місяців поспіль, а саме 10 місяців, є істотним порушенням умов діючого договору, а тому вимога позивача про розірвання договору відповідає вимогам закону та положенню п.3.10 договору. Відповідно до положень ст. 785 ЦК України, як наслідок, заявлені вимоги позивача про виселення відповідача є реалізацією його права як органу, що здійснює управління нерухомим майном територіальної громади м. Одеси. Згідно умов п.3.9 договору, за невиконання зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує завдані збитки у відповідності до положень діючого законодавства. Як встановлено судом, умови договору оренди №52/2 від 20.03.2003 р., укладеного між Управлінням з питань культури та мистецтва Одеської міської ради та відповідачем, не містять положень про встановлення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. Тобто орендна плата до моменту укладення 09.01.2007 р. додаткового погодження до договору не індексувалась. В укладеному 09.01.2007 р. між позивачем та відповідачем додатковому погодженні також відсутні дані про встановлення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, як і не міститься посилань на те, що орендна плата за користування орендованим майном буде розраховуватись у відповідності до Постанови КМУ від 27.12.2006 р. №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”. Натомість, розмір орендної плати встановлений додатковим погодженням від 09.01.2007 р. до договору, з урахуванням положень Постанови КМУ від 27.12.2006 р. №1846, склав 2096,06 грн. З урахуванням викладеного, оплат, проведених відповідачем, орендна плата, на думку суду, підлягає стягненню за період з червня 2008 р. по квітень 2009 р. та складає 20960,60 грн. Судом також перераховано суму пені, з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, що складає 1864,80 грн. Суд також зазначив, що сума у розмірі 86,93 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету, у зв'язку з недоплатою позивачем суми державного мита в результаті фактичного збільшення позовних вимог 06.04.2009 р. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст. 193, ч.2 ст. 218, ст. 230 ГК України та ст. 526 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, з тих же підстав, що були викладені ним у відзиві на позов, відзиві на додаткові пояснення до позову, відзиві на заяву про зміну позовних вимог, а також, враховуючи те, що оспорюваним рішенням станом на 13.04.2009 р. з відповідача стягнуто орендну плату за квітень 2009 року включно, тоді як термін сплати орендної плати за квітень 2009 року, згідно з договором оренди №52/2 від 20.03.2002 р., встановлено до 15 числа поточного місяця. Відповідно термін сплати за квітень 2009 року стікає 15.04.2009 р. включно, з чого слідує, що станом на 13.04.2009 р. кінцева дата сплати орендної плати за квітень 2009 року не настала, відповідно право позивача не є порушеним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 р.  апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.06.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просив суд відмовити в її задоволенні.

Частково не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач також звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати  рішення в частині стягнення заборгованості і пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в цій частині повністю. В обґрунтування своїх вимог позивач  посилався на те, що місцевий суд безпідставно відмовив йому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та пені у визначеному позивачем розмірі. Позивач додав по апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 р. позивачу  поновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційну скаргу в прийнято до розгляду, об'єднано в одне провадження зі скаргою відповідача та призначено до розгляду на 02.06.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Позивач у судове засідання 02.06.2009р. не з'явився, однак заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача також заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 2.06.2009р. зазначені клопотання були задоволені, розгляд справи відкладений на 23.06.2009р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Відповідач у судове засідання 23.06.2009р. не з'явився, однак заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.06.2009р. зазначене клопотання було задоволено, розгляд справи відкладений на 14.07.2009р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Ухвалою заступника голови суду строк апеляційного провадження було продовжено на один місяць –до 29.07.2009р.

10.07.2009р. до суду надішли додаткові (письмові) пояснення позивача, в яких він зазначив, що пеня нараховувалась по ставці, встановленій Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Платіж за червень –вересень 2008р.  було повернуто відповідачу, оскільки відповідач оплатив орендну плату частково і, відповідно до ст.529 ЦК України, кредитор мав право не приймати від боржника виконання обов'язку частками, якщо інше не встановлено договором.

Представник скаржника (відповідача) в поясненнях, наданих апеляційному суду, в судовому засіданні 14.07.2009р. підтримав свою скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах, скасувати рішення та відмовити у позові, а також відмовити у задоволенні скарги позивача.

Представник позивача в поясненнях, наданих апеляційному суду, в судовому засіданні 14.07.2009р. просив суд відмовити у задоволенні скарги відповідача та задовольнити  скаргу позивача.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, запереченням позивача на скаргу відповідача, дослідивши обставини і матеріали справи, у т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила таке.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, 20.03.2003р. між Управлінням з питань культури та мистецтва Одеської міської ради та ПП „ТСП” (далі по тексту –відповідач) було укладено договір б/н оренди нежитлового приміщення (далі по тексту –Договір), згідно до якого вищевказане управління передало, а відповідач прийняв  в оренду з  01.10.2003р. по 01.10.2010 року нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 115,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15-17 (а.с.10-11), і які знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси (а.с.44-49). Відповідно до п.п. 2.3 та 2.4 Договору відповідач повинен був здійснювати орендну плату за вищевказані приміщення у розмірі 976 гр., з урахуванням індексу інфляції, кожного місяця до 15 числа поточного місяця з повідомленням орендодавця про здійснення платежів.

На підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. за №56-У „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, функції орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси” передано Представництву по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (а.с.21-22).

У зв'язку зі зміною орендодавця, додатковим погодженням від 09.01.2007р. до Договору в цей договір було внесено зміни стосовно особи орендодавця, тобто їм стало Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, Договору призначено № 52/2 та змінено розмір орендної плати, яка з 01.01.2007р. складала  2096,06 грн. за місяць (з урахуванням 20% ПДВ).  Інші умови Договору не змінювались (а.с.59).

Згідно Положення про Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого  рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006р. №20-У, воно є юридичною особою, повинно наглядати за виконанням орендарями умов договорів оренди нежитлових приміщень, орендодавцем яких воно виступає, та звертатись до суду з вимогами про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договорів оренди та виселення орендарів, якщо вони не виконають умови договорів оренди (а.с.15,18-19).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради є офіційним орендодавцем вищезазначених приміщень, а  відтак  належним позивачем по заявленим ним позовним вимогам.

Позивач стверджує, що відповідач у порушення п.2.3 і 2.4. Договору не здійснював орендні платежі п'ять місяців поспіль, а також не сплачував орендну плату за інші періоди і має заборгованість за період з червня 2008р. по квітень 2009р. в сумі 32762,01 грн., з урахуванням індексу інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням №1853 від 21.03.2008р. перерахував позивачу  орендну плату за Договором  та додатковим погодженням до нього  в сумі 23056,66 грн.,  з призначенням цього платежу (як він сам зазначив в дорученні), за друге півріччя 2007 року та за січень-травень 2008 року (а.с.38).

З викладеного вбачається, що відповідач у порушення умов Договору не здійснював орендні платежі  протягом восьми  місяців підряд, у тому числі за липень –грудень 2007р. та січень –березень 2008р. (березень включено до цього строку, оскільки платіж за березень відповідач згідно п.2.4. Договору повинен був здійснити до 15 березня, а  його здійснено 21 березня).

Вказане платіжне доручення, на думку судової колегії, є належним і достатнім доказом, який підтверджує порушення відповідачем умов Договору, а саме нездійснення ним орендної оплати протягом восьми місяців  поспіль.

Слід зазначити, що відповідач, як вбачається з його відзиву на позов (а.с.33), визнає цей факт.

Крім того, з аналізу вищезазначеного платіжного доручення №1853 від 21.03.2008р. вбачається, що відповідач перерахував позивачу  орендну плату  без урахування індексу інфляції, оскільки вважав, що сплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції  Договором не передбачена.

Позивач, у порушення чинного законодавства, в т.ч. Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, яке передбачає, що платежі повинні зараховуватись з урахуванням призначення платежу, замість того, щоб зарахувати вказаний платіж за ті місяці, які зазначені у платіжному дорученні, а потім, якщо він вважав, що  розміри є невірними, вимагати у відповідача доплати або відповідно до приписів ст.529 ЦК України відмовитись від прийняття цієї оплати, перерахував ці суми з урахуванням індексу інфляції та визначив, що це перерахування зроблено за  друге півріччя 2007 року та за січень - березень 2008 року, тобто не врахував оренду плату за квітень –травень 2008 року.

Проте, зазначене порушення з боку позивача не впливає на факт нездійснення відповідачем орендної оплати протягом восьми місяців  поспіль.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач  орендну плату  за червень –серпень 2008 року в сумі 6288,18 грн., орендну плату за червень –вересень 2008р. в сумі 8927,02 грн. та пеню за  серпень - липень 2008р. в сумі 1256,34 грн.  здійснив  10-11  вересня 2008 року (а.с.36,37).

Доводи відповідача про те, що він здійснив платежі за червень, липень та серпень 2008 року своєчасно, а позивач відмовився від їх отримання, а тому підстав для розірвання договору немає, на думку судової колегії, не можуть прийматись до уваги, з огляду на таке.

Дійсно, вказані платежі  були повернуті відповідачу  позивачем з позначкою „невірне призначення  платежу”.

Проте, судовою колегією, з письмових пояснень позивача, встановлено, що таке повернення було обумовлено тим, що відповідач сплатив оренді платежі без урахування індексу інфляції, тобто, на думку позивача, в неповному обсязі.

Дійсно, ст.529 ЦК України передбачає, що кредитор має право не приймати від боржника виконання обов'язку частками, якщо інше не встановлено договором. Як вбачається з Договору часткове здійснення орендної плати не передбачено його умовами, а відтак позивач мав право, у разі сплати орендної плати в неповному обсязі, відмовитись від прийняття цього платежу.

Проте, у будь-якому випадку (тобто, якщо б вони не повертались і були прийняті (зараховані) позивачем) вищевказані платежі були здійснені відповідачем лише 10-12 вересня  2008р., тобто у порушення строків, встановлених умовами Договору, а саме більш, ніж 2-а місяця, щодо строку внесення плати за червень.

З викладеного вбачається, що відповідач неодноразово грубо порушував істотні умови Договору щодо своєчасного здійснення орендних платежів.

Згідно ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон)  на  вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Такі ж положення містяться у ст.251 ЦК України. Крім того, п.3.11. Договору також передбачено, що у разі  не внесення орендної плати на протязі 2-х місяців з дня закінчення строку платежу,  Договір підлягає розірванню у відповідності з діючим законодавством.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що у позивача були всі правові підстави для звернення до суду з позовом  про розірвання Договору і місцевий суд дійшов обґрунтованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам та приписам чинного законодавства, висновку щодо вмотивованості вимог позивача про розірвання Договору, а відтак правових підстав для скасування рішення місцевого суду в цій частині  та задоволення апеляційної скарги відповідача судова колегія не вбачає.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції та пені за несвоєчасне виконання умов Договору, висновки місцевого суду та доводи апелянтів за цими вимогами, судова колегія  встановила таке.

Місцевий суд стягнув з відповідача заборгованість по орендній платі за період з червня 2008р. по квітень 2009р. в сумі  20 960 грн. 60 коп. без урахування індексу інфляції, пославшись на те, що умовами Договору та додатковим погодженням до нього стягнення  орендної плати з урахуванням  індексу інфляції не передбачено.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитись не можна.

Так, відповідно до ст.10 Закону істотною умовою договору оренди державного та комунального майна є умова про орендну плату з урахуванням індексу інфляції.

Зазначений припис  Закону свідчить, що незалежно від бажання орендодавця і згоди або заперечень орендаря, включення або не включення до договорів оренди державного та комунального майна умов про індексацію орендної плати, загальний розмір орендної плати в обов'язковому порядку підлягає зміні залежно від офіційного індексу інфляції (базовий розмір орендної плати + індекс офіційної інфляції = новий базовий розмір орендної плати).

Такі ж положення, тобто щодо обов'язкової індексації орендної плати, також містяться у ст.284 ГК України.

Слід зазначити, що пунктом 2.3. Договору передбачено, що відповідач повинен здійснювати орендні платежі з урахуванням індексу інфляції. Крім того, у додатковому погодженні до Договору сторони узгодили, що орендна плата розраховується згідно Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995р. №786 (з наступними змінами), а зазначена Методика передбачає обов'язкове врахування в орендну плату індексу інфляції.

Судова колегія також встановила, що умовами Договору не передбачено, що позивач повинен виставляти відповідачу рахунки по орендній платі, в тому числі з урахуванням індексу інфляції, а визначено, що відповідач вносить орендну плату самостійно та зобов'язаний повідомити про це позивача (п.2.4 Договору).

З викладеного вбачається, що обов'язок враховувати індекс інфляції при здійсненні орендних платежів покладено  на відповідача.

Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснював орендні платежі не тільки  з простроченням строків, а і без врахування індексу інфляції, тобто у порушення вимог  Закону та умов Договору, і має заборгованість за цими платежами  за період з червня 2008р. по квітень 2009р.  з урахуванням індексу інфляції в сумі 32762,01 грн.

Факт  перерахування  відповідачем платежів без урахування індексу інфляції підтверджує, як зазначалось вище, обґрунтованість дій позивача щодо повернення ним платежів, здійснених відповідачем за червень –вересень 2008р. (ст.529 ЦК України).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд, обґрунтовано стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з червня 2008р. по квітень 2009р., дійшов помилкового висновку щодо безпідставності вимог позивача про стягнення цієї заборгованості з урахуванням індексу інфляції, а тому апеляційна скарга позивача в цій частині підлягає задоволенню, рішення місцевого суду - зміні шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Слід зазначити, що сплата відповідачем орендних платежів без урахування індексу інфляції, тобто у меншому, ніж визначено Законом, Методикою та Договором, розмірі, сама по собі є порушенням умов Договору, а відтак також є підставою для розірвання Договору.

Оцінюючи доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі стосовно того, що  місцевий суд стягнув на його користь пеню у меншому, ніж положено розмірі, не врахувавши її розрахунок та однорічний строк позовної давності щодо стягнення пені, а також необґрунтовано зменшив витрати, що підлягають відшкодуванню, судова колегія встановила  наступне.

Пунктом 3.11 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня за кожний день прострочки. Проте, з цього пункту не вбачається,  який саме розмір пені встановили сторони за порушення цього зобов'язання.

Викладене свідчить, що при укладанні Договору сторони не узгодили конкретний розмір пені, тобто чітко не визначили своє волевиявлення щодо розміру штрафних санкцій (пені).

Слід зазначити, що на час укладання Договору у статтю 10 Закону ще не було включено положення про те, що умови про забезпечення зобов'язань (неустойка, пеня, штраф) за договором оренди державного та комунального майна є істотними умовами  такого типу договорів, а тому відсутність у Договорі конкретного розміру пені (не узгодження цього розміру) не може бути підставою для визнання цього Договору неукладеним.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., який діяв на час укладання Договору (і діє по цей час), передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочку платежу пеню у розмірі встановленому за згодою сторін (ст.1), тобто в цьому  Законі не встановлено розмір пені (як то помилково вважає позивач), а лише передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлював верхню межу розміру пені, а не її конкретний розмір (ст.3).

За таких обставин, нарахування позивачем пені по  вказаній у цьому Законі ставці  без визначення розміру пені в Договорі є необґрунтованим і помилковим (ст.3).

Діючий на час укладання Договору Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963р.) також  не встановлював конкретних розмірів пені за невиконання грошових зобов'язань, а передбачав, що розмір неустойки (штрафу, пені) визначається законом або договором (ст.179). При цьому, згідно ст.180 зазначеного Кодексу угода про неустойку (пеню, штраф)  повинна була укладатись у письмовій формі і недодержання цієї форми (в т.ч. невизначеність її розміру) тягло недійсність угоди про неустойку (пеню, штраф).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення пені, розмір якої не встановлено договором, тобто не узгоджений сторонами,  необґрунтована, а відтак у позивача  не було правових підстав для пред'явлення цієї вимоги, а у місцевого суду - для її задоволення.

За таких обставин, рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні шляхом відмови у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення пені, як безпідставно пред'явленої.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його доводи, викладені у відзивах та письмових поясненнях  на позов,  яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового  рішення. Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального  та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.

Враховуючи, що судова колегія змінює суму, яка підлягає стягненню на користь позивача, відповідно, підлягає зміні  і сума відшкодування витрат по сплаті  державного мита та ІТЗ судового процесу. При цьому, судова колегія дійшла висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом сплатив держмито у необхідному розмірі, а саме в сумі 442 грн. 90 коп. (а.с.8 і 94), у т.ч. 85 грн. - за немайнову вимогу про розірвання договору та виселення та 357,83 грн. - за майнову вимогу (1 % від 35783,54 грн.).

Враховуючи, що апеляційна скарга позивача задовольняється частково, з відповідача на його користь підлягає частковому стягненню понесені ним витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

                Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1)  Апеляційну скаргу ПП „ТСП”, м. Одеса, –залишити без задоволення.

2) Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради, м. Одеса, –задовольнити частково.

3) Рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2009 р. у справі №3/8-09-386 -  змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

 „1.  Позов задовольнити частково.

   2. Розірвати договір оренди № 52/2 від 20.03.2003 р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством „ТСП”, згідно якого Приватному підприємству „ТСП” було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 115,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15-17.

  3. Виселити Приватне підприємство „ТСП” (65020, м. Одеса, вул. Новосельського, 43, кв.2, код 21020745) з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 115 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15-17, та передати приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 328011, код 26302595).

  4. Стягнути з Приватного підприємства „ТСП” (65020, м. Одеса, вул. Новосельського, 43, кв.2, код 21020745) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 328011, код 26302595):

- 32762 (тридцять дві  тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 01 коп. - заборгованості з орендної плати (з урахуванням індексу інфляції) за період з червня 2008р. по квітень 2009р.;

- 412 (чотириста дванадцять) грн. 62 коп. - витрат по оплаті державного мита при поданні позову  та 117 грн. (сто сімнадцять) грн. 46 коп. - витрат на ІТЗ судового процесу.

 5. В решті позовних вимог відмовити.”          

4) Стягнути з Приватного підприємства „ТСП” (65020, м. Одеса, вул. Новосельського, 43, кв.2, код 21020745) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 328011, код 26302595) 163 (сто шістдесят три) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5) Доручити господарському суду Одеської області видати накази відповідно до цієї постанови.

          Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                  Бєляновський В. В.

                                                                                                              Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 14.07.2009 р.