Постанова

від 20.07.2009 по справі 53/18-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/18-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2009 р.                                                           Справа № 53/18-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Барбашова С.В.

при секретарі  Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача -  Гильбурд Р.Ю.

відповідача -  Пронін Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1290Х/3-7)) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.09 р. по справі № 53/18-09

за позовом ТОВ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

до  ЗАТ "Харківський завод Будгідравлика"

про стягнення 256971,45 грн

встановила:

У січні 2009 р. позивач  звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з відповідача заборгованості по договору № У649/2006 від 20.11.2006 року в сумі 256971,45 грн. з яких: 243605,83 грн. основного боргу, 2533,50 грн. пені та 8769,81 грн. інфляційних витрат, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по договору в частині оплати товару в наслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2009 р. по справі № 53/18-09 ( суддя  Прохоров С.А.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача суму боргу в розмірі 233605,83 грн., пені в розмірі 253,35 грн., інфляційні збитки в розмірі 8 769,81 грн., 3% річних в розмірі 2 062,31 грн.2546,92 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10 000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України. В частині стягнення пені в сумі 2280,15 грн. відмовлено та розстрочене виконання рішення суду терміном на 1 рік до 08.04.2010 року рівними частинами по 20 603,19 щомісячно.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів повної та своєчасної оплати не надав.  У зв'язку  з частковою оплатою боргу в сумі 10 000, 00 грн. провадження припинено на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України. Враховуючи тяжке фінансове становище підприємства - відповідача суд  зменшив суму пені на 90% та стягнув  пеню в сумі 253,35 грн.,  розстрочив виконання рішення суду терміном на  1 рік.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення  скасувати в частині зменшення пені та в частині надання розстрочки виконання рішення і прийняти нове  рішення, яким стягнути з  відповідача  суму боргу в розмірі 233 605,83 грн., пені в розмірі 2 533,50 грн., інфляційні збитки в розмірі 8 769,81 грн., 3% річних в розмірі 2 062,31 грн., державного мита 2 546,92 грн., витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн., державного мита за подачу апеляційної скарги 1 273,46 грн., оскільки  висновки суду першої інстанції викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, а обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що приймаючи рішення суд у відповідності до п. З ст.83 ГПК України, врахувавши фінансове становище відповідача, яке суд визнав доведеним, зменшив суму пені на 90% та стягнув пеню в розмірі 253,35 грн., однак судом не враховано те, що позивачем, враховуючи фінансовий стан відповідача і так вже було зменшено розмір пені, яка складала 2533,50 грн., тоді як сума заборгованості складала 243605.83 грн. Зменшення позивачем розміру пені полягало в тому, що позивач свідомо, враховуючи фінансовий стан відповідача почав відлік періоду нарахування пені лише з 31.12.2008 року по 15.01.2009 року (кількість днів прострочки 16), при тому, що поставки продукції здійснювались в період з 22.01.2007 року по 01.10.2008 року, тоді як оплата суттєво та постійно затримувалась відповідачем (остання часткова оплата 31.12.2008 р), отже позивачем не враховано період майже в два роки, за який повинна була нараховуватись пеня, оскільки відповідно до п.7.2.договору пеня за несвоєчасне здіснення розрахунків нараховується за весь період прострочки, позивач навіть не здійснив перерахунок на дату винесення рішення. Обґрунтовуючи зменшення розміру пені суд враховував лише фінансовий стан відповідача та не взяв до уваги  фінансовий стан позивача, не встановлював причини невиконання зобов'язання відповідачем, яких на дату скасування заходів забезпечення зовсім не було, про що свідчать встановлені та викладені судом в ухвалі по цій справі від 26.01.2009 року обставини, згідно з якими вартість чистих активів відповідача на день подання заяви про скасування заходів забезпечення позову (26.01.2009 року) не менша від суми статутного фонду, тобто не менша за 7000000,00 грн., що підтверджується балансом підприємства відповідача за останній звітній період, підприємство відповідача не перебуває у процедурі санації або банкрутства, регулярно сплачує усі податки та збори, виплачує заробітну плату своїм працівникам. Зазначені обставини були підставою для того, що суд дійшов висновку, що відповідач, має можливість належним чином виконати рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача та, що скасування заходів забезпечення позову ніяким чином не порушить майнових інтересів та охоронюваних прав позивача.  Зазначені обставини та відповідний висновок суду свідчить про те, що відповідач станом на 26.01.2009 року усвідомлюючи наявність в нього заборгованості перед позивачем в розмірі 243 605,83 грн., маючи реальну можливість здійснити її погашення свідомо не вчиняв жодних дій щодо її погашення, що в свою чергу свідчить про небажання відповідача вживати заходів до виконання зобов'язання та добровільне усунення ним рушення та його наслідків і взагалі про байдужу поведінку відповідача як винної сторони. Таким чином, судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір пені.

Стосовно розстрочення виконання рішення суду позивач зазначив,  що воно також прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки судом при прийнятті рішення в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 в редакції від 18.04.2001 р. Проте, при прийнятті рішення, суд жодним чином не обґрунтував застосування розстрочки та навіть навпаки застосував надмірні строки надання розстрочки виконання рішення терміном на 1 рік рівними частинами щомісяця, не вказавши при цьому читку дату щомісячних платежів.

Відповідач з обставинами викладеними у апеляційної скарзі не погоджується, надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач  зазначив, що  у  своїх розрахунках пені позивач припустився порушення норм чинного законодавства України, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та судовій практиці, що склалася під час розгляду справ про стягнення неустойки за порушення грошових зобов'язань, а саме пеня за прострочення оплати має бути нарахована на суму 203004,88 грн., тобто на вартість поставленого товару без урахування ПДВ, та має складати 2 111,25 грн. Відповідач вважає, що не оплата отриманого товару пов'язана із значним простроченням постачання трубної продукції позивачем у останні періоди, в зв'язку з виною позивача відповідач не повинен сплачувати річні та інфляційні. Відповідач вважає, що надання розстрочки є обґрунтованим.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між позивачем (продавець ) та відповідачем (покупець )  укладений договір № У649/2006 від 20.11. 2006  року, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування, сортамент, кількість, ціна якої вказана у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється партіями на умовах, зазначених у додатках до договору, товаром за договором є трубна продукція.

Згідно з умовами додатків товар поставляється на умовах " Е.Х.W, склад заводу виробника” (ІНКОТРЕМС - 2000).

В додатках до договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару, що поставляється за відповідними додатками, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в наступному порядку: 50% передплати вартості товару згідно зазначеної в додатках до договору дати; решта грошових коштів, що належать до оплати, перераховується на рахунок продавця на протязі 3-х банківських днів з дати письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання зобов'язань по договору в період з 22.01.2007р. по 01.10.2008р. позивач  поставив на адресу відповідача трубної продукції на загальну суму 4322572,57 грн., однак, в порушення своїх зобов'язань відповідач розрахувався за продукцію не в повному обсязі, а саме на суму 4078966,74 грн., заборгованість складає 243 605,83 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в ході розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 143/1 від 07.04.2009 р., у зв'язку з чим суд обґрунтовано припинив провадження в цієї частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтями 264 -271 Господарського кодексу України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В зв'язку з чим необхідно застосувати норми ст.ст.692, 712 ЦК України, згідно з якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у  ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання  за  договором виконав, але відповідач зобов'язання щодо своєчасної і повної  оплати не здійснив, доказів повної та своєчасної оплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у сумі  233605,83 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано стягнув  інфляційні збитки та річні у сумі 10832,12 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який виплачується пеня, від суми не внесеного в строк платежу, за кожний день про строчки.

Згідно  зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, до того ж повинно бути взято до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення  зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може  з урахуванням інтересів боржника зменшити належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України також передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках  розмір неустойки ( штрафу, пеню ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, для зменшення розміру штрафних санкцій необхідно щоби штрафні санкції були надмірно великими або наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Суд першої інстанції не зазначив таких обставин, а навпаки в ухвалі  від 26.01.2009 року встановив обставини, згідно з якими вартість чистих активів відповідача на день подання заяви про скасування заходів забезпечення позову (26.01.2009 року) не менша від суми статутного фонду, тобто не менша за 7000000,00 грн., що підтверджується балансом підприємства відповідача за останній звітній період, підприємство відповідача не перебуває у процедурі санації або банкрутства, регулярно сплачує усі податки та збори, виплачує заробітну плату своїм працівникам. Тобто суд вважав, що відповідач, має можливість належним чином виконати рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача та, що скасування заходів забезпечення позову ніяким чином не порушить майнових інтересів та охоронюваних прав позивача.

Зазначене також підтверджується листом №284 від 7.04.2009р. відповідача про порядок погашення заборгованості до 15.06.2009р., що підтверджує необґрунтованість зменшення розміру штрафних санкцій та надання розстрочки  виконання рішення суду на 1 рік до 8.04.2010 р.

Суд першої інстанції враховуючи тяжке фінансове становище підприємства –відповідача безпідставно  зменшив суму пені на 90% та стягнув  з відповідача пеню в сумі 253,35 грн. При цьому не враховано, що сума пені 2533,5 грн. не є надмірно великою, розрахована за 16 днів прострочки, а також, що відповідач не надав доказів тяжкого фінансового становища.  В зв'язку з чим рішення в частині зменшення розміру пені підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення пені в сумі 2533,5 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Отже, для вирішення питання про розстрочення  виконання рішення суд повинен дослідити наявність зазначених обставин і тільки у винятковому випадку розстрочити виконання рішення.

В порушення вимог норм процесуального права відповідач не надав документи, підтверджуючи обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також не зазначив в чому полягає винятковість  випадку.

Відповідач не надав суду доказів своєї економічної неплатоспроможності, відсутності чи наявності грошових коштів на своїх рахунках, відсутності майна, наявності дебіторської заборгованості та інших документів підтверджуючих неможливість виконання рішення суду, тобто не довів наявність виняткових обставин, які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Господарський суд не врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процентів у економіці держави та інші обставини справи.

Судова колегія вважає, що доводи відповідача про тяжке фінансове становище підприємства  та можливість погашати тільки по 20603,19 грн. безпідставні та нічим не підтверджуються.

В зв'язку з чим рішення суду про розстрочку виконання рішення підлягає скасуванню, а заява про надання розстрочки –залишенню без задоволення.   

Посилання відповідача на порушення норм чинного законодавства України при розрахунках  пені безпідставно, так як в ціну продукції входить ПДВ і штрафні санкції нараховані правомірно, виходячи із ціни продукції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, рішення господарського суду  частково не відповідає нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи, а доводи представника позивача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст.193,233 ГК України, ст.ст.526,530,551,611,625 ЦК України,ст.ст.83,101-106,121 ГПК України судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити .

Рішення господарського суду Харківської області  від 08.04.2009 р. по справі №  53/18-09 в частині відмови в стягненні пені в сумі 2280,15 грн. скасувати та позов задовольнити. Стягнути з  ЗАТ "Харківський завод Будгідравлика " ( 61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 58, р/р 260043018739 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931, ЕДРПОУ 33815170) на  користь ТОВ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", ( 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-А, р/р 26007200368037 в АКБ «Сітібанк», МФО 300584 ЕДРПОУ 33668606)  2280,15 грн. пені, 22,8 грн. держмита.

Рішення  господарського суду в частині розстрочення виконання рішення суду на 1 рік скасувати та клопотання про надання розстрочки виконання рішення залишити без задоволення.

В інший частині залишити рішення без змін.

Стягнути з ЗАТ "Харківський завод Будгідравлика" ( 61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 58, р/р 260043018739 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931, ЕДРПОУ 33815170) на  користь ТОВ "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", ( 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-А, р/р 26007200368037 в АКБ «Сітібанк», МФО 300584 ЕДРПОУ 33668606)   11,4 грн.  держмита по скарзі.

        Накази доручити надати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Барбашова С.В.  

Повний текст постанови підписаний 20.07.2009 р.