Постанова

від 24.06.2009 по справі 9/147д/08-22/241д/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/147д/08-22/241д/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.06.09                                                                                               Справа №9/147д/08-22/241д/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі          Акімовій Т.М.,     

за участю представників:

від позивача Гробова Ю.М. довіреність б/н від 23.09.08,

від відповідача Савченко В.І., довіреність № 55 від 26.03.09,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи  та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжно-житловий комплекс “Вознесеновка”, м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2009 р. № 9/147д/08-22/241д/08

за позовом Закритого акціонерного товариства “Молодіжно-житловий комплекс “Вознесенка”, м. Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжно-житловий комплекс “Вознесеновка”, м. Запоріжжя,

про визнання недійсним договору.

Закрите акціонерне товариство «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка» про визнання на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України недійсним Договору №12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку № 7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі від 12.05.2005 р., укладеному між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Скиданова Ю.О.)  від   13.04.2009 р.  у  справі   №9/147д/08-22/241д/08  позов  задоволено.

Рішення суду обґрунтовано приписами ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 626 Цивільного кодексу України, ст. 179 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс  «Вознесеновка» (відповідач у справі)  звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим. Вказує, що позивачем не доведено, а судом не підтверджено наявність тієї єдиної підстави, з якої позивач просить визнати спірний договір недійсним - укладення договору без мети створити реальні правові наслідки, що ним обумовлені. Зазначає, що зібраними матеріалами справи та наданими відповідачем численними доказами спростовані твердження позивача про вдаваність оскаржуваного договору.

Стверджуючи про порушення господарським судом норм процесуального права, заявник вказує, що редакція уточнених позовних вимог була надана йому позивачем в день розгляду справи.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області по даній справі і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка».

Ухвалою суду від 21.05.2009 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 24.06.2009 р.

Розпорядженням  голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1351 від 24.06.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А. Вказаною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні представник заявника (відповідача у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, надав додаткові письмові пояснення (долучено до справи), в яких стверджує, що спірний договір є реальним, спрямованим на настання конкретних наслідків, що слідує з правового аналізу умов договору на наданих доказів. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2009 р. у справі №9/147д/08-22/241д/08, у задоволенні позову ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» відмовити.

Позивач у справі – ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка» не визнає, вважає її безпідставною, а оскаржуване рішення суду – обґрунтованим, прийнятим у відповідності з вимогами чинного законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин та наданих сторонами доказів. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 05-18/-3046 від 24.06.2009 р.).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення на апеляційну скаргу. Вважає доводи заявника необґрунтованими, не підтвердженими наявними у справі документами, а оскаржуване  рішення  – законним, прийнятим за повного з'ясування обставин справи. Просить залишити  апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2009р. у справі № 9/147д/08-22/241д/08  – без  змін.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними  у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2005 року між сторонами у справі (Закритим акціонерним товариством «Молодіжний житловий комплекс «Вознесенка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка») було укладено договір № 12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку № 7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі (надалі – Договір), за умовами якого сторони передбачили фінансування замовником (ТОВ «МЖК «Вознесеновка», відповідачем у даній справі) будівництво житлового будинку № 7а по вул. Перемоги у місті Запоріжжі та надання виконавцем (ЗАТ «МЖК «Вознесенка», позивачем у даній справі) відповідачу вбудовано-прибудованих приміщень  на умовах цього договору.

Також додатком № 2 до Договору сторони затвердили графік фінансування будівництва, зокрема, замовник зобов'язався передати виконавцю грошові кошти в рахунок фінансування будівництва: в 2-4 кварталах 2005 року по 50,00 тис. грн., в 1-2 кварталах 2006 року – по 26,00 тис. грн., в 3 кварталі – 26,80 тис. грн., що складає загальну суму 228,80 тис. грн. (том 1 а.с.9).

Замовником умови договору щодо перерахування виконавцю грошових коштів у сумі 228,80 тис. грн. виконані у повному обсязі: платіжними дорученнями в травні-червні 2005 року замовник (відповідач) перерахував виконавцю (позивачеві) зазначені вище грошові кошти у розмірі 228 800 грн.

Як свідчать матеріали справи та надані докази, позивач (виконавець  за Договором – ЗАТ «МЖК «Вознесенка») не виконав взятих на себе та закріплених у розділі 2.2 Договору зобов'язань щодо передання замовнику (відповідачу) у власність, після завершення будівництва, вбудовано-прибудовані приміщення згідно специфікації-плану (додатку 1 до Договору).

Разом з тим, 17.10.2006 року він за вих.№60 направив Товариству з обмеженою відповідальністю «МЖК «Вознесеновка» (відповідачу у справі) повідомлення про розірвання ним в односторонньому порядку договору № 12/05/05 від 12.05.2005 року та зауважив, що перераховану раніше відповідачем грошову суму за цим Договором  акціонерне товариство зобов'язується повернути протягом 6 місяців (том 1, а.с.52).

Платіжним дорученням № 286 від 20 серпня 2007 року ЗАТ «МЖК «Вознесенка» перерахувало товариству «МЖК «Вознесеновка» 228 800,00 грн. із зазначенням в графі «призначення платежу» - повернення коштів згідно Договору № 12/05/05 від 12.05.2005р. (том 1 а.с.47).

Платіжним дорученням від 21.08.2007 року ТОВ «МЖК «Вознесеновка» повернуло  ВАТ «МЖК «Вознесенка» 228 800,00 грн. із зазначенням в платіжному документі:  «повернення помилково отриманих коштів 20.08.07р. <…> » (том 1 а.с.46).

У лютому 2008 року ВАТ «МЖК «Вознесенка» (виконавець за Договором)  звернулось до господарського суду із даним позовом – про визнання недійсним  Договору № 12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку від 12.05.2005 року (том 1 а.с.2).В обґрунтування своїх вимог позивач (з врахуванням заяви про уточнення позову, том 2 а.с.45) посилається на те, що спірний договір не був спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, так як секцію №2 будинку, про фінансування  якої йдеться у Договорі, вже було збудовано та введено в експлуатацію до укладення Договору, що підтверджується розпорядженнями Запорізького міського голови № 1260р від 03.09.2001р.  та №3293 від 29.12.2002 р. Отже, вказує позивач, спірний Договір  суперечить приписам ч. 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою, згідно зі ст. 215 ЦК України, для визнання його недійсним.

Відповідач – ТОВ «МЖК «Вознесеновка» не погодився з доводами позивача щодо наявності зазначених у позові правових підстав для визнання Договору недійсним, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, крім доводів, викладених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, зауважив, що, за його переконанням, дійсною причиною звернення позивача до суду з даним позовом є небажання останнього виконувати умови Договору стосовно передачі у власність відповідачу вбудовано-прибудовані приміщення. Крім того, зазначив представник відповідача, позивач до теперішнього часу користується його грошовими коштами у сумі 228 800,00 грн., на даний час судом порушено справу про банкрутство ЗАТ «МЖК «Вознесенка», тому він вважає, що може не тільки не отримати у власність вказані у Договорі приміщення, а й втратити грошові кошти у сумі 228 800,00 грн.

Спір про недійсність вищевказаного Договору став предметом розгляду у господарському суді в рамках даної справи.

Господарський суд задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним Договору про фінансування будівництва, дійшов висновку, що спірним договором було регламентовано фінансування будівництва житлового будинку № 7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі, а саме, секцій № 2 і № 3, проте, на момент укладення цього договору будівництво цих секцій вже було завершено, тобто, договір укладався сторонами без наміру створити настання реальних наслідків.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не погоджується з рішенням господарського суду щодо визнання недійсним спірного Договору № 12/05/2005 про фінансування будівництва за заявленими позивачем підставами, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ст. 203 ЦК України, якою позивач обґрунтовує заявлені вимоги про визнання недійсним спірного Договору, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Наведений пункт статті закону містить загальне правило, яке конкретизується у статтях 234 та 235 ЦК України, що передбачають недійсність фіктивного та удаваного правочину.

У статті 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені  умовами цього правочину. Удаваним, згідно з приписами ст. 235 ЦК України, є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Системний аналіз наведених вище норм права надає можливість колегії суддів дійти висновку, що фіктивним, тобто не спрямованим на реальне настання правових наслідків, можна визнати правочин лише за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони, укладаючи спірний договір, дійшли згоди щодо предмету договору, а саме: фінансування Замовником (відповідачем) будівництва житлового будинку за адресою: вул. Перемоги, 7А, та надання виконавцем (позивачемем) замовнику у власність вбудовано-прибудовані приміщення (п.1.1 договору).

Отже, мова в Договорі йде про фінансування будівництва будинку, без посилання на конкретну його частину (секцію).

Наведене потверджується змістом Договору. Так, відповідно до пункту 2.2.1 Договору, виконавець (позивач) зобов'язався здійснити будівництво житлового будинку за адресою: вул.Перемоги,7А та надати замовнику (відповідачу) у власність після його завершення вбудовано-прибудовані приміщення згідно з специфікацією-планом (додаток 1 до договору) з оформленням необхідних документів.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачено, що строк завершення будівництва будинку узгоджується сторонами додатково на підставі графіків фінансування та здійснення робіт. Орієнтований строк здачі в експлуатацію будинку – 3-й квартал 2006 року.

Відповідач (замовник), виконуючи умови Договору щодо фінансування будівництва житлового будинку, перерахував позивачеві грошові кошти у встановлені Договором термін та розмірі.

Відповідач стверджує, що укладаючи та виконуючи умови спірного Договору щодо будівництва жилого будинку по вул. Перемоги, 7а, він бажав отримати реальні результати, які передбачені умовами договору – отримати у власність вбудовані-прибудовані приміщення у розмірі, зазначені в Договорі, та заперечує проти того факту, що в Договорі мова йде про фінансування будівництва секцій № 2 та № 3 житлового будинку.

Крім того, зазначає, що будівні роботи у вбудовано-прибудованих приміщеннях проводились також  і в 2006 році , про що свідчать Акти прийняття виконаних підрядних робіт за січень 2006 р.

Отже, з аналізу змісту спірного Договору, узгоджених сторонами умов та визначених сторонами в договорі взаємних зобов'язань не слідує, що сторони при укладенні спірного договору мали на увазі фінансування будівництва саме 2 та 3 секцій житлового будинку.

З огляду на наведене колегія суддів вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, висновок господарського суду про те, що укладаючи спірний Договір фінансування, сторони мали на меті фінансування будівництва 2-ї та 3-ї секцій житлового будинку по вул..Перемоги,7а.

Також слід відзначити, матеріалами справи підтверджено, що житловий будинок №7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі складається з 3-х секцій, введення яких в експлуатацію  передбачено окремо.

Про наведене свідчать наступні докази:

Розпорядження Запорізького міського голови від 22.06.1999 р № 687 та від 16.01.2000 р № 10р, відповідно до яких було дозволено проведення приймальної комісії про прийняття в експлуатацію секцій № 2 та № 3 житлового будинку № 7 по вул. Перемоги, без вбудовано-прибудованих приміщень магазину та молодіжно – житлового комплексу (том 1 а.с.158-159).

Розпорядженням Запорізького міського голови №1260р від 03.09.2001р. «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку № 7 по вул. Перемоги, секції №№2,3 (поштова адреса: бул. Центральний, 26)» дозволено введення в експлуатацію секцій №2 та № 3 вказаного житлового будинку без вбудовано-прибудованих приміщень, у зв'язку із відсутністю коштів на їх добудову (том 1 а.с.12).

Розпорядженням Запорізького міського голови  № 3293  від 29.12.2002 р. «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію нежитлових приміщень громадського призначення житлового будинку №7 по вул. Перемоги (поштова адреса: бул.Центральний, 26)» закритому акціонерному товариству «МЖК «Вознесенка» доручено, при визначенні фактичного призначення нежитлових приміщень, здійснити перепроектування, отримати дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень, за їх фактичним призначенням, та ввести в експлуатацію згідно діючого законодавства (том 1 а.с.15).

Звертаючи увагу на зміст вказаного вище Розпорядження, колегія суддів зауважує, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що на час укладення спірного Договору це доручення було виконано.

Про продовження будівництва житлового будинку № 7а по вул. Перемоги після 2002 року свідчать також укладені у 2003, 2005 р.р. договори, контракти (додаткові угоди до них) на виконання будівельно-монтажних робіт, на фінансування закінчення будівництва комплексу житлових будинків №№ 7А, 7Б по вул. Перемоги у м. Запоріжжі, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних робіт, датовані січнем 2006 року, тощо (копії додано до справи)

Крім того, розпорядженням Запорізького міського голови №1352р від 28.12.2007 року «Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку №7 по вул. Перемоги, - секції №1 (поштова адреса: бул. Центральний, 26) затверджено вказаний вище Акт та дозволено введення в експлуатацію секції № 1 житлового будинку № 7а по вул. Перемоги (том 1 а.с.151).

Аналіз досліджених обставин справи та наданих доказів свідчить про те, що після укладення Договору № 12/05/05 про фінансування будівництва жилого будинку №7а по вул. Перемоги в м. Запоріжжі  від 12.05.2005 року продовжувалось здійснюватися будівництво цього житлового будинку.

Наведене спростовує доводи позивача та висновки місцевого господарського суду про те, що на дату укладення спірного Договору (травень 2005 року) житловий будинок № 7 по вул. Перемоги у м. Запоріжжі вже був побудований та введений в експлуатацію, отже, не потрібно було фінансувати його будівництво, а тому спірний Договір про фінансування укладено сторонами без наміру створити правові наслідки, передбачені умовами Договору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таких обставин, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог (ч. 5 ст. 203 ЦК України), ним не доведено в ході розгляду справи, дослідженими матеріалами справи та поданими доказами не підтверджено, колегією суддів при розгляді справи не встановлено.

Отже, із заявлених позивачем підстав позов задоволенню не підлягає.

Враховуюче вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, а висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення господарського суду.

Апеляційна скарга відповідача з зазначених підстав підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжно-житловий комплекс «Вознесеновка» (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2009 р. у справі № 9/147д/08-22/241д/08 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2009 р. у справі № 9/147д/08-22/241д/08 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Молодіжно-житловий комплекс “Вознесенка”, м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжно-житловий комплекс “Вознесеновка”, м. Запоріжжя, 42 грн. 50 коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.