Постанова

від 07.07.2009 по справі 1/33-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/33-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2009 року                                    Справа №  1/33-09

            Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді: Крутовських В.І.–доповідач,

             суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Савін В.Ю.

За участю прокурора Киричок О.В., посвідчення № 223 від 30.11.06р.

За участю представників сторін:

від відповідача: Пека З.О., довіреність №002/7-09  від 06.04.09,  представник;

          Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 09.04.2009р. по справі № 1/33-09

за позовом прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська                                                 в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет”, м. Дніпропетровськ в особі Дніпродзержинського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет”, м. Дніпродзержинськ

до відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 3 511 грн. 72 коп.

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області                         від 09.04.2009р.  (суддя Рудь І.А.)  по справі № 1/33-09 позов прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська  в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в особі Державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет”                   (м. Дніпропетровськ) в особі Дніпродзержинського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу “Український державний хіміко-технологічний університет” (м. Дніпродзержинськ) до відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”                 (м. Дніпродзержинськ) про стягнення 3 511 грн. 72 коп. задоволено.

          Присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Дніпродзержинського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет", грошові кошти в сумі 3696 грн. 55 коп. та в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області 102 грн. 00 коп. державного мита і                            118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області                         від 09.04.2009р. по справі № 1/33-09, відкрите акціонерне товариство “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” просить його скасувати та в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач звернувся з клопотанням про поновлення строку подання апеляційної скарги.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води           (далі - договір), згідно умов якого відповідач постачає теплову енергію, а позивач сплачує її вартість відповідно до затверджених тарифів та виставлених відповідачем рахунків.

          Відпуск теплоносія провадиться на протязі всього періоду, передбаченого договором, а також згідно затвердженим тарифам на цей період постачання.

          За спірний листопад 2006р. відповідачем було виставлено рахунки від 30.11.2006р. № 234/11.06 на оплату теплової енергії на суму                               2 683 грн. 52 коп. та 37 098 грн. 60 коп. по ціні 166,056 грн. з ПДВ за 1 Гкал, які позивачем оплачено повністю, що не заперечується відповідачем.

          26.08.08р. при проведені Контрольно-ревізійним управлінням в                        м. Дніпродзержинську перевірки використання бюджетних коштів, стану збереження грошових коштів та комунального майна у Дніпродзержинському економічному коледжі ДДТУ за період з 01.01.06р. по 01.08.08р. було встановлено, що ВАТ „Дніпродзержинська ТЕЦ” протягом листопада 2006 року в рахунках на оплату послуг з теплопостачання було безпідставно завищено тарифи на поставлену теплоенергію, внаслідок чого на рахунок відповідача були зайво перераховані бюджетні кошти на загальну суму 3696 грн. 55 коп.

          По даному факту складений акт про ревізію № 02-26/11 від 26.08.08р.

          Так, ревізією встановлено, що п.1 рішення НКРЄ від 28.09.2006 року №1288 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для                 ВАТ „Дніпродзержинська ТЕЦ” та рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006 року № 734 „Про погодження тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії” загальна сума тарифу за 1 Гкал встановлена у розмірі                                 149 грн. 51 коп., де термін дії тарифу, згідно п.4 вищевказаного рішення виконкому з 04.11.2006 року до 04.12.2006 року.

          Істотною умовою договору є ціна, яка визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 Кодексу). Зазначене кореспондується із приписами ст. 632 Цивільного кодексу України, згідно якої при укладенні договору у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи тощо), що встановлюються уповноваженим органом державної влади або органами місцевого самоврядування.   

          Згідно ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються  на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.  

           Відповідно до пункту 2 статті 15, статті 20 Закону України "Про теплопостачання" основним завданням державного регулювання  діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.  

             Відповідно до ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги до  повноважень  органів  місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема,  встановлення  цін/тарифів  на  житлово-комунальні  послуги відповідно до закону.

          Згідно ст. 13 Закону України “Про теплопостачання” в повноваження органів місцевого самоврядування входить встановлення тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установах комбінованого виробництва теплової енергії і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої  влади  у сфері теплопостачання.

          За приписом пункту "а" підпункту 2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності  відповідної  територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

          Згідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих  витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження  органам місцевого самоврядування  в установленому законодавством порядку.

          У відповідності до ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” до загальних засад формування тарифу є врахування повної собівартості теплової енергії з урахуванням граничного рівня рентабельності, який повинен забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

          У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

          Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і  може бути оскаржено в суді.

Як встановлено господарським судом,  відповідач за надані в листопаді 2006р. послуги застосував тариф 166,06 грн з ПДВ за 1 Гкал, посилаючись на ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, яка передбачає, що тариф на теплову енергію повинен враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати  рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також зазначає, що у розрахунку тарифу керувався Постановою Кабінету Міністрів України  від 10.07.2006р. №955 “Про затвердження порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води”. Вказує також, що при затвердженні тарифу органами місцевого самоврядування  не були враховані втрати теплової енергії в розмірі 13%.

Зазначені відповідачем нормативні акти регулюють порядок розрахунку тарифів до їх затвердження, та не змінюють встановлений законом порядок затвердження тарифу (ціни) на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води. Виробникам (постачальникам) теплової енергії не надано право змінювати тарифи та вказані послуги після їх затвердження в установленому порядку.

          Так, рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006р. №734 "Про погодження тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії, що надаються                             ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" тариф на транспортування теплової енергії для бюджетних установ було погоджено в розмірі –31,54грн. з ПДВ, на постачання –7,10грн. з ПДВ за 1 Гкал., а в загальній сумі 149,51грн. з ПДВ, з терміном дії цього тарифу з 04.11.2006р. до 04.12.2006р.

          Отже, відповідач в односторонньому порядку змінив за листопад 2006р. тариф, надавши позивачу рахунок на оплату за іншою ціною, ніж було встановлено рішенням уповноваженого органу, та безпідставно отримав від позивача плату за теплову енергію в сумі 3 511 грн. 72 коп.

          З метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направляв лист-вимогу № 422 від 08.08.08р. про відшкодування зайво сплачених бюджетних коштів за теплопостачання, внаслідок неправомірного завищення тарифу. Відповідач у своїй відповіді від 26.08.08р. № 2666/05 зазначив, що тарифи у листопаді 2006р. застосовано виходячи з фактичної собівартості вироблення теплової енергії і підстав для їх повернення не має.

          У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та                ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та  умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

          Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

          За таких обставин, з огляду законодавства, яке регулює спірні правовідносини, господарський суд першої інстанції мав підстави для задоволення позову.

Таким чином,  вказані висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.   

          Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.          

          Керуючись ст.ст. 93, 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд        

ПОСТАНОВИВ:

          Клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 09.04.2009р. по справі № 1/33-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу                                   відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” -  без задоволення.

Головуючий                                                                                 В.І. Крутовських

Суддя                                                                                          А.К. Дмитренко

Суддя                                                                                            А.Є. Прокопенко