Постанова

від 02.07.2009 по справі 11/137-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/137-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2009                                                                                       Справа№  11/137-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороз В.Ф.  (доповідач),    

суддів: Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Резніченко С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:  не з'явився

від відповідача: Кузніченко  Д.Л., дов.№17 від 03.12.08 р.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  28.04.09р.   у справі № 11/137-09

за позовом  малого приватного підприємства "Сплав-плюс", м. Луганськ

до закритого акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод",   м. Нікополь

про  стягнення 38 742,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.09 р. у даній справі (суддя Мельниченко І.Ф.) задоволено позов про стягнення з закритого акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" на користь малого приватного підприємства "Сплав-плюс" 36 369, 19 грн. основного боргу, 1 896, 43 грн. пені, 477, 07 грн. річних, 387, 39 грн. держмита, 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставного за договором товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а також рішення прийнято без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач посилається на те, що позивачем не було надано рахунки на оплату поставленого твору, а відтак саме з  його вини відповідач не зміг виконати зобов'язання по оплаті. Крім того позивач повинен був поставити відповідачу узгоджену партію продукції на загальну суму  22 610, 00 грн., однак була здійснена  часткова поставка продукції на суму 21776,99 грн. Крім того стягнення пені у розмірі облікової ставки НБУ є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 7.2. договору пеня не може бути більшою від 0,5 % від суми несплати.

Позивач  відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце його проведення.   

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно укладеного між сторонами договору поставки №050107/5РН3  05.01.07р. позивач поставив на адресу відповідача металопродукцію на загальну суму 36 369, 19 грн., що підтверджується видатковими накладними №СП000805 від 01.10.08р., №СП000809 від 03.10.08р. Крім того позивачем були виставлені рахунки на оплату поставленого товару від 01.10.2008 р. та 03.10.2008 р., які отримані відповідачем, про що міститься на них відповідна відмітка.

Відповідно до  п.4.1 договору, розрахунки за договором здійснюються Покупцем  по факту поставки кожної узгодженої сторонами партії продукції протягом 5 банківських днів, що відраховуються з дня наступного за днем поставки партії продукції на підставі рахунку виставленого Постачальником.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що  за порушення строку розрахунку Покупець платить Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від не перерахованої суми за кожен день прострочки, але не більше 0,5% від суми несплати

Відповідачем не здійснено оплати поставленої продукції, що останнім не спростовується.

Згідно зі статтею 526 ЦК України  та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного Кодексу України встановлено, що покупець за загальним правилом зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати поставленого товару судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення основної суми боргу та нарахованих 3% річних.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача про поставку продукції у меншій кількості як підставу для звільнення від оплати поставленого товару, оскільки поставлена позивачем продукція була прийнята відповідачем у відповідній кількості без зауважень та за визначеною ціною.

Разом з тим, оскільки сторонами в п.7.2 договору за порушення строку розрахунку покупцем передбачено пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від не перерахованої суми за кожен день прострочки, однак не більше 0,5% від суми несплати, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі облікової ставки НБУ на суму 1896, 43 грн. 0,5 % від суми несплати складає 181,85 грн., які підлягають стягненню. В іншій частині стягнення пені у позові слід відмовити.

За викладеного судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні згідно ст. 104 ГПК з  частковим задоволенням позову щодо стягнення 36 369, 19 грн. боргу; 477, 07 грн. 3%  річних та  181,85 грн. пені.

Суд не погоджується з посиланням відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Судові витрати по справі, у тому числі з урахуванням державного мита, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, слід покласти на підставі ст. 49 ГПК України на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.  Крім того, при поданні позову позивачем було сплачено 387,39 грн. держмита, що на 4 коп. менше від розміру, який підлягає сплаті (заявлено до стягнення загалом 38 742,69 грн.), які підлягають достягненню на користь державного бюджету.

Керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м. Нікополь задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 р. у справі    № 11/137-09 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201,  Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56; код ЄДРПОУ 31167067) на користь малого приватного підприємства "Сплав-плюс" (91047, Луганська область, м. Луганськ,  вул.. Краснодонська, буд..1 “з”; код ЄДРПОУ 32139051 ) 36 369,19 грн. боргу; 477,07 грн.  3%  річних;  181,85 грн. - пені; 361, 71 грн. держмита та 112, 78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з малого приватного підприємства "Сплав-плюс" (91047, Луганська область, м. Луганськ,  вул.. Краснодонська, буд..1 “з” код ЄДРПОУ 32139051) на користь державного бюджету 4 коп. держмита.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                        В.Ф. Мороз

Судді                                                                                   А.О.Логвиненко                                                                          

                                                                                               Т.Г. Стрелець