Рішення

від 01.12.2014 по справі 904/7425/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.14р. Справа № 904/7425/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про поновлення договору оренди земельної ділянки

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: Дружинін І.Н, довіреністю № б/н від 02.10.2014 року, представник; Раберова Н. Ю., довіреність від 27.11.2014 року, бухгалтер; Каулько О. В., довіреність від 21.10.2014 року, головний бухгалтер; Раберов І. З., протокол № 1 від 22.06.2002 року, директор

Від відповідача: Абрамов Д.В., довіреність №4/10-411 від 04.09.2014 року, спеціаліст 1 категорії

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" звернулося до господарського суду із позовом до Дніпропетровської міської ради, яким просить:

- визнати чинною додаткову угоду від 18.06.2013 р. про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.08.2000р.;

- визнати поновленою та продовженою дію договору оренди земельної ділянки, укладеного між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" (орендар), про надання у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельної ділянки, площею 0, 4548 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129-р і раніше зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кодом 75010005, а на теперішній час за кадастровим номером 121 01 00000:06:0001 на той самий строк - з 18.06.2013 р. до 31.03.2026 р. на тих же самих умовах договору від 31.08.2000р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що займані нежитлові будівлі і прибудинкові споруди цілісного майнового комплексу колишнього Дніпропетровського заводу "Ремпобуттехніка", що розташовані за теперішньою адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129-р, придбані і належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель", і, як об'єкти нерухомого майна, є зареєстрованими Дніпропетровським бюро технічної інвентаразації у 1998 році. Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 18.06.1998 р. №1023 позивачу була надана земельна ділянка площею 4548 кв. м. у тимчасове користування строком за 15 років для обслуговування зазначених будівель і споруд по їх фактичному розміщенню. Договір оренди зазначеної земельної ділянки був укладений 31.08.2000р. строком до 18.06.2013 р. В порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та на виконання умов договору оренди позивач направив на адресу відповідача 01.02.2013 р. клопотання про поновлення договору з проектом додаткової угоди про поновлення договору. Листом від 24.10.2013 р. №7/7-1487 Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради повідомив позивача про неможливість підготувати рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.08.2000р., оскільки при обстеженні земельної ділянки по пр. Кірова, 129-Б виявлено, що на території, яка використовується по фактичному розміщенню виробничих будівель, розташовано мансардний поверх, двоповерхову капітальну прибудову та ганки. Відмова відповідача в укладенні додаткової угоди та поновленні наявного договору оренди земельної ділянки є порушенням положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та унеможливлює оформлення права власності на часткову новостворену нерухомість.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки чинним законодавством (ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України) такі способи захисту, як визнання чинною додаткову угоду та визнання поновленою і продовженою дію договору, не передбачені. Всупереч положенням ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач не звертався до Дніпропетровської міської ради, як орендодавця, з клопотанням про поновлення договору оренди землі. Лист, на який посилається позивач, не містить наміру орендаря скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі, оскільки адресований міському голові Куліченко І.І., а не міській раді, повноваження якої, як органу місцевого самоврядування, чітко визначені Конституцією України та законами України. Волевиявлення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі оформлюється виключно рішенням Дніпропетровської міської ради, прийнятим на пленарному засіданні ради - сесії, а не розпорядженням міського голови Куліченко І.І. Жодного листа-повідомлення Дніпропетровська міська рада, як орендодавець, з відповідним проектом додаткової угоди в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не отримувала.

05.11.2014р. до господарського суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, якою позивач просить прийняти рішення про визнання укладеною додаткової угоди від 18.06.2013р. до договору оренди земельної ділянки від 31.08.2000р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Канівець О.М., зареєстрованого в реєстрі за №1133, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №253 від 31.08.2000р., із зміною за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2011р. в договорі:

"п.1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 14.06.2012р. становить 8 188 076 грн. 57 коп.";

"п.3.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 245 642 грн. 30 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом",

про надання ТОВ з ІІ "Нью-Рігель" у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельної ділянки, площею 0,4548га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129-Р і зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 121 01 00000:06:0001 на той самий строк - з вісімнадцятого червня 2013р. до тридцять першого березня 2026 року, на умовах договору від 31.08.2000р. з зазначеними змінами п.п.1.4 та 3.1.

28.11.2014 року позивач надав заперечення на відзив де зазначив, що переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" і ніякими критеріями, окрім належного виконання обов'язків за умовами договору, не обумовлена. Крім того, лист від 30.01.2013 року з додатковою угодою був направлений позивачем фактично керівнику ради і виконавчого комітету міськради з повідомленням про закінчення строку договору оренди землі 18.06.2013 року для спрямування відповідним службам і вирішення питання необхідності продовження-поновлення в установленому порядку строку його дії, як укладеного договору поміж виконавчим комітетом міської ради і товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" з зазначенням в додатковій угоді виконавчого комітету міської ради як орендодавця. Зазначений лист був поданий саме Дніпропетровській міській раді, що відмічено штампом його одержання 01.02.2013 року за вх.№13/714. Посилання на міського голову як орендодавця та персональну його допомогу і як сторону укладення договору відсутні. Зазначений висновок є безпідставною вигадкою. Заперечення про відсутність звернення до орендодавця з клопотанням про поновлення договору оренди землі безпідставне, бо воно наявне.

Також, позивач вказує, що за положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі воно мало бути здійсненим уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення зазначених органів про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). З врахуванням викладеного необхідність наявності будь-якого рішення органу місцевого самоврядування законодавчо не передбачена і в цьому висновки автора відзиву фактично також є такими, що протирічать положенням закону. Висновок відповідача про самовільність зайняття і використання земельної ділянки також не можна визнати підставним бо основна частина ділянки знаходиться під забудовами, що належать позивачу і за рішенням виконкому міської ради від 18.06.1998 року була надана з належним оформленням в оренду по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд заводу "Ремпобуттехніка".

Відповідач заперечує проти прийняття судом до розгляду уточнених позовних вимог оскільки позивач фактично просить суд поновити спірний договір оренди земельної ділянки на інших умовах ніж були заявлені в первісній позовній заяві та не обумовлювались направленою міському голові Куліченко І.І. додатковою угодою від 18.06.2013 року до спірного договору оренди земельної ділянки, а саме в частині п.1.4 (нормативно грошова оцінка земельної ділянки) та п.3.1 (річна оренда плата) договору оренди, адже позивач в первісній позовній заяві просив поновити спірний договір на тих же умовах, які були досягненні сторонами при його укладенні без урахування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012 року №23/5005/7240/2012. Тому Дніпропетровська міська рада вважає, що подані позивачем уточнення позовних вимог є саме заявою про зміну предмету позову, прийняття якої в даному випадку унеможливлює початок розгляду справи по суті розпочатий в судовому засіданні 28.10.2014 року.

Господарський суд не вбачає підстав для розгляду у даній справі уточнених позовних вимог від 05.11.2014р., оскільки заява направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду судом справи по суті. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог. Оскільки суд розпочав розгляд справи по суті (протокол судового засідання від 28.10.2014р.), уточнення позовних вимог не розглядається судом, розглядаються вимоги, заявлені позивачем у позовній заяві від 25.09.2014р.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2014р. розгляд справи був відкладений на 28.10.2014р.

У судовому засідання 28.10.2014р. оголошувалась перерва до 10.11.2014р.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2014р. термін розгляду справи продовжений на 15 днів, розгляд справи відкладений на 01.12.2014р.

У судовому засіданні 01.12.2014р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 18.06.1998р. №1023 "Про надання земельної ділянки по пр. Кірова, 129-Б у тимчасове користування товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель", код 24987063, по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд заводу Ремпобуттехніка" між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" укладено договір оренди земельної ділянки від 31.08.2000р., відповідно до п.1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,4548га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129-Б і зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 75010005 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Земельна ділянка надається на строк до 18.06.2013р. Для продовження дії цього договору, орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням (п.п.2.1., 2.3 договору).

Підписаний сторонами нотаріально засвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації (п.2.2 Договору).

31.08.2000 року договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Канівець О.М., зареєстровано в реєстрі за № 1133 та в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 253 від 31.08.2000 року.

Відповідно до 4.1. договору цільове призначення земельної ділянки: фактичне розміщення виробничих будівель.

У зв'язку з знаходженням поряд з будівлями і спорудами товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" за адресою: пр. Кірова, 129Б у м. Дніпропетровську ще декількох житлових будинків з такими ж адресами розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 05.06.2013 року нежитловим будівлям та спорудам товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" була присвоєна адреса - пр. Кірова, 129Р.

Строк дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2000 року закінчився 18.06.2013 року.

В порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" та на виконання умов договору оренди 01.02.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. з заявою, в якій просив продовжити строк дії договору оренди землі від 31.08.2000 року, надавши при цьому проект додаткової угоди на продовження строку дії договору від 31.08.2000 року зі строком дії до 18.06.2013 року оренди земельної ділянки, площею 0,4548 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129-Б, раніше зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кодом 75010005, а на теперішній час за кадастровим номером 1210100000:06:0001, на такий же послідуючий строк з 18.06.2013 року до 31.03.2026 року на тих же умовах, які обумовлені для обумовлені в зазначеному договорі (лист 1/30 від 30.01.2013р., а.с.42).

Листом від 24.10.2013р. №7/7-1487 Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради повідомив позивача про неможливість підготувати рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.08.2000р., оскільки при обстеженні земельної ділянки по пр. Кірова,129Б виявлено, що на території, яка використовується по фактичному розміщенню виробничих будівель, розташовано мансардний поверх, двоповерхову капітальну прибудову та ґанки.

Позивач вважає, що відмова відповідача в укладанні додаткової угоди та поновленні договору оренди земельної ділянки суперечить положенням ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та унеможливлює оформлення права власності на часткову новостворену нерухомість, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії договору оренди землі від 31.08.2000р. закінчився 18.06.2013р.

За ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відносини щодо поновлення договору оренди землі врегульовані ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

До спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про оренду землі" в редакції ст. 33 Закону, що діє з 12.03.2011р., оскільки строк дії Договору закінчився після наведеної дати.

Відповідно до наведеної правової норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1 ст. 33).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33). При цьому, у розумінні приписів зазначеної норми, необхідною умовою для поновлення договору оренди землі без необхідності прийняття відповідного рішення орендодавцем є відсутність заперечень орендодавця .

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7 ст. 33).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33).

Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору (на ці обставини посилається позивач, які відповідач у встановленому порядку, тобто шляхом надання належних доказів, не спростував).

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" після закінчення строку дії договору оренди продовжувало використовувати спірну земельну ділянку та мало намір у подальшому нею користуватись, що підтверджується сплатою орендної плати за земельну ділянку, договором №1479 від 21.03.2013 року на проведення топографо-геодезичних робіт, договором №2316 від 26.04.2013 року на виконання робіт з обстеження земельної ділянки за адресою: Кіровський район, просп. Кірова, 129-Б (кадастровий номер 1210100000:06:002:0001) з підготовкою акту обстеження №5/5-0513.

Позивач просить визнати чинною додаткову угоду від 18.06.2013 р. про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.08.2000р. та визнати поновленою та продовженою дію договору оренди земельної ділянки, укладеного між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" (орендар), про надання у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельної ділянки, площею 0, 4548 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129-р і раніше зареєстрованої в Державному земельному кадастрі за кодом 75010005, а на теперішній час за кадастровим номером 121 01 00000:06:0001 на той самий строк - з 18.06.2013 р. до 31.03.2026 р. на тих же самих умовах договору від 31.08.2000р.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.20 ГК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" з урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у Цивільному кодексу України. У вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 Господарського кодексу України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі". Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України "Про оренду землі". Суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Крім того, слід відзначити, що способи захисту порушеного права визначені ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої суд може захистити цивільне право або інтерес сторони лише способом, що встановлений договором або Законом.

Таким чином, господарський суд вважає, що обраний позивачем спосіб (визнання чинною додаткову угоду від 18.06.2013р. про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.08.2000р. та визнання поновленою та продовженою дію договору оренди земельної ділянки на той самий строк - з 18.06.2013 р. до 31.03.2026 р. на тих же самих договору від 31.08.2000р.) не відноситься до встановлених законом способів захисту цивільних прав. Такі вимоги є встановленням факту, що має юридичне значення та може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді спору про право цивільне (його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обгрунтованості вимог; такі вимоги не можуть бути предметом господарського спору та самостійно розглядатись).

Сам факт визнання додаткової угоди чинною та визнання цієї угоди поновленою та продовженою, не відновлює порушене право позивача, яке підлягає захисту.

Отже, заявлені вимоги є вимогами про встановлення юридичного факту. За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлення юридичних фактів не відноситься до компетенції господарського суду.

Як наслідок, невірне обрання способу захисту тягне за собою такий наслідок, як відмову у позові.

Відповідно до п.2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо а позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

У позовній заяві товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" об'єднано дві вимоги немайнового характеру, проте надано доказ про сплату судового збору у розмірі 1 218 грн. лише за однією позовною вимогою.

Таким чином, господарський суд вважає необхідним стягнути з позивача в доход державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Нью-Рігель" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 129Р, код ЄДРПОУ 24987063) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 у Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001) судовий збір у розмірі 1 218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 05.12.2014р.