Постанова

від 19.11.2014 по справі 804/15301/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р. Справа № 804/15301/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі:

представника позивача Харченко С.В.,

представника відповідача Водопоєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Ременергомаш» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Ременергомаш» (далі - ТОВ НВП «Ременергомаш», позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ, відповідач), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ від 10.09.2014 р. № 0006832204 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 165639, 00 грн., з яких 110426, 00 грн. - за основним платежем та 55213, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДП від 10.09.2014 р. № 0006822204 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 145297, 50 грн., з яких 96865, 00 грн. - за основним платежем та 48432, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого, на думку відповідача, платником податків занижено податок на прибуток та завищено податок на додану вартість. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006832204 та № 0006822204. З висновками акту перевірки позивач не погоджується та вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України. Представник позивача зазначив, що в обґрунтування висновків акту перевірки позивача податковий орган посилається акт перевірки контрагента позивача - ТОВ «КСА» з висновками про безтоварність господарських операцій з контрагентами. Представник позивача наголошував, що до перевірки підприємством надано до контролюючого органу належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт реального виконання договору поставки, тому висновки відповідача про вчинення позивачем порушень податкового законодавства не є обґрунтованими та не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача 17.11.2014 р. до суду подані заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що за результатами перевірки ТОВ НВП «Ременергомаш» контролюючим органом встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «КСА», встановлено порушення положень ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток та завищення податку на додану вартість. Представником відповідача вказано, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність виписок з книги довіреностей на отримання придбаної у ТОВ «КСА» продукції та сертифікатів відповідності на товар, що унеможливлює ідентифікувати товар до виробника; встановлено порушення в оформленні товарно-транспортних накладних. Контролюючим органом зроблено висновок щодо відсутності фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання - не виявлено належним чином складених первинних документів, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Поряд з цим, висновки акту перевірки ТОВ НВП «Ременергомаш» викладені з урахуванням акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КСА», яким не підтверджено реальність проведення операцій по ланцюгу постачання. У зв'язку з вищевказаним, представник відповідача зазначала про необґрунтованість позивних вимог та в судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, покази свідка, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ НВП «Ременергомаш» (код ЄДРПОУ 37452454) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26.01.2011 р., перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській ОДПІ.

Дніпропетровською ОДПІ з 15.08.2014 р. по 18.08.2014 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Ременергомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «КСА» за жовтень 2013 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.08.2014 р. № 585/2204/37452454, за висновками якого відповідачем встановлено порушення ТОВ НВП «Ременергомаш»:

- за результатами перевірки ТОВ НВП «Ременергомаш» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «КСА», їх вид, обсяг, якість, розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «КСА» за жовтень 2013 р.;

- в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ТОВ НВП «Ременергомаш» занижено валові доходи отримані від невстановленої юридичної та/або фізичної особи за 2013 р. всього на суму 581189, 00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 р. всього на суму 110426, 00 грн.;

- в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податок на додану вартість всього на суму 96865, 00 грн., в тому числі за жовтень 2013 р. на суму 94960, 00 грн. та за березень 2014 р. на суму 1905, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.08.2014 р. № 585/2204/37452454 відповідачем 10.09.2014 р. було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0006822204, яким ТОВ НВП «Ременергомаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 145297, 50 грн., з яких 96865, 00 грн. - за основним платежем, 48432, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0006832204, яким ТОВ НВП «Ременергомаш» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 165639, 00 грн., з яких 110426, 00 грн. - за основним платежем, 55213, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень № 0006822204 та № 0006832204 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ НВП «Ременергомаш» є 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 43.21 електромонтажні роботи; 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.90 неспецалізована оптова торгівля; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.11 рекламні агентства; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період, що перевірявся, позивачем використовувались приміщення відповідно до договору оренди від 01.01.2013 р. № 65 з ТДВ АТП 11262 «Важавтотранс».

Позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, на підставі ліцензії серії АВ № 617285, виданої 22.02.2012 р. стоком дії до 22.02.2015 р.

01.10.2013 р. між ТОВ НВП «Ременергомаш» (покупець) з ТОВ «КСА» (постачальник) укладено договір № К101301, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару. Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві товар разом із усіма його комплектуючими та документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із продукцією відповідно до вимог чинного законодавства України. Пунктом 3.2. договору визначено умови поставки - EXW склад постачальника м. Дніпропетровськ, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс - 2010. Договір укладено строком до 31.12.2013 р., а у випадку невиконання однією зі сторін сторін зобов'язань за цим договором - діє до повного виконання таких зобов'язань.

03.10.2013 р. ТОВ НВП «Ременергомаш» (покупець) з ТОВ «КСА» (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № К101301 від 01.10.2013 р., відповідно до якої внесено зміни до п. 2 договору щодо розміру оплати і порядку розрахунків, а саме, п.п. 2.2 п. 2 договору викладено в такій редакції: вартість окремої партії товару, що поставляється, визначається відповідно до рахунку. Розрахунок здійснюється з відстрочкою платежу з урахуванням сплати наступних покупців.

На виконання договору № К101301 від 01.10.2013 р., ТОВ «КСА» здійснено поставку товарів згідно специфікацій по договору поставки на адресу ТОВ НВП «Ременергомаш» зі складу постачальника, розташованого за адресою: вул. Леніногорська, 121, м. Дніпропетровськ (відповідно до договору оренди нежитлового приміщення між ТОВ «КСА» з ТДВ АТП 11262 «Важавтотранс» від 10.09.2013 р. № 76).

Судом встановлено, що перевезення вантажу відбувалось найманим транспортом згідно договору ТОВ НВП «Ременергомаш» з ФОП ОСОБА_3 (перевізник) про послуги перевезення вантажів від 01.02.2013 р. № 0102/13. Відповідно до умов договору, перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату; найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за договором узгоджуються сторонами в замовленні на перевезення. Сторонами погоджено, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт (п.п. 8.2); договір діє до 31.12.2013 р.; якщо жодна зі сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншого сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (п.п. 8.3 договору).

Судом також встановлено, що 01.11.2013 р. між ТОВ НВП «Ременергомаш» (боржник), ТОВ «КСА» (первинний кредитор) та ТОВ «ВІП ЛАЙФ» (новий кредитор) укладено договір № 1113-01 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первинний кредитор поступається правом вимоги виконання зобов'язань за договором № К101301 від 01.10.2013 р. укладеного між первинним кредитором та боржником. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору, новий кредитор отримує право вимоги від боржника належного виконання оплати поставки товарів; новий кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за договором № К101301 від 01.10.2013 р. На виконання договору № 1113-01, позивачем здійснено оплату поставки товарів (за договором № К101301 від 01.10.2013 р.) на рахунок ТОВ «ВІП ЛАЙФ», що підтверджується платіжними дорученнями від 17.01.2014 р. № 17, від 24.01.2014 р. № 20, від 27.01.12014 р. № 333, від 28.01.2014 р. № 22.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем договору з ТОВ «КСА», а також рух активів підтверджується наступними первинними документами: договором, специфікаціями, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, договором на відступлення права вимоги, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Також на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КСА», позивачем до суду надано: картки складського обліку матеріалів, технічну документацію на продукцію, сертифікати якості, сертифікати відповідності на товари, паспорт на товар «Тельфер електричний серії ЕЛ-72200», оборотно-сальдову відомість по рахунку позивача.

Відповідно до штатного розпису на ІV квартал 2013 р., у період, що перевірявся, на підприємстві працювало 7 осіб. Згідно штатного розпису на ІІІ квартал 2014 р. (станом на час проведення перевірки) на підприємстві працювало 15 осіб.

З проведеного судом аналізу первинних документів, суд доходить висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ТОВ НВП «Ременергомаш» для здійснення господарської діяльності та її доцільності.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладені між ТОВ НВП «Ременергомаш» та ТОВ «КСА» оформлена належним чином: договір поставки № К101301 від 01.10.2013 р. підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочини не визнано судом недійсними і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Правочин з поставки товару виконано сторонами в повному обсязі. ТОВ НВП «Ременергомаш» на виконання умов вищевказаного договору отримало товарно-матеріальні цінності, постачальник ТОВ «КСА» отримав оплату за товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Актом перевірки від 27.08.2014 р. № 585/2204/37452454 не доведено факти та обставини, наявність яких необхідна для висновку про нереальність (нікчемність) правочину, не доведено, що операції з поставки по ланцюгу від ТОВ «КСА» до ТОВ НВП «Ременергомаш» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання товарів, які не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу та здійснені для операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, що свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням пункту 6 Порядку № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 24.01.2014 р. № 208/04-65-22-03/38529816 за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КС А» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинами з платниками податків за період жовтень 2013 р., який не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. З аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого.

Висновки відповідача не підтверджуються належними доказами стосовно відсутності об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ «КСА» до ТОВ НВП «Ременергомаш».

Суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Судом встановлено, що товари, придбані у ТОВ «КСА» за договором від 01.10.2013 р., використано позивачем у власній господарській діяльності. А саме, ТОВ НВП «Ременергомаш» (виконавець) було укладено угоди з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» (замовник) про надання послуг, на виконання яких позивачем були виконані роботи: ремонт підмінних редукторів підйому та замикання грейфера, виготовлення тросових барабанів для крана-перевантажувача; капітальний ремонт ділянки підкранових шляхів кранів - перевантажувачів тощо (згідно актів виконаних робіт). Договори про надання послуг виконані повністю. До виконання вказаних робіт позивачем були залучені фахівці, що підтверджується договорами цивільно-правового характеру, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Як вже було встановлено судом, вказані роботи виконані ТОВ НВП «Ременергомаш» в рамках ліцензії серії АВ № 617285, виданої 22.02.2012 р.

Що стосується тверджень представника контролюючого органу про те, що вказаний у наданих товарно-транспортних накладних транспортний засіб, що перевозив товар, належить фізичній особі, яка не має жодного відношення до перевезення товару від ТОВ «КСА» до ТОВ НВП «Ременергомаш», суд зазначає наступне. На запит позивача від 24.10.2014 р. № 332, ФОП ОСОБА_3 надано відповідь від 27.10.2014 р. стосовно використання останнім у своїй господарській діяльності автомобілю Газель НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_3 пояснено, що водій ОСОБА_5, який здійснював перевезення товару до замовника (ТОВ НВП «Ременергомаш) до вантажоодержувача (ТОВ «КСА»), був оформлений згідно трудового договору від 11.06.2012 р. та у жовтні працював у ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого останнім надано відповідні документи.

Щодо посилань податкового органу на порушення позивачем Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» при оформленні товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна.

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом встановлено, що в них зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвище водія, відомості про вантаж, загальну суму відпущеного товару із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємством-постачальником.

З огляду на викладене, в суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем.

Поряд з цим, суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, неналежне оформлення такого документу як дорожній лист вантажного автомобіля або товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ. Сама по собі відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару або неналежне оформлення вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Твердження відповідача про те, що в ході перевірки ТОВ НВП «Ременергомаш» встановлено відсутність сертифікатів відповідності, що унеможливлює встановити виробника отриманого товару, не знайшли свого підтвердження, оскільки вказані документи надано до суду.

Суд також зазначає, що відсутність зазначених відповідачем документів не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угода укладалась підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні позивачем доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 96865, 00 грн. з податку на додану вартість та 110426, 00 грн. з податку на прибуток у відповідних періодах, які не визнала податкова інспекція.

Відповідно до ст.ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З проведеного судом аналізу первинних документів, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у сумі 96865, 00 грн. з податку на додану вартість по періодах та 110426, 00 грн. з податку на прибуток у відповідних періодах.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2014 р. № 0006832204 та № 0006822204 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 20 від 18.09.2014 р. у розмірі 487, 20 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.09.2014 р. № 0006832204 форми «Р» про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю НВП «Ременергомаш» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 165639, 00 грн., з яких 110426, 00 грн. - за основним платежем та 55213, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.09.2014 р. № 0006822204 форми «Р» про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю НВП «Ременергомаш» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 145297, 50 грн., з яких 96865, 00 грн. - за основним платежем та 48432, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Ременергомаш» судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 21.11.2014 р.

Суддя О.М. Неклеса