Постанова

від 01.12.2014 по справі 808/5313/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року о/об 15 год. 24 хв.Справа № 808/5313/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі Білоус А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Спектран» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

за участю представників:

від позивача - Гнідая А.В. (дов.№ 099-07-14 від 01.07.2014),

від відповідача - Радова С.О. (дов. № 427/10/10-017 від 16.01.2014),

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Спектран» (далі по тексту - позивач або ПП «Спектран») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002422212 від 01 липня 2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 605 461,25 грн., у тому числі за основним платежем - 484 369,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 121 092,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фахівцями відповідача була проведена виїзна перевірка ПП «Спектран», за наслідками якої складено Акт. На підставі складеного Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0002422212 від 01 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказує, що доводи контролюючого органу щодо завищення суми податкового кредиту за лютий 2014 року є відсутність реєстрації податкових накладних за вищезазначеними господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначав, що товар поставлений на адресу підприємства піддавались переробці, з метою відповідності технічним вимогам товарів, що реалізуються підприємством. У зв'язку з вказаними обставинами, ПП «Спектран» було отримано від постачальників податкові накладні без коду товару згідно з УКТ ЗЕД, оскільки вказаний товар не є імпортним у розумінні Податкового та Митного кодексів, а тому підприємство не мало права вимагати у постачальників реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та заповнення реквізиту «код товару згідно з УКТ ЗЕД».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях відповідно до яких зазначає, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України. Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а відтак податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом є правомірним.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19170638 від 19 серпня 2014 року Приватне підприємство «Спектран» 02 березня 1999 року зареєстроване, як юридична особа за адресою: 69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 234, кв. 29, ідентифікаційний код 30293941.

Відповідно до Свідоцтва №11702336 НБ№192842 Приватне підприємство «Спектран» з 17 березня 1999 року зареєстроване, як платник податку на додану вартість.

На підставі направлення від 21 травня 2014 року №550, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, Коваленком Артемом Сергійовичем, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, інспектором податкової та митної справи І рангу, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області від 20 травня 2014 року №505, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Спектран» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГ - ЛЕНД» (код за ЄДПРОУ 38964177), Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРА-М УКРАЇНА» (код за ЄДПРОУ 38977165), Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРХОМА» (код за ЄДПРОУ 38954132), Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ-ІНВЕСТ ЛЛС» (код за ЄДПРОУ 38461287) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

Перевірка проводилась з 21 травня 2014 року по 29 травня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки №520/08-28-22-12/30293941 від 05 червня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Спектран» (код за ЄДРПОУ 30293941) з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських операцій з ТОВ «ТОРГ - ЛЕНД» (код за ЄДПРОУ 38964177), ТОВ «ФРА-М УКРАЇНА» (код за ЄДПРОУ 38977165), ТОВ «ПАРХОМА» (код за ЄДПРОУ 38954132), ТОВ «СОФІЯ-ШВЕСТ ЛЛС» (код за ЄДПРОУ 38461287) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

Проведеною перевіркою встановлені порушення ПП «Спектран»: пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого відбулось заниження податку на додану вартість на загальну суму 484369 грн. за лютий 2014 року.

На підставі Акту перевірки № 520/08-28-22-12/30293941 від 05 червня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002422212 від 01 липня 2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 484369 грн. та застосування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 121092,25 грн.

Не погоджуючись з такими діями Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Приватне підприємство «Спектран» звернулося до суду.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «Пархома», ТОВ «ФРА-М Україна», ТОВ «Софія-Інвест ЛЛС», оформлені договорами поставок з відповідними специфікаціями.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами позивачем було надано до суду копії податкових, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно - транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ, реєстри приходних ордерів, оборотно-сальдових відомостей по рахункам, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

З урахуванням наявних документів спростовуються висновки Акту перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пархома», ТОВ «ФРА-М Україна», ТОВ «Софія-Інвест ЛЛС».

До матеріалів адміністративної справи також надано листи ПП «Спектран» адресовані контрагентам до укладення договорів поставок, з переліком необхідних робіт, які мають здійснити підприємства по товарним позиціям.

Як встановлено під час розгляду справи, разом із поставками товару від ТОВ «Пархома», ТОВ «ФРА-М Україна», ТОВ «Софія-Інвест ЛЛС» надано на адресу підприємства листи з переліками проведених робіт та змін, по кожній позиції товару, що поставлявся.

Згідно інформації, що містилась в листах, підприємства зазначали про неможливість вказування в накладних кодів УКТ ЗЕД з причин переробки/доопрацювання кожної одиниці товару, що спричинило зміни їх функціональних характеристик, а відтак змінився класифікаційних код товарів.

В процесі розгляду справи представник відповідача вказував, що з метою підтвердження здійснення переробки товарів, що постачались, у позивача мали бути в наявності сертифікати про походження товару на перероблений товар, вантажно-митні декларації про походження товару із зазначенням нових кодів УКТ ЗЕД.

Зазначені ж документи необхідні з метою виконання статті 44 Митного кодексу України, тобто, у разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Статтею 46 Митного кодексу України, передбачено обставини видачі сертифікатів про походження товарів з України, а саме: у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Аналізуючи дані статті Кодексу, суд зазначає, що вказані відповідачем документи мали б бути у позивача у разі, якщо вказаний товар було поставлено на митну територію України, або у разі її подальшої поставки з митної території, таким чином, доводи, якими представник відповідача мотивував правомірність оскаржуваного податкового суперечать нормам закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним із обов'язкових реквізитів, який зазначається в податковій накладній при постачанні підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Статтею 36 гл.6 Митного кодексу України визначено, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених ПКУ.

За правилами статті 40 гл.6 Митного кодексу України у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Такі критерії достатньої переробки, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Таким чином, якщо товар на території України після ввезення був перероблений, в результаті чого змінився його код згідно УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків, такий товар вже не вважається ввезеним на територію України і може бути зарахований до товарів українського походження.

Єдина база податкових знань також містить роз'яснення з даного приводу, а саме «…Враховуючи викладене, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України, то вироблені, оброблені/перероблені товари вважаються товарами українського походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається…».

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна має містити певний перелік реквізитів: і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів т товарів, ввезених на митну територію України).

Однак, на думку суду, відсутність окремих реквізитів не можна вважати підставою для неможливості формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 21 червня 2012 року у справі № К-20630/10.

Крім того, суд не приймає заперечення позивача, щодо неможливості встановлення факту достатньої переробки товарів на підставі листування між підприємствами за відсутності технічних завдань про вчинення переробки товарів, з огляду на той факт, що нормами Митного кодексу України чітко визначено операції, які не відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції - операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепання, склеювання або монтажу готових вузлів за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), а також інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні у процесі складання і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів, незалежно від кількості та складності таких операцій;

4) змішування товарів, які походять з різних країн, якщо характеристики кінцевої продукції суттєво не відрізняються від характеристик товарів, що змішуються;

5) забій тварин;

6) комбінація двох чи більше вищезазначених операцій.

Крім того, стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зважаючи на факт того, що оскільки чинним законодавством не встановлена документальна форма вираження підтвердження факту виконання виробничих і технологічних операцій та з урахуванням норм, якими сторонам надано право оформлення правовідносин на власний розсуд, суд приймає в якості належних доказів надані позивачем до матеріалів справи документи.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів, які б спростовували факт проведення ТОВ «Пархома», ТОВ «ФРА-М Україна», ТОВ «Софія-Інвест ЛЛС» технологічних робіт по переробці товарів, об'єктивних обставин технічної неможливості проведення вказаних робіт даними контрагентами тощо.

За вказаних обставин, доводи, якими представник відповідача обґрунтовував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 4 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів на митну територію - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно з частиною 1 статті 74 зазначеного Кодексу імпорт - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, обов'язковому кодуванню згідно з УКТ ЗЕД та включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до вимог пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 та пункту 11 підрозділу 2 розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України, підлягають податкові накладні виписані при здійсненні операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 1 цього Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами податкового законодавства визначені підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, Приватне підприємство «Спектран» отримано від контрагентів податкові накладні без зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, оскільки вказаний товар не є імпортним у розумінні Податкового та Митного кодексів.

Тобто, за відсутності обов'язку у ПП «Спектран» вносити до Єдиного реєстру податкових накладних дані про отримані від постачальників податкові накладні, оскільки сума ПДВ по кожній з них не перевищує 10000 грн., твердження відповідача про порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - є безпідставним.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002422212 від 01 липня 2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Приватного підприємства «Спектран», є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення винесене ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0002422212 від 01 липня 2014 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у суму 484 369 (чотириста вісімдесят чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 121 092 (сто двадцять одна тисяча дев'яносто дві) грн. 25 коп., а всього у розмірі 605 461 (шістсот п'ять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 25 коп.

Судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. повернути ПП «Спектран» (ЄДРПОУ 30293941) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов