Постанова

від 04.12.2014 по справі 826/12839/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2014 року           16:40                                         № 826/12839/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітком Трейдинг»

до          Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві

про          визнання протиправними дій, скасування постанов і рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітком Трейдінг» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – відповідач) з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві, у якій просить суд:

1.          Визнати дії відповідача незаконними.

2.          Скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 06.03.2014 №00009.

3.          Скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 06.03.2014 № 000010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Соколова О.А.) від 24.09.2014 № 826/12839/14 відкрито провадження в адміністративній справі.

У зв'язку з припиненням повноважень судді Соколової О.А. щодо здійснення правосуддя, в провадженні якої перебувала адміністративна справа № 826/12839/14 і не була розглянута, справа направлена на повторний автоматизований розподіл позовних заяв та 11.11.2014 передана для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянському К.М.

Ухвалою суду від 13.11.2014 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засідання на 19.11.2014.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що висновки Інспекції, викладені в акті перевірки є безпідставними, а реалізуємий позивачем товар цілком відповідає вимогам технічних регламентів електричного обладнання.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, натомість подав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову, в яких посилався на те, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність технічної документації на продукцію, на підставі чого Інспекцією було застосовано відповідальність, передбачену п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». За таких обставин представник відповідача просив суд в позові відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

06 березня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки характеристик продукції від 03.03.2014 № 000052, прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 000009, якою до позивача за порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» застосовано штраф в сумі 25500 грн.

Крім того, 06.03.2014, відповідачем прийнято рішення № 000010, яким до позивача за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, застосовано обмежувальний (коригувальний) захід у формі обмеження та тимчасової заборони надання товарів «світильник «Ansmann» HL-1 green», «зарядний пристрій «Ansmann» max Е, Aktion - Set EV + 4AA +2AAA», «зарядний пристрій «Ansmann» Smart Eco Set CHARGER» на ринку, шляхом приведення його у відповідність до встановлених вимог.

Як вбачається з акта перевірки, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та обмежувальних заходів ґрунтується на обставинах порушення позивачем вимог

п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: введення в обіг продукції: «світильник «Ansmann» HL-1 green», «зарядний пристрій «Ansmann» max Е, Aktion - Set EV + 4AA +2AAA», «зарядний пристрій «Ansmann» Smart Eco Set CHARGER», на яку не надано документацію в обсязі, передбаченому технічними регламентами, які поширюються на неї.

Не погоджуючись з правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій та обмежувальних заходів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до буквального тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, в даному випадку, є виключно встановлення контролюючим органом факту введення позивачем в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, в т.ч. технічним регламентам, а не сам по собі факт не надання документації в обсязі, передбаченому відповідними технічними регламентами, чого посадовими особами контролюючого органу до уваги не прийнято.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд враховує з наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність.

Статтею 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (надалі – Закон) встановлено, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження (п. 3 ч. 4 ст. 13 Закону).

У ст. 33 Закону визначено, що Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує Правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам. Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту. У разі оцінки відповідності продукції, що є об'єктом технічних регламентів, призначеним органом оцінки відповідності до Національного знака відповідності додається ідентифікаційний код цього органу. Національний знак відповідності наноситься на упаковку або етикетку продукції та на рекламні матеріали для процесів або послуг, що відповідають вимогам технічних регламентів.

Згідно Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів. Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції. Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної там продукції.

Відповідно до п. 5 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149, введення електрообладнання в обіг на території України дозволяється за умови, що його розроблено та виготовлено відповідно до встановлених вимог безпеки, у разі дотримання яких таке електрообладнання не створюватиме небезпеки для життя та здоров'я людей, тварин, майна і довкілля.

Пунктом 7 цього ж регламенту визначено, що забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності».

Національний знак відповідності наноситься виробником або його уповноваженим представником безпосередньо на електрообладнання, а у разі відсутності можливості його нанесення - відповідно на пакування або документацію, що супроводжує електрообладнання (інструкцію з експлуатації, гарантійне свідоцтво тощо), так щоб забезпечувалася його чіткість, розбірливість та незмивність протягом передбаченого строку служби.

Пунктом 12 цього ж регламенту за результатами оцінки відповідності виробник або уповноважений представник проставляє на кожному виробі електрообладнання, пакуванні, інструкції з експлуатації або гарантійному свідоцтві національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком до цього Технічного регламенту.

Відповідно до п. 24-28 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання № 785, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009, на апаратуру чи обладнання, оцінка відповідності якої була проведена з дотриманням вимог пунктів 13-15 цього Технічного регламенту, повинно бути нанесено маркування національним знаком відповідності.

Маркування національним знаком відповідності наносить виробник або його уповноважений представник-резидент.

Якщо виробник не є резидентом і відсутній його уповноважений представник - резидент, маркування національним знаком відповідності наносить постачальник - резидент, який відповідає за введення в обіг апаратури чи обладнання.

З викладених норм вбачається, що всі товари та послуги введені в обіг на території України, незалежно від їх походження, мають відповідати вимогам технічних регламентів та містити нанесення національного знака відповідності, що наноситься виробником або його уповноваженим представником.

Товар, що зазначений у акті перевірки відповідає технічним регламентам, про що свідчать декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів від 01.03.2013 № UA.032.D.00145-13, яка досліджена контролюючим органом під час проведення перевірки (зворот а.с. 46 Том І).

Крім того, як зазначив представник позивача та не спростовано відповідачем з посиланням на належні докази, товари, які перевірялись, забезпечені національним знаком відповідності, а тому цілком відповідають вимогам нанесення національного знака відповідності, згідно п. 7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

Таким чином, на товарі позивача був наявний національний знак відповідності, продукція забезпечена усією необхідною документацією, а отже порушення, викладені в акті перевірки та в постанові про накладення штрафних санкцій щодо розповсюдження продукції, яка не відповідає Технічним регламентам є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є неправомірним, а постанова № 000009 від 06.03.2014 підлягає скасуванню.

Стосовно застосування до позивача обмежувальних заходів суд зазначає наступне.

Статтею 29 Закону «Про держаний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» визначено, що у разі якщо встановлено не нанесення/неналежне нанесення національного знаку відповідності на продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від суб'єкта господарювання вжити відповідних заходів по приведенню продукцію у відповідність до вимог чинного законодавства.

У разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що порушення не були усунуті, такий орган у відповідності до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом міністрів України від 26.12.2011 № 1407 приймає рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України регулюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та Митним кодексом України.

Статтею 4 Закону України «Про держаний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних і корегувальних заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

При цьому відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 № 1407, органом ринкового нагляду обираються обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція. Рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція

Разом з тим, оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів прийнято Інспекцією без дотримання вимог, передбачених Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011, якою визначено критерії оцінки ризику.

Так, відповідно до ч.ч. 7 та 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом тимчасової заборони надання продукції та обмеження її на ринку.

Згідно пп. 7 - 9 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011, оцінка ризику проводиться посадовою особою органу ринкового нагляду шляхом проведення аналізу, за результатами якого визначається рівень загрози. Аналіз проводиться на підставі критеріїв оцінки ризику. При цьому враховуються звичайні та обґрунтовано передбачувані умови використання продукції.

Критеріями оцінки ризику є: небезпечні фактори, що впливають або можуть вплинути на життєдіяльність людини під час споживання (використання) продукції; категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію; види травм, які можуть отримати споживачі під час споживання (використання) продукції; характеристика та тяжкість ушкоджень, які можуть бути наслідком отримання травми певними категоріями споживачів під час споживання (використання) продукції; наслідки, що пов'язані з отриманими травмами.

Відповідно до п.п. 10 та 11 Методики на підставі проведеного аналізу розробляється сценарний план ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція.

Типова форма сценарного плану ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція затверджена у Додатку № 1 та Додатку № 2 Методики.

Зазначена форма складається органами ринкового нагляду окремо щодо кожного артикулу, моделі, марки продукції.

Заповнена форма такого сценарного плану є невід'ємною частиною акта перевірки характеристик продукції та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить низький рівень загрози та стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальних вимог щодо забезпечення її безпечності, обмежувальні (корегувальні) заходи органами ринкового нагляду щодо такої продукції не вживаються.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить середній рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом обмеження надання продукції на ринку відповідно до ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить високий рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статей 30-31 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником та/або розповсюджувачем заходи є недостатніми для усунення невідповідності продукції встановленим вимогам.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить серйозний рівень загрози, органи ринкового нагляду невідкладно вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже, законодавством передбачений перелік відповідних дій та процедур, які повинен здійснити орган ринкового контролю до винесення Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; передумовою прийняття такого рішення є оцінка ризику продукції, та складення по її результатам сценарного плану.

Проте, як оцінка ризику, так і сценарний план Інспекцією відносно товару, що реалізовувався позивачем, не складались.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідачем не доведено небезпечності реалізуємого позивач товару та порушено процедуру прийняття рішення про вжиття обмежувальних заходів, рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи представник позивача уточнив, що під позовною вимогою про визнання протиправними дій, ТОВ «Ітком Трейдинг» насправді розуміє та просить суд визнати протиправними дій відповідача щодо витребування документів під час перевірки (схем електроприладів).

Виходячи з меж зазначеної уточненої позовної вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 № 310, посадові особи під час проведення перевірки здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів та мають право: одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Враховуючи зазначене, доводи позивача про неправомірність витребування документів є необґрунтованими, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітком Трейдинг» задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000010 від 06.03.2014 Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві.

3.          Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафних (фінансових) санкцій № 000009 від 06.03.2014 Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві.

4.          В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ітком Трейдинг» (код ЄДРПОУ 37470217) судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                           К.М. Кобилянський