Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/12839/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12839/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітком Трейдинг» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування постанов і рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітком Трейдинг», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання дій незаконними; скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 06.03.2014 року №00009; скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 06.03.2014 року №000010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000010 від 06.03.2014 року Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві; визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафних (фінансових) санкцій № 000009 від 06.03.2014 року Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений у акті перевірки товар відповідає технічним регламентам, про що свідчать декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів від 01.03.2013 № UA.032.D.00145-13, яка досліджена контролюючим органом під час проведення перевірки. Крім того, товари, які перевірялись, забезпечені національним знаком відповідності, а тому цілком відповідають вимогам нанесення національного знака відповідності, згідно п. 7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149. Таким чином, на товарі позивача був наявний національний знак відповідності, продукція забезпечена усією необхідною документацією, а отже порушення, викладені в акті перевірки та в постанові про накладення штрафних санкцій щодо розповсюдження продукції, яка не відповідає Технічним регламентам є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 06 березня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки характеристик продукції від 03.03.2014 № 000052, прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 000009, якою до позивача за порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» застосовано штраф в сумі 25500 грн.

Крім того, 06.03.2014, відповідачем прийнято рішення № 000010, яким до позивача за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, застосовано обмежувальний (коригувальний) захід у формі обмеження та тимчасової заборони надання товарів «світильник «Ansmann» HL-1 green», «зарядний пристрій «Ansmann» max Е, Aktion - Set EV + 4AA +2AAA», «зарядний пристрій «Ansmann» Smart Eco Set CHARGER» на ринку, шляхом приведення його у відповідність до встановлених вимог.

Як вбачається з акту перевірки, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та обмежувальних заходів ґрунтується на обставинах порушення позивачем вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме: введення в обіг продукції: «світильник «Ansmann» HL-1 green», «зарядний пристрій «Ansmann» max Е, Aktion - Set EV + 4AA +2AAA», «зарядний пристрій «Ansmann» Smart Eco Set CHARGER», на яку не надано документацію в обсязі, передбаченому технічними регламентами, які поширюються на неї.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність.

Статтею 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (надалі - Закон) встановлено, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження (п. 3 ч. 4 ст. 13 Закону).

У ст. 33 цього Закону визначено, що Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує Правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам. Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту. У разі оцінки відповідності продукції, що є об'єктом технічних регламентів, призначеним органом оцінки відповідності до Національного знака відповідності додається ідентифікаційний код цього органу. Національний знак відповідності наноситься на упаковку або етикетку продукції та на рекламні матеріали для процесів або послуг, що відповідають вимогам технічних регламентів.

Згідно Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів. Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції. Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної там продукції.

Відповідно до п. 5 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149, введення електрообладнання в обіг на території України дозволяється за умови, що його розроблено та виготовлено відповідно до встановлених вимог безпеки, у разі дотримання яких таке електрообладнання не створюватиме небезпеки для життя та здоров'я людей, тварин, майна і довкілля.

Пунктом 7 цього ж регламенту визначено, що забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності».

Національний знак відповідності наноситься виробником або його уповноваженим представником безпосередньо на електрообладнання, а у разі відсутності можливості його нанесення - відповідно на пакування або документацію, що супроводжує електрообладнання (інструкцію з експлуатації, гарантійне свідоцтво тощо), так щоб забезпечувалася його чіткість, розбірливість та незмивність протягом передбаченого строку служби.

Пунктом 12 цього ж регламенту за результатами оцінки відповідності виробник або уповноважений представник проставляє на кожному виробі електрообладнання, пакуванні, інструкції з експлуатації або гарантійному свідоцтві національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком до цього Технічного регламенту.

Відповідно до п. 24-28 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання № 785, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009, на апаратуру чи обладнання, оцінка відповідності якої була проведена з дотриманням вимог пунктів 13-15 цього Технічного регламенту, повинно бути нанесено маркування національним знаком відповідності.

Маркування національним знаком відповідності наносить виробник або його уповноважений представник-резидент.

Якщо виробник не є резидентом і відсутній його уповноважений представник - резидент, маркування національним знаком відповідності наносить постачальник - резидент, який відповідає за введення в обіг апаратури чи обладнання.

З викладених норм вбачається, що всі товари та послуги введені в обіг на території України, незалежно від їх походження, мають відповідати вимогам технічних регламентів та містити нанесення національного знака відповідності, що наноситься виробником або його уповноваженим представником.

Товар, що зазначений у акті перевірки відповідає технічним регламентам, про що свідчать декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів від 01.03.2013 № UA.032.D.00145-13, яка досліджена контролюючим органом під час проведення перевірки (зворот а.с. 46 Том І).

Крім того, з матеріалів справи убачається та не заперечується відповідачем, що товари, які перевірялись, забезпечені національним знаком відповідності, а тому цілком відповідають вимогам нанесення національного знака відповідності, згідно п. 7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

Таким чином, враховуючи, що на товарі позивача був наявний національний знак відповідності, продукція забезпечена усією необхідною документацією, то порушення, викладені в акті перевірки та в постанові про накладення штрафних санкцій щодо розповсюдження продукції, яка не відповідає Технічним регламентам, є безпідставними та необґрунтованими. Відтак суд першої інстанції вірно встановив, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є неправомірним, а постанова № 000009 від 06.03.2014 підлягає скасуванню.

Крім того, ст. 29 Закону «Про держаний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» визначено, що у разі якщо встановлено не нанесення/неналежне нанесення національного знаку відповідності на продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від суб'єкта господарювання вжити відповідних заходів по приведенню продукцію у відповідність до вимог чинного законодавства.

У разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що порушення не були усунуті, такий орган у відповідності до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом міністрів України від 26.12.2011 № 1407 приймає рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України регулюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та Митним кодексом України.

При цьому відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 № 1407, органом ринкового нагляду обираються обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція. Рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція

Разом з тим, оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів прийнято Інспекцією без дотримання вимог, передбачених Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011, якою визначено критерії оцінки ризику.

Згідно пп. 7 - 9 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011, оцінка ризику проводиться посадовою особою органу ринкового нагляду шляхом проведення аналізу, за результатами якого визначається рівень загрози. Аналіз проводиться на підставі критеріїв оцінки ризику. При цьому враховуються звичайні та обґрунтовано передбачувані умови використання продукції.

Критеріями оцінки ризику є: небезпечні фактори, що впливають або можуть вплинути на життєдіяльність людини під час споживання (використання) продукції; категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію; види травм, які можуть отримати споживачі під час споживання (використання) продукції; характеристика та тяжкість ушкоджень, які можуть бути наслідком отримання травми певними категоріями споживачів під час споживання (використання) продукції; наслідки, що пов'язані з отриманими травмами.

Відповідно до п.п. 10 та 11 Методики на підставі проведеного аналізу розробляється сценарний план ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція.

Типова форма сценарного плану ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція затверджена у Додатку № 1 та Додатку № 2 Методики.

Зазначена форма складається органами ринкового нагляду окремо щодо кожного артикулу, моделі, марки продукції.

Заповнена форма такого сценарного плану є невід'ємною частиною акта перевірки характеристик продукції та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить низький рівень загрози та стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальних вимог щодо забезпечення її безпечності, обмежувальні (корегувальні) заходи органами ринкового нагляду щодо такої продукції не вживаються.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить середній рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом обмеження надання продукції на ринку відповідно до ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить високий рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статей 30-31 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником та/або розповсюджувачем заходи є недостатніми для усунення невідповідності продукції встановленим вимогам.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить серйозний рівень загрози, органи ринкового нагляду невідкладно вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Отже, законодавством передбачений перелік відповідних дій та процедур, які повинен здійснити орган ринкового контролю до винесення Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; передумовою прийняття такого рішення є оцінка ризику продукції, та складення по її результатам сценарного плану.

Проте, як оцінка ризику, так і сценарний план Інспекцією відносно товару, що реалізовувався позивачем, не складались.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки відповідачем не доведено небезпечності реалізуємого позивач товару та порушено процедуру прийняття рішення про вжиття обмежувальних заходів, рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до п. 1.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 № 310, посадові особи під час проведення перевірки здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів та мають право: одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що доводи позивача про неправомірність витребування документів є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.