Ухвала

від 28.10.2014 по справі 2а/0570/697/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/4308/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року

у справі № 2а/0570/697/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське АТП»

до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське АТП» (далі - ТОВ «Єнакіївське АТП»; позивач) до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - Єнакієвська ОДПІ у Донецькій області; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001082300/0 від 10 грудня 2010 року та № 0001072300/0 від 10 грудня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Єнакіївське АТП» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Єнакієвське АТП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2008/23/34359471 від 25 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001082300/0 від 10 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 551 626,50 грн. (959 168,00 грн. - основний платіж, 592 458,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001072300/0 від 10 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 194 450,00 грн. (108 227,00 грн. - основний платіж, 86 223,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4, підпункту 8.5.2 пункту 8.5 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валових доходів кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, заниженням суми амортизаційних відрахувань на 231 716,00 грн., заниженням валових витрат внаслідок включення не в повному обсязі до їх складу витрат на оплату праці, завищенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму в розмірі 2 346,00 грн., а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання запасних частин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Евроінвестстрой», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гонорант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» за нікчемними правочинами.

Надаючи правову оцінку встановленим під час проведення перевірки порушенням позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4, підпункту 8.5.2 пункту 8.5 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР судові інстанції врахували висновок судово-економічної експертизи № 1066/24/4584/25 від 29 серпня 2011 року, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого названі порушення нормативно та документально не підтверджуються.

З огляду на викладене та враховуючи те, що в касаційній скарзі відповідачем по суті оспорюється лише формування товариством даних податкового обліку при взаємовідносинах з ТОВ «Евроінвестстрой», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «Укрпромторг», ТОВ «Укрмашпром» з підстав відсутності в останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, предметом касаційного перегляду має бути саме правомірність висновку податкового органу про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, фактичне виконання спірних поставок підтверджується належним чином складеними первинними, розрахунковими та платіжними документами. При цьому відповідачем не заперечується, що понесені ТОВ «Єнакієвське АТП» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

А відтак, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальників, висновок судових інстанцій про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.