Ухвала

від 13.11.2014 по справі 2а-6502/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/9991/58558/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Карася О.В.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника відповідача Скрипнікової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012

у справі № 2а-6502/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛЮСБУД»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЛЮСБУД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УКРПЛЮСБУД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000402307.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності задекларованих показників у декларації з податку на додану вартість за період вересень-листопад 2010 року, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 05.01.2012 №11/2307/37080778.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000402307, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1573374, грн. (з них: за основним платежем - 1258699,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 314675,00 грн.).

Підставою для визначення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК АРМІС» за листопад 2010 року на загальну суму 1258699,17 грн. При цьому, податковий орган виходив з безпідставності формування податкового кредиту, оскільки у контрагента позивача, а саме у ТОВ «Міріс» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань при поставці товарів та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. На думку податкового органу, всі правочини вчинені ТОВ «Міріс» із ТОВ «БК АРМІС» (контрагент позивача) є нікчемними, що в свою чергу унеможливлює фактичність вчинення операцій ТОВ «БК АРМІС» з позивачем та є наслідком невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2010 між ТОВ «УКРПЛЮСБУД» (позивачем) та ТОВ «БК АРМІС» укладено договір субпідряду №1008-1, предметом якого є комплекс будівельно-монтажних та інших робіт, зокрема, роботи по будівництву житлового комплексу «Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерхового паркінга по вул. Пономарьова, 26, в смт. Коцюбинське, Київської області». Строк виконання робіт згідно з графіком. Генеральний підрядник будівництва ТОВ «Аверс-сіті». Право на здійснення вказаних у договорі робіт (по вул. Пономарьова, 26, в смт. Коцюбинське, Київської області) надано ТОВ «Аверс-сіті» згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 12.08.2010, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області. У дозволі визначено підрядника зазначеного будівництва - ТОВ «УКРПЛЮСБУД». Матеріали справи містять видану ТОВ «УКРПЛЮСБУД» ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції від 07.07.2010 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

На підтвердження виконання визначених у наведеному вище договорі підрядних робіт позивачем надано до справи довідки ф. КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт за спірний період (жовтень-листопад 2010 року) та акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 7552195,02 грн. у т.ч. ПДВ - 1258699,17 грн.

При цьому, як вже вказано вище, податковий орган в акті перевірки визнає та підтверджує виконання будівельно-монтажних робіт контрагентом позивача ТОВ «БК АРМІС» на зазначену суму, тобто відповідач визнає фактичність здійснення спірних операцій.

На підставі наведеного постачальником видано податкові накладні, а розрахунки між сторонами договору проведені безготівково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні договорів на виконання будівельних робіт по будівництву, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з акту перевірки та наданих під час розгляду справи пояснень представника відповідача, ДПІ не заперечує факту декларування позивачем та ТОВ «БК АРМІС» зазначеної вище суми ПДВ та не наводить будь-яких невідповідностей у задекларованій позивачем сумі податкового кредиту.

У свою чергу, на підтвердження наявності у ТОВ «БК АРМІС» (контрагента позивача) необхідних ресурсів надано до справи Ліцензію від 24.02.2009 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури) із строком дії до 24.02.2014, що охоплює період вчинення спірних операцій.

Наявність цієї ліцензії свідчить про наявність у цієї особи відповідних матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних операцій, наявність яких перевіряється під час видачі ліцензії Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, перелік працюючих осіб у контрагента із визначенням їх спеціальності надано позивачем до матеріалів справи.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «УКРПЛЮСБУД» та його контрагентом ТОВ «БК АРМІС», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров