Ухвала

від 28.11.2014 по справі 821/3310/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

28 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3310/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2013 року №0002991702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 945 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 236,25 грн. за порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, та №0003001702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 20619,17 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 5154,79 грн. за порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 26.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області було подано апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган посилався на те, що в ході проведеної документальної планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 було встановлено, що у перевіряємий період позивач документував придбання нафтопродуктів від контрагентів ТОВ ТД «Термінал» та ТОВ «Орланта ЛТД», по яких встановлено відсутність ведення фінансово-господарської діяльності.

Апелянт зазначив, що при розгляді справи судом першої інстанції не надано відповідної правової оцінки відомостям, які містяться в акті ДПІ у м.Херсоні від 02.12.2011р. №4191/23-2-31294401 «Про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Палладіум» (код 36672180) за серпень, вересень 2011 року», яким встановлено штучне формування ТОВ «Палладіум» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ТД «Термінал», а також відомостям, які містяться в акті ДПІ у м.Херсоні від 28.12.2012р. №3223/22-4/38269445 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Орланта ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Квант ВЛ» за вересень 2012 року», яким встановлено документування господарських операцій без фактичного їх здійснення.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в повному обсязі.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 21.05.2013р. №844, у період з 31.05.2013р. по 13.06.2013р. державними ревізорами-інспекторами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №3002/17.2/НОМЕР_1 від 20.06.2013р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем:

- п.177.2 ст.177 розділу IV з урахуванням розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності за 2011 та 2012 роки в сумі 20619,17 грн. (в тому числі за 2011 рік в сумі 17455,33 грн., за 2012 рік в сумі 3163,84 грн.);

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., всього в сумі 945 грн. (в тому числі за вересень 2012 року на суму 945 грн.).

Підставою для умовиводів про порушення позивачем вказаних норм став висновок податкового органу, що укладені правочини між позивачем та контрагентами ТОВ «ТД «Термінал» і ТОВ «Орланта ЛТД» не спрямовані на настання правових наслідків та є нікчемними. Зокрема, в акті перевірки ДПІ у м.Херсоні посилається виключно на обставини, встановленні актами перевірок від 02.12.2011р. №4191/23-2-31294401 «Про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Палладіум» (код 36672180) за серпень, вересень 2011 року» та від 28.12.2012р. №3223/22-4/38269445 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Орланта ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Квант ВЛ» за вересень 2012 року».

Так, згідно акту перевірки від 02.12.2011р. №4191/23-2-31294401 ТОВ «ТД «Термінал» у період серпень - вересень 2011 року частину податкового кредиту було сформовано з вартості товарів (дизельне паливо), отриманого по видаткових накладних, виписаних від імені ТОВ «Палладіум». Взаємовідносини з підприємством - постачальником ТОВ «Палладіум» ТОВ «ТД «Термінал» декларувало з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. А відтак, за висновками податкового органу, податковий кредит ТОВ «ТД «Термінал» за серпень, вересень 2011 року від постачальника ТОВ «Палладіум», який проведено з метою нереальності здійснення операцій, підлягає зменшенню. Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «ТД «Термінал» до складу податкових зобов'язань (по ланцюгу постачання від ТОВ «Палладіум») у серпні - вересні 2011 року віднесено всього суму ПДВ в розрізі контрагентів та по періодам, в тому числі ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 20996 грн. Крім того, згідно акту перевірки від 28.12.2012р. №3223/22-4/38269445 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Квант ВЛ» із платниками податків за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р., так як вказане підприємство не мало основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів; не підтверджено реальність проведення фінансово - господарської операції, розрахунків та обставин їх здійснення. Реквізити ПП «Квант ВЛ» слугують лише для здійснення транзитного руху коштів; можливо дійти висновку про нереальність здійснення господарських операцій за період серпень - вересень 2012 року. У зв'язку з цим, договори поставки, укладені між ТОВ «Орланта ЛТД» та ПП «Квант ВЛ» не спричиняють реального настання правових наслідків. Придбаний ТОВ «Орланта ЛТД» у постачальника ПП «Квант ВЛ» товар у подальшому було реалізовано ФОП ОСОБА_2 на суму 40946,24 грн.

02 липня 2013 року, на підставі акту перевірки №3002/17.2/НОМЕР_1 від 20.06.2013р., ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0002991702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 945 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 236,25 грн.;

- №0003001702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 20619,17 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 5154,79 грн.

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем п.177.2 ст.177, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2010 року між ТОВ «Торговий дім «Термінал» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки №49, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця в обумовлені строки товар (нафтопродукти: дизпаливо, бензин, оливи та мастила) згідно із замовленнями, які узгоджуються сторонами у накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього обумовлену Договором або супровідними документами (накладними) грошову суму.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Торговий дім «Термінал» поставило ФОП ОСОБА_2 товар на загальну суму 125976 грн. (в т.ч. ПДВ 20996 грн.), що підтверджується наявними в позивача первинними документами:

- податковими накладними №36 від 19.08.2011р. на суму 42316,8 грн. (в т.ч. ПДВ 7052,8 грн.), №2 від 02.09.2011р. на суму 41574,4 грн. (в т.ч. ПДВ 6929,07 грн.) та №32 від 19.09.2011р. на суму 42084,8 грн. (в т.ч. ПДВ 7014,13 грн.);

- видатковими накладними №429 від 19.08.2011р., №442 від 02.09.2011р., №470 від 19.09.2011р.;

- товарно-транспортними накладними №Р429 від 19.08.2011р., №Р442 від 02.09.2011р., №Р470 від 19.09.2011р.

03 вересня 2012 року між ТОВ «Орланта ЛТД» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №5, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця паливо-мастильні матеріали, а Покупець - прийняти і оплатити його.

Виконання умов вказаного Договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковою накладною №3 від 03.09.2012р., видатковою накладною №03/09/2Д від 03.09.2012р. та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ТТН-0309Н від 03.09.2012р.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.201 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов зазначених вище господарських договорів відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Судом встановлено, що зазначені договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються тільки на відомостях актів від 02.12.2011р. №4191/23-2-31294401 «Про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Палладіум» (код 36672180) за серпень, вересень 2011 року» та від 28.12.2012р. №3223/22-4/38269445 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Орланта ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Квант ВЛ» за вересень 2012 року». Однак, податковим органом не враховано, що у разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності їх контрагентів.

Колегія судів погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ФОП ОСОБА_2 взагалі не мав господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача ТОВ «Орланта ЛТД» було оскаржено в судовому порядку висновки податкового органу, зафіксовані в акті перевірки від 28.12.2012р. №3223/22-4/38269445. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. у справі №821/437/13-а, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р. залишено без змін, визнано неправомірними висновки акту перевірки ДПІ у м.Херсоні від 28.12.2012р. №3223/22-4/38269445 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Орланта ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Квант ВЛ» за вересень 2012 року». Вказаними судовими рішеннями підтверджено реальність угод ТОВ «Орланта ЛТД» з ПП «Квант ВЛ» та подальшу реалізацію ТОВ «Орланта ЛТД» придбаного товару.

ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області не подано доказів того, що по операціях з ТОВ «Орланта ЛТД» та ТОВ «Торговий дім «Термінал» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0002991702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 945 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 236,25 грн., та №0003001702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 20619,17 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 5154,79 грн., прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому підлягають скасуванню.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Херсонським окружним адміністративним судом норм матеріального права, однак не зазначає, в чому саме такі порушення виразились, і лише дублює свою позицію, викладену ним в акті перевірки №3002/17.2/НОМЕР_1 від 20.06.2013р.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв