Постанова

від 25.11.2014 по справі 820/7225/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К/800/6627/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року

по справі №820/7225/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земмаш-Запчастина» (надалі - ТОВ «Земмаш-Запчастина»)

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області)

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про:

- визнання неправомірними дій Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина», результат якої оформлений Актом від 15.04.2013 року №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року»;

- визнання неправомірними дій Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо викладення в Акті від 15.04.2013 року №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року» висновків про порушення, щодо не підтвердження факту здійснення господарських відносин (придбання різноманітних товаро-матеріальних цінностей - запасних частин до сільськогосподарської техніки та інших ТМЦ) із контрагентами-постачальниками на загальну суму з ПДВ 13175880,00грн.;

- зобов'язання Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі Акту від 15.04.2013р. №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року», поновивши в ній дані, задекларовані ТОВ «Земмаш-Запчастина», щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень 2010 року - грудень 2012 року;

- скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №0001532202 та №0001522202 від 06.08.2013 року винесені відносно ТОВ «Земмаш-Запчастина».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнані неправомірними дії Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо викладення в Акті від 15.04.2013 року №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року» висновків про порушення: щодо не підтвердження факту здійснення господарських відносин (придбання різноманітних товаро-матеріальних цінностей - запасних частин до сільськогосподарської техніки та інших ТМЦ) із контрагентами-постачальниками на загальну суму з ПДВ 13175880,00грн.;

Зобов'язано Харківську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області вилучити з Інформаційної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі Акту від 15.04.2013 р. №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року», поновивши в ній дані, задекларовані ТОВ «Земмаш-Запчастина» щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень 2010 року - грудень 2012 року.

Скасовані податкові повідомлення - рішення Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №0001532202 та №0001522202 від 06.08.2013 року винесені відносно ТОВ «Земмаш-Запчастина».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №792/220/36308481 від 15.04.2013 року.

Під час проведення перевірки податковий орган дійшов до висновку, що:

- перевіркою ТОВ «Земмаш-Запчастина» документально не підтверджено факт здійснення господарських відносин (придбання різноманітних товаро-матеріальних цінностей - запасних частин до сільськогосподарської техніки та інших ТМЦ) із контрагентами-постачальниками на загальну суму з ПДВ 13175880,00грн. та встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства;

- перевіркою ТОВ «Земмаш-Запчастина» документально не підтверджено факт здійснення господарських відносин із покупцями згідно додатку до акту перевірки (продаж - запасних частин до сільськогосподарської техніки та інших тмц) на загальну суму з ПДВ 8412897,20грн.;

- позивачем порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 198.1 , п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка піддягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 697220,00грн. за грудень 2012 року;

- позивачем порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ ПК України , в наслідок чого сума податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет занижена на 960944,00грн. за 1 квартал 2011 року занижена на 696802,00грн., за 2 квартал 2011 року занижена на 180340,00грн., за 3 квартал 2011 року занижена на 83802,00грн.

За наслідками проведеної перевірки Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0001532202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 697220,00грн. та №0001522202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 960944,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема, з ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», ТОВ «Сканто», ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Укрпромснрвіс».

Між ТОВ «Земмаш-Запчастина» (покупець) та ТОВ «Скорпіон П-ЛТД» (продавець) було укладено договір постачання №30/08 від 30.08.2011 року, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар, найменування, умовне позначення, кількість, ціна відображені в специфікаціях (додатках). Транспортування товару здійснюється силами та за рахунок продавця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, належне виконання умов договору підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, рахунок-фактурою. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. За вересень 2011 року рахується кредиторська заборгованість ТОВ «Земмаш-Запчастина» у сумі 617225,41грн.

Слід зазначити, що отриманий від контрагента товар, позивач реалізував: ФОП ОСОБА_1 (договір поставки №06/09 від 06.09.2011 року, видаткова накладна №РН-001210 від 08.09.2011 року, податкова накладна на поставку товару №38 від 07.09.2011 року); ТОВ «Агрооптторг», умови поставки - CPT - м. Бєлгород (контракт №01/04 від 01.04.2011 року, ГТД №807070001/2011/129635).

Також, між ТОВ «Земмаш-Запчастина» (покупець) та ТОВ «Сканто» (продавець) було укладено договір поставки товару №10/01 від 10.01.2011 року.

На виконання умов договору були виписані видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. Розрахунки були проведені у безготівковій формі, згідно з платіжними дорученнями. Станом на 01.03.2011 року рахувалась кредиторська заборгованість ТОВ «Земмаш Запчастина» у сумі 1966808,97грн.

Крім того, в подальшому отриманий від контрагента товар позивач реалізував ТОВ «Агрооптторг» відповідно до контракту №01/04 від 01.04.2011 року. На виконання угоди були виписані видаткові та податкові накладні, ГТД.

Згідно укладеного договору поставки товару №11/01 від 11.01.2011 року ТОВ «Земмаш-запчастина» (покупець) отримало від ТОВ «Ерітаж» (продавець) запчастини до сільськогосподарської техніки. Транспортування здійснюється за рахунок та силами продавця.

На підтвердження здійснення господарської операції надані видаткові накладні та податкові накладні, на відповідні суми поставки.

Розрахунки за придбані ТМЦ проводились у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень. Крім того, за придбаний товар ТОВ «Земмаш-запчастина» передано на адресу ТОВ «Ерітаж» простий вексель серії АА №1813601 від 20.08.2012 року на загальну суму 2070743,68грн., відповідно до акту прийому-передачі векселя №1 від 20.08.2012 року. Станом на 30.04.2011 року рахувалась кредиторська заборгованість ТОВ «Земмаш-запчастина» у сумі 1893664,03грн.

Отриманий від контрагента товар був реалізований позивачем: ТОВ «Агрооптторг» (контракт №01/04 від 01.04.2011). На виконання угоди були виписані видаткові та податкові накладні.

Також, позивачем (покупець) та ТОВ «Укрпромсервіс» (постачальник) було укладено договір поставки №0107 від 11.01.2011 року.

На виконання умов договору були виписані видаткові накладні, податкові накладні. Розрахунки проводились між суб'єктами господарювання у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до матеріалів справи, придбаний товар був реалізований позивачем ТОВ «Агрооптторг», згідно контракту №01/04 від 01.04.2011 року та видаткових накладних, податкових накладних.

Слід зазначити, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст.3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що всі вище перелічені первинні бухгалтерські документ відповідають вимогам чинного законодавства. Будь-яких зауважень чи претензій до їх форми чи змісту, з боку відповідача не має.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача щодо порушень позивачем законодавства ґрунтуються на актах щодо перевірки контрагентів позивача, а саме:

- акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 28.11.2011 року №1031/2305/22655664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скорпіон П-ЛТД», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року»;

- акт Харківській ОДПІ від 05.07.2011 року №1429/180/37263358 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ерітаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010 року по 31.03.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 07.10.2010 року по 31.05.2011 року»;

- акт Харківській ОДПІ від 17.03.2011 року №385/234/368751011 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Сканто» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 21.12.2009 року по 31.01.2011 року»;

- акт Харківській ОДПІ від 10.06.2011 року №1258/234/368751011 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Сканто» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року»;

- акт Кіровоградській ОДПІ від 30.10.2012 року №101/16-00/32504541 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрпромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року».

Разом з тим, при розгляді справи судами попередніх інстанцій відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

До того ж, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Отже, посилання податкового органу на ряд актів перевірок державних податкових інспекцій є необґрунтованими. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Слід зазначити, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні, в той час, як при розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8 , п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані позивачем в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам чинного законодавства, виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету. Питання формування податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п.58.1 ст.58 та п.86.8 ст.86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Тобто, до інформаційних баз даних органів доходів і зборів мають включатися дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені) або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами грошових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що долучений до матеріалів справи витяг з Інформаційної системи «Податковий блок» містить відомості щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, внесених на підставі Акту від 15.04.2013р. №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року».

Тобто, оскільки система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, а її коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, в той час як оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, суди попередніх інсинуацій дійшли вірного висновку, щодо зобов'язання Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області вилучити з Інформаційної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі Акту від 15.04.2013р. №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року», поновивши в ній дані, задекларовані ТОВ «Земмаш-Запчастина» щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень 2010 року - грудень 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо викладення в акті перевірки висновків, суди попередніх інстанцій виходили з їх обґрунтованості.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 , акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС .

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС , не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 10.09.2013 року по справі №21-237а13.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо викладення в Акті від 15.04.2013 року №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року» висновків про порушення: щодо не підтвердження факту здійснення господарських відносин (придбання різноманітних товаро-матеріальних цінностей - запасних частин до сільськогосподарської техніки та інших ТМЦ) із контрагентами-постачальниками на загальну суму з ПДВ 13175880,00грн. слід скасувати в цій частині та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області щодо викладення в Акті від 15.04.2013 року №792/220/36308481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земмаш-Запчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2012 року» висновків про порушення: щодо не підтвердження факту здійснення господарських відносин (придбання різноманітних товаро-матеріальних цінностей - запасних частин до сільськогосподарської техніки та інших ТМЦ) із контрагентами-постачальниками на загальну суму з ПДВ 13175880,00грн. та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

І.В. Приходько