Постанова

від 21.07.2009 по справі 35/88-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/88-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2009 р.                                                         Справа № 35/88-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Карбань І.С., судді  Кравець Т.В., судді Шутенко І.А.,

при секретарі  - Михайлюк О.І.,

за участю представників сторін:

позивача –Гура М.В. за довіреністю  19/3 від 19.03.2009р.,

відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. №1907Х/2-4) ПП «ВІВ», м. Харків,  на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2009р. у справі № 35/88-09,

за  позовом ТОВ «АРКА Компани», м. Харків,  

до відповідача приватного підприємства «ВІВ», м. Харків,  

про стягнення 903915,01 грн., -

встановила:

19.03.2009р. ТОВ «АРКА Компани»звернулося з позовом про стягнення з ПП «ВІВ» суму основного боргу за договором № АР 3 від 03.01.2007р. у розмірі 194809,27 грн. та суму пені у розмірі 709105,74 грн.

04.06.2009р. позивач подав уточнення до позову, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі  223864,62 грн. за період з серпня 2008р. по квітень 2009р., суму  3% річних за користування чужими  грошовими коштами у розмірі 4761,04 грн. за період з 31.07.2008р. по 01.06.2009р. та супу пені у розмірі 23260,50 грн. за період з 01.12.2008р. по 01.06.2009р., всього 251986,17 грн.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2009р. по справі № 35/88-09 (суддя Тихий П.В.) прийнято уточнення до позовної заяви. Позов задоволено повністю. Стягнено з ПП «ВІВ»  на користь ТОВ «АРКА Компани» суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 223864,62 грн., сум 3% річних у розмірі 4761,04 грн. та суму пені у розмірі 23260,50 грн., державного мита у розмірі 2519,86 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2009 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції  скасувати, посилаючись на неповне з'ясування усіх обставин справи та  на порушення норм матеріального та  процесуального   права.

Апелянт зазначав, що позивач поставив нафтопродукти згідно накладних №№ ВН 23-07/4 від 23.07.2008р., № ВН 24-07/01 від 24.07.2008р., № ВН 24-07/2 від 24.07.2008р., № ВН 25-07/10 від 25.07.2008р. на загальну суму 229482,64 грн., а відповідач отримав ці нафтопродукти, про що свідчить підпис на накладних, але у зв'язку з тимчасовими труднощами на підприємстві свої зобов'язання виконало частково перерахувало позивачу 34673,37 грн. в наслідок чого утворилась заборгованість у сумі 194809,27 грн. В зв'язку з чим, апелянт не заперечував проти суми основної заборгованості, а проти нарахування пені у сумі 23260,50 грн. заперечував у повному обсязі, оскільки поставка була фактична, тобто без договірна згідно перелічених вище накладних, так як, на думку апелянта, зазначений в накладних договір № АР 3 від 03.01.07р. припинив свою дію 31.12.2007р. (п. 10.1 договору), а поставки відбувались у 2008 р., тому застосування пені є незаконним та необґрунтованим.   

Апелянт вважав, що позивач безпідставно нарахував пеню, 3% річних та інфляційних з дня поставки нафтопродуктів, оскільки строк виконання зобов'язання не визначено то він визначається відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, але  відповідач отримав вимогу лише  24.12.2008 р., про що, свідчить поштова печатка на конверті. Тому строком виконання зобов'язання є 31.12.2008р., в зв'язку з чим  3% річних та інфляційні повинні бути нараховані з періоду 31.12.2008р. по 01.06.2009р.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, а якому просив рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2009р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказував, що 03.01.2007р. між ПП «ВІВ»та ТОВ «АРКА Компани»було укладено договір поставки нафтопродуктів № АР 3, за умовами якого ТОВ «АРКА Компани»зобов'язалось поставити нафтопродукти у порядку та в строки передбачені договором, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити прийняті нафтопродукти. Пунктом 10.1 вказаного договору визначено, що він діє з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2007 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання, а п. 10.2 договору передбачено його автоматичну пролонгацію кожного разу на один рік, в разі якщо ні одна зі сторін договору за місяць до закінчення терміну його дії не заявить про свій намір його розірвати. Зважаючи на той факт, що ні одна зі сторін договору до теперішнього часу не заявляла про свій намір його розірвати, він є чинним, а твердження відповідача про позадоговірну поставку є помилковим. Також позивач вказував, що він поставив відповідачу нафтопродукти 25.07.2008р., за який  відповідно до умов договору № АР 3 від 03.01.2007р. відповідач повинен був розрахуватися до 31.07.2008р. Однак відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, лише частково здійснив оплату нафтопродуктів на користь позивача, в результаті чого у позивача утворилась дебіторська заборгованість в розмірі 194809,27 грн., що не заперечувалась відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. Про причини неприбуття представник відповідача в судове засідання суд не повідомив. Враховуючи, що неприбуття  представника відповідача у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність  застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками  господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.

03.01.2007р. між  позивач (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №АР 3, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити нафтопродукти у порядку та в строки передбачені договором, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти нафтопродукти та  сплати за нього. Відповідно  до п. 4.2. договору   оплата товару здійснюється на умовах  100% передплати шляхом перерахування грошових засобів на  розрахунковий рахунок позивача на протязі 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку. У разі поставки товару позивачем в порядку передбаченому п. 3.2. даного договору, відповідач  зобов'язаний здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на  поточний рахунок позивача на протязі 3-х банківських днів з моменту  відвантаження товару відповідачу (п. 4.3. договору). У разі  поставки товару   позивачем у порядку п. 3.2. даного договору та неотримання оплати в порядку п. 4.3. договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку у вигляді пені у разі 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 6.2. договору). Даний договір  набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007р., а в частині взаєморозрахунків  - до повного  завершення (п. 10.1 договору).  

Відповідно до п. 10.2 договору, якщо ні одна зі сторін у строк за місяць  до закінчення строку дії даного договору не заяви про бажання його розірвати, даний договір пролонгується кожний раз на один рік.  

За видатковими накладними № ВН23-07\4 від 23.07.2008р., № ВН24-07\2 від 24.07.2008р., № ВН25-07\10 від 25.07.2008р., № ВН24-07\1 від 24.07.2008р.  відповідач отримав  нафтопродукти на загальну суму 229482,64 грн., але в порушення п. 3.2. договору поставки розрахувався за неї лише частково у розмірі 34673,37грн. (а.с. 16, 17). У вказаних видаткових накладних зазначено, що дані операції були здійснені на підставі договору № АР3 від 03.01.2007р.  і з боку відповідача підписані його уповноваженою особою за довіреністю  ЯОЮ № 999115 від 02.07.2008р. без заперечень та зауважень (а.с. 18).

Відповідач не надав доказів розірвання договору поставки нафтопродуктів  № АР3 від 03.01.2009р., в зв'язку з чим даний договір вважається пролонгованим на  2008р.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 ЦК України визначено, що  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 223864,62 грн. та 3% річних у сумі 4761,04 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України  передбачено, що  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.  

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Також, з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 23260,50 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  рішення господарського суду Харківської  області від 10.06.2009р. у справі № 35/88-09 у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає  залишенню без змін. Апеляційна скарга є  необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.  45, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105  ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

       Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської  області від 10.06.2009р. у справі № 35/88-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано та оголошено в судовому засіданні  20.07.2009р.

Головуючий суддя                                                           Карбань І.С.

                         суддя                                                            Кравець Т.В..

                        суддя                                                            Шутенко І.А.