Постанова

від 24.11.2014 по справі 826/8794/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2014 року 08 год. 05 хв. № 826/8794/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві,- про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року № 0000181701, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року № 0000181701.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на протиправність висновків акта перевірки ДПІ від 26.02.2014р. № 395/26-55-17-01/НОМЕР_2 про отримання нею інвестиційного доходу на суму 1 107 000,00 грн. у 2011 році в результаті виходу зі складу засновників ТОВ «Українська марка», що спростовується наявними у неї документами.

Відповідач проти позову заперечував, подавши до суду письмові заперечення проти позову від 04.08.2014р. і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. (акт від 26.02.2014р. № 395/26-55-17-01/НОМЕР_2) встановлений факт отримання платником податку в 2011 році інвестиційного доходу за результатами виходу ОСОБА_1 зі складу учасників підприємства ТОВ «Українська марка» в сумі 1 107 000,00 грн. При цьому вказана сума доходу не була задекларовані в річній податковій декларації, та жодних документів на підтвердження позивачем витрат на придбання інвестиційних активів на суму 1 107 000,00 грн. за аналогічний період надано не було. Таким чином, за результатами документальної перевірки позивача встановлені порушення ним вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 167.1 ст. 167, пп. 170.2.2 і пп. 1701.2.6 п. 170.2 ст. 170, п. 179.1 ст. 179 ПК України та відповідно донарахований податок на доходи фізичних осіб на суму 188 001,80 грн. За наслідками проведеної документальної перевірки ДПІ винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 12.03.2014р. № 0000181701 про сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 235 172,25 грн. (в т.ч. 188 001,80 грн. за основним платежем і 47 170,45 - штрафні санкції).

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 10 вересня 2014 року, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

10 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 11.02.2014р. по 19.02.2014р. працівником ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт від 26.02.2014р. № 395/26-55-17-01/НОМЕР_2.

Під час проведення зазначеної перевірки працівником відповідача встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 інвестиційного доходу в результаті виходу зі складу засновників ТОВ «Українська марка» на загальну суму 1 107 000,00 грн. (перелік використаних під час перевірки документів наведений в п. 1.10 розд. 2 Акта перевірки).

При цьому на виконання вимог письмових запитів ДПІ від 20.01.2014р. № 102/б/26-55-17-01 та від 17.02.2014р. № 433/б/26-55-17-01-12 платник податків не надав до перевірки документів на підтвердження отримання інвестиційного доходу та понесення витрат у зв'язку з придбанням інвестиційних активів.

На підставі вище викладеного та з урахуванням того, що ОСОБА_1 податкова декларація про майновий стан і доходи за 2011 рік до податкової інспекції не подавалася, перевіряючий прийшов до висновку про порушення нею норм пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 167.1 ст. 167, пп. 170.2.2 і пп. 1701.2.6 п. 170.2 ст. 170, п. 179.1 ст. 179 ПК України, необхідність оподаткування доходу позивача в сумі 1 107 000,00 грн. за 2011 рік та відповідно визначив ОСОБА_1 грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 188 001,80 грн. і нараховував штрафні санкції в сумі 170,00 грн. за неподання податкової звітності.

На підставі Акта перевірки 12 березня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000181701, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 235 172,25 грн. (в т.ч. 188 001,80 грн. за основним платежем і 47 170,45 за штрафними санкціями). Розрахунок сум основного платежу та нарахованих штрафних санкцій наявний в матеріалах справи.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (що набрав чинності з 01 січня 2011 року)(далі - ПК України) «доходи» - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до пп. 163.1.1 і 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 розділу IV Кодексу.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року (абз. 1 - 3 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 цього Кодексу)

При цьому пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Зокрема, в розумінні норми пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України «корпоративні права» - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку врегульований спеціальними нормами ПК України - нормами п. 170.2 ст. 170 цього Кодексу.

При цьому згідно із пп. «а» 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПК України для цілей п. 170.2 цього Кодексу термін «інвестиційний актив» трактується як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Абзацом першим пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно абз. 5 і 6 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 цього Кодексу до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Також придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Нормою пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України визначено, що якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

В силу норм пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Обмеження щодо врахування інвестиційного збитку платником податків або податковим агентом під час обрахунку загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами визначенні у п. 170.2.4, 170.2.5 п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Одночасно пунктом 170.2.4. ПК України встановлено, що у разі якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, а також протягом наступних 30 календарних днів з дня такого продажу платник податку придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів (зокрема, визначення терміну «ідентичні цінні папери» наведено в пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПК України), то: а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами; б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ніж ціна проданого пакета.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що в 2010 році ОСОБА_1 увійшла до складу засновників ТОВ «Українська марка» (ідентифікаційний код 34414301). Частка ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «Українська марка» складала 50 %, що дорівнювало 500 000 грн.

Надалі, в 2011 році частка ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «Українська марка» збільшилась до суми 1 350 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (на підтвердження здійснення внесків до статутного капіталу зазначеного підприємства позивач надав суду копії прибуткових касових ордерів ТОВ «Українська марка» за період березень-квітень, липень-листопад 2009 року, січень-вересень і грудень 2010 року та за січень-листопад 2011 року, банківські виписки по особовому рахунку ТОВ «Українська марка» та картку рахунку бухгалтерського обліку 46 ТОВ «Українська марка» за період з 01.03.2009р. по 31.12.2011р.) і не заперечується відповідачем.

18 листопада 2011 року згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Українська марка» ОСОБА_1 вийшла зі складу засновників та продала свою частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 50 %, що в грошовому вираженні складає 1 350 000 грн. за ціною продажу 1 107 000 грн., на користь ТОВ «Регістр ЛТД» згідно договору купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ «Українська марка» від 18.11.2011р. та акта прийому-передачі від 22.11.2011р. (копії зазначених документів наявні в матеріалах даної справи). При цьому на момент виходу позивача із складу засновників ТОВ «Українська марка» статутний капітал цього Товариства був сформований повністю.

Крім того, 18 листопада 2011 року згідно протоколу № 18 загальних зборів учасників ТОВ «Томаш» (ідентифікаційний код 23721765), ТОВ «Регістр ЛТД» вийшло зі складу засновників та продало свою частину частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 25 %, що становить 1 107 000 грн., фізичній особі ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ фірма «Томаш» від 18.11.2011р. за № 1 та акта прийому-передачі від 18.11.2011р. Копії таких документів були надані позивачем до матеріалів справи.

Розрахунок між сторонами (ОСОБА_1 ТОв «Регістр ЛТД») за придбані корпоративні права був проведений 08 грудня 2011 року, керуючись шляхом підписання акта зарахування та припинення взаємної заборгованості на суми 1 107 000,00 грн., що виникли відповідно до зазначених вище договорів купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ фірма «Томаш» і ТОВ «Українська марка».

За результатами дослідження зазначених вище документів позивача суд приходить до висновку, що вони складенні у відповідності до вимог чинного законодавства та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених операцій.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем та не були спростовані.

Доказів визнання вказаних угод в судовому порядку недійсними не надані.

Таким чином, фактичні обставини щодо придбання (понесення витрат) та продажу (отримання доходів) позивачем протягом 4-го кварталу 2011 року за аналогічні суми коштів (1 107 000,00 грн.) корпоративних прав в статутних капіталах різних товариств відповідачем документально не спростовані.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вищевикладене, та, враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про хибність висновків ДПІ про отримання позивачем прибутку від операцій з інвестиційними активами (корпоративними правами) позивача в 2011 року.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем норм пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України внаслідок неподання до ДПІ декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, то суд погоджується з їх правомірністю у зв'язку з наступним.

У відповідності до норм п. 170.2 ст. 170 ПК України платника податку не звільняється від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.

Таким чином, вказані вище доходи відповідно до пп. 168.1.3 ст. 168 Кодексу відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи та відповідних додатках до неї та оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Також відповідно до пп. «є» п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Термін подачі податкової декларації про майновий стан і доходи, яка подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, для платників податку на доходи фізичних осіб визначено пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу.

Згідно п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 179.2 статті 179 зазначеного Кодексу передбачено, що відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу; зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу; зазначені у підпункті «є» пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

В силу норми п. 179.9 ст. 179 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, виходячи, зокрема, з таких умов: розрахунки окремих видів доходів (витрат) мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат); податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення; податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов'язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи фізичних осіб на 2011 рік затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. № 1395 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1532/20270.

У відповідності до п. 2 і 3 розд. 1 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Інструкція) подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - декларація) передбачено Конституцією України, Кодексом. Фізична особа - платник податку подає декларацію за звітний податковий період в установлені Кодексом строки до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в органі державної податкової служби).

Положеннями розд. ІІ «Порядок оформлення декларації» цієї Інструкції визначено наступне. Декларація складається з восьми розділів, що подаються на двох двосторонніх аркушах формату А4, та семи додатків до декларації, які подаються на одно- та двосторонніх аркушах формату А4 та містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).

Додатки до декларації є складовою частиною декларації і без декларації не дійсні. Додатки до декларації заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках.

У декларації та додатках до неї (в т.ч. у додатку 3 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами») зазначаються всі передбачені в ній відомості (показники), крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках до неї. Якщо будь-який рядок декларації та/або додатка до неї не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках до неї.

Безпосередньо порядок заповнення додатку 3 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами» встановлений у розд. IV «Порядок заповнення додатків до декларації».

Як вбачається з наявних матеріалів справи та заперечується представниками обох сторін ОСОБА_1 результати операцій з придбання та продажу інвестиційних активів (корпоративних прав) за звітний період 2011 рік не декларувалися та відповідна податкова звітність (розрахунок/податкова декларація) за вказаний період до податкової інспекції не подавалася.

Таким чином, в будь-якому випадку (тобто навіть за наявності або відсутності інвестиційного прибутку/збитку) позивач як платник податку (отримувач відповідного доходу) був зобов'язаний подати до податкового органу за встановленими формами та заповнені у встановленому законодавством порядку податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік разом із доданим до неї додатком 3 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами».

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування від 12 березня 2014 року № 0000181701 в частині суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 235 002,25 грн. (в т.ч. за основним платежем 188 001,80 грн. та за штрафними санкціями 47 000,45 грн.), та про відмовлення у задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 березня 2014 року № 0000181701 в частині суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 235 002,25 грн. (в т.ч. за основним платежем 188 001,80 грн. та за штрафними санкціями 47 000,45 грн.).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова