Постанова

від 04.12.2014 по справі 826/12924/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2014 року 09 год. 17 хв. № 826/12924/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «КСУМ» до 1. Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, 2. Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2014 року № 0001802204 і № 0001812204, та рішення про результати розгляду первинної скарги від 04 липня 2014 року № 6016/10/26-15-10-06-15, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «КСУМ» (далі по тексту - позивач, ПАТ «КСУМ») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - по тесту відповідач 1, ДПІ) та Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2014 року № 0001802204 і № 0001812204, та рішення про результати розгляду первинної скарги від 04 липня 2014 року № 6016/10/26-15-10-06-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2014р. № 140/26-57-22-04-09/23705016, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ «КСУМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. На переконання позивача, висновки контролюючого органу про завищення ПАТ «КСУМ» сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами-постачальниками підрядних робіт ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Дністер-М» ґрунтується на неналежних доказах і спростовується наявними у позивача первинними і розрахунковими документами, а тому відповідно суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідач 1 проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «КСУМ» за період діяльності з 01.01.20114р. по 31.12.2012р. були встановлені випадки неправомірного формування підприємством валових витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 - платником єдиного внеску (в порушення норми пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України) і з ТОВ «Дністер-М» (в порушення норм п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, як такі що не підтверджені документально), та завищення сум податкового кредиту - у зв'язку з включенням до його складу сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Дністер-М» (чим порушено норми п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 згаданого Кодексу). За наслідками зазначеної документальної перевірки та на підставі акта від 04.04.2014р. № 140/26-57-22-04-09/23705016 податковою інспекцією були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.04.2014р. № 0001802204 і № 0001812204.

Відповідач 2 проти позову також заперечував, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначив, що рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.07.2014р. № 6016/10/26-15-10-06-15 було винесене в порядку та строки визначені чинним законодавством України. При цьому саме по собі дане рішення ГУ Міндоходів не впливає на права та обов'язки підприємства, оскільки рішенням суб'єкта владних помножень, яке безпосередньо зачіпає інтереси платника податків та може бути оскаржене до суду є саме податкове повідомлення-рішення про нарахування до сплати суми грошового зобов'язання.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в призначених судових засіданнях заперечували проти позову та просили суд відмовити в його задоволенні.

19 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом лютого-березня 2014 року працівниками ДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «КСУМ» (ідентифікаційний код 23705016) з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 04.04.2014р. № 140/26-57-22-04-09/23705016 (далі - Акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, зазначено наступне. В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ПАТ «КСУМ» з суб'єктом господарської діяльності - ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) згідно договору від 01.11.2010р. № 01/11-2010, за умовами якого Виконавець (ФОП ОСОБА_2) зобов'язується виконати на користь Замовника (ПАТ «КСУМ») платні роботи з технічного та профілактичного обслуговування баштових кранів.

Згідно наданих до перевірки актів приймання-передачі наданих послуг, датованих квітнем - груднем 2011 року, обсяг виконаних ФОП ОСОБА_2 на користь перевіряємого підприємства робіт становив 177 020,00 грн. (суми ПДВ за даними операціями не нараховувалися).

В бухгалтерському обліку підприємства такі господарські операцій були відображені бухгалтерською проводкою Дт. 23 Кр.631.

На переконання перевіряючих ПАТ «КСУМ» в порушення норми пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України віднесло до складу валових витрат за 2011 рік суми витрат по оплаті робіт виконаних ФОП ОСОБА_2, який являється платником єдиного податку (в т.ч. в 2-му кварталі 2011 року в сумі 58 800,00 грн., в 3-му кварталі 2011 року - 60 200,00 грн., в 4-му кварталі 2011 року - 58 020,00 грн.).

Також протягом перевіряємого періоду ПАТ «КСУМ» мало господарські взаємовідносини з підприємством-виконавцем підрядних робіт - ТОВ «Дністер-М» (ідентифікаційний код 31165981) на підставі письмових договорів за 2011 - 2012 роки щодо виконання робіт по обслуговуванню роботи баштових кранів (роботи з монтажу (демонтажу) баштових кранів, підкранових колій та ін.).

Згідно наданих до перевірки податкових накладних, датованих січнем-груднем 2011 року та січнем-груднем 2012 року, загальних обсяг виконаних ТОВ «Дністер-М» на користь перевіряємого підприємства робіт становив 1 379 220,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196 253,00 грн.). З них підприємство віднесло до складу валових витрат суму витрат 890 000,00 грн. та до складу податкового кредиту суму податку в повному обсязі.

При цьому за результатами дослідження актів виконаних робіт, оформлених по правочинах з ТОВ «Дністер-М», працівники ДПІ встановили відсутність в таких документах певних реквізитів, а саме: відомостей про зміст та обсяг господарської операції. В наданих актах не зазначено переліку виконаних ТОВ «Дністер-М» робіт при проведені монтажу (демонтажу) баштових кранів, монтажу (демонтажу) підкранових колій та інших робіт (заміна грузового каната), не вказано одиниці виміру робіт (людино/години витрачені на проведення робіт, кількості витратних матеріалів, тощо), натомість містяться лише формальні відомості.

Крім того, перевіряючими були враховані висновки, викладені в Акті Камянець-Подільської ОДПІ від 05.11.2013р. № 5903/7/2209-22-02 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дністер-М» (ідентифікаційний код 31165981) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання. За висновками цього Акта від 05.11.2013р. № 5903/7/2209-22-02 встановлена відсутність у названого підприємства можливості для провадження реальної господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного працівники відповідача, в свою чергу, дійшли висновку про відсутність у ПАТ «КСУМ» правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок правочинів з ФОП ОСОБА_2 (лише в частині валових витрат) і ТОВ «Дністер-М», та про порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2011 - 2012 роки на загальну суму 232 845,00 грн. та заниження податку додану вартість за січень-грудень 2011 року і січень-грудень 2012 року на загальну суму 196 253,00 грн.

28 квітня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0001802204, яким визначило ПАТ «КСУМ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 265 842,25 грн., в т.ч. 232 845,00 грн. - основний платіж, 32 997,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001812204, яким визначило ПАТ «КСУМ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 240 846,50 грн., в т.ч. 196 253,00 грн. - основний платіж, 44 593,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014р. № 6016/10/26-15-10-06-15, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ПАТ «КСУМ» на зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 28.04.2014р., було скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014р. № 0001812204 в частині нарахованого основного платежу по податку на додану вартість в сумі 6 834,00 грн. та в іншій частині таке рішення залишено без змін, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014р. № 0001802204 в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн., а в іншій частині таке рішення - залишено без змін.

Надалі рішенням Державної фіскальної служби України від 29.07.2014р. № 480/6/99-99-10-01-15, винесеним за результатами розгляду повторної скарги товариства на податкові повідомлення-рішення від 28.04.2014р. та ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014р. № 6016/10/26-15-10-06-15, такі рішення нижчестоящих фіскальних органів були залишені без змін, а скарга підприємства відповідно - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2011-2012 років між ПАТ «КСУМ» (Замовник) і ТОВ «Дністер-М» (Виконавець) були укладені усні та письмові правочини щодо виконання платних підрядних робіт з монтажу та/або демонтажу баштових кранів, підкранових колій за певними адресами та ін.

На підтвердження фактів виконання ТОВ «Дністер-М» робіт за вказаними правочинами позивач надав до суду копії наступних документів за період 2011 - 2012 роки:

- договорів від 23.05.2011р. № 230511, від 01.06.2011р. № 030611, від 01.05.2011р. № 010311, від 18.04.2011р. № 030411, від 01.06.2011р. № 020611, від 25.08.2011р. № 110811, від 25.08.2011р. № 130811, від 30.09.2011р. № 080911, від 03.10.2011р. № 021011, від 03.10.2011р. № 031011, від 04.11.2011р. № 041111, від 01.12.2011р. № 051211, від 03.10.2011р. № 011011, від 01.11.2011р. № 021111, від 30.09.2011р. № 090911, від 15.11.2011р. № 091111, від 01.11.2011р. № 031111, від 16.11.2011р. № 081111, від 01.12.2011р. № 011211, від 14.02.0212р. № 050212, від 16.01.2012р. № 010112, від 16.11.2011р. № 101111, від 01.12.2011р. № 021211, від 19.04.2012р. № 080412, від 21.12.2011р. № 061211, від 21.12.2011р. № 071211, від 1204.2012р. № 040412, від 27.01.2012р. № 040112, від 30.04.2012р. № 100412, від 27.01.2012р. № 030112, від 03.02.2012р. № 030212, від 15.03.2012р. № 020312, від 28.05.20212р. № 050512, від 12.04.2012р. № 050412, від 25.04.2012р. № 090412, від 12.04.2012р. № 060412, від 3,0.04.2012р. № 110412, від 15.03.2012р. № 030312, від 01.06.2012р. № 010612, від 06.08.2012р. № 050812, від 30.04.2012р. № 130412, від 28.05.2012р. № 060512, від 01.06.2012р. № 030612, від 28.05.20212р. № 070512, від 06.08.2012р. № 040812, від 01.06.2012р. № 040612, від 01.06.2012р. № 020612, від 06.08.2012р. № 030812, від 18.07.2012р. № 060712, від 18.07.2012р. № 050712, від 29.06.2012р. № 080612, від 06.11.2012р. № 041112, від 06.11.2012р. № 061112, від 06.11.2012р. № 051112, від 28.05.2012р. № 040512, (типових за змістом). За умовами яких Виконавець зобов'язується виконати на користь Замовника певні роботи протягом встановлених строків, а Замовник, в свою чергу, - прийняти результати виконаних робіт (в деяких випадках також заміну баштового крану) та сплатити їх вартість. Виконання робіт здійснюється на будівельних майданчиках Замовника та з використанням вантажопідйомних механізмів Замовника. Вартість робіт передбачається сторонами в кожному договорі окремо. Одночасно зі змісту самих договорів не вбачається порядку та складових розрахунку вартості підрядних робіт.

Розрахунки заданими договорами проводяться в безготівковій формі.

Також однією із умов зазначених Договорів є надання Виконавцем Замовнику перед початку виконання робіт копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки (монтаж-демонтаж підйомних споруд) (при цьому обов'язковість наявності такого дозволу при виконанні подібних робіт на об'єктах будівництва передбачено нормами ст. 21 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. № 2694-XII та Переліком видів робіт підвищеної небезпеки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1107). Відповідальність за дотримання правил техніки безпеки при демонтажах кранів несе Виконавець.

Під час огляду та дослідження змісту таких договорів Копії договорів від 29.07.2011р. № 080711, від 13.04.2011р. № 010411 ат від 01.101.2011р. № 011111 позивачем до суду пред'явлені не були, та пояснень щодо причин відсутності таких документів суду не надано;

- рахунків-фактур на оплату робіт. В ході дослідження яких судом виявлено відсутність в текстах деяких з таких рахунків-фактур посилань на реквізити цивільно-правового договору, що став підставою для їх складання;

- актів приймання-передачі виконаних робіт, оформлених сторонами за результатами виконання ТОВ «Дністер-М» робіт (монтаж/демонтаж баштових кранів та/або підкранових колій (ліній), заміна певної продукції, за певними адресами в м. Києві);

- виписок по особовому рахунку ПАТ «КСУМ» в банку з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Дністер-М» коштів на загальну суму 1 138 520,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за роботи згідно певних рахунків.

Інших первинних та інших документів, оформлених на виконання усних та письмових правочинів з ТОВ «Дністер-М», зокрема: видаткових накладних за результатами придбання Замовником у Виконавця матеріалів необхідних для виконання робіт (оскільки зі змісту Договору не передбачається надання таких матеріалів Замовником Виконавцю безоплатно); податкових накладних; копії дозволу, виданого ТОВ «Дністер-М» відповідним органом Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки на виконання робіт підвищеної небезпеки, - позивач суду не пред'явив та жодних пояснень щодо причин відсутності таких документів не надав.

За результатами дослідження змісту наданих документів суд прийшов до висновку про відсутність можливості перевірити обставини стосовно виконання робіт за спірними правочинами за участі ТОВ «Дністер-М».

В своїх письмових поясненнях від 12.11.2014р. позивач посилався на наявність взаємозв'язку між спірними договорами та господарською діяльністю ПАТ «КСУМ». Так, за даними довідки про загальну інформацію щодо ПАТ «КСУМ» (додаток до акта перевірки) протягом 2011 - 2012 років до основних видів господарської діяльності позивача за КВЕД відносилися наступні: надання в оренду будівельних машин та устаткування (77.32), інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99).

Разом з тим, позивачем в ході розгляду даної справи не надав суду жодних документальних доказів на підтвердження адміністративної та виробничої необхідності для залучення сторонньої організації для виконання описаних спірних робіт (зокрема, документальні підтвердження виконання ПАТ «КСУМ» з власної ініціативи чи на договірних засадах певних будівельних робіт з використанням спеціальних машин і механізмів на об'єктах будівництва за відповідними адресами у м. Києві, надання на договірних засадах послуг з оренди певних машин і механізмів на об'єктах будівництва, тощо), та відповідно щодо отримання позитивного ефекту від використання результатів спірних робіт, що, в свою чергу, свідчило б про наявність у позивача економічної доцільності («ділової мети») на укладення спірних правочинів та понесення додаткових витрат у зв'язку із залученням третьої особи (ТОВ «Дністер-М»).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з підприємством ТОВ «Дністер-М» такими матеріалах справи не підтверджується.

Щодо правомірності висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат внаслідок віднесенням до їх складу витрат на оплату робіт контрагента-платника єдиного податку суд зазначає наступне.

Згідно із пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 розділу III ПК України до складу витрат платника податку на прибуток підприємств не включаються витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації)(яка виключена з 01 січня 2012 року).

Відповідно до наявних матеріалі справи судом встановлено, що протягом 2011 року ПАТ «КСУМ» мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на підставі договору від 01.11.2010р. за № 01/11-2010 щодо виконання комплексу робіт з технічного і профілактичного обслуговування баштових кранів, змонтованих на конкретному об'єкті будівництва. До матеріалів справи позивачем були надані копії зазнаного договору та договорів укладених з ФОП ОСОБА_2 в кінці 2011 року та 2012 році, актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за 2011 - 2012 роки (в т.ч. за переліком , що вказаний в акті перевірки), банківські виписки з відомостями про перерахування коштів ФОП ОСОБА_2 (вартість робіт без ПДВ). Про факт наявності у ФОП ОСОБА_2 протягом 2011 року статусу платника єдиного податку позивачем як безпосереднім учасником договірних відносин із цим контрагентом не заперечується.

Як вбачається з тексту акта перевірки працівниками під час проведення документальної перевірки встановлено віднесення ПАТ «КСУМ» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподатковування податком на прибуток витрат на суму 177 020,00 грн. по господарських операціях з ФОП ОСОБА_2, який має статус платника єдиного податку. Відображення результатів зазначених господарських операцій зафіксовано в документах бухгалтерського обліку товариства - проводки по рахунка бухгалтерського обліку Дт 23 «Виробництво» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками)

В судових засіданнях позивач визнавши факт відображення валових витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 в бухгалтерському обліку (в сумі 199 735,00 грн.) одночасно заперечував перенесення таких витрат до податкового обліку. На обґрунтування своєї позиції позивачем були надані копії податкової та фінансової звітності за 2011 рік, роздруковані таблиці без підписів керівника чи бухгалтера підприємства з відомостями про враховані в податковому обліку та не враховані витрати по господарським операціям з контрагентами - фізичними особами-підприємцями.

Оцінивши вказані докази за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що наданих позивачем документів недостатньо для встановлення факту неврахування ПАТ «КСУМ» при визначенні об'єкта оподаткування податком витрат по операціях з ФОП ОСОБА_2 Оскільки у відповідності до норм ч. 1 і 2 ст. 3, ч. 3 - 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та положеннями Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356, відомості фінансово-господарської діяльності (в т.ч. відомості про понесені та враховані нею витрати для обліку сум податків) зафіксовані в даних бухгалтерських документів.

Разом з тим позивачем до матеріалів справи жодні бухгалтерські документи та/або належним чином обґрунтовані письмові пояснення з посиланнями на конкретні дані зазначених документів (зокрема, оборотно-сальдові відомості та картки рахунків 23, 631, журнали обліку господарських операцій) на спростування висновків акта перевірки надані не були.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Дністер-М» належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а також дотримання протягом 2011 року правил норми пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суд дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.04.2014р. № 0001802204 і № 0001812204.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «КСУМ» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова