Постанова

від 03.12.2014 по справі 816/3976/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3976/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представників позивача - Коваля С.М.,Черевика В.І.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскомплект" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіскомплект" (надалі - позивач, ТОВ "Сервіскомплект") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004422202/1788, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 22 477,50 грн, з яких за основним платежем 17 982,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні), за штрафними санкціями 4 495,50 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками позапланової виїзної документальної перевірки Кременчуцької ОДПІ, що набрала форму акту від 05.09.2014 № 2152/16-03-22-02-12/37895820, щодо нереальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Прайм-Білдінг» за період лютий - березень 2014 року, з ТОВ «Комсервіс Плюс» за період листопад 2013 року. Пояснювали, що господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства позивача, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідного податкового періоду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіскомплект" (код ЄДРПОУ 37895820) зареєстровано 03.11.2011, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 588 102 0000 007940 (а.с. 15 т.1).

ТОВ «Сервіскомплект» перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 04.11.2011 за № 86452 та є, зокрема платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.2012 № 200058404 серії НБ № 567533 (а.с. 16 т.1).

Згідно виписки з ЄДРПОУ серії ААВ № 703782, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (зв. бік а.с. 15 т.1).

В період з 26.08.2014 по 01.09.2014 старшим державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ Таракановим Д.Ю. на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 22.08.2014 № 2533 у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Сервіскомплект» (код ЄДРПОУ 37895820) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Прайм-Білдінг» (код ЄДРПОУ 38704156) за період лютий - березень 2014 року, з ТОВ «Комсервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 33060255) за період листопад 2013 року, результати якої набрали форму акту від 05.09.2014 № 2152/16-03-22-02-12/37895820 (а.с. 17-35).

Проведеною перевіркою встановлено, що у листопаді 2013 року позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини із ТОВ "Комсервіс плюс", а саме: позивачем придбано автозапчастини на загальну суму 33661,72 грн., в т.ч. ПДВ - 5610,29 грн., відповідно до договору поставки №7 від 01.11.2013 та у лютому-берзні 2014 року мав господарські взаємовідносини із придбання у ТОВ «Прайм-Білдінг» (код ЄДРПОУ 38704156) на підставі договору поставки від 17.02.2014 № 36 (а.с. 40) автозапчастин на суму ПДВ 12371,72 грн., в т.ч. за лютий 2014 року на суму 2133,00 грн., за березень 2014 року на суму 10239,00 грн.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту у листопаді 2013 року та у лютому - березні 2014 року відповідно, відображено у додатках №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані періоди.

Однак, за висновками перевіряючого до перевірки не надано сертифікатів та паспортів, які б могли підтвердити якість продукції, а згідно наданих до перевірки товаро-транспортних накладних транспортування відбувалось з м. Київ, разом з тим в обов'язковому реквізиті «пункт навантаження» відсутня адреса, відсутні № дорожніх листів вантажних автомобілів, тому в ході перевірки не встановлено де і як саме відбувалось навантаження товару.

За змістом пояснень представника відповідача до Кременчуцької ОДПІ надійшли акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 № 1403/26-55-22-07/38704156 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прайм-Білдінг» податковий номер 38704156) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014» та акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.05.2014 № 1428/26-55-22-08/33060255 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комсервіс Плюс» (податковий номер 33060255) за період з 01.11.2013 по 30.11.2013, якими встановлено відсутність вказаних осіб за їх місцезнаходженням та відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що оскільки перевіркою встановлено відсутність факту придбання товару позивачем у ТОВ «Прайм-Білдінг» та ТОВ "Комсервіс плюс", а відтак, підприємством завищено податковий кредит по взаємовідносинам з даними контрагентами.

За наслідками перевірки позивача Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення п. 201.1 п. 201.6 ст. 201, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 17 982,00 грн, в т.ч. за листопад 2013 року в сумі 5 610,00 грн, за лютий 2014 року в сумі 2 133,00 грн, за березень 2014 року в сумі 10 239,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004422202/1788, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 17 982,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 495,50 грн. (а.с. 36).

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на вказані положення, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий товар (роботи, послуги).

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Також листом від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу "офіційного з'ясування всіх обставин у справі" суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення зустрічних звірок реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 «Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», якою визначено механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Відповідно до п. 4.4 вищевказаних Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановлення відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно із п. 45.2 ст. 45 ПКУ податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки є службовим документом, який стверджує факт неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та вказує на причини неможливості її проведення.

Відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої звірки з підстав відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням.

Натомість посадовими особами контролюючого органу у актах ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 № 1403/26-55-22-07/38704156 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прайм-Білдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014» та від 20.05.2014 № 1428/26-55-22-08/33060255 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комсервіс Плюс» (податковий номер 33060255) за період з 01.11.2013 по 30.11.2013, зроблено висновки про відсутність вказаних осіб за їх місцезнаходженням та відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Однак, такі висновки можуть бути складені податковим органом лише у довідці за наслідками проведення зустрічної звірки шляхом співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання із даними первинних бухгалтерських та інших документів осіб, реальність господарських операцій між якими потребує перевірки з метою підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У вищевказаних випадках зустрічна звірка фактично не проводилася, відповідна довідка за її результатами не складалася, у зв'язку з чим в акті про неможливість проведення зустрічної звірки податковим органом безпідставно, без дослідження необхідних документів та з'ясування фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, зроблено висновки про їх нереальність та не підтвердження їх документально.

Отже, на думку суду, висновки вищевказаних актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Прайм-Білдінг» та ТОВ «Комсервіс Плюс» не можуть бути покладені в основу висновків по перевірці ТОВ "Сервіскомплект".

Однак, висновки податкового органу щодо нереальності та не підтвердження фактичності проведення господарської операції підлягають перевірці та наданні оцінки судом.

Виходячи із принципу офіційності з'ясування всіх обставин у справі, судом встановлено наступне.

01.11.2013 між ТОВ "Комсервіс плюс" (продавець) та ТОВ "Сервіскомплект" (покупець) укладений договір поставки №7, згідно якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням поставляти у власність покупцю автозапчастини, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити їх на умовах цього договору та додаткових угод до нього (т. 1 а.с. 41-42).

17.02.2014 між ТОВ "Прайм-білдінг" (продавець) та ТОВ "Сервіскомплект" (покупець) укладений договір поставки №36, згідно якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням поставляти у власність покупцю автозапчастини, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити їх на умовах цього договору та додаткових угод до нього (т. 1 а.с. 40).

Товар повинен відповідати вимогам по якості (згідно замовлення та накладних) у час його передачі покупцю - п. 2.4 вказаних договорів.

В рамках виконання вказаних договорів, ТОВ "Сервіскомплект" у листопаді 2013 року придбало у ТОВ "Комсервіс плюс" автозапчастини на загальну суму 33661,72 грн., в т.ч. ПДВ 5610,29 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Сервіскомплект" та ТОВ "Комсервіс плюс" з придбання автозапчастин, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні від 04.11.2013 №80, №81; податкові накладні від 04.11.2013 №80, №81 (т. 1 а.с. 47-48, 53-54).

На виконання договору ТОВ "Прайм-білдінг" було відвантажено позивачу автозапчастини та надано наступні первинні документи: видаткові накладні від 18.02.2014 №303, від 03.03.2014 №15, від 20.03.2014 №427, від 22.03.2014 №498; податкові накладні від 18.02.2014 №303, від 03.03.2014 №15, від 20.03.2014 №427, від 22.03.2014 №498 на загальну суму ПДВ 12371,72 грн., в т.ч. за лютий 2014 року на суму 2133,00 грн., за березень 2014 року на суму 10239,00 грн. (т. 1 а.с. 43-46, 49-52).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Прайм-білдінг", ТОВ "Комсервіс плюс" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень - травень 2013 року, що сторонами у справі не заперечується.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за листопад 2013 року в сумі 5610,00 грн, за лютий 2014 року в сумі 2133,00 грн, за березень 2014 року в сумі 10239,00 грн.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Прайм-білдінг", ТОВ "Комсервіс плюс", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку та копіями платіжних доручень (т.1 а.с. 189-231), що не заперечується відповідачем.

Представником позивача до матеріалів справи надано журнали-ордера по рахунку 631 за листопад 2013 року, лютий-березень 2014 року та дані складського обліку, з яких вбачається оприбуткування товару, придбаного у ТОВ "Прайм-білдінг", ТОВ "Комсервіс плюс" за перевіряємий період (т. 1 а.с. 131-138, 159-188), згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаних постачальниках, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Щодо умов поставки представник позивача пояснював в судовому засіданні, що фактична поставка за домовленістю сторін здійснювалась автотранспортом продавців (п. 2.3 договорів поставки) на склад ТОВ "Сервіскомплект" за адресою АДРЕСА_1, приміщення якого орендується позивачем у ФОП ОСОБА_6 на підставі договорів оренди нежитлового приміщення від 02.10.2013 № 1 та від 01.01.2014 (т.2 а.с. 65-73).

Згідно пояснень представника позивача товар отримувався на складах позивача у листопаді 2013 року безпосередньо директором ТОВ "Сервіскомплект" Торбик О.С.Черевик В.І. згідно довіреностей на отримання ТМЦ, зареєстрованих у Книзі реєстрації довіреностей (витяг на а.с. 83-97 т. 2).

На підтвердження реальності транспортування придбаного товару у ТОВ "Прайм-білдінг" та ТОВ "Комсервіс плюс" представником позивача надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних від 04.11.2013 №Р80, від 18.02.2014 №Р303, від 03.03.2014 №Р15, від 20.03.2014 №Р427, від 22.03.2014 №Р498 (т. 1 а.с.55-59).

Щодо посилання Кременчуцької ОДПІ на невідповідність форми товарно-транспортних накладних щодо транспортування, а саме відсутність чітких даних щодо пункту навантаження товару, а також відсутність № дорожніх листів вантажних автомобілів, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи встановлено, що в товарно-транспортних накладних відображено відомості про вантаж, пункти відвантаження, ПІБ водія, який здійснював перевезення, марку автомобіля, державний номер автомобіля та причепа (за наявності), печатки вантажовідправника, автоперевізника та вантажоотримувача.

Приймаючи до уваги, що позивачем не здійснювалося транспортування товару, позивач не був вантажовідправником товару, у зв'язку з чим ТОВ "Сервіскомплект" не приймало участь у складанні первинних документів по такому транспортуванню, то законодавством на позивача не покладено і відповідальності за недоліки заповнення товарн-транспортних накладних.

При цьому, судом встановлено, що про наявність товарно-транспортних накладних перевіряючими зазначалося безпосередньо в акті перевірки від 05.09.2014 № 2152/16-03-22-02-12/37895820.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Разом з тим, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між ТОВ "Сервіскомплект" та ТОВ "Прайм-білдінг" та ТОВ "Комсервіс плюс" є видаткові та податкові накладні.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Крім того, оскільки наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 № 493 виключено пункт 11.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, яким передбачалося, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, то положення щодо дотримання суб'єктами господарювання типових форм вказаних документів не є обов'язковими.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Як слідує зі змісту наданих в ході судового розгляду представником позивача пояснень, автозапчастини придбавалися позивачем у ТОВ "Прайм-білдінг" та ТОВ "Комсервіс плюс" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації на користь інших суб'єктів господарської діяльності, що підтверджується копіями договорів, видатковими накладними, податковими накладними, копіями довіреностей, виданих на отримання товарно - матеріальних цінностей за накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 60-130 том 1).

Отже, придбання позивачем автозапчастин відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Щодо посилань податкового органу на ненадання до перевірки сертифікатів якості, то суд зазначає, що на вимогу суду позивачем надано копії сертифікатів (т. 2 а.с. 29-57), походження яких представники позивача пояснити не змогли та зазначали про помилковість їх надання. Пояснили про відсутність у позивача інших сертифікатів якості.

В будь-якому випадку, надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

Враховуючи вищевикладене, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Прайм-білдінг" та ТОВ "Комсервіс плюс" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, таке стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 02.10.2014 № 408, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Сервіскомплект" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскомплект" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004422202/1788, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 22 477,50 грн (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень п'ятдесят копійок), з яких за основним платежем 17 982,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні), за штрафними санкціями 4 495,50 грн (чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень п'ятдесят копійок).

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 76) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскомплект" (ідентифікаційний код 37895820, вул. Київська, буд. 2А, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок), сплачений згідно квитанції № 408 від 02.10.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2014 року.

Суддя Л.О. Єресько