Постанова

від 03.12.2014 по справі 816/3851/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3851/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представника позивача - Дмитренка М.Б.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремуніверсалпостач" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремуніверсалпостач" (надалі - позивач, ТОВ "Кремуніверсалпостач") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004392203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 20 433,99 грн, з яких за основним платежем в розмірі 16 347,19 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 086,80 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 22.08.2014 № 2076/16-03-22-03-08/37158215, зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Пояснювали, що у перевіряємому періоді формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не можуть нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету їхніми контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Кремуніверсалпостач" (ідентифікаційний код 37158215) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 28.04.2011 року, перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200031019, виданого Кременчуцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер 371582116280.

У період з 11.08.2014 по 15.08.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 08.08.2014 №2184/16-03-22-03 та згідно наказу №2408 від 08.08.2014 проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Кремуніверсалпостач" по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДФМ" (30661533) за період серпень 2011 року, ТОВ "Маритен" (37275316) за період січень 2012 року, ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_2) за період березень 2012 року, ПП "Ярослав" (21635240) за період лютий 2013 року, ПП "Кларк" (32309429) за період грудень 2013 року.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Кремуніверсалпостач" відповідачем складено акт від 22.08.2014 № 2076/16-03-22-03-08/37158215, яким зафіксовані порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 16347,19 грн., в т.ч. серпень 2011 року на суму ПДВ 2163,07 грн., січень 2012 року на суму ПДВ 4066 грн., березень 2012 року на суму ПДВ 4640 грн., червень 2012 року на суму ПДВ 1675,20 грн., липень 2012 року на суму ПДВ 500,50 грн., лютий 2013 року на суму ПДВ 183,12 грн., листопад 2013 року на суму ПДВ 2231,80 грн, грудень 2013 року на суму ПДВ 887,50 грн.

До таких висновків посадові особи відповідача, що здійснювали перевірку, дійшли у зв'язку із встановленням згідно ІС Податковий блок «Системи співставлення» розбіжностей між ТОВ "Кремуніверсалпостач" та:

- ТОВ "Промислова група ДФМ" за період серпень 2011 року в сумі ПДВ 2163,07 грн., яка виникла в результаті встановлення, що підприємство має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, встановлено відсутність основних засобів,місця здійснення діяльності, поставок, пошуку клієнтів, замовлення товару, складання бухгалтерських документів та звітності, транспортування товару (послуг), прийнято Кременчуцькою ОДПІ рішення17.11.2011 №23 про анулювання реєстрації платника ПДВ;

- ТОВ "Маритен" за листопад 2011 року (позивачем сформовано податковий кредит по даному контрагнту у січні 2012 року на суму ПДВ у розмірі 4066 грн.), яка виникла у зв'язку з не відображенням ТОВ "Маритен" взаємовідносин з ТОВ "Кремуніверсалпостач" у поданій податковій звітності за листопад 2011 року № 9012618030 від 19.12.2011 в Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Розділ І Податкові зобов'язання;

- ПП "Ярослав" за січень 2013 року на суму ПДВ 183,12 грн., оскільки встановлено, що ТОВ "Кремуніверсалпостач" в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» двічі включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 183,12 грн. за період січень 2013 року № 9008076111 від 19.02.2013 та за період лютий 2013 року № 9014038026 від 18.03.2013 по взаємовідносинах з ПП "Ярослав".

- ТОВ "ЛТД "Спецкомтор", яке змінило назву на ТОВ "ТФ Регіон", за період листопад 2013 року на суму ПДВ 2231,8 грн у зв'язку з тим, що ТОВ "ТФ Регіон" подано податкову звітність за листопад 2013 року, якій присвоєно статус "До відома" ("Історія подання"), тобто показники даної декларації не враховано;

- ПП "Кларк" за грудень 2013 року на суму ПДВ 887,50 грн, яка вникла у зв'язку з не не відображенням ПП "Кларк" взаємовідносини з ТОВ "Кремуніверсалпостач" в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Розділ І Податкові зобов'язання до податкової декларації за грудень 2013 року № 9087517502 від 16.01.2014;

- ФОП ОСОБА_3 у березні на суму ПДВ 4640 грн., червені на суму ПДВ 1675,20 грн, липні 2012 року на суму ПДВ 500,50 грн., оскільки у липні 2012 року ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з підприємством задекларовано суму ПДВ в розмірі 1749,44 грн., тоді як ТОВ "Кремуніверсалпостач" - у розмірі 2249,94 грн.

До того ж, згідно акту Криворізької північної МДПІ № 15/17-211/НОМЕР_2 від 12.04.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ангстрем Континенталь" в лютому, квітні 2012 року, з ТОВ "Старт-Д" в липні-вересні 2012 року встановлено, що ФОП ОСОБА_3 задіяний в схемі продажу товару від ТОВ "Старт-Д" в адресу контрагентів-покупців на загальну суму обсягу продажу (без ПДВ) 376 308,80 грн. та ПДВ 75 261,76 грн. Податкові зобов'язання в сумі 75 261,76 грн. обчислені ФОП ОСОБА_3 з обсягів реалізації товару, придбаного від ТОВ „Старт-Д", яким порушено ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 № 0004392203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 20 433,99 грн, з яких за основним платежем в розмірі 16 347,19 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 086,80 грн. (обгрунтований детальний розрахунок збільшеного грошового зобов'язання за основним платежем - а.с. 116 т.1, штрафних (фінансових) санкцій - а.с. 117 т.1).

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу визначено, як загальну суму податку на додану вартість, одержану (нараховану) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Судом встановлено, що у березні, червні, липні 2012 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_3 респіратори "Росток 2,3 пк" на загальну суму 51 390,84 грн., в т.ч. ПДВ - 8 565,14 грн. При цьому письмовий договір між контрагентами не укладався.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Кремуніверсалпостач" та ФОП ОСОБА_3 з придбання респіраторів, останнім надано наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні від 01.03.2012 №2871/1, від 08.06.2012 №3391/1, від 06.07.2012 №3560; податкові накладні від 01.03.2012 №2939, від 08.06.2012 №3514, від 06.07.2012 №3684, рахунки - фактури від 01.03.2012 №713, від 08.06.2012 №01/08, від 06.07.2012 №01/05 (т.1 а.с.53-58).

На продукцію ФОП ОСОБА_3 позивачем отримано сертифікати відповідності (т. 2 а.с. 101)

Транспортування товару здійснювалося ТОВ "Делівері" на підставі договору на транспортно-експедиторські послуги від 21.09.2011 №Д-4547 та згідно актів здачі-прийняття (надання послуг) №Д-00012697 від 31.03.2012, № Д-00030508 від 30.06.2012, №Д-000036653 від 31.07.2012, калькуляцій до актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 63-69).

У листопаді 2011 року на виконання усної угоди ТОВ "Кремуніверсалпостач" отримано від ТОВ "Маритен" товар (мітли, рукавиці комбіновані, костюми робочі), про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкових накладних від 16.11.2011 №848 на загальну суму 891 грн., в т.ч. ПДВ 148,50 грн., від 24.11.2011 №849 на загальну суму 23504,98 грн., в т.ч. ПДВ 3917,50 грн.

На підтвердження факту отримання товару позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні від 16.11.2011 №МА-0000248, від 24.11.2011 №МА-0000253, рахунки - фактури від 16.11.2011 №МА-0000248, від 24.11.2011 №МА-0000253 (т. 1 а.с.44, 46-48, 50, 52).

Згідно пояснень представника позивача перевезення придбаного товару здійснювалося ОСОБА_4, який на той час займав посаду директора ТОВ "Кремуніверсалпостач", за допомогою автомобіля ВAЗ 118, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу наявна у матеріалах справи) на склад ТОВ "Кремуніверсалпостач" за адресою с. Галяве, Чорнухинський район, Полтавська область, приміщення якого на момент виникнення правовідносин, орендувалося позивачем у ФОП ОСОБА_5 на підставі договору оренди від 04.04.2011 №1 (т. 2 а.с. 98).

Автомобілем ВAЗ 118, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 ТМЦ перевезені позивачем відповідно до товарно-транспортних накладних №21 від 16.11.2011, №22 від 24.11.2011 (т.1 а.с.45, 49).

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Маритен", ФОП ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (т. 1 а.с. 51, 59-62). Зі змісту вказаної банківської виписки слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Маритен", ФОП ОСОБА_3 за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Маритен", ФОП ОСОБА_3 та на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суму 4066 грн, березень 2012 року суму 4640 грн, червень 2012 року суму 1675,20 грн., липень 2012 року суму 2249,94 грн., що сторонами у справі не заперечується.

Крім того, 11.03.2013 між ПП "Кларк" (постачальник) та ТОВ "Кремуніверсалпостач" (покупець) укладений договір поставки №80, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 85).

На виконання вказаного договору ПП "Кларк" у грудні 2013 року було відвантажено позивачу валянки, галоші всього на суму 5325 грн, в т.ч. ПДВ на суму 887,50 грн., та надано наступні первинні документи: видаткові накладні від 13.12.2013 №РН-000718, №РН-000719, від 23.12.2013 №РН-000743; рахунки-фактури від 13.12.2013 №РН-000793, №РН-000801, від 23.12.2013 №РН-000806; податкові накладні від 13.12.2013 №43, №44, від 23.12.2013 №64 (т. 1 а.с. 74-75, 77-78, 80-83).

Щодо умов поставки представник позивача пояснював в судовому засіданні, що фактична поставка здійснювалась ТОВ "Нова пошта", згідно п.1.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг №148, укладеного ТОВ "Нова пошта" (виконавець) та ТОВ "Кремуніверсалпостач" (замовник) 01.10.2013, на підтвердження чого останнім до матеріалів справи долучені акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УС0000004566 від 31.12.2013 та товарно-транспортна накладна №59998006734736 від 24.12.2013 (т.1 а.с. 86-87).

У листопаді 2013 року ТОВ "Кремуніверсалпостач" придбало у ТОВ "ЛТД-Спецкомтор" тканини саржеві, рукавиці, маски, ковдри та покривала на загальну суму 13390,80 грн., в т.ч. ПДВ 2231,80 грн.

Із пояснень представників сторін, судом встановлено, що ТОВ "ЛТД-Спецкомтор" змінило назву юридичної особи на ТОВ "ТФ Регіон", що підтверджується, наданим Кременчуцькою ОДПІ на вимогу суду, витягом з ЄДР (т. 2 а.с. 115-117).

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Кремуніверсалпостач" та ТОВ "ТФ Регіон" з ТМЦ, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні від 01.11.2013 №Р-00090, від 11.11.2013 №Р-00095, від 12.11.2013 №Р-00099; рахунки-фактури від 01.11.2013 №Р-00022, від 11.11.2013 №Р-00025, від 12.11.2013 №Р-00039; податкові накладні від 01.11.2013 №19, від 11.11.2013 №27, від 12.11.2013 №28 (т. 1 а.с. 88, 90-91, 93, 95-97, 99-100).

Як пояснили представники позивача в подальшому між ТОВ "ТФ Регіон" (постачальник) та ТОВ "Кремуніверсалпостач" (покупець) укладено договір поставки №Р-004 від 01.11.2013, згідно якого постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю засоби індивідуального захисту (далі - товар) згідно замовлень або рахунків, а покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором (т. 1 а.с. 101-102).

Перевезення придбаного товару здійснювалося ОСОБА_4, який на той час займав посаду директора ТОВ "Кремуніверсалпостач", за допомогою автомобіля ВAЗ 118, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 на склад ТОВ "Кремуніверсалпостач" за адресою пров. Героїв Бресту, 44а, м. Кременчук, Полтавська область, приміщення якого орендується позивачем у ФОП ОСОБА_6 на підставі договору оренди №85 (т. 2 а.с. 99).

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Кларк", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку (т.1 а.с. 76, 79, 84, 92, ) та не заперечується відповідачем.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "ТФ Регіон" та ПП "Кларк" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад-грудень 2013 року, що сторонами у справі не заперечується.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суму 2231,80 грн, за грудень 2013 року суму 887,50 грн.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано журнали-ордери по рахунку 631 за листопад, 2011 року, березень-липень 2012 року, листопад-грудень 2013 року, з яких вбачається оприбуткування товару, придбаного у ТОВ "Маритен", ПП "Кларк", ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ТФ "Регіон" на складі позивача (т.2, а.с. 108-112).

Як слідує зі змісту наданих в ході судового розгляду представником позивача пояснень, ТМЦ придбавалися позивачем у вищевказаних контрагентів з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації на користь інших суб'єктів господарської діяльності, що підтверджується копіями договорів, видатковими накладними, податковими накладними, копіями довіреностей, виданих на отримання товарно - матеріальних цінностей за накладними, товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 196-245, т. 2 а.с. 1-64).

Отже, придбання позивачем ТМЦ відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Викладене вказує на надання позивачем для перевірки та суду належних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне отримання товару від ТОВ "Маритен", ПП "Кларк", ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ТФ "Регіон", що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо завищення ТОВ "Кремуніверсалпостач" податкового кредиту за перевіряємий період за наслідками здійснення господарських відносин з ТОВ "Маритен", ПП "Кларк", ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ТФ "Регіон" на загальну суму 14001 грн.

Згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п.п.62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2ст.74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних комп'ютерної автоматизованої інтегрованої інформаційної системи "Податковий блок" без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, суд вважає безпідставними.

Стосовно посилання Кременчуцької ОДПІ, в акті перевірки позивача, як на підставу для встановлення порушень у веденні бухгалтерського та податкового обліку ФОП ОСОБА_3 на акт Криворізької північної МДПІ № 15/17-211/НОМЕР_2 від 12.04.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ангстрем Континенталь" в лютому, квітні 2012 року, з ТОВ "Старт-Д" в липні-вересні 2012 року, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_3 задіяний в схемі продажу товару від ТОВ "Старт-Д" в адресу контрагентів-покупців на загальну суму обсягу продажу (без ПДВ) 376 308,80 грн. та ПДВ 75 261,76 грн., яким порушено ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, суд зазначає наступне.

Аналізуючи висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 147-173) судом встановлено, що первинні документи по оформленню господарських операцій ФОП ОСОБА_3 із ТОВ "Кремуніверсалпостач" не перевірялися, їх оцінка не надавалася, а тому, перевіряючими безпідставно було покладено цей акт в основу перевірки ТОВ "Кремуніверсалпостач" по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3

Суд зауважує, що із аналізу чинного законодавства можна дійти висновку, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

На думку суду, позовні вимоги позивача в цій частині знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та не спростовані відповідачем.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що нарахування ТОВ "Кремуніверсалпостач" податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 14001 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3500,25 грн. є безпідставним.

Щодо висновків перевірки про порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентом ПП "Ярослав" судом встановлено наступне.

Як слідує із Акту перевірки висновок про порушення позивачем вимог пункту п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ПП "Ярослав" ґрунтується на тому, що ТОВ "Кремуніверсалпостач" до Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» двічі включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 183,12 грн. за період січень 2013 року № 9008076111 від 19.02.2013 та за період лютий 2013 року № 9014038026 від 18.03.2013, в результаті чого завищено податковий кредит у лютому 2013 року на суму ПДВ 183,12 грн.

З обгрунтованих розрахунків розміру основного платежу та штрафних санкцій (т. 1 а.с. 116-117) вбачається, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем включено суму в розмірі 183,12 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 45,78 грн.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання, що дійсно позивач помилково завищив розмір суми податкового кредиту за грудень 2013 року на суму 183,12 грн., однак, ним самостійно виявлено дану помилку та подано 04.08.2014 в електронному режимі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 року (т. 1 а.с. 106-108).

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що платники податків наділені правом подавати уточнюючі розрахунки до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період та до початку документальних планових та позапланових перевірок.

Як встановлено судом, позапланова виїзна перевірка позивача проводилася з 11.08.2014 по 15.08.2014, водночас уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість позивачем подано 14.08.2014, про що свідчить копія квитанції про отримання податковим органом даного документа (т. 1 а.с. 109).

Отже, зазначений уточнюючий розрахунок було подано під час проведення позапланової виїзної перевірки, за підсумками якої було складено акт перевірки та винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Із пояснень представника відповідача судом встановлено, що уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за лютий 2013 року, поданий позивачем 14.08.2014, прийнятий податковим органом та суму ПДВ в розмірі 183,12 грн. знято з податкового кредиту за вказаний період, що підтверджується витягом з підсистеми "Податкова звітність" (т. 2 а.с. 148).

Аналізуючи вищевказане, суд погоджується з доводами податкового органу щодо наявності порушення з боку підприємства порядку формування податкового кредиту в січні 2013 року по взаємовідносинам з ПП "Ярослав", однак, враховуючи що уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом та дану суму знято з податкового кредиту позивача, а відтак збільшення податкового зобов'язання на суму 183,12 грн. призведе до подвійного оподаткування, що не узгоджується із загальними засадами оподаткування. Тому в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за основним платежем у вищевказаному розмірі оскаржуване ППР підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки дане порушення знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, суд погоджується із застосуванням до позивача за порушення податкового законодавства штрафу в розмірі 45,78 грн. (183,12 х 25%).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Кремуніверсалпостач" в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 45,78 грн. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Кремуніверсалпостач" із ТОВ "Промислова група ДФМ" судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у серпні 2011 року сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість за результатами господарських операцій з придбання у ТОВ "Промислова група ДФМ" товарно-матеріальних цінностей (мітли, рукавиці комбіновані, респіратори "Пелюстка", рукавиці господарські, тощо) на загальну суму 13688,94 грн, з них ПДВ - 2280,99 грн, згідно договору поставки №2 від 05.08.2011 (т.1 а.с. 42-43).

Згідно ІС Податковий блок «Системи співставлення» встановлено розбіжність між ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Кремуніверсалпостач" за період серпень 2011 року в сумі ПДВ 2163,07 грн.

За приписами п. 198.6 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) не відносять до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, де зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку ; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість,- покупця (отримувача) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Так, на підтвердження реальності здійснення сторонами господарських операцій позивачем до суду наступні первинні документи: видаткові накладні від 15.08.2011 №426-4, від 29.08.11 №456-1, від 31.08.2011 №507-1, податкові накладні від 15.08.2011 №59, від 29.08.11 №117, від 31.08.2011 №141, рахунки-фактур від 15.08.2011 №426-4, від 29.08.11 №456-1, від 31.08.2011 №507-1, бухгалтерські проводки оприбуткування ТМЦ, товарно-транспортні накладні №1 від 15.08.2011, №2 від 29.08.2011, №3 від 31.08.2011 (т. 1 а.с. 29, 30-33, 34-35, 38-37, 39-40, т.2 а.с. 107).

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії податкових накладних на їх відповідність вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, судом встановлено, що до графи "місцезнаходження (податкова адреса) продавця" даних податкових накладних занесено запис: "вул. 40 років Жовтня 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39617".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наданого Реєстраційною службою Полтавського МУЮ у Полтавській області на запит суду, станом на 31.01.2011 ТОВ "Промислова група ДФМ" зареєстроване за адресою: вул. 40 років Жовтня 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39617 (т.2 а.с. 190-192), натомість, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.10.2014 № 19444328 (т. 1 а.с. 133-135), 01.02.2011 державним реєстратором внесено запис про зміну місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Промислова група ДФМ", а саме: квартал 101, буд. 3-б, м. Кременчук, Полтавська область , тобто до виникнення господарських операцій із позивачем.

Однак, у податкових накладних, виписаних ТОВ "Промислова група ДФМ" у серпні 2011 року, контрагнетом зазначалася попередня адреса: вул. 40 років Жовтня 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39617 (а.с. 30, 34, 39 т.1). Отже, виписуючи податкові накладні ТОВ "Промислова група ДФМ" вказувало адресу місцезнаходження, яка вже 7 місяців як змінена, тобто з порушенням вимог ст. 201 ПКУ.

За приписами п. 198.6 ПКУ (в редакції, що діяла на момент складення спірних податкових накладних) не відносять до податкового кредиту суми податку , сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ).

Оскільки відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України місцезнаходження юридичної особи - продавця визначено як один із обов'язкових реквізитів податкової накладної, суд дійшов висновку, що зазначені вище податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Кремуніверсалпостач" сформовано дані податкового обліку за серпень 2011 року, оформлено з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, вищенаведені податкові накладні не дають позивачу права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що приймаючи спірні податкові накладі від даного контрагента та формуючи на їх підставі свій податковий кредит у відповідних податкових періодах, не перевіривши відповідність отриманих податкових накладних вимогам ст. 201 ПКУ, ТОВ "Кремуніверсалпостач" діяли без належної обачності та на власний господарський ризик.салпостач" діяли без належної обачності та на власний господарський ризик.

Враховуючи, встановлені обставини, суд погоджується із висновком відповідача про неправомірність включення позивачем вищевказаних сум по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДФМ" до складу податкового кредиту.

Згідно розрахунку застосування штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 116-117) Кременчуцькою ОДПІ було застосовано до позивача за порушення у серпні 2011 року на суму 2163,07 грн. штраф у розмірі 540,77 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Кремуніверсалпостач" в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті податкового повідомлення -рішення від 19.09.2014 № 0004392203 у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 14184,12 грн., за штрафними санкціями 3500,25 грн., відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, адміністративний позов ТОВ "Кремуніверсалпостач" підлягає частковому задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні, 13.11.2014, представником позивача заявлено клопотання про розподіл судових витрат в розмірі 4700 грн.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який набрав чинності з 01 січня 2012 року, встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 1 вказаного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня на рівні 1218,00 грн, відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 487,20 грн за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до наданого ТОВ "Кремуніверсалпостач" розрахунку до витрат, пов'язаних з розглядом справи, включаються:

1) консультації та складання заперечень на акт перевірки від 12.08.2014 - 1200 грн. (витрачено 5 год робочого часу);

2) складання позовної заяви від 22.09.2014 - 700 грн. (витрачено 7 год робочого часу);

3) складання письмових пояснень від 31.10.2014 - 500 грн. (витрачено 2 год робочого часу);

4) участь у судових засіданнях 22.10.2014 - 700 грн. (витрачено 4 год робочого часу);

5) участь у судових засіданнях 05.11.2014 - 700 грн. (витрачено 4 год робочого часу);

6) участь у судових засіданнях 13.11.2014 - 700 грн. (витрачено 4 год робочого часу);

7) складання клопотання про розподіл судових витрат від 13.11.2014 - 200 грн (витрачено 1 год робочого часу).

На підтвердження даних обставин суду надано договір про надання юридичних послуг №203 від 04.09.2014, додатки до договору №1 від 22.09.2014, №2 від 31.10.2014, №3 від 11.11.2014, копії платіжних доручень від 15.10.2014 № 615 на суму 700,00 грн., від 03.11.2014 № 660 на суму 500,00 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.10.2014 №3/10, від 13.11.2014 №4/11 (т. 2 а.с. 158-170, 172, 175 - 176).

За умовами додатку №1 від 22.09.2014 до договору про надання юридичних послуг №203 від 04.09.2014 за складання та подання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004392203, Клієнт (ТОВ "Кремуніверсалпостач") сплачує Юристу гонорар в розмірі 700,00 грн. та за участь у розгляді вищевказаної адміністративної справи у Полтавському окружному адміністративному суді, в якості представника Клієнта, транспортні послуги за кожне призначене судове засідання Клієнт сплачує Юристу гонорар в загальному розмірі 700,00 грн. (т. 2 а.с. 159).

Згідно додатку №2 від 31.10.2014 до договору про надання юридичних послуг №203 від 04.09.2014 за складання письмових пояснень по справі про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004392203, Клієнт (ТОВ "Кремуніверсалпостач") сплачує Юристу гонорар в розмірі 500,00 грн. (т. 2 а.с. 160).

Додатком №3 від 11.11.2014 до договору про надання юридичних послуг №203 від 04.09.2014 встановлено, що за складання клопотання про розподіл судових витрат по справі про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2014 № 0004392203, Клієнт (ТОВ "Кремуніверсалпостач") сплачує Юристу гонорар в розмірі 200,00 грн. (т. 2 а.с. 161).

Як вбачається із журналів судових засідань (т. 2 а.с. 78-79, 134-136, 181-183), представник ТОВ "Кремуніверсалпостач" був присутній в судових засіданнях 22.10.2014 (1 год. 05 хв), 05.11.2014 (45 хв) та 13.11.2013 (1 год. 10 хв) загальною тривалістю - 3 години.

Розрахунок компенсації витрат за участь у судових засіданнях здійснюється відповідно до витраченого часу та розміру мінімальної заробітної плати та розраховується за кожну годину пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. В даному випадку розмір зазначеної компенсації становить 1461,60 грн. (487,20 грн. - розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі у судовому засіданні х 3 год. - час витрачений на участь у розгляді справи).

При обрахунку часу участі представника позивача у судових засіданнях, судом не враховувалися витрати на прибуття до суду, оскільки такі витрати не включаються до витрат на правову допомогу, доказів понесення позивачем чи його представником транспортних витрат суду не надано.

В силу Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» компенсації підлягають витрати на правову допомогу, пов'язані з участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, натомість, витрати, пов'язані з наданням консультації та складання заперечень на акт перевірки від 12.08.2014 №2076/16-03-22-03-08/37158215 до контролюючого органу в порядку оскарження, передбаченим Податковим кодексом України, не включаються до складу правової допомоги, пов'язаної з участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні або під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а тому суд вважає необхідним відмовити в цій частині клопотання.

Отже, враховуючи заявлену в письмовому клопотанні кількість годин, витрачених на виготовлення процесуальних документів, то заявлена вартість витрат на правову допомогу, здійснених позивачем, не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину (487,20 грн.), тому обгрунтованим є розрахунок витрат на правову допомогу в частині оплати складання позовної заяви від 22.09.2014 в розмірі 700 грн., участь у судових засіданнях в розмірі 1461,60 грн., складання письмових пояснень від 31.10.2014 - 500 грн., складання клопотання про розподіл судових витрат від 13.11.2014 - 200 грн. на загальну суму 2861,60 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом було задоволено 87% позовних вимог позивача (у 13 % позовних вимог відмовлено), тому пропорційно підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в розмірі 2489,59 грн. (2861,60 грн. - витрати на правову допомогу х 87% задоволених позовних вимог).

Одночасно, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судового збору в розмірі 182,70 грн.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з того, що згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено майнову вимогу - про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 10 відсотків від повного розміру судового збору в 1 827,00 грн, що на сьогоднішній день складає 182,70 грн.

Враховуючи, що із розміру 100% позовних вимог, що були розглянуті та вирішені судом, в задоволенні 13 % позовних вимог відмовлено, то сума судового збору в розмірі 182,70 грн (із обрахунку 2 відсотків граничного мінімального розміру майнових вимог в розмірі 182,70 грн., у задоволенні яких судом було відмовлено) при пропорційному розрахунку не підлягає стягненню на користь позивача.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до Державного бюджету України стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремуніверсалпостач" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 № 0004392203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 17684,37 грн (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні тридцять сім копійок), з яких за основним платежем в розмірі 14 184,12 грн (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні дванадцять копійок), штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3500,25 грн (три тисячі п'ятсот гривень двадцять п'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 76) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремуніверсалпостач" (ідентифікаційний код 37158215) витрати на правову допомогу в розмірі 2489,59 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2014 року.

Суддя Л.О. Єресько