Постанова

від 21.07.2014 по справі 814/1201/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 липня 2014 року Справа № 814/1201/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Бітюкової А.С.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: Дрозд Д.М., довіреність № 551/14/0910-010 від 21.02.14р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд Сан Ойл Інк» (вул. Першотравнева, 68-А, с. Григорівка, Братський район, Миколаївська область, 55420)

до відповідача Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (вул. Енергобудіельників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013р. № 0000262200,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Айленд Сан Ойл Інк», звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ) № 0000262200 від 18.12.2013 року.

В обгрунтуання свої вимог позивач зазначив, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству.

У письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0000262200 від 18.12.2013 року прийняте відповідно до чинного законодавства, отже підстав для його скасування немає (арк. спр. 109 - 110). Свої доводи відповідач підтримав у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.07.2014 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

У період з 26.11.2013 року по 02.12.2013 року спеціалістами Южноукраїнської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ «Ліліана-Грей» (код ЄДРПОУ 37104023) за грудень 2010 року, ТОВ «Агро-Та» (код ЄДРПОУ 35938516) за січень 2011 року, ТОВ «Мар-Та» (код ЄДРПОУ 36201374) за березень 2011 року, ТОВ фірма «Сервістрансмаш» (код ЄДРПОУ 13855648) за березень 2011 року та ТОВ «Т.Д.Р.-Електро» (код ЄДРПОУ 36201332) за червень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 128/22-016/36422005 від 06.12.2013 року (далі - акт перевірки, арк. спр. 9 - 71).

У відповідності до висновків акту перевірки, позивачем порушено:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 227 543,66 грн., в т.ч.: за грудень 2010 року у сумі ПДВ 42 200,00 грн., за січень 2011 року у сумі ПДВ 24 115,13 грн.. за березень 2011 року у сумі ПДВ 65 678,70 грн., за жовтень 2011 року у сумі ПДВ 48 625,83 грн., за червень 2012 року у сумі ПДВ 46 924,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст.187 п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до завищення податкового зобов'язання на загальну суму 190 968,00 грн.: в т.ч. за січень 2011 року у сумі ПЛВ 25 234,00 грн.. за березень 2011 року у сумі ПДВ 104 294,00 грн. за квітень 2011 року v сумі ПДВ 7 092,00 грн.. за травень 2011 року у сумі ПДВ 4 954,00 грн. та за червень 2012 року у сумі ПЛВ 49 394,00 грн. та до заниження податкового зобов'язання за грудень 2010 року на загальну суму 42 200,00 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем було оформлено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000262200 від 18.12.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42 200,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 550,00 грн. (арк. спр. 72).

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 185.1 ст. 85 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (п. 186.1 ст. 186 ПК України).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України, п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 ПК України 188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, наступне.

Основним видом діяльності ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» є виробництво олії та тваринних жирів.

У власності підприємства перебуває маслоцех, а також є у наявності зерносклад, який використовується для зберігання сировини - насіння соняшника (арк. спр. 96 - 98).

06.09.2010 року між ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» та ТОВ «Лилиана Грей» було укладено договір купівлі-продажу (арк. спр. 78 - 79). Придбане насіння соняшника було оприбутковано 07.12.2010 року згідно прибуткового ордера № 9 (арк. спр. 83).

У свою чергу насіння соняшника регулярно придбається товариством для виробництва олії соняшникової, яка переробляється у власному маслоцеху, після чого відбувається реалізація як виробленої олії, так і відходів виробництва - макухи соняшникової.

Зазначені обставини підтверджуються: прибутковим ордером від 07.12.2010 року, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (арк. спр. 85), виробничим звітом за грудень 2010 року (арк. спр. 86), актом списання сировини № 17 від 07.12.2010 року (арк. спр. 87), актом приймання складом готової і попутної продукції і зворотних виробничих відходів (арк. спр. 84), звітом про рух сировини, готової продукції, попутної продукції та зворотних виробничих відходів за грудень 2010 року (арк. спр. 88), калькуляцією собівартості продукції (бухгалтерський облік) (арк. спр. 89), оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 201 за грудень 2010 року (арк. спр. 90), оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 26 за грудень 2010 року (арк. спр. 91), карткою рахунку 201 за грудень 2010 року (арк. спр. 92), карткою рахунку 26 за грудень 2010 року (арк. спр. 93), відомістю придбання сировини, матеріалів, послуг за грудень 2010 року (арк. спр. 94), відомістю реалізації готової продукції за грудень 2010 року - січень 2011 року (арк. спр. 95).

07.12.2010 року продавцем товару, ТОВ «Ліліана Грей», було складено податкову накладну № 160 на суму 253 200,00 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 42 200,00 грн. (арк. спр. 82).

Податкова накладна видана особою, яка на час її видачі, була зареєстрована платниками податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

Зазначена обставина фактично підтверджується і в акті перевірки, де зазначається, що згідно «Автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», АІС «Податковий аудит», суми ПДВ по податковим накладним включено до податкового кредиту за грудень 2010 року відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року (арк. акту перевірки 30; арк. спр. 38).

Крім цього, представник відповідача у акті перевірки посилаються на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.03.2011 року № 336/23-30037104023 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ліліана Грей», яким встановлено, що ТОВ «Ліліана Грей» та його посадови особи за юридичною адресою не знаходяться, діяльності не здійснюють, фінансово-господарська документація підприємства, печатка за юридичною та фактичною адресою не знаходяться (арк. акту перевірки 30, арк спр. 38).

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ліліана Грей» було належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість та відповідно мають свідоцтва платників податку на додану вартість (арк спр. 124).

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 71, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області № 0000262200 від 18.12.2013 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» за платежем 14010100, податку на додану вартість на загальну суму 52 750,00 грн. (за основним зобов'язанням - 42 200,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 550,00 грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 25 липня 2014 року.