Ухвала

від 05.03.2015 по справі 814/1201/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1201/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Вербицької Н.В. судді -Коваля М.П. при секретарі -Худик С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд Сан Ойл Інк» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0000262200,

встановила:

Позивач - звернувся до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0000262200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству

Представник позивача до судового засідання не з'явився.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року позовні вимоги були задоволенні. Було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0000262200.

В апеляційній скарзі Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що у період з 26.11.2013 року по 02.12.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ліліана-Грей» за грудень 2010 року, ТОВ «Агро-Та» за січень 2011 року, ТОВ «Мар-Та» за березень 2011 року, ТОВ фірма «Сервістрансмаш» за березень 2011 року та ТОВ «Т.Д.Р.-Електро» за червень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 128/22-016/36422005 від 06.12.2013 року (а.с. 9-71).

У відповідності до висновків акту перевірки, позивачем було порушено:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 227 543,66 гривень, в т.ч.: за грудень 2010 року у сумі ПДВ 42 200,00 гривень, за січень 2011 року у сумі ПДВ 24 115,13 гривень за березень 2011 року у сумі ПДВ 65678,70 гривень, за жовтень 2011 року у сумі ПДВ 48 625,83 гривень, за червень 2012 року у сумі ПДВ 46 924,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187 п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до завищення податкового зобов'язання на загальну суму 190968,00 гривень: в т.ч. за січень 2011 року у сумі ПЛВ 25234,00 гривень за березень 2011 року у сумі ПДВ 104 294,00 гривень за квітень 2011 року в сумі ПДВ 7 092,00 гривень за травень 2011 року у сумі ПДВ 4 954,00 гривень та за червень 2012 року у сумі ПДВ 49 394,00 гривень та до заниження податкового зобов'язання за грудень 2010 року на загальну суму 42 200,00 гривень.

На підставі висновків перевірки відповідачем було оформлено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000262200 від 18.12.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 42200,00 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 550,00 гривень (а.с.72).

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» є виробництво олії та тваринних жирів.

У власності підприємства перебував маслоцех, а також зерносклад, який використовувася для зберігання сировини - насіння соняшника (а.с. 96-98).

06.09.2010 року між ТОВ «Айленд Сан Ойл Інк» та ТОВ «Лилиана Грей» було укладено договір купівлі-продажу (а.с. 78-79). Придбане насіння соняшника було оприбутковано 07.12.2010 року згідно прибуткового ордера № 9 (а.с. 83).

У свою чергу насіння соняшника регулярно придбавалося товариством для виробництва олії соняшникової, яка переробляється у власному маслоцеху, після чого відбувалася реалізація як виробленої олії, так і відходів виробництва - макухи соняшникової.

Зазначені обставини підтверджуються: прибутковим ордером від 07.12.2010 року, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.85), виробничим звітом за грудень 2010 року (а.с.86), актом списання сировини № 17 від 07.12.2010 року (а.с.87), актом приймання складом готової і попутної продукції і зворотних виробничих відходів (а.с.84), звітом про рух сировини, готової продукції, попутної продукції та зворотних виробничих відходів за грудень 2010 року (а.с.88), калькуляцією собівартості продукції (бухгалтерський облік) (а.с.89), оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 201 за грудень 2010 року (а.с.90), оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 26 за грудень 2010 року (а.с.91), карткою рахунку 201 за грудень 2010 року (а.с.92), карткою рахунку 26 за грудень 2010 року (а.с.93), відомістю придбання сировини, матеріалів, послуг за грудень 2010 року (а.с.94), відомістю реалізації готової продукції за грудень 2010 року - січень 2011 року (а.с.95).

07.12.2010 року продавцем товару, ТОВ «Ліліана Грей», було складено податкову накладну № 160 на суму 253 200,00 гривень у т.ч. ПДВ у розмірі 42 200,00 гривень (а.с.82).

Податкова накладна видана особою, яка на час її видачі, була зареєстрована платниками податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

Зазначена обставина фактично підтверджується і в акті перевірки, де зазначається, що згідно «Автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», АІС «Податковий аудит», суми ПДВ по податковим накладним включено до податкового кредиту за грудень 2010 року відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року (арк. акту перевірки 30; а.с.38).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Такої ж позиції у своїй практиці дотримується й Верховний суд України у своїх постановах від 01 червня 2010 року по справі за позовом ПП «Армівір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні, а також Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 12 лютого 2014 року у справі №К/9991/66418/12, від 26 березня 2014 року у справі №К/800/36974/13, від 14 квітня 2014 року у справі №К/800/23746/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів зазначає, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Також в матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої вбачається, що ТОВ «Лилиана Грей» зареєстровано як платник податку на додану вартість, та не знаходиться в процесі припинення (а.с. 124).

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, а також той факт, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.03.2011 року № 336/23-30037104023 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ліліана Грей», яким встановлено, що ТОВ «Ліліана Грей» та його посадови особи за юридичною адресою не знаходяться, діяльності не здійснюють, фінансово-господарська документація підприємства, печатка за юридичною та фактичною адресою не знаходяться (а.с. 37-38), колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість прийняття судом 1-ї інстанції рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд Сан Ойл Інк» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0000262200- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Н.В. Вербицька Суддя: /підпис/М.П. Коваль