Постанова

від 05.12.2014 по справі 826/13626/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2014 року 15 год. 25 хв. № 826/13626/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Азаріс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2014 року № 0005632202 і податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року № 0005642202 в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Азаріс» (далі - позивач, ТОВ «Азаріс») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2014 року № 0005632202 і № 0005642202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність податкових повідомленнях-рішеннях від 09.04.2014р. № 0005632202 і № 0005642202, оскільки вони були винесені за результатами документальної перевірки, яка на підприємстві фактично не проводилася.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень ДПІ посилається на те, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Азаріс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2013р. були встановлені випадки неправомірного формування позивачем в порушення норм п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 і п. 138.8 ст. 138, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «Старт-Д», ТОВ «ТД-Варіо-М» і ТОВ «Горал. За наслідками зазначеної документальної перевірки та на підставі акта від 25.03.2013р. № 892/22-20/36592708 податковою інспекцією були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014р. № 0005632202 і № 0005642202.

27 листопада 2014 року в призначеному у справі судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість (тобто, за основним платежем і нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями), що була визначена ТОВ «Азаріс» відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні від 09.04.2014р. № 0005642202 за порушення товариством норм пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України у зв'язку з не проведенням коригування суми податкового кредиту по податковій накладній, виписаній ТОВ «Горал».

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням згаданої вище заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.11.2014р.) та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

27 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 26.02.2014р. по 18.03.2014р. (з продовженням терміну з 12.03.2014р. по 18.03.2014р.) працівниками ДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Азаріс» (ідентифікаційний код 36592708) з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2013р., за результатами якої складений Акт від 25.03.2013р. № 892/22-20/36592708 (далі - Акт перевірки). В судовому засіданні у справі судом було встановлено допущення працівником відповідача описки в даті складання акта перевірки при реєстрації цього акта.

Згідно тексту акта перевірки ТОВ «Азаріс» було проінформоване про проведення податковою інспекцією планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 15.01.2014р. № 182/10/26-59-22-07 та наказом від 15.01.2014р. № 51, які направлялися 15 січня 2013 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та були отримані підприємством 21 січня 2014 року (що підтверджується матеріалами справи).

Перевірка була проведено з відома директора ТОВ «Азаріс» Збишка І.Я. та журналі реєстрації перевірок підприємства № 1 був вчинений відповідний запис від 26.02.2014р. за № 3 (зазначені обставини представниками позивача в судових засіданнях спростовані не були).

В тексті зазначеного акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівників ДПІ про завищення позивачем в порушення норм п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 і п. 138.8 ст. 138, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України валових витрат за 2012 рік на загальну суму 1 067 283,00 грн. (а саме показника ряд. 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)». Епізод даного податкового правопорушення відповідач пов'язує з фактом врахування ТОВ «Азаріс» при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток витрат на придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ «Старт-Д» (ідентифікаційний код 32694059), який, на думку податкової інспекції, має ознаки «фіктивності».

Так, в ході проведеної перевірки перевіряючими встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Азаріс» (Покупець) та ТОВ «Старт-Д» (Постачальник) згідно письмових договорів поставок від 01.06.2012р. № 062012/01 та від 02.07.2012р. № 072012/01. Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних від 15.06.2012р. № ВН-0002613 та від 10.07.2012р. № ВН-0003441 обсяг поставлених ТОВ «Старт-Д» на адресу перевіряємого підприємства товарів становить 1 280 739,60 грн., в т.ч. ПДВ - 213 456,60 грн.

За результатами таких господарських операцій ТОВ «Азаріс» віднесло до складу операційних витрат підприємства суму витрат 1 067 283,00 грн. В бухгалтерському обліку підприємства дані операції відображені наступним чином: Д-т рах. 281 - К-т рах. 631, Д-т рах. 631 - К-т рах. 311, Д-т рах. 644 - К-т рах. 631, Д-т рах. 902 - К-т рах. 281.

При цьому перевіряючими були враховані висновки та обставини, викладені в акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. № 7203/224/32694059 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Старт-Д» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року.

Зокрема, за результатами проведення такої перевірки контрагента позивача встановлено: 1) відсутність у ТОВ «Старт-Д» реальної можливості поставки товарів ТОВ «АЗАРІС», а саме: відсутність у підприємства майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності; 2) порушення цим підприємством норм ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, та відповідно здійснення господарських операцій спрямованих на наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі вищевикладеного працівники відповідача, в свою чергу, дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Азаріс» правових підстав для формування сум валових витрат за 2012 рік у розмірі 1 067 283 грн. і податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 213 456 грн. (в т.ч. за червень 2012 року на 118 249,00 грн. та за липень 2012 року на 95 208 грн.) за рахунок нереальних правочинів з постачальником товарів ТОВ «Старт-Д».

Також, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Азаріс» неправомірно включило до складу податкового кредиту за звітний період грудень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 33 320,00 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ТД-Варіо-М» від 23.12.2011р. № 5 на суму 199 920,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 320,00 грн.). При цьому останній не включив до податкового зобов'язання за відповідний звітний період суму податку на додану вартість у розмірі 33 320,00 грн. Також перевіряючими виявлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД-Варіо-М» № 100311241 було анульоване 26 грудня 2011 року, стан платника - ліквідовано за рішенням господарського суду (ТОВ «ТД Варіо-М» було визнано банкрутом та до Єдиного державного реєстру внесений запис про припинення державної реєстрації юридичної особи).

Крім того, перевіряючими було встановлено порушення ТОВ «Азаріс» вимог норм пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, у зв'язку з не проведенням позивачем коригування податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 40 508,00 грн. по податковій накладній виписаній ТОВ «Горал» від 25.10.2013р. № 103 на суму 243 048 грн. (в т.ч. ПДВ 40 508,00 грн.) за наслідками повернення такому постачальнику товарів на відповідну суму коштів. Дане порушення норм податкового законодавства безпосередньо призвело до завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму ПДВ 40 508,00 грн. (при цьому відповідно до поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.11.2014р. правомірність нарахування відповідачем суми грошового зобов'язання за даним епізодом правопорушення наразі не оскаржується).

За результатами проведеної документальної перевірки позивача перевіряючі дійшли висновків про порушення ТОВ «Азаріс» норм п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 і п. 138.8 ст. 138, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 224 130,00 грн. та заниження податку додану вартість за вересень-жовтень2012 року та за червень-серпень 2013 року на загальну суму 284 002,00 грн. (в т.ч. за вересень 2012 року в сумі 8 373,00 грн., за жовтень 21012 року - 254 382,00 грн., за червень 2013 року - 8 689,00 грн., за липень 2013 року - 8 880,00 грн., за серпень 2013 року - 3 032,00 грн., за вересень 2013 року - 646,00 грн.).

09 квітня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0005632202, яким визначило ТОВ «Азаріс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280 163,00 грн., в т.ч. 224 130,00 грн. - основний платіж, 56 033,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005642202, яким визначило ТОВ «Азаріс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 355 002,00 грн., в т.ч. 248 002,00 грн. - основний платіж, 71 000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014р. № 5392/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 22.08.2014р. № 2158/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014р., такі спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в грудні 2011 року та в червні-липні 2012 року між ТОВ «Азаріс» (Покупець), в особі директора Збишка І.Я., та підприємствами (Постачальниками) - ТОВ «ТД-Варіо-М», в особі директора Арюпіна О.В., та ТОВ «Старт-Д», в особі директора Томшина А.В., були укладені схожі за змістом письмові договори поставок, а саме: від 01.12.2011р. № 12/2011, від 01.06.2012р. за № 062012/01 та від 02.07.2012р. за № 072012/01.

За умовами цих Договорів Постачальник зобов'язується поставити товар згідно специфікацій (додатки № 1 до Договорів), а Покупець, в свою чергу, - прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, обумовлених у даних Договорах. Асортимент і ціна товару узгоджуються Сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цих Договорів (п. 1.1 і п. 1.12 Договорів).

Відповідно до п. 1.3 зазначених Договорів товар поставляється на підставі заявок Покупця (такі заявки. Заявка передається в письмовій формі по факсу, електронною поштою або через представника Постачальника).

Також умовами п. 2.1 - 2.3 Договорів визначено, що Постачальник відвантажує товар на адресу Покупця на умовах DDP (доставка товару Постачальником у пункт зазначений Покупцем, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року). При цьому в ціну товару включається вартість тари, упаковки, маркування та доставки товару.

Право власності на товар і всі ризики втрати, псування або загибелі Товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної на товар.

Постачальник зобов'язаний у момент передачі товару надати в розпорядження Покупця оригінали або копії документів, що засвідчують відповідність товару вимогам стандарту або технічних умов відповідно до діючого законодавства України (п. 3.2 Договорів)

Згідно п. 4 даних Договорів розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі.

Обидва договори були укладені строком до 31 грудня 2012 року з моменту підписання таких договорів.

На підтвердження фактів здійснення контрагентами ТОВ «ТД-Варіо-М» і ТОВ «Старт-Д» поставок товарів на адресу ТОВ «Азаріс» та проведення розрахунків за такі товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- специфікацій до договору від 01.12.2011р. № 12/2011 на суму 199 920,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 320,00 грн.), до договору від 01.06.2012р. № 062012/01 на суму 709 491,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 118 248,60 грн.) та до від 02.07.2012р. № 072012/01 на суму 1 055 000,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 95 208,00 грн.);

- видаткових накладних від 23.12.2011р. № РН-283 на суму 199 920,00 грн. (з ПДВ), від 15.06.2012р. № ВН-0002613 на суму 709 491,60 грн. (з ПДВ), від 10.07.2012р. № ВН-0003441 на суму 571 248,00 грн. (з ПДВ), від 10.07.2012р. № ВН-0003490 на суму 483 752,50 грн. (з ПДВ), в яких відсутні відомості про посаду та П.І.П. особи, відповідальної боку Покупця за прийняття товарів та підписання таких видаткових накладних, а також про реквізити довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (товарів медичного призначення). Місцем складання таких документів по поставках ТОВ «Старт-Д» визначено м. Дніпропетровськ, а у видатковій накладній від 23.12.2011р. № РН-283, оформленої при поставці товарів ТОВ «ТД-Варіо-М», - взагалі відсутні;

- податкових накладних від 23.12.2011р. № 5 на суму 199 920,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 320,00 грн.), від 15.06.2012р. № 161 на суму 709 491,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 118 248,60 грн.), від 10.07.2012р. № 140 на суму 571 248,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 95 208,00 грн.) та від 10.07.2012р. № 192 на суму 483 752,50 грн. (ПДВ за 0%);

- товарно-транспортних накладних від 15.06.2012р. № UA150612F2 та від 10.07.2012р. № UA100712F, згідно яких Автопідприємством визначений ФОП ОСОБА_4, Замовником та Вантажоодержувачем - ТОВ «Азаріс», Вантажовідправником - ТОВ «Старт-Д», пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 21, і пункт розвантаження - м. Київ, вул. Екскаваторна, 24. Перевезення вантажів за вказаними ТТН здійснювалось безпосередньо ОСОБА_4 на автомобілі марки Mersedes держ. реєстр. НОМЕР_3. В ході огляду таких ТТН судом одночасно встановлено відсутність в них посилань на реквізити відповідних подорожніх листів (легкового або вантажного автомобіля), відомостей про одиницю виміру вантажу, кількість, ціну та суму товарів, що поставляються;

- товарно-транспортної накладної без дати № UA1231211F, згідно якої Автопідприємством визначений ФОП ОСОБА_4, Замовником та Вантажоодержувачем - ТОВ «Азаріс», Вантажовідправником - ТОВ «ТД-Варіо-М», пункт навантаження - м. Київ, вул. Щорса, 31, і пункт розвантаження - м. Київ, вул. Екскаваторна, 24. Перевезення вантажу за вказаною ТТН здійснювалось безпосередньо ОСОБА_4 на автомобілі марки Mersedes держ. реєстр. НОМЕР_3. В ході огляду даної ТТН судом одночасно встановлено відсутність в ній посилань на реквізити відповідного подорожнього листа (легкового або вантажного автомобіля), відомостей про одиницю виміру вантажу, кількість товарів, що поставляються);

- сертифікатів якості та аналізу на товари медичного призначення виробництва ТОВ «Фірма «Технокомплекс» та компанії «Flexicare Medical Limited» (Сполучене Королівство Великобри-танія), датованих 2012 року;

- свідоцтва про державну реєстрацію № 5913/2006 на медичні вироби - опромінювані бактерицидні (виробництва ПП «Заповіт»), строком дії до 09.12.2016р.;

- свідоцтва про державну реєстрацію № 9864/2010 на медичні вироби - пристрої для дихальної терапії (виробник компанія «Flexicare Medical Limited»), строком дії до 18.10.2015р.;

- виписок Міжрайонного відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) по особовому рахунку ТОВ «Азаріс» № 26009000045182 з відомостями про перерахування протягом липня-листопада 2012 року коштів на користь ТОВ «Старт-Д», та в грудні 2011 року - на користь ТОВ «ТД-Варіо-М», в якості оплати за товари медичного призначення, медичне обладнання (вартість товарів з ПДВ);

- інструкцій до деяких медичних приладів;

- реєстраційних документів контрагентів-постачальників (свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтв платника ПДВ, довідка з органу статистики) з печатками цих підприємств.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. При цьому відповідач не надав суду жодних документальних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи первинні документи та банківські виписки були сфальсифіковані, та достовірність наведених в таких документах відомостей про господарські операції не спростував.

Відповідно до письмових пояснень позивача, від 20.10.2014р., що наявні в матеріалах даної справи, придбані у ТОВ «Старт-Д» товари медичного призначення були використанні позивачем безпосередньо у своїй господарській діяльності (зокрема, у відповідності до довідки з органу статистики серії АА № 644532 до основних видів діяльності Товариства за КВЕД відносяться в т.ч.: неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах (47.74)). Так, отримані від ТОВ «Старт-Д» товари медичного призначення в період до березня 2013 року зберігалися на складі ТОВ «Азаріс», а згодом були передані позивачем ФОП ОСОБА_5 для реалізації згідно договору консигнації від 15.03.2013р. А товари, отримані від ТОВ «ТД-Варіо-М», були реалізовані ТОВ «Азаріс» своєму контрагенту-покупцю - ДУ «Національний інститут фізіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського «Академії медичних наук України» на підставі усної угоди, що засвідчується рахунком-фактурою від 12.11.2011р. № AZ-0000220, видатковою накладною від 28.12.2011р. № AZ-00000377 та довіреністю покупця від 28.12.2011р. № 542 на отримання ТМЦ (копії таких документів наявні в матеріалах даної справи).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Азаріс» надало суду копії наступних документів: свого статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з органу статистики відносно ТОВ «Азаріс» станом на 28.09.2012р.; договорів оренди нежитлових приміщень і договорів найму автотранспортних засобів, укладених позивачем як орендарем/суборендарем і наймачем протягом 2011 -2012 років з іншими суб'єктами господарської діяльності (в т.ч. щодо платного строкового користування складським приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Екскаваторна, 24 згідно договору від 14.10.2011р. № 929 з ВАТ «Завод сантехнічних заготовок»), та первинних документів до них; штатних розписів за 2011 - 2013 роки; первинних документів, оформлених/отриманих ТОВ «Азаріс» від контрагентів-покупців в ході реалізації протягом ІІ-ої половини 2012 року та І-ої половини 2013 року товарів медичного призначення і медичного обладнання; договору консигнації (реалізації товарів) від 15.03.2013р., укладеного між позивачем (Консигнантом) і ФОП ОСОБА_5 (Консигнатором) щодо передачі товарів (спеціалізований одяг та покриття) на реалізацію від імені останньої та за відповідну плату, та первинних документів до цього договору; виписок з банку по особовому рахунку ТОВ «Азаріс» з відомостями про надходження сум коштів від контрагентів-покупців товарів, а також сплату ним орендних платежів, та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище договорів поставок товарів, зокрема, того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована саме в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди грудень 2011 року та червень-липень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «Старт-Д» і ТОВ «ТД-Варіо-М» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 25.03.2013р. № 892/22-20/36592708 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні документальні докази на підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності щодо таких дій контрагентів.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Проте під час судового розгляду даної справи відповідач не надав, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Азаріс» або його контрагентів - ТОВ «Старт-Д» і ТОВ «ТД-Варіо-М» за відповідною статтею Кримінального кодексу України, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених таким Кодексом.

Таким чином, з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Старт-Д» і ТОВ «ТД-Варіо-М» та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Азаріс», наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.04.2014р. в частинах, що оскаржуються позивачем в межах даного позову.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірні у справі податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014р. № 0005632202 в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014р. № 0002542201 в частині сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість, що були визначені ТОВ «Азаріс» у зв'язку із спірними господарськими правовідносинами з контрагентами ТОВ «Старт-Д» і ТОВ «ТД-Варіо-М».

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азаріс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 квітня 2014 року № 0005632202.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 квітня 2014 року № 0005642202 в частині сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість, що були визначені Товариству з обмеженою відповідальністю «Азаріс» у зв'язку із спірними господарськими правовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД-Варіо-М».

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова