Ухвала

від 12.02.2015 по справі 826/13626/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13626/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азаріс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азаріс», звернувся в суд з позовом, в якому просив (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року № 0005632202 та № 0005642202 в частині сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість, що були визначені Товариству з обмеженою відповідальністю «Азаріс» у зв'язку із спірними господарськими правовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД-Варіо-М».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві в період з 26.02.2014 року по 18.03.2014 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Азаріс» (ідентифікаційний код 36592708) з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2013 р.

За результатами перевірки складено Акт від 25.03.2013 року № 892/22-20/36592708 в якому зафіксовано порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 і п. 138.8 ст. 138, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 224 130,00 грн. та заниження податку додану вартість за вересень-жовтень2012 року та за червень-серпень 2013 року на загальну суму 284 002,00 грн. (в т.ч. за вересень 2012 року в сумі 8 373,00 грн., за жовтень 21012 року - 254 382,00 грн., за червень 2013 року - 8 689,00 грн., за липень 2013 року - 8 880,00 грн., за серпень 2013 року - 3 032,00 грн., за вересень 2013 року - 646,00 грн.).

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Старт-Д» акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7203/224/32694059 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Старт-Д» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Старт-Д» майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Крім того, зазначається про порушення цим товариством норм ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, та відповідно здійснення господарських операцій спрямованих на наданням податкової вигоди третім особам.

Також, податковий орган в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Азаріс» неправомірно включило до складу податкового кредиту за звітний період грудень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 33 320,00 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ТД-Варіо-М» від 23.12.2011р. № 5 на суму 199 920,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 320,00 грн.). При цьому останній не включив до податкового зобов'язання за відповідний звітний період суму податку на додану вартість у розмірі 33 320,00 грн.; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД-Варіо-М» № 100311241 було анульоване 26 грудня 2011 року, стан платника - ліквідовано за рішенням господарського суду (ТОВ «ТД Варіо-М» було визнано банкрутом та до Єдиного державного реєстру внесений запис про припинення державної реєстрації юридичної особи).

На підставі акту перевірки позивача, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року:

- за № 0005632202, яким визначило ТОВ «Азаріс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280 163,00 грн., в т.ч. 224 130,00 грн. - основний платіж, 56 033,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005642202, яким визначило ТОВ «Азаріс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 355 002,00 грн., в т.ч. 248 002,00 грн. - основний платіж, 71 000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між ТОВ «Азаріс» та його контрагентами були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Азаріс» (Покупець) та ТОВ «Старт-Д», ТОВ «ТД-Варіо-М» (Постачальники) були укладені аналогічні за змістом договори поставки від 01.12.2011 року № 12/2011, від 01.06.2012 року за № 062012/01 та від 02.07.2012 року за № 072012/01 відповідно до яких Постачальник зобов'язується поставити товар згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Покупець прийняти його й оплатити на умовах, оговорених у даному договорі. Асортимент і ціна товару узгоджується Сторонами в Специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.1 зазначених договорів Постачальник відвантажує товар на адресу Покупця на умовах DDP (доставка товару Постачальником у пункт зазначений Покупцем, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 року).

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки та надання послуг позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікатів якості та аналізу на товари медичного призначення та свідоцтва про державну реєстрацію на медичні вироби.

Виконання умов договору також підтверджується специфікаціями товару.

Окремі недоліки в оформленні первинних документів у даному разі не перешкоджають встановленню змісту спірних господарських операцій, ідентифікації їх учасників та у своїй сукупності містять необхідні для оподаткування відомості господарських операцій позивача.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначеного договору позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками.

Податок на додану вартість сплачений у складі ціни придбаних товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за відповідні періоди.

Також, судом першої інстанції встановлено, що придбаний товар відповідно до умов договору доставлявся транспортом контрагентів позивача.

Позивачем надано докази, які підтверджують використання ним придбаних у контрагентів товарів у власній господарській діяльності, а саме - про їх подальшу реалізацію контрагентам-покупцям.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеним договором.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах акта від 21.12.2012 року № 7203/224/32694059 про результати невиїзної документальної перевірки контрагента позивача ТОВ «Старт-Д».

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на зазначений акт перевірки, так як вказаний акт не має жодного відношення до позивача та його господарських операцій з ТОВ «Старт-Д» у 2012 році, оскільки акт від 21.12.2012 року стосується взаємовідносин ТОВ «Старт-Д» з його контрагентами у 2011р., тобто за рік до того, як із ТОВ «Старт-Д» уклав угоди позивач.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на той факт, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД-Варіо-М» № 100311241 було анульоване 26 грудня 2011 року, оскільки на дату проведення операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, а саме 23.12.2011 року, останнє відповідало тим вимогам, які ставляться до платників ПДВ, володіло належною право та дієздатністю та відповідно мало право видавати покупцям податкові накладні.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 13.02.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.