Рішення

від 02.12.2014 по справі 908/4707/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/108/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 Справа № 908/4707/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Колос 2010" (49106, м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд. 35, кв. 355)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро" (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 12)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Карлаш І.А. - довіреність №б/н від 01.12.2014 р.,

Агафонов О.Ю. - керівник - Витяг з ЄДР № 19549693 від 05.11.2014 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Колос 2010" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро" заборгованості за договором № 13/09 від 16.01.2013 р. в сумі 373218,58 грн., з яких: 233224,60 грн. - сума основного боргу, 91664,52грн. - сума пені, 7515,16 грн. - сума 3% річних та 40814,30 грн. - сума інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 13/09 від 16.01.2013 р., позивач за накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 233224,60 грн. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, що потягло за собою нарахування на підставі п.4.1 договору пені та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних і інфляційних втрат. Посилаючись на вищевикладені обставини та ст.ст. 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4707/14, розгляд якої призначено на 02.12.2014 р.

За клопотанням представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладенні у позовній заяві та відповів на питання суду.

Відповідач - вимоги господарського суду Запорізької області, викладені в ухвалі від 07.11.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Суд зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 07.11.2014 р. була направлена судом на адресу відповідача: 83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 12, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 02.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 16.01.2013 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки № 13/09 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Згідно п. 2. Договору найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати Товару Покупцем обумовлюється в Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на умовах, вказаних в Специфікаціях (п. 3.1 Договору).

Згідно з умовами п. 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.07.2013р. до Договору), у разі порушення строків оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого та несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочки оплати за Товар. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати.

Сторонами було підписано, зокрема, Специфікації: № 12 від 18.09.2013 р. на суму 286000,00 грн., № 13 від 09.10.2013 р. на суму 133000,00 грн., № 14 від 11.10.2013 р. на суму 165000,00 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 233224,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: до Специфікації № 12 : № РН-0000246 від 21.09.2013 р. на суму 113341,80 грн., до Специфікації № 13: № РН-0000296 від 10.10.2013р. на суму 54476,80 грн.; до Специфікації № 14: № РН-0000273 від 12.10.2013 р. на суму 65406,00 грн.

Відповідно до вказаних видаткових накладних, відповідачем був прийнятий товар на суму 233224,60 грн.

На оплату поставленого Товару позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури: № СФ-0000180 від 21.09.2013 р. на суму 113341,80 грн., № СФ-0000202 від 10.10.2013 р. на суму 54476,80 грн., № СФ-0000205 від 12.10.2013 р. на суму 65406,00грн.

За отриманий Товар, відповідач у встановлені Договором та Специфікаціями строки не розрахувався.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Константа - Агро" заборгованості за договором № 13/09 від 16.01.2013 р. в сумі 373218,58 грн., з яких: 233224,60 грн. - сума основного боргу, 91664,52грн. - сума пені, 7515,16 грн. - сума 3% річних та 40814,30 грн. - сума інфляційних втрат, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 233224,60 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними видатковими накладними.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку, в пункті 3.1 Договору Сторонами було узгоджено, що розрахунки за Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на умовах, вказаних в Специфікаціях.

Згідно пункту 5 Специфікації № 12 відповідач повинен був оплатити поставлений Товар протягом п'яти банківських днів з моменту поставки Товару, тобто до 27.09.2013 р. включно, оскільки поставка Товару була здійснена 21.09.2013 р.

Згідно пункту 5 Специфікації № 13 відповідач повинен був оплатити поставлений Товар протягом одного банківського дня з моменту поставки Товару, тобто до 11.10.2013 р. включно, оскільки поставка Товару була здійснена 10.10.2013 р.

Згідно пункту 5 Специфікації № 14 відповідач повинен був оплатити поставлений Товар протягом одного банківського дня з моменту поставки Товару, тобто до 14.10.2013 р. включно, оскільки поставка Товару була здійснена 12.10.2013 р.

Отже, станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду строк оплати за вказаними вище накладними наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворився основний борг за Договором в сумі 233224,60 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 233224,60 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем правомірно.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про стягнення 3% річних в сумі 7515,16 грн. (нарахованих за період з 28.09.2013 р. по 03.11.2014р.) задовольняється судом у заявленому розмірі, а вимога про стягнення втрат від інфляції (нарахованої за період з жовтня 2013 р. по вересень 2014 р.), підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період часу належний розмір суми втрат від інфляції становить 40735,36 грн., але не 40814,30 грн. як заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення втрат від інфляції слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.07.2013р. до Договору), згідно якого, у разі порушення строків оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого та несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочки оплати за Товар. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 28.09.2013 р. по 03.11.2014 р. за Специфікацією № 12; з 12.10.2013 р. по 03.11.2014 р. за Специфікацією № 13 та з 15.10.2013 р. по 03.11.2014 р. за Специфікацією № 14) сума пені становить 44641,80грн., а не 91664,52 грн. як заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Отже, в цілому позов задовольняється судом частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа - Агро" (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 12, код ЄДР 30947526, рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Колос 2010" (49106, м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд. 35, кв. 355, код ЄДР 37302805, р/р № 26002385969 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) суму 233224 (двісті тридцять три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 60 коп. основного боргу, суму 7515 (сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 16 коп. - 3% річних, суму 40735 (сорок тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 36 коп. втрат від інфляції, суму 44641 (сорок чотири тисячі шістсот сорок одна) грн. 80 коп. пені та суму 6494 (шість тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.12.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко