Ухвала

від 25.11.2014 по справі 802/2829/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2829/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

25 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

секретар судового засідання: Лавринчук А.В.

за участю:

представника позивача: Полянського С.В.

представника відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехгаз" (далі- позивач) до Гайсинської об"єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 17.06.2014 №266 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача код ЄДРПОУ 37590869"; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382200 прийняте відповідачем 08.07.2014 про збільшеня позивачеві суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 11625,00 грн., в тому числі 9300,00 грн. - за основним платежем, 2325,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій системі "Податковий блок" з відображенням в розрізі контрагентів в підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України, показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, грудень 2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000382200 від 08.07.2014 винесене відповідачем; зобов'язано відповідача відновити в автоматизованій системі "Податковий блок" з відображенням в розрізі контрагентів в підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України, показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, грудень 2012 року, які були зазначені в акті перевірки № 411/2200/37590869 від 25.06.2014; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги поданої відповідачем.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Тому суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 17.06.2014 №266 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача код ЄДРПОУ 37590869", оскільки в цій частині рішення не оскаржувалося.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 266 від 17.06.2014 виданого начальником Гайсинської ОДПІ Артеменко М.В, начальником відділу податкового аудиту Гайсинської ОДПІ, керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з платниками податків: ПП "Метпромізол" за серпень 2012 року, ПП "Полтававтотрейдсервіс" за грудень 2012 року та ДП "Одеська залізниця" за грудень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 411/2200/37590869 від 25.06.2014 висновками якого встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 185, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 9300 грн., в т.ч. за серпень 2012 року; встановлено відсутність факту реального здійснення господарської операції позивача по взаємовідносинах з постачальниками з ПП "Полтававтотрейдсервіс" в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 20012 року в сумі 18400 грн.; та відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом-покупцем ДП "Одеська залізниця" в результаті чого завищено суму податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2012 року в сумі 19905 грн. 67 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки 08.07.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382200 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 11 625 грн. в тому числі за основним платежем на суму 9300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2325 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що немає підстав для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Щодо господарської операції позивача з ПП "Метпромізол", то варто зазначити наступне.

20 серпня 2012 року між приватним підприємством "Метпромізол" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 20/8/12.

Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити насос для зріджених газів 12НСГ - 80/40 А, з.н. № 90071243, 1990 року випуску (п. 1.1 договору). Загальна вартість товару становить 55800,00 грн. (в тому числі ПДВ 9300,00 грн.) (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1. визначено, що розрахунки між сторонами за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата в розмірі 55800,00 грн. здійснюється покупцем протягом одного місяця після отримання та перевірки покупцем товару.

Постачальник передає Товар протягом 10 робочих днів з моменту укладення цього договору. Покупець здійснює приймання товару за якістю та кількістю згідно вимог діючого законодавства та умов цього договору. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу. Товар повинен супроводжуватись відповідними документами - видатковими та податковими накладними (п. 3.1-3.3 договору).

При цьому 12.07.2013 між ТОВ "Промтехгаз" (Покупець) та ПП "Метпромізол" (Постачальник) укладено додаткову угоду до договору поставки № 20/08/12 від 20.08.2012.

Сторони домовились, що на момент укладення цієї додаткової угоди, заборгованість Покупця перед Постачальником за договором № 20/08/12 від 20.08.2012 становить 52252,00 грн.

Пунктом 2 доповнено розділ 2 "Порядок розрахунків договору № 20/08/12 від 20.08.2012 пунктом 2.2 наступного змісту: "Розрахунки за цим договором можуть здійснюватись в вексельній формі шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих безвідсоткових векселів на загальну сум, яка дорівнює сумі заборгованості Покупця перед Постачальником. Факт здійснення розрахунків за допомогою вексельної форми посвідчується актом приймання-передачі векселя (векселів) в рахунок оплати".

Так, реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, а саме: видаткова накладна № 97 від 22.08.2012; податкову накладну № 97 від 22.08.2012; платіжне доручення № 300 від 28.09.2012; простий вексель Серії АА 1112457 та Серії АА 1112458 від 08.08.2013; акт № 1 від 08.08.2013 прийому-передачі векселів в рахунок оплати по договору № 20/08/12 від 20.08.2012; акт приймання-передачі (внутрішнього-переміщення) основних засобів від 30.08.2012.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі, що в ході проведення документальної перевірки позивача, посадовими особами позивача не надано документів, які б підтвердили факт транспортування (перевезення, переміщення) товару, придбання якого оформлено від ПП "Метромізол", то колегія судів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі (внутрішнього-переміщення) основних засобів від 30.12.2012. Вказаний акт досліджувався, як в суді першої інстанції так і при розгляді справи в апеляційній інстанції.

Стосовно доводів щодо відсутності у позивача товарно-транспортної накладної на підтвердження транспортування насосу для зрідження газів суд зазначає таке. Так, відповідно до п. 3.2 Договору умовами поставки товару визначений самовивіз. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що транспортування товару позивач здійснював власним транспортним засобом.

Окрім того, Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати право на формування податкового кредиту, як і валових витрат товарно-транспортними накладними, а відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі, без дослідження інших обставин, не може спростовувати товарність операції. Крім того, позиція відповідача, яка ґрунтується на відсутності товарно-транспортних накладних, суперечить позиції Міністерства Доходів і зборів, викладеній в листі №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 від 19.09.2013 відповідно до якої товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Разом з тим, щодо господарських операцій позивача з ПП "Полтаваавтотрейдсервіс", то як слідує з матеріалів справи 03.12.2012 між приватним підприємством "Полтаваавтотрейдсервіс" та позивачем укладено договір поставки № 03/12/12.

Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: цистерна транспортна кріогенна ТРЖК-7У, насос рідкого кисню 12НСГ-80/40, випарювач водяний, електричний щит управління, електричний силовий щит, рампа для наповнювання балонів.

Загальна вартість товару становить 110400,00 грн. (в тому числі ПДВ - 18400,00 грн.) (п. 1.2 договору).

Розрахунки між сторонами за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата за цим договором здійснюється Покупцем протягом одного місяця після отримання та перевірки Покупцем товару (п. 2.1 договору).

Постачальник передає товар протягом 10 робочих днів з моменту укладання цього договору. Покупець здійснює приймання Товару за якістю та кількістю згідно вимог чинного законодавства та умов цього договору. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу. Товар повинен супроводжуватись відповідних документами - видатковими та податковим накладними (п.3.1-3.3 договору).

23 травня 2013 року між ПП "Полтаваавтотрейдсервіс" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено додаткову угоду до договору поставки № 03/12/12 від 03.12.2012.

Сторони домовились, що на момент укладення цієї додаткової угоди, заборгованість Покупця перед Постачальником за договором № 03/12/12 від 03 грудня2012 року становить 103776,00 грн.

Пунктом 2 доповнено розділ 2 "Порядок розрахунків договору № 03/12/12 від 03.12.2012 пунктом 2.2 наступного змісту: "Розрахунки за цим договором можуть здійснюватись в вексельній формі шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих безвідсоткових векселів на загальну сум, яка дорівнює сумі заборгованості Покупця перед Постачальником. Факт здійснення розрахунків за допомогою вексельної форми посвідчується актом приймання-передачі векселя (векселів) в рахунок оплати".

Так, реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, а саме: видаткова накладна № 39 від 04.12.2012; видаткова накладна № 170 від 12.12.2012; податкова накладна № 39 від 04.12.2012; податкова накладна № 170 від 12.12.2012; платіжне доручення № 14 від 21.01.2012; простий вексель Серії АА 2492983 та Серії АА 2492982 від 10.12.2013; акт № 1 від 10.12.2013 прийому-передачі векселів в рахунок оплати по договору № 03/12/12 від 03.12.2012; накладна про передачу готової продукції № 18 від 21.12.2012 (продукція - киснева установка); бухгалтерська довідка № 32 від 08.08.2013та № 36 від 10.12.2013; товарно-транспортними накладними від 03.12.2012, 11.12.2012.

Посилання в акті перевірки на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів У Дніпропетровській області № 601/2202/34825436 від 27.11.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтаваавтотрейдсервіс", яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях ПП "Полтаваавтотрейдсервіс" з постачальником за період з 01.01.2012 по теперішній час та підприємствами покупцями у перевіряємий період є неправомірними, оскільки у відповідності до постанови Верховного суду України у справі 21-42а-10 від 31.01.2011, не виконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки сам для цієї ж особи.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що в ході проведення документальної перевірки позивача, посадовими особами позивача не надано документів, які б підтвердили факт транспортування (перевезення, переміщення) товару, придбання якого оформлено від ПП "Полтававтотрейдсервіс", то колегія судів зазначає наступне.

Колегією судів, а також в суді першої інстанції досліджувався акт приймання-передачі (внутрішнього-переміщення) основних засобів від 30.12.2012 накладна про передачу готової продукції № 18 від 21.12.2012 (продукція - киснева установка) та товарно-транспортні накладні від 03.12.2012, 11.12.2012.

Стосовно господарських відносин позивача та ДП "Одеська залізниця", то з укладеного 20.12.2012 між ДП "Одеська залізниця" (Замовник) та позивачем (Постачальник) договору поставки б/н вбачається, що Постачальник зобов'язується поставити, виконати монтажні і пусконалагоджувальні роботи та передати у власність Замовнику певну продукцію, відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. Найменування товару киснева установка АГУ-2 М для транспортування та зберігання рідкого кисню (п. 1.1-1.2 договору).

Кількість та асортимент товару визначається у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Додаток № 2 є невід'ємною частиною договору. (п. 3.1 договору).

Постачальник гарантує якість та надійність товару, що постачається, монтажних і пусконалагоджувальних робіт на протязі терміну, який передбачено технічними умовами та стандартами на даний товар протягом 12 місяців з дня вводу в експлуатацію (п 4.1. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що товар має бути поставлений на підставі письмових заявок Замовника впродовж 15 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом Постачальником у кількості, визначеній у заявці. По узгодженню сторін товар може бути прийнятий на відповідальне збереження. У цьому випадку Постачальник зобов'язаний укласти договір збереження товару по пред'явленому рахунку.

Товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника (вул. Степна, 2, м. Одеса) на умовах DDP в редакції Інкотермс 2000 (п. 5.2. договору).

Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною вказаною у специфікації (п. 6.1 договору). Ціна товару, що постачається за цим договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Загальна сума по договору 119434,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 19905,67 грн. (п. 6.3-6.4).

Відповідно до Специфікації № 1, якає невід'ємною частиною договору визначено кількість та асортимент товару.

Так, реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, а саме: податкова накладна № 309 від 29.12.2012; видаткова накладна № 332 від 29.12.2012; довіреність ААА № 254360 від 25.12.2012 на отримання цінностей; вільний кошторисний розрахунок вартості будівництва № 10; локальний кошторис № П-1-1; кошторис на монтаж газифікованої установки АГУ-2 М; локальний кошторис № П-1-2; загальновиробничі витрати до локального кошторису "кошторис на монтаж газифікованої установки тип АГУ-2М № П-1-1; карткою рахунку 361 за грудень 2012 року - березень 2013 року; акти випробування обладнання на плотність і міцність; акт приймання обладнання для здачі в експлуатацію; посвідчення про якість монтажу посудини, що працює під тиском.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Разом з тим, згідно з п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Правовий аналіз наведеного нормативного положення свідчить про те, що право платника податків на податковий кредит виникає у випадку підтвердження господарських операцій податковими накладними чи іншими первинними документами.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Посилання відповідача, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних на перевезення отриманого товару як на підставу для визнання операцій такими, що не мали товарного характеру, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до матеріалів справи надано низку ТТН, а відсутність таких документів під час невиїзної перевірки, не є безумовною підставою для визнання господарської операції такою, що не мала реальний характер.

Щодо посилань відповідача на акти перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, то Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії".

В свою чергу, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Також апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності третьої позовної вимоги про зобов'язання відповідача відновити в автоматизованій системі "Податковий блок" з відображенням в розрізі контрагентів в підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України, показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, грудень 2012 року виходячи з такого.

Самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, порушує права та інтереси ТОВ "Промтехгаз", оскільки вона здійснена поза межами компетенції податкового органу з огляду на зміст ст. 49 Податкового кодексу України, якою визначено порядок подання декларацій до органів державної податкової служби.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. При цьому, зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника,

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Крім того в супереч вимогам п. 4 ч. 1 ст. 187 КАС України відповідач в цій частині апеляційної скарги не обґрунтував вимог, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 грудня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.