Ухвала

від 25.11.2014 по справі 809/2763/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. № 876/13577/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представників позивача - Василюк М.В., Гринь О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

09.09.2013 позивач - ТОВ «Транс-Захід» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000452200, № 000048220, № 0000492200 від 29.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вказані податковим органом у акті позапланової виїзної документальної перевірки № 174/09-05-22/30906034 від 15.08.2013, обставини не є доказом безтоварності операцій між ТОВ «Транс-Захід» та ТОВ «Спец Торг Трак», ПП «Славія Авто», не свідчить про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи заниження податку на прибуток підприємств. Недотримання контрагентами позивача ТОВ «Спец Торг Трак», ПП «Славія Авто» податкової дисципліни, не має правового значення для ТОВ «Транс-Захід», оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за наявності факту здійснення господарської операції. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Жодна норма чинного законодавства не покладає на платника податків повноваження щодо контролю за справлянням податків його контрагентами, не зобов'язує платника податків накопичувати у себе документи, які не відносяться до власної господарської діяльності, а також, не передбачає делегування функцій податкових органів, щодо збирання доказів діяльності інших суб'єктів господарської діяльності.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що за наслідками перевірки ТОВ «Спец Торг Трак», не підтверджено реальність придбання вказаним контрагентом позивача товарів у ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», що на думку податкового органу виключає можливість подальшої реалізації цього товару ТОВ «Транс-Захід». Щодо ПП «Славія Авто», то апелянт вказує на те, що Долинською ОДПІ отримано акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.07.2013 № 373/26-55-22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента. Місце знаходження цього підприємства не встановлено. Згідно з центральною базою даних Міндоходів свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.06.2013 у зв'язку з внесенням змін до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Представник апелянта у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення повістки, а тому його неприбуття, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Транс-Захід» 25 жовтня 2000 року зареєстроване Долинською РДА Івано-Франківської області, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, включене в ЄДРПОУ та є платником ПДВ.

Згідно довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 49.41-вантажний автомобільний транспорт, 45.19-торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20-технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.42 - оптова торгівля одягом і взуттям, 46.73-оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 68.20-надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (Т.1 а.с. 16).

15.08.2013 Долинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транс-Захід» з питань взаємовідносин із: ТОВ «Спец Торг Трак» в частині ПДВ за квітень-червень 2011 року та в частині податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, ПП «Славія Авто» в частині ПДВ за серпень, жовтень, грудень 2011 року та в частині податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 31.03.2012, ТОВ «Сіопт» в частині ПДВ за вересень 2010 року, результати якої оформлені актом від 15.08.2013 № 174/09-05-22/30906034 (Т.1 а.с. 17-55).

Згідно висновків цього акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Транс-Захід»:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню всього в сумі 39099 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 20604 грн, за 3 квартал 2011 року в сумі 8692 грн, 4 квартал 2011 року в сумі 9803 грн;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 201.4, п. 201.6, п. 201.1 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Транс-Захід» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду р. 19 декларації на суму 33999 грн, у т.ч. за березень 2011 року на суму 3327 грн, за квітень 2011 року на суму 4811грн, за травень 2011 року на суму 2963 грн, за червень 2011 року на суму 6816 грн, за липень 2011 року на суму 2606 грн, за серпень 2011 року на суму 4953 грн, за жовтень 2011 року на суму 4118 грн, за грудень 2011 року на суму 4405 грн, а також занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 33999 грн, у т.ч. за квітень 2011 року на суму 3327 грн, за травень 2011 року на суму 4811 грн, за червень 2011 року на суму 2963 грн, за липень 2011 року на суму 6816 грн, за серпень 2011 року на суму 2606 грн, за вересень 2011 року на суму 4953 грн, за листопад 2011 року на суму 4118 грн, за січень 2011 року на суму 4405 грн.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, стали дані зустрічних звірок постачальників ТОВ «Транс-Захід», якими зокрема встановлено: - ТОВ «Спец Торг Трак» не було підтверджено фактичної поставки товару зазначеному суб'єкту господарської діяльності від контрагента - ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»; - ПП «Славія Авто» не було підтверджено фактичної поставки товару від основних контрагентів-постачальників підприємства (ТОВ «БТК Євробуд», ТОВ «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Грант-Буд-Сервіс»). На переконання податкового органу, ТОВ «Спец Торг Трак» та ПП «Славія Авто» не могли поставити товарно-матеріальні цінності ТОВ «Транс-Захід», так як не отримали їх від своїх контрагентів у ланцюгу постачання від виробника товарів. Господарські операції ТОВ «Транс-Захід» із ТОВ «Спец Торг Трак» та ПП «Славія Авто» фактично не відбулися, оформлення первинних бухгалтерських документів не мало на меті настання реальних наслідків, а лише отримання безпідставної податкової вигоди що полягає у заниженні податку на прибуток підприємств та неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі вищевказаного акта перевірки та встановлених порушень, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0000452200 від 29.08.2013, яким ТОВ «Транс-Захід» нараховано грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 39099 грн(Т.1 а.с. 56);

- № 0000482220 від 29.08.2013, яким ТОВ «Транс-Захід» зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 39999 грн, та 6468 грн, - штрафні (фінансові ) санкції (штрафи) (Т.1 а.с. 57);

- № 0000492200 від 29.08.2013, яким ТОВ «Транс-Захід» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33999 грн (Т.1 а.с. 58).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки факт виконання поставки товарів від вказаних вище контрагентів підтверджується первинною документацією, зокрема, видатковими та податковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю, платіжними дорученнями, виписками по рахунку, наказами по підприємству № 65, 88, 100 та подорожними листами вантажного автомобіля, які були представлені також і для перевірки, що висвітлено в акті перевірки від 15 серпня 2013 року та не заперечувалось податковим органом. Відомості про контрагентів позивача були несені до ЄДРЮОФОП та вони були платниками ПДВ, а тому вправі були виписувати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ. Разом з тим, суд першої інстанції вказав на те, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення податкових зобов'язань платника від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а також зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасував.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10. Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, а також витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, Такі, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 19.10.2009 між ТОВ «Спецторг Тракт» (Постачальник) та ТОВ «Транс-Захід» (Покупець) укладено договір довгострокового постачання № 19, згідно якого Постачальник зобов'язувався поставляти Покупцю товар (в тому числі, але не виключно - запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила, (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за замовленням окремими партіями за цінами в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (Т.1 а.с. 59).

Факт виконання поставки товарів підтверджується первинною документацією, зокрема, видатковими та податковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, 6442 (контрагенти, замовлення), платіжними дорученнями, виписками по рахунку за лютий, березень, квітень, травень, червень липень 2011 року (т. 1 а.с. 61-250 та т.2 а.с. 1-58), наказами по підприємству № 65, 88, 100 та подорожними листами вантажного автомобіля (Т.2 а.с. 103-110) вказані документи були представлені також і для перевірки, що висвітлено в акті перевірки від 15 серпня 2013 року та не заперечувалось податковим органом.

Відомості про ТОВ «Спецторг Трак» внесені до ЄДРЮОФОП та воно станом на час здійснення правовідносин із позивачем, було зареєстрованим, як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва від 28.09.2009 № 100247101, про що зазначено у акті перевірки цього контрагента (Т.2 а.с. 97), а тому він мав право виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП від 23.10.2014 № 19488449, основним видом діяльності ТОВ «Спецторг Трак» є оптова торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів.

Також, із матеріалів справи встановлено, що згідно укладеного між позивачем (Покупець) та ПП «Славія авто» (Продавець) договору купівлі-продажу автозапчастин № 108102 від 10 серпня 2011 року, Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця товар - автозапчастини, а Покупець прийняти та оплатити їх на умовах договору (Т.1 а.с.179).

Факт виконання поставки товарів підтверджується первинною документацією, зокрема, видатковими та податковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (контрагенти, замовлення), платіжними дорученнями, виписками по рахунку, за серпень, жовтень, грудень 2011 року (Т. 2 а.с. 59-82), вказані документи були представлені для перевірки, що висвітлено в акті перевірки від 15 серпня 2013 року та не заперечувалось податковим органом.

Відомості про ПП «Славія авто» внесені до ЄДРЮОФОП та воно станом на час здійснення правовідносин із позивачем, було зареєстрованим, як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва від 27.04.2000 № 1816248, про що зазначено у акті перевірки цього контрагента (Т.2 а.с. 90 зворот). Реєстрацію платника ПДВ цьому контрагенту скасовано тільки 21.06.2013, а тому на час здійснення господарських відносин з позивачем, він мав право виписувати податкові накладні на підставі яких ТОВ «Транс-Захід» сформовано податковий кредит.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП від 23.10.2014 № 19488523, основним видом діяльності ПП «Славія авто» є оптова торгівля автомобільними деталями та приладами.

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ТОВ «Спецторг Трак», ПП «Славія авто» мають реальний характер, оскільки факт поставки товарів підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена, що підтверджується наявним у матеріалах справи банківськими виписками, а факт транспортування товару підтверджується подорожніми листами.

Контрагенти позивача на момент здійснення з позивачем господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується самим відповідачем, а тому у відповідності до ст. 201 ПК України вправі були виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з огляду на не підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Спецторг Трак» і ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» та між ПП «Славія авто» і ТОВ «БТК Євробуд», ТОВ «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтергал Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», оскільки установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує дану господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом позивачу грошового зобов'язання.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї господарської операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, тобто в даному випадку між позивачем та ТОВ «Спецторг Трак», ПП «Славія авто», а не між останніми та їх контрагентами ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», ТОВ «БТК Євробуд», ТОВ «ЮФ «Фортеця», ТОВ «Інтергал Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган, як на єдину підставу для збільшення позивачу податкових зобов'язань посилається на неможливість продажу позивачу від ТОВ «Спецторг Трак» та ПП «Славія авто» товару, оскільки останні не підтерли факт придбання цього товару у інших контрагентів (продавців). Проте, виходячи з викладеного вище, такі посилання відповідача є безпідставними. Інших доводів, щодо оформлення первинних документів чи порушень податкового законодавства безпосередньо позивачем, податковий орган не наводить.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем своїми Довідками «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транс-Захід» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок» підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень, червень, серпень, жовтень, грудень 2011 року (у тому числі 33999.00 грн.), та повністю відшкодовано товариству із державного бюджету України.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 201.4, п. 201.6, п. 201.1 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, оскільки господарські операції між ним та ТОВ «Спецторг Трак», ПП «Славія авто» мають реальний характер та підтверджені усіма характерними для цього виду операцій первинними документами. Висновки податкового органу про відсутність реальності не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ, внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі № 809/2763/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 28.11.2014.