Рішення

від 02.12.2014 по справі 904/8682/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.14р. Справа № 904/8682/14

За позовом комунального підприємства "Міська інформаційна служба", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до приватного підприємства "СЕКТОР-Д", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 13 552,44 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Волинкіна С.В. - довіреність № 181 від 19.09.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Міська інформаційна служба", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "Сектор-Д", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 13552,44грн. основного боргу. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 199 від 05.11.2014р. ухвалою суду від 07.11.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.11.2014р.

Суд оголошував перерву з 27.11.2014р. до 01.12.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 27.11.2014р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 27.11.2014р.

01.12.2014р. повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, через канцелярію суду подав заяву за вих.№б/н від 01.12.2014р. в якій просив суд розгляд справи відкласти терміном на 7-15 днів для проведення звірки взаємних розрахунків та за їх результатами, підготування та подання на затвердження суду проекту мирової угоди.

Господарський суд ознайомившись з заявою відповідача за вих.№б/н від 01.12.2014р. дійшов висновку, що представник відповідача не з'явився в судове засідання, всупереч вимог суду, без поважних причин. Докази вчинення дій спрямованих на мирне врегулювання спору відсутні, у зв'язку з чим господарський суд відмовляє відповідачу в задоволенні його заяви про відкладення розгляду справи.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.12.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2013р. між комунальним підприємством "Міська інформаційна служба" (далі по тексту - позивач, служба) та приватним підприємством "Сектор-Д" (далі по тексту - відповідач, заявник) укладено договір №73/р на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності (далі по тексту - договір), пунктом 1.1 умов якого визначено, що служба надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, а розповсюджувач зовнішньої реклами розташовує рекламні засоби у відповідності з виданими дозволами на розміщення зовнішньої реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Пунктом 1.2 договору визначено, що вид рекламного засобу, адреса розміщення, розмір плати за тимчасове користування місцями, підстави надання місць для розташування рекламних засобів та строки користування ними зазначені в додатку, що є невід'ємною частиною договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування рекламного засобу та його конструкції наводяться в дозволі на розміщення зовнішньої реклами.

Строк тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу відповідає строку дії дозволу (пункт 1.3 договору).

Розділом 2 договору визначено обов'язки служби.

Розділом 3 договору визначено обов'язки розповсюджувача зовнішньої реклами, зокрема своєчасно в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок служби плату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, згідно з розділом 4 цього договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розмір плати обчислюється відповідно до Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у м.Дніпродзержинську, затвердженого рішенням Дніпродзержинської міської ради від 28.12.2011 №301-17/VI/

Пунктом 4.2 договору визначено, що нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється з моменту реєстрації дозволу робочим органом.

Пунктом 4.3 договору визначено, що плата здійснюється по 6 місяців згідно з рахунком, одержаним у службі, протягом трьох робочих днів з моменту його одержання.

У разі неявки розповсюджувача зовнішньої реклами для одержання рахунку протягом перших п'яти робочих днів місяця, на який виписано рахунок, такий рахунок може бути надіслано Розповсюджувачу зовнішньої реклами факсом або поштою.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу (пункт 7.1 договору).

В період з 25.07.2013 року по 30.09.2014 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у сумі 13552,44грн.

З моменту укладання договору відповідач не здійснив жодної проплати, з метою належного його виконання.

Враховуючи, що досудовий порядок врегулювання спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

Відзив на позов відповідач суду не надав, однак в заяві про відкладення розгляду справи повідомив, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач власними силами встановив рекламні конструкції (бігборди) для розміщення соціальної реклами в місті Дніпродзержинську.

На даних конструкціях розміщувалися рекламні матеріали, які були присвячені виборам народних депутатів України, участі громадян територіальної громади міста в АТО, а тому діяльність відповідача була благодійною.

В даний час рекламні конструкції не використовуються, проводяться відповідні узгодження щодо повного їх демонтажу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення договору, строк оплати заборгованості за спірний період з 25.07.2013 року по 30.09.2014 року є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості в сумі 13552,44грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Заперечення відповідача викладені в заяві про відкладення господарський суд дослідив та визнав їх такими, що не спростовують позовних вимог позивача.

Господарський суд наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Господарський суд інформує сторін, що існує можливість укладення мирової угоди на стадії виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Сектор-Д" (51925, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Долматова, 16; ідентифікаційний код 30617407) на користь комунального підприємства "Міська інформаційна служба" (51931, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Сировця, 14; ідентифікаційний код 30169697) 13552,44грн. (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 44 коп.) - основна заборгованість; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.12.2014р.

Суддя І.В. Петренко