Ухвала

від 03.12.2014 по справі 810/3857/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3857/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й., СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаркос» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фаркос» пред'явило позов до Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 № 0001772204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фаркос» щодо відображення в податкових деклараціях з податку на прибуток результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Страхова Компанія «Сяйво» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за наслідками якої складено Акт від 05.12.2013 № 1378/22-4/33082954, згідно висновків якого встановлено порушення підприємством п. 44.1 ст. 44 ПК України , що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 208 419,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 №0001772204, за результатами оскарження якого в адміністративному порядку рішенням ГУ Міндоходів у Київській області № 610/10/10-36-10-01-04/28 від 14.03.2014 оскаржуване рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат, зокрема це є: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, та факт понесення витрат має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Відповідно до абз. 1 п. 44.2 . ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу .

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та контрагентом укладено договори добровільного страхування майна №0701/10-И від 01.07.2010 та №0701/0 ГИ від 01.07.2011, відповідно до яких Страховик (ТДВ «СК «Сяйво») зобов'язується за обумовлену плату (страховий платіж, страхову премію) при настанні передбаченої договором страхової події (страхового випадку) відшкодувати Страхувальнику (ТОВ «Фаркос») завдані внаслідок цієї події збитки (страхове відшкодування) в межах визначеної страхової суми.

Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, а саме - лікарські засоби, які знаходяться на власному аптечному складі позивача за адресою: 08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Леніна, буд. 360. Вигодонабувачем за цим договором є Страхувальник.

На підтвердження виконання вказаних договорів добровільного страхування майна позивачем надано документи, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: додаткові угоди, в яких передбачено перелік ризиків, загальну страхову суму, страховий тариф, загальний страховий платіж, строк страхування; акти виконаних робіт до кожної із додаткових угод, складені в останній робочий день поточного місяця з відомостями про виконання зобов'язань та перераховані суми коштів; платіжні доручення на підтвердження перерахування коштів на рахунок ТОВ «СК «Сяйво» за відповідні послуги за всіма Актами виконаних робіт до генеральних договорів добровільного страхування власного майна позивача.

Зі змісту акту перевірки слідує, що до перевірки позивачем надавались належним чином засвідчені копії усіх зазначених первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТДВ «СК«Сяйво».

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з у ТДВ «СК «Сяйво».

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТДВ «СК «Сяйво» із страхування майна підтверджені належними первинними документами, які були надані податковому органу під час проведення перевірки позивача.

Також позивачем надано суду письмове підтвердження ТДВ «СК «Сяйво» про перебування цієї компанії у договірних відносинах із ТОВ «Фаркос» з питань страхування у перевіряємий період, в якому перераховано усі додаткові угоди між підприємствами та акти виконаних робіт, вказано про отримання страхових платежів від ТОВ «Фаркос» у повному обсязі, додано таблицю із відображенням взаєморозрахунків та їх підстав.

Крім того позивачем надано суду копію Акту планової виїзної перевірки ТДВ «СК «Сяйво» з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму від 21.02.2013 № 3-13/7-ФМ, згідно висновків якого порушень законодавства в діяльності ТДВ «СК «Сяйво» виявлено не було.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 у справі № 810/5421/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014, за позовом ТДВ «СК «Сяйво» до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 07.08.2013, винесене на підставі висновків акту перевірки ТДВ «СК «Сяйво» від 22.07.2013 № 28/22-1/32704920.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що висновки акту перевірки Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 22.07.2013 № 28/22-1/32704920 є необґрунтованими.

Факт здійснення господарських операцій зі страхування майна між позивачем і ТДВ «СК «Сяйво» підтверджується первинними документами, які складались сторонами щодо даного виду господарських операцій - генеральними договорами добровільного страхування майна, додатковими угодами, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями за якими відбулась оплата позивачем на користь ТДВ «СК «Сяйво» отриманих послуг.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагентів його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагентів для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.