Постанова

від 17.11.2014 по справі 804/11291/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р. Справа № 804/11291/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача представника відповідача Вагура В.С., Балуєва А.І., Мадалиць В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрновотранс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрновотранс» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 р. № 0002501501.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що перевірка позивача проведена правомірно, а оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року до участі у справі в якості свідка було залучено ОСОБА_6, яка на момент виникнення спірних правовідносин займала посаду директора ТОВ «БК «Гранд Білдінг».

Свідок в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Пояснень та зауважень щодо обставин справи до суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне начення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту Новомосковська ОДПІ, відповідач) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКРНОВОТРАНС» (код ЄРДПОУ 38470349) (надалі - позивач) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БІАТЕК» (код ЄРДПОУ 38607438) за жовтень 2013 р. та ТОВ БК «ГРАНД БІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 38913054) за січень 2014 р., за результатами якої було складено Акт № 285/222/384704349 від 27.06.14.

Згідно висновку акту було встановлено порушення ТОВ «УКРНОВОТРАНС» п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014 р. на загальну суму 44326,25 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 р. № 0002501501 про сплату 55407,81 грн., в тому числі 11081,56 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане ТОВ «УКРНОВОТРАНС» 19.07.2014 року.

Дослідивши подані документи і матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до Акта перевірки № 285/222/384704349 від 27.06.14 у ТОВ «Укрновотранс» відсутній факт поставки товарів робіт/послуг, що у свою чергу призвело до відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій з ТОВ «БК «Гранд Білдінг». Внаслідок вказаного операції з поставки по ланцюгу «постачальники - ТОВ «БК «Гранд Білдінг» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт, послуг) і не спричиняють реального настання правових наслідків. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Тобто, у контрагентів/постачальників відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Укрновотранс» проводить діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а отже, не має права скористатися податковим кредитом, отриманим від ТОВ «БК «Гранд Білдінг».

Зазначені висновки були зроблені на підставі акта перевірки ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1019/26-55-22-07/38913054 від 03.04.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК «ГРАНД БІЛДІНГ» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

Разом з тим, ТОВ БК «ГРАНД БІЛДІНГ» не погодилось з висновками акту ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1019/26-55-22-07/38913054 від 03.04.2014 p., з проведеним ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вищезазначеного акту діями щодо коригування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за січень, лютий 2014 року та звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року у справі № 805/5800/14, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року, позовні вимоги ТОВ БК «ГРАНД БІЛДІНГ» було задоволено в повному обсязі, дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві визнано протиправними та зобов'язано останню відновити в в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених ТОВ БК «ГРАНД БІЛДІНГ» в деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року з урахуванням додатків до декларацій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «БК «Гранд Білдінг» на підставі договору 24/01-2014 від 24.01.2014р. (договір купівлі-продажу запасних частин до вантажних автомобілів).

На виконання умов договору ТОВ «БК «Гранд Білдінг» передало у власність ТОВ «Укрновотранс» запасні частини до вантажних автомобілів , на що виписано (оформлено) податкові накладні, видаткові накладні за січень 2014 року на загальну суму 265957,48 грн. в т.ч. ПДВ на суму 44326,25 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено до податкового кредиту ТОВ «Укрновотранс» за січень 2014 року, відображеного у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані ТМЦ проводились в безготівковій формі. Згідно з наданих до перевірки платіжних доручень, ТОВ «БК «Гранд Білдінг» отримано від ТОВ «Укрновотранс» оплату, згідно банківських виписок на загальну суму 265957,48 грн. в т.ч. ПДВ 44326.25 грн. (платіжне доручення №196 від 31.01.2014 року).

Згідно наданої до перевірки картки бухгалтерського рахунку 631 по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК «Гранд Білдінг» встановлено, що придбані ТМЦ ТОВ «Укрновотранс» оприбутковані по Дт 201,203 рахунків, та як слідство використані у власній господарській діяльності.

Позивач стверджує, що під час проведення перевірки ТОВ «УКРНОВОТРАНС» до перевірки надано всі належні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки) в яких визначено зміст операції, їх обсяг/перелік товарів, вартісні показники, тощо, а тому позивачем підтверджено проведення господарських операцій, а первісними документами передбачена суть, зміст і обсяги отриманих товарів.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З метою з'ясування реальності оскаржуваної господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року до участі у справі в якості свідка було залучено ОСОБА_6, яка на момент виникнення спірних правовідносин займала посаду директора ТОВ «БК «Гранд Білдінг».

Однак в судове засідання дана особа не з'явилася, жодних пояснень щодо предмету спору не надала.

Натомість директор товариства позивача Балуєв А.І. у судовому засіданні надав пояснення, якими підтвердив відсутність особистих контактів з директором товариства-контрагента, отримання товару та складених і підписаних з боку ТОВ «БК «Гранд Білдінг» документів від особи, повноваження якої діяти від імені даного товариства ним не перевірялися.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт придбання товару від ТОВ «БК «Гранд Білдінг», а отже й правомірність формування податкового кредиту.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрновотранс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрновотранс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити

Стягнути на користь Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрновотранс" (ЄДРПОУ 38470349) судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 1644 грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко