Постанова

від 27.11.2014 по справі 806/4523/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. Житомир

справа № 806/4523/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюк М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Длугаша Ю.Е.,

представника відповідача Синицької Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262200 від 25.09.2014 року,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001262200 від 25.09.2014 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що на підтвердження правомірності декларування податкового кредиту в сумі 16000,00 грн. по господарській діяльності з отримання послуг у ТОВ "Енерджи Прайс" відповідачу були надані всі необхідні належним чином оформлені документи. Вказує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та на підставі доказів наданих до матеріалів справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в акті перевірки та в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 14-27, 45-42).

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З висновків акту перевірки від 08.09.2014 року № 1605/2200/35013207 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Покрівремсервіс", код за ЄДРПОУ 35013207, з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Енерджи Прайс", код за ЄДРПОУ 38489192, за березень 2014 року" (а.с.14-27), перевіркою встановлено порушення п.198.1., п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 16000,00 грн. за березень 2014 року. В результаті зазначеного порушення підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 16000,00 грн.

Так, при проведенні опрацювання розшифровок зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів у березні 2014 року встановлено розбіжності з суб'єктами господарської діяльності, які мали правові відносини з ТОВ "Покрівремсервіс", зокрема з ТОВ "Енерджи Прайс".

Також, в аті перевірки перевіряючи дійшли до висновку про нереальність господарської операції між ТОВ "Покрівремсервіс" та ТОВ "Енерджи Прайс", оскільки вчинені операції проведені без мети настання правових наслідків, з метою надання податкової вигоди позивачу.

Разом з тим, відповідно до перевірки ТОВ "Покрівремсервіс" не надано будь-які документи, передбачені вимогами чинного законодавства, які б підтверджували факт виконання робіт/надання послуг (кошторисів на роботи, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, довідок договірних цін на послуги, відомостей витрачених ресурсів, кошторисних розрахунків тощо).

На підставі акту перевірки від 08.09.2014 року № 1605/2200/35013207 Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262200 від 25.09.2014 року (а.с.12), яким ТОВ "Покрівремсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8000,00 грн.

Перевіряючи зазначене рішення на відповідність його вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог абзацу 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання (п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України).

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Слід також ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Встановлено, що відповідно до договору підряду № 2 від 01.02.2014 року (а.с.35-36), ТОВ "Енерджи Прайс" (Підрядник), зобов'язується виконати демонтаж частини стіни існуючої будівлі на території заводу смт. Глухівці вул. Заводська, 1, Вінницької обл., а ТОВ "Покрівремсервіс" (Замовник) прийняти завершені роботи та профінансувати їх в порядку, обсязі та на умовах визначених договором. Загальна вартість договору становить 200000,00 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн. Оплата за послуги проводиться в продовж 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту виконаних підрядних робіт.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що фактично між позивачем та ТОВ "Енерджи Прайс" було укладено договір субпідряду. Однак, доказів того, що між ТОВ "Покрівремсервіс" з однієї сторони та заводом в смт. Глухівці з другої сторони, було укладено договір генпідряду, з можливістю у разі необхідності укладати договір субпідряду, щодо виконання на території заводу демонтажу частини стіни існуючої будівлі на його території, позивачем на вимогу суду не надано.

Як вбачається з договору підряду № 26/02 від 26.02.2014 року між ПрАТ Глуховецький гірнично-збогачувальнай каоліновий комбінат (Замовник) та ТОВ "Покрівремсервіс" (Підрядник), наданого в судовому засіданні представником позивача для підтвердження правомірності та реальності здійснення господарської операції за договором підряду № 2 від 01.02.2014 року між ТОВ "Енерджи Прайс" (Підрядник) та ТОВ "Покрівремсервіс" (Замовник), то договір № 26/02 від 26.02.2014 року ніяким чином це не підтверджує, враховуючи дату його укладання, предмет та зміст.

На підтвердження господарських операцій за договором № 2 від 01.02.2014 року позивачем до перевірки були надані документи, узагальнений перелік яких зазначено в додатку № 3 до акту перевірки (а.с.31). Зокрема, до перевірки було надано акт здачі - прийняття робіт (виконаних послуг) № 2 від 17.03.2014 на суму 96000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16000,00 грн., копія якого надана до матеріалів справи (а.с. 32). Так, відповідно до зазначеного акту, ТОВ "Енерджи Прайс", згідно договору підряду № 2 від 01.02.2014 року, проведені роботи 17.03.2014 року по демонтажу частини існуючої будівлі на території заводу смт. Глухівці, Козятинського р-ну вул. Заводська, 1, загальна вартість робіт з ПДВ 96000,00 грн. Сторони одна до одної претензій не мають.

Акт № 2 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), має дефекти форми, змісту та походження, а саме - не вказано місце складання акту. Так, в акті зазначено лише про факт виконання послуг, однак цей акт не розкриває змісту наданих послуг, позаяк не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу виключає можливість оцінки послуг. Крім того, вартість виконаних робіт, визначена з ПДВ у розмірі 96000,00 грн. не відповідає ціні, встановленій в договорі підряду у розмірі 200000,00 грн. (в.ч. ПДВ), що у свою чергу відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А тому сама по собі наявність договору підряду № 2 від 01.14.2014 року не може стверджувати про факт виконання послуг Підрядником.

На підставі зазначених документів, ТОВ "Енерджи Прайс" позивачу надані податкові накладні № 41 від 17.03.2014 та податкова накладна № 30 від 12.03.2014 на суму 48000,00 грн. (а.с.33-34)

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, зокрема: кошторисів на роботи, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, довідок договірних цін на послуги, відомостей витрачених ресурсів, кошторисних розрахунків, додатково на пропозицію контролюючого органу, на виконання договору підряду не надано. Також, суд зазначає, що зазначених доказів не було надано до суду в обґрунтування позовних вимог.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що відповідачем було отримано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року № 1865/26-55-22-10/38489192, із висновків якого видно, що ТОВ "Енерджи Прайс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Звіркою ТОВ "Енерджи Прайс" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року (а.с.64). Крім того, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача було встановлено, що у ТОВ "Енерджи Прайс" відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді, відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, будь-які транспортні засоби, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази щодо відсутності у ТОВ "Енерджи Прайс" трудових та матеріальних ресурсів для виконання взятих на себе зобов'язань за договорами підряду від 01.03.2014 року, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Енерджи Прайс" на виконання демонтажу частини стіни існуючою будівлі на території ПрАТ Глуховецький гірнично-збогачувальнай каоліновий комбінат не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Надані позивачем та досліджені судом документи, а також наведені ним доводи не спростовують вищезазначених висновків суду та не доводять зворотного. При цьому суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи із вищезазначеного не забезпечено зв'язком із господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин і підстав, з якими вищенаведені норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення цих операцій.

Що стосується визначення у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Податкового кодексу України визначено порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Зокрема положеннями п.123.1 цієї статті передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 ст.54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість в розмірі 16000,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8000,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення - рішення від 25.09.2014 року №0001262200 винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді встановлено факт допущення позивачем виявлених під час перевірки порушень вимог Податкового кодексу України за наслідками здійснення господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Енерджи Прайс", суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0001262200 від 25.09.2014 року, а отже позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову в задоволенні позову та приписи ст.ст. 87, 94 КАС України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з позивача належить стягнути на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс" на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 02 грудня 2014 р.