Ухвала

від 03.02.2015 по справі 806/4523/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"03" лютого 2015 р. Справа № 806/4523/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Сидорук М.М. ,

за учасю

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , - ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс"

( далі ТОВ "Покрівремсервіс") звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001262200 від 25.09.2014 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8000,00 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що на підтвердження правомірності декларування податкового кредиту в сумі 16000,00 грн. по господарській діяльності з отримання послуг у ТОВ "Енерджи Прайс" відповідачу були надані всі необхідні належним чином оформлені документи.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс" на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ "Покрівремсервіс", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши справу у межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим органом проведено перевірку ТОВ "Покрівремсервіс" з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Енерджи Прайс" за березень 2014 року" (а.с.14-27).

Згідно доводів податкового органу позивачем порушено приписи п.198.1., п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 16000,00 грн. за березень 2014 року. В результаті зазначеного порушення підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) на 16000,00 грн.

На підставі акту перевірки від 08.09.2014 року № 1605/2200/35013207 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262200 від 25.09.2014 року (а.с.12), яким ТОВ "Покрівремсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8000,00 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України за наслідками здійснення господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Енерджи Прайс" та правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001262200 від 25.09.2014 року

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції .

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведені норми закону, підставами для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом, відповідно до договору підряду № 2 від 01.02.2014 року (а.с.35-36), ТОВ "Енерджи Прайс" (Підрядник), зобов'язується виконати демонтаж частини стіни існуючої будівлі на території заводу смт. Глухівці вул. Заводська, 1, Вінницької обл., а ТОВ "Покрівремсервіс" (Замовник) прийняти завершені роботи та профінансувати їх в порядку, обсязі та на умовах визначених договором. Загальна вартість договору становить 200000,00 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн.

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором, позивачем до перевірки було надано податкові накладні № 41 від 17.03.2014 року та № 30 від 12.03.2014 року на суму 48000,00 грн. (а.с.33-34) , платіжні доручення про перерахунок коштів для ТОВ "Енерджи Прайс", акт здачі - прийняття робіт (виконаних послуг) № 2 від 17.03.2014 року, згідно якого ТОВ "Енерджи Прайс", проведені роботи 17.03.2014 року по демонтажу частини існуючої будівлі на території заводу смт. Глухівці, Козятинського р-ну вул. Заводська, 1, загальна вартість робіт з ПДВ 96000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16000,00 грн..

При цьому, як встановлено судом, в акті здачі-прийняття робіт зазначено лише про факт виконання послуг, однак цей акт не розкриває змісту наданих послуг, позаяк не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу виключає можливість оцінки послуг. Вартість виконаних робіт, визначена з ПДВ у розмірі 96000,00 грн. не відповідає ціні, встановленій в договорі підряду у розмірі 200000,00 грн. (в.ч. ПДВ).

Окрім того, згідно п.2.3.1 договору підряду № 2 від 01.02.2014 року оплата замовником здійснюється впродовж трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

На підтвердження оплати виконаних робіт ТОВ "Енерджи Прайс" згідно акту від 17.03.2014 р., позивач надав платіжне доручення № 579 від 12.03.2014 року, в якому не зазначено договір, за яким проведено оплату робіт.

В платіжному доручені від 17.03.2014 року № 582 також не зазначено договір, за яким проведено оплату робіт.

Відповідно до п.1.2 договору підряду №2 від 01.02.2014 року об'єм та вартість робіт, що будуть виконуватися встановлюються згідно додатків до цього договору. Згідно п.5.2 цього договору підрядник до початку робіт зобов'язаний призначити повноважну особу, відповідальну за організацію робіт та відповідно до п.5.6 мати ліцензію на право здійснення робіт.

Як встановлено судом, позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи у суді не надано інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, зокрема: кошторисів на роботи, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, довідок договірних цін на послуги, відомостей витрачених ресурсів, кошторисних розрахунків.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року № 1865/26-55-22-10/38489192 ТОВ "Енерджи Прайс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Звіркою ТОВ "Енерджи Прайс" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року (а.с.64). У ТОВ "Енерджи Прайс" відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді, відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, будь-які транспортні засоби, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. На дату проведення перевірки існує розбіжність між даними контрагента ТОВ "Енерджи Прайс" та ТОВ "Покрівремсервіс" за даними АС "податковий блок" згідно форми "Детальна інформація по декларації" за березень 2014 року на суму 16000,0 грн.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Енерджи Прайс" не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Доводи апеляційної скарги, що фактично між позивачем та ТОВ "Енерджи Прайс" було укладено договір субпідряду, не дають підстав для висновків щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем не надано доказів, що між ТОВ "Покрівремсервіс" з однієї сторони та ПрАТ Глуховецький гірнично - збогачувальнай каоліновий комбінат заводом другої сторони, було укладено договір генпідряду, з можливістю у разі необхідності укладати договір субпідряду, щодо виконання на території заводу демонтажу частини стіни існуючої будівлі на його території.

Договір підряду № 26/02 від 26.02.2014 року, укладений між ПрАТ Глуховецький гірнично - збогачувальнай каоліновий комбінат (Замовник) та ТОВ "Покрівремсервіс" (Підрядник), який наданий позивачем у суді першої інстанції, враховуючи його дату укладення, предмет та зміст, не підтверджує здійснення господарської операції за договором підряду № 2 від 01.02.2014 року між ТОВ "Енерджи Прайс" (Підрядник) та ТОВ "Покрівремсервіс" (Замовник).

Окрім того, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано договір від № 10/12 від 10.12.2013 року, на який в апеляційній скарзі посилається позивач, як на підтвердження реальності здійснення господарської операції за договором №2 від 01.02.2014 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість в розмірі 16000,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8000,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення - рішення від 25.09.2014 року №0001262200 винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих законодавством України.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" лютого 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Покрівремсервіс" вул.Леніна,59 кв.67,м.Бердичів,Житомирська область,13312

3- відповідачум: Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13300

4- представнику позивача: ОСОБА_3, - АДРЕСА_1 ,