Постанова

від 02.12.2014 по справі 825/3470/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3470/14

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Сугакової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 11.02.2013,

від відповідача Бобруйко І.П., довіреність від 22.08.2014 № 4045/25-22-10, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду 30.10.2014 надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ), в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2014 № 0012421701 в частині донарахування 8006,70 грн. з яких 5337,79 грн. за основним платежем та 2668,90 грн. за штрафними санкціями.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акту перевірки від 03.07.2014 № 161/17/НОМЕР_2, - необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства в частині сум за результатами господарських операцій позивача з ПАТ «Ясен» та ТОВ «Оберіг»

Аргументує свою позицію тим, що виключною підставою донарахування зобов'язання в сумі 4766,67 грн., є встановлення розбіжності згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПС України в 1 кв. 2012 року з ТОВ «Оберіг», а підставою донарахування зобов'язання в сумі 571,12 грн. є встановлення контролюючим органом розбіжності згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПС України в 1 кв. 2012 року з ПАТ «Ясен».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) 27.04.2001 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, про що до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис (Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2014, а.с. 14).

Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 (Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2014, а.с. 14) є:

49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п.44.7 ст.44, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78,ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, відповідно до наказу Чернігівської ОДПІ від 23.06.2014 № 246 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки головним державним інспектором відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Чернігівської ОДПІ Донець Анною Віталіївною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2), з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за 1-3 квартали 2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акту.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, Чернігівською ОДПІ за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення копію наказу Чернігівської ОДПІ від 23.06.2014р. №246 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 23.06.2014 року №109.

Перевірка проведена в приміщенні Чернігівської ОДПІ.

Журнал реєстрації перевірок ФОП ОСОБА_1 для вчинення запису на перевірку не надавався.

Перевірка проводилась з 24.06.2014 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 03.07.2014 № 161/17/НОМЕР_2 (а.с. 3-17 Т.2).

В ході проведення перевірки Чернігівською ОДПІ встановлено порушення п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 1-3 квартал 2012 року на загальну суму 22087,79 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

На підставі акта перевірки від 03.07.2014 № 161/17/НОМЕР_2 Чернігівською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0012421701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 331321,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 22088,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11044,00 грн.) (а.с. 7, Т.2).

Суд наголошує, що позивач оспорює податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0012421701 лише в частині донарахування 8006,70 грн. з яких 5337,79 грн. за основним платежем та 2668,90 грн. за штрафними санкціями за результатами висновків акту перевірки від 03.07.2014 № 161/17/НОМЕР_2 щодо господарських операцій з ТОВ «Оберіг» та ПАТ «Ясен». При цьому, визначений ФОП ОСОБА_1 розмір основного платежу та штрафних санкцій за результатами господарських операцій з ТОВ «Оберіг» та ПАТ «Ясен» повністю узгоджується з наданим Чернігівською ОДПІ розрахунком штрафних санкцій по ПДВ (а.с. 24 Т.2).

Так, згідно з поданою ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за 1 кв. 2012 року, задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 41835 грн., сума задекларованого податкового кредиту - 34060 грн., сума податку що підлягає нарахуванню та сплати в бюджет - 7775 грн.

При цьому, Чернігівська ОДПІ встановила, що згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України в 1 кв. 2012р. встановлено розбіжність з ТОВ «Оберіг» (ЄДРПОУ 20593048) в сумі 4766,67 грн. (ПДВ).

Крім того, згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України за результатами перевірки зменшено податкові зобов'язання ТОВ «Оберіг» за березень 2012р. на суму 4766,67 грн. (ПДВ), яку було включено ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту. (№ 758/26-55-22-07/20593048 від 09.08.2013 (Акт про неможливість проведення зустрічної звірки).

Згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України в 1 кв. 2012р. контролюючим органом встановлено розбіжність з ПАТ «Ясен» (ЄДРПОУ 381048) в сумі 571,12 грн. (ПДВ).

Чернігівською ОДПІ встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України ПАТ «Ясен» за січень 2012р. включено до податкового кредиту суму 571,12 грн. (ПДВ), яку ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкового зобов'язання.

Отже, виходячи з вищенаведеного, податковий орган прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Оберіг» за березень 2012 р. на суму ПДВ 4766,67 грн. та занижено податкове зобов'язання по взаємовідносинах з ПАТ «Ясен» на суму 571,12 грн., чим порушено вимоги п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

При перевірці підстав проведення даної перевірки, враховуючи ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Також у даному підпункті зазначається, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок. Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставини за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

У свою чергу пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

З огляду на вищезазначені норми права, суд зазначає, що на підставі статті 20, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl із змінами і доповненнями, відповідно до наказу Чернігівської ОДПІ від 12.12.2013 № 388 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за 1-3 квартали 2012р.

Даною перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 44 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: платником не надано документи для проведення перевіри та зазначено, що ФОП ОСОБА_1 на перевірку не були надані оригінали податкових накладних, чим порушено п.187.1, ст.187, п. 198.6 ст.198, п.201.1. ст. 201, п. 201.4 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу, в наслідок чого було завищено податковий кредит за 2012 р. на суму 103380 грн., в г.ч. за 1 кв.2012р. на суму 34060 грн, за 2 кв.2012р. 29212 грн., за 3 кв.2012р. - 40108 грн. та занижено податкове зобов'язання на суму 571,12 грн.

При цьому, судом встановлено та що не заперечується сторонами, згідно рішення про продовження строку розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів України від 12.06.2014 № 3827/Б/99-99-10-01-03-14 та відповідно до наказу Чернігівської ОДПІ від 23.06.2014 № 246 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 проведено перевірку на підставі вимог п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за 1-3 квартали 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.07.2014 №161/17/НОМЕР_2, який вручено представнику ФОП ОСОБА_1 за довіреністю.

При цьому, як зазначив представник відповідача, для проведення перевірки платником було надано оригінали документів згідно листа опису, а саме: банківські виписки по банківському рахунку за 2012 рік, видані податкові накладні за 2012 рік, отримані податкові накладні за 2012 рік, видаткові накладні, рахунки, акти здачі-прийняття робіт за 2012 рік.

Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка, оформлена актом перевірки від 03.07.2014 № 161/17/НОМЕР_2 та на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, була проведена Чернігівською ОДПІ на підставі та у межах п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п.44.7 ст.44, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78,ст.79 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що податковий орган встановив факт заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету без врахування наданих на перевірку документів. Встановлюючи вищеописані порушення податкового законодавства, контролюючий орган виходив з розбіжностей у системі автоматизованого співставлення на рівні ДПА України.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені 201.1 cт. 201 Податкового кодексу України вимоги.

В силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно, в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Ясен» у перевіряємий період був укладений договір перевезення вантажів від 04.01.2011 № 1.

На виконання умов договору були виписані: податкова накладна від 19.01.2012 № 17 на суму 2068,43 грн. у т.ч. 344,74 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.01.2012 3 ОУ-17; податкова накладна від 31.01.2012 № 29 на суму 1358,28 грн. у т.ч. 226,38 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 № ОУ-29.

Суд наголошує, що дійсність даних господарських операцій контролюючим орган під сумнів не ставиться, а факт заниження податкових зобов'язань на суму 571,12 грн. за податковими накладними від 19.01.2012 № 17 та від 31.01.2012 № 29 Чернігвська ОДПІ встановила на підставі не включення ФОП ОСОБА_1 у декларації з ПДВ за 1 квартал 2012 року до податкових зобов'язань суму у розмірі 571,12 грн., яку ПАТ «Ясен» було включено до складу податкового кредиту.

Про те, суд не може погодитись з таким висновком контролюючого органу, оскільки згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до податкової декларації з ПДВ за 1 квартал 2012 року, (отримано Чернігівською МДПІ - 10.05.2012, а.с. 220-222, 223 Т.1), суд встановив, що суми ПДВ всього на суму 571,12 грн. (податкова накладна від 19.01.2012 № 17 у розмірі 344,74 грн. та податкова накладна від 31.01.2012 № 29 у сумі 226,38 грн.) за результатами господарських операцій з ПАТ «Ясен» (код 003810425267), ФОП ОСОБА_1 були включені до складу податкових зобов'язань.

Зважаючи на встановлене, суд констатує протиправність висновку Чернігівської ОДПІ щодо заниження податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ПАТ «Ясен» на суму 571,12 грн.

Також, судом встановлено, що у відповідності до виду діяльності, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Оберіг» у перевіряємий період був укладений договір на поставку запчастин для автомобілів від 15.03.2012 № 1503.

На виконання умов договору були виписані: рахунок-фактура від 15.03.2012 № ОБ-61 на загальну суму 28600,00 грн. у т.ч. ПДВ 4766,67 грн., видаткова накладна від 15.03.2012 № ОБ61 на загальну суму 28600,00 грн. у т.ч. ПДВ 4766,67 грн., податкова накладна від 15.03.2012 № 61 на загальну суму 28600,00 грн. у т.ч. ПДВ 4766,67 грн. (а.с. 23-25 Т.1).

Розрахунки між постачальником та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується випискою по особовому рахунку у ПАТ «Кредитпромбанк» від 15.03.2012 (а.с. 26 Т.1).

На момент вчинення даної господарської операції позивач та його контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ (документи приєднані до матеріалів справи), установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.

На підтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей ФОП ОСОБА_1 були надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які використовуються останнім у господарській діяльності (приєднано до матеріалів справи). Використання власного транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 в господарській діяльності підтверджується договорами на перевезення вантажу, актами здачі-прийняття робіт, договорами-заявками на перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними, а тому позивачем доведено факт правомірності придбання автозапчастин для ремонту автомобіля, який було використано в межах господарської діяльності (приєднано до матеріалів справи), що відповідає вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану ФОП ОСОБА_1 та у даних взаємовідносинах мала місце ділова мета.

Суд наголошує, що податковим органом встановлено неправомірне включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4766,67 грн. виключно на підставі розбіжностей згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України в 1 кв. 2012р., оскільки за актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 09.08.2013 № 758/26-55-22-07/20593048 ТОВ «Оберіг» були зменшені податкові зобов'язання за березень 2012 року на суму 4766,67 грн.

Жодних інших порушень позивачем контролюючий орган не зазначає, як і не ставить під сумнів дійсність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Оберіг».

З такою позицією податкового органу, суд також не може погодитись та зазначає, що практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що Чернігівська ОДПІ при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Законодавцем у п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Зважаючи на зазначене, суд наголошує, що Чернігівською ОДПІ за відображеним порушенням у акті перевірки від 03.07.2014 №161/17/НОМЕР_2 щодо завищення суми податкового кредиту в розмірі 4766,67 грн. за результатами господарської операції з ТОВ «Оберіг» не було чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків з зазначенням періоду (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, не було зазначено господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, як і не були зазначені докази, що підтверджують наявність факту порушення. Чернігівською ОДПІ не було зазначено перелік документів, які остання вважала відсутніми або ненаданими для перевірки, що підтверджують факт порушення ФОП ОСОБА_1

З пояснень представників позивача та представника відповідача вбачається, що Чернігівською ОДПІ не були взяті до уваги документи на підставі яких ФОП ОСОБА_1 був сформований податковий кредит в розмірі 4766,67 грн. за результатами господарської операції з ТОВ «Оберіг» та фактично не було досліджено господарські взаємовідносини між зазначеними суб'єктами господарювання, а безпідставно донараховано позивачу зобов'язання з ПДВ на підставі розбіжностей згідно системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ФОП ОСОБА_1 не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь- яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ «Оберіг», при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ФОП ОСОБА_1

Факт передачі товару підтверджується наявними видатковими накладними де встановлено підписи відповідальних осіб (в матеріалах справи).

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів Чернігівська ОДПІ не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення в частині сум за результатами господарських операцій позивача з ПАТ «Ясен» та ТОВ «Оберіг», оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки Чернігівської ОДПІ, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0012421701 в частині донарахування 8006,70 грн. з яких 5337,79 грн. за основним платежем та 2668,90 грн. за штрафними санкціями та не надав доказів того, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Оберіг» за березень 2012 р. на суму ПДВ 4766,67 грн. та занижено податкове зобов'язання по взаємовідносинах з ПАТ «Ясен» на суму 571,12 грн., чим порушено вимоги п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами наданих контрагентом позивачу та надання для перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідають вимогам законодавства, суд вважає, що Чернігівською ОДПІ було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині донарахування 8006,70 грн. з яких 5337,79 грн. за основним платежем та 2668,90 грн. та констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0012421701 в частині донарахування 8006,70 грн. з яких 5337,79 грн. за основним платежем та 2668,90 грн. за штрафними санкціями - підлягає скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволенню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2014 року № 0012421701 в частині донарахування 8006,70 гривень з яких 5337,79 за основним платежем та 2668,90 за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору відповідно до задоволених вимог, сплаченого квитанцією від 31.10.2014 № 5510221 у сумі 182,70 грн. на р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Ю.О.Скалозуб