Ухвала

від 06.11.2014 по справі 804/13094/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № 804/13094/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі №804/13094/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кранмонтажсервіс" до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „ГСМ-Дніпро Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кранмонтажсервіс" (далі за текстом - ТОВ „Кранмонтажсервіс") звернулось до суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - Криворізька північна ОДПІ), в якому просило: визнати протиправними дії Криворізької північної ОДПІ щодо встановлення в акті перевірки № 115/224/32098115 від 03.06.2013 року недійсності, нікчемності, фіктивності договору № 83 від 01.04.2011 року, укладеного ТОВ „Кранмонтажсервіс" з ТОВ „ГСМ - Дніпро Плюс" та відсутності фактичного виконання робіт за цим договором; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ № 0000981500 від 27.06.2013 року на суму 166 000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми „Р" № 0000981500 від 27.06.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Криворізької північної ОДПІ щодо встановлення в акті перевірки № 115/224/32098115 від 03.06.2013 року недійсності, нікчемності, фіктивності договору № 83 від 01.04.2011 року, укладеного ТОВ „Кранмонтажсервіс" з ТОВ „ГСМ - Дніпро Плюс" та відсутності фактичного виконання робіт за цим договором.

Судом встановлено, що в період з 28.05.2013 року по 01.06.2013р. Криворізькою північною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Кранмонтажсервіс" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „ГСМ-Дніпро Плюс" за період з 01.06.11 року по 30.06.11 року та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки складено акт №115/224/32098115 від 03.06.2013 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму ПДВ 165 000,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000981500 від 27.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (роботах, послугах) за основним платежем 165 000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №2521/10/04-36-04-09 від 17.09.2013 року, податкове повідомлення-рішення №0000981500 від 27.06.2013 року залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки відповідач посилається на наступні обставини:

- не надання до перевірки документів бухгалтерського обліку - банківських виписок, платіжних доручень та інші документів, які засвідчують факт оплати, зв'язку з чим не можливо встановити форму та порядок розрахунків;

- з умов договору субпідряду № 83 від 01.04.2011р. не можливо встановити, які саме та в якому обсязі повинні проводитися вантажно - розвантажувальні роботи, що саме повинно навантажуватися та на якому об'єкті повинні здійснюватися дані роботи;

- не можливо встановити обсяг, вид, місце виконання та об'єкти виконання вантажно - розвантажувальних робіт;

- не можливо встановити, якою технікою та трудовими ресурсами здійснювались вантажно - розвантажувальні роботи;

- не надано графіки виконання робіт, товарно - транспортні накладні, подорожні листи.

Судом встановлено, що між ТОВ „Кранмонтажсервіс" (підрядник) та ТОВ „ГСМ - Дніпро плюс" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 83 від 01.04.2011 року, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати в порядку та на умовах даного договору роботи по капітальному ремонту обладнання на об'єктах ВАТ „Єнакіївський металургійний завод" та ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг" та вантажно - розвантажувальні роботи в строки, обумовлені обома сторонами.

Так, ТОВ „ГСМ - Дніпро плюс" за червень 2011 року були виконані підрядні роботи на підставі зазначеного договору, укладеного з ТОВ „Кранмонтажсервіс" на суму 990 000, з урахуванням ПДВ 165 000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення.

Як встановлено в акті перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту червня 2011 року, відображенні у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Наявність зазначених первинних документів спростовує висновки податкового органу щодо нереальності господарських відносин між ТОВ „Кранмонтажсервіс" та ТОВ „ГСМ - Дніпро плюс".

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача в акті перевірки на не встановлення в договорі підряду обсягу та виду вантажно - розвантажувальні робіт, оскільки такий обов'язок не передбачений законодавством.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо посилань відповідача про не можливість встановлення обсяг, вид, місце виконання та об'єктів виконання вантажно - розвантажувальних робіт; не можливості встановлення, якою технікою та трудовими ресурсами здійснювались вантажно - розвантажувальні роботи, не надання графіків виконання робіт, товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх необгрунтваність з огляду на те, що роботи виконувались не позивачем, а ТОВ „ГСМ - Дніпро плюс", тому позивач не повинен доводити дані обставини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що витрати позивача підтверджуються відповідними розрахунковими , платіжними та іншими необхідними первинними документами.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи, встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до акта перевірки, висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ „Кранмонтажсервіс" також базуються на акті перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 1270/224/35807250від 26.03.2013 року відносно контрагента позивача ТОВ „ГСМ - Дніпро плюс".

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента

Так, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі №804/13094/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

З оригіналом згідно

Помічник судді В.О. Журба