Постанова

від 16.12.2013 по справі 804/13094/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 р. Справа № 804/13094/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача Зуєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранмонтажсервіс" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГСМ - Дніпро Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кранмонтажсервіс" 04 жовтня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить:

- визнати протиправними дії Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо встановлення в акті перевірки № 115/224/32098115 від 03.06.2013 року недійсності, нікчемності, фіктивності договору № 83 від 01.04.2011 року, укладеного ТОВ "Кранмонтажсервіс" з ТОВ "ГСМ - Дніпро Плюс" та відсутності фактичного виконання робіт за цим договором,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000981500 від 27.06.2013р. на суму 166 000,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 115/224/32098115 від 03.06.2013 року та протиправність податкового повідомлення - рішення Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000981500 від 27.06.2013р.

Відповідач в запереченнях від 31.10.2013р. з позовними вимогами не погодився та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень посилався на наступні підстави:

- не надання до перевірки документів бухгалтерського обліку - банківських виписок, платіжних доручень та інші документів, які засвідчують факт оплати, зв'язку з чим не можливо встановити форму та порядок розрахунків,

- з умов договору субпідряду № 83 від 01.04.2011р. не можливо встановити, які саме та в якому обсязі повинні проводитися вантажно - розвантажувальні роботи, що саме повинно навантажуватися та на якому об'єкті повинні здійснюватися дані роботи.

Не можливо встановити обсяг, вид, місце виконання та об'єкти виконання вантажно - розвантажувальних робіт.

Не можливо встановити, якою технікою та трудовими ресурсами здійснювались вантажно - розвантажувальні роботи. Не надано графіки виконання робіт, товарно - транспортні накладні, подорожні листи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2013р. Закрити провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо встановлення в акті перевірки № 115/224/32098115 від 03.06.2013р. недійсності, нікчемності, фіктивності договору № 83 від 01.04.2011 року, укладеного ТОВ "Кранмонтажсервіс" (код ЄДРПОУ 32098115) з ТОВ "ГСМ - Дніпро Плюс" (код ЄДРПОУ 35807250) та відсутності фактичного виконання робіт за цим договором.

В судовому засіданні представник позивача надав додаткові письмові пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином 13.12.2013, за допомогою факсограми. Причина неявки не відома.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причина не явки не відома.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 28.05.2013 року по 01.06.2013р. Криворізькою північною МДПІ Дніпропетровської області ДПС України, правонаступником якої є відповідач - Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кранмонтажсервіс» (надалі - позивач) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ГСМ-Дніпро Плюс» (код ЄДРПОУ 35807250) за період з 01.06.11р. по 30.06.11 та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №115/224/32098115 від 03.06.2013р. (надалі - Акт), згідно висновку якого встановлено порушення:

-п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму ПДВ 165 000,00 грн.

ТОВ «Кранмонтажсервіс» звернулось до начальника Криворізкої МДПІ Дніпропетровської області із запереченнями (вих. №870 від 14.06.2013) на акт перевірки.

З відповіді Криворізкої МДПІ Дніпропетровської області №8763/10/224 від 21.06.2013р. за результатами розгляду заперечень акт перевірки залишено без змін.

27.06.2013 року на підставі вказаного Акту, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000981500 на суму 166 000,00 грн. (165 000,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції), яке було оскаржено до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (скарга вих. № 1053 від 19.07.2013р.).

Рішенням №2521/10/04-36-04-09 від 17.09.2013 року Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0000981500 від 27.06.2013 року залишено без змін.

В обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки відповідач посилається на наступні обставини:

- не надання до перевірки документів бухгалтерського обліку - банківських виписок, платіжних доручень та інші документів, які засвідчують факт оплати, зв'язку з чим не можливо встановити форму та порядок розрахунків;

- з умов договору субпідряду № 83 від 01.04.2011р. не можливо встановити, які саме та в якому обсязі повинні проводитися вантажно - розвантажувальні роботи, що саме повинно навантажуватися та на якому об'єкті повинні здійснюватися дані роботи;

- не можливо встановити обсяг, вид, місце виконання та об'єкти виконання вантажно - розвантажувальних робіт;

- не можливо встановити, якою технікою та трудовими ресурсами здійснювались вантажно - розвантажувальні роботи;

- не надано графіки виконання робіт, товарно - транспортні накладні, подорожні листи.

Дослідуючи господарські відносини ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 року, судом встановлено:

між ТОВ «Кранмонтажсервіс» (підрядник) та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» (субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 83 від 01.04.2011 року, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати в порядку та на умовах даного договору роботи по капітальному ремонту обладнання на об'єктах ВАТ «Єнакіївський металургійний завод» та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та вантажно - розвантажувальні роботи в строки, обумовлені обома сторонами.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни договірна ціна на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт та довідки виконуваних підрядних робіт за червень 2011 року складає 168 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 28 000 грн.

Згідно рахунку № 469 від 30.06.2011 та акту приймання виконаних робіт № 15-06 ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» виконано роботи на суму 168 000,00 грн., з урахуванням ПДВ 28 000 грн. та складено податкову накладну №469 від 30.06.2011р.

Оплата за виконані роботи була проведена ТОВ «Кранмонтажсервіс» в безготівковій формі у сумі 168 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1092 від 18.07.2011р.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни договірна ціна на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт та довідки виконуваних підрядних робіт за червень 2011 року складає 185 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 30833,33 грн.

Згідно рахунку № 470 від 30.06.2011 та акту приймання виконаних робіт № 16-06 ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» виконано роботи на суму 185 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 30833,33 грн. та складено податкову накладну №470 від 30.06.2011р.

Оплата за виконані роботи була проведена ТОВ «Кранмонтажсервіс» в безготівковій формі у сумі 185000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1093 від 18.07.2011р.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни договірна ціна на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт та довідки виконуваних підрядних робіт за червень 2011 року складає 230 000 грн. з урахуванням ПДВ - 38333,33 грн.

Згідно рахунку № 471 від 30.06.2011 та акту приймання виконаних робіт № 17-06 ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» виконано роботи на суму 230 000 грн. з урахуванням ПДВ - 38333,33 грн. та складено податкову накладну №471 від 30.06.2011р.

Оплата за виконані роботи була проведена ТОВ «Кранмонтажсервіс» в безготівковій формі у сумі 230000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1094 від 18.07.2011р.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни договірна ціна на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт та довідки виконуваних підрядних робіт за червень 2011 року складає 145 000 грн. з урахуванням ПДВ - 24166,67 грн.

Згідно рахунку № 472 від 30.06.2011 та акту приймання виконаних робіт № 18-06 ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» виконано роботи на суму 145 000 грн. з урахуванням ПДВ - 24166,67 грн.

Оплата за виконані роботи була проведена ТОВ «Кранмонтажсервіс» в безготівковій формі у сумі 145000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1095 від 18.07.2011 на суму 17 000 грн., № 1049 від 28.07.2011р. на суму 128000,00 грн.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни договірна ціна на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт та довідки виконуваних підрядних робіт за червень 2011 року складає 262000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 43666,67 грн.

Згідно рахунку № 473 від 30.06.2011 та акту приймання виконаних робіт № 19-06 ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» виконано роботи на суму 262000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 43666,67 грн.

Оплата за виконані роботи була проведена ТОВ «Кранмонтажсервіс» в безготівковій формі у сумі 262000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1150 від 26.07.2011 на суму 72 000 грн., № 1248 від 09.08.2011р. на суму 190000,00 грн.

Таким чином, ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс» за червень 2011 були виконані підрядні роботи на підставі договору № 83 від 01.04.2011 року, укладеного з ТОВ «Кранмонтажсервіс» на суму 990 000, з урахуванням ПДВ 165 000,00 грн., що підтверджується належним чином складеними первинними документами : рахунками, актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Як встановлено в акті перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту червня 2011 року, відображенні у реєстрі отриманих податкових накладних , які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Наявність вищезазначених первинних документів спростовує висновки ДПІ щодо нереальності господарських відносин між ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс».

Суд вважає безпідставні посилання відповідача в акті перевірки не встановлення в договорі підряду обсягу та виду вантажно - розвантажувальні робіт, оскільки такий обов'язок не передбачений законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо посилань відповідача про не можливість встановлення обсяг, вид, місце виконання та об'єктів виконання вантажно - розвантажувальних робіт; не можливості встановлення, якою технікою та трудовими ресурсами здійснювались вантажно - розвантажувальні роботи, не надання графіків виконання робіт, товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, суд вважає їх також необ'єктивними по відношенню до позивача, оскільки роботи виконувались не позивачем, а ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс», тому позивач не повинен доводити дані обставини.

Також слід зазначити, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача підтверджуються відповідними розрахунковими , платіжними та іншими необхідними первинними документами.

Відповідно до п. б п. 185.1 ст. 185, п. а ) пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послу.

Слід зазначити, що місце постачання послуг визначено в п. 1 договору субпідряду №83 від 01.04.2011р.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

Як вбачається з акті перевірки, висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Кранмонтажсервіс» також базуються на акті перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 1270/224/35807250від 26.03.2013 року відносно контрагента позивача ТОВ «ГСМ - Дніпро плюс».

Суд погоджується з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 16.04.2013р. у справі № К/800/9087/13, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, на що вказує і Вищий адміністративний суд України.

Так, в ухвалі від 15.09.2011р. у справі № К-24505/10 Вищий адміністративний суд України зазначає, що: «добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.»

Також, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновків перевірок контрагентів позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000981500 від 27.06.2013 року, яке винесене Криворізькою північною міжрайонною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранмонтажсервіс" (код ЄДРПОРУ 32098115) щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем «+» 165000,00 (сто шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., за штрафними санкціями 1,00 (одна) грн.00 коп. є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранмонтажсервіс" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГСМ - Дніпро Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000981500 від 27.06.2013 року, яке винесене Криворізькою північною міжрайонною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранмонтажсервіс" (код ЄДРПОРУ 32098115) щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем «+» 165000,00 (сто шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., за штрафними санкціями 1,00 (одна) грн.00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранмонтажсервіс" (код ЄДРПОРУ 32098115) судовий збір у розмірі 1660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2013 року

Суддя Д.О. Власенко