Постанова

від 29.09.2014 по справі 804/12910/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 804/12910/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Яковлєв Ю.В. Водопоєнко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОМЕКОЛОГІЯ ЛТД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006482204, №0006472204 від 21.07.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОМЕКОЛОГІЯ ЛТД» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить у повному обсязі визнати незаконними та скасувати прийняті відповідачем по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014р. №0006482204 за платежем - податок на додану вартість в сумі 1233,34 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014р. №0006472204 за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 7186,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані рішення прийняті на підставі висновків, викладених в акті від 04.07.2014р. про те, що, згідно з проведеною зустрічною звіркою ТОВ «Полімер Універсал», а також у зв'язку з порушенням кримінального провадження відносно посадових осіб вказаного підприємства, податковим органом зроблені висновки, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Полімер Універсал» мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків у зв'язку з чим у підприємства позивача відсутні підстави для віднесення до складу витрат та доходів декларації по податку на прибуток, витрат та доходів по операціях, відображених в акті, а отримані позивачем від своїх покупців кошти є безповоротною фінансовою допомогою, як дохід із інших джерел. Позивач вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі висновків акту перевірки від 04.07.2014р., незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер згідно ст.61 Конституції України та норми ст.198 ПК України не передбачають позбавлення позивача права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання та висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях. Окрім того, позивач вказує і на те, що, визнаючи договори такими, що мають протиправний характер, відповідач перевищив свої повноваження, так як згідно ст.207 ГК України невідповідність господарського зобов'язання вимогам закону може бути визнана тільки судом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив відмовити позивачеві у позові в повному обсязі посилаючись на те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Полімер Універсал» щодо придбання продукції, перевезення товару здійснювалося відповідно до договору на надання транспортних послуг із ТОВ «Аякс Транс», однак у актах виконаних робіт, складених між позивачем та ТОВ «Аякс Транс» не вказаний конкретний адрес місць навантаження та розвантаження товарів. Окрім того, представник відповідача звернув увагу на те, що до податкової інспекції надійшла постанова старшого прокурора прокуратури Запорізької області та з вказаної постанови можливо вважати, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Полімер Універсал» здійснювалася поза межами правового поля, тобто фінансово-підприємницькі взаємовідносини з його контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому зроблені висновки, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Полімер Універсал» мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків, спрямовані на заниження об'єктів оподаткування, несплату податків. Також відповідач зазначає, що товарно-транспортні накладні до перевірки не надавались у зв'язку з чим у підприємства відсутні підстави для віднесення до складу витрат та доходів декларації по податку на прибуток витрат та доходів по операціях відображених в акті перевірки.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОМЕКОЛОГІЯ ЛТД» 31.01.1995р. зареєстроване як юридична особа розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, буд. 50, кв.192, з 03.02.1995р. перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується даними, наведеними у акті від 04.07.2014р., які не оспорюються сторонами (а.с. 9).

У період з 20.06.2014р. по 26.06.2014р. податковою інспекцією на підставі наказу №832 від 19.06.2014р., постанови старшого прокурора Запорізької області від 28.03.2014р. згідно п.п.20.1.6 п.20.1, ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин із ТОВ «Полімер Універсал» за період з 01.02.13р. по 30.09.2013р. за результатами якої складено акт від 04.07.2014р. №4710/22-04/21944030 за висновками якого встановлено наступні порушення, а саме:

- відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників (ТОВ «Полімер Універсал») та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям в розумінні п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України;

-ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п. 198.2 ст.198 ПК України при визначенні об'єктів оподаткування по операціям, які складені без мети настання реальних наслідків по ланцюгу постачання: ТОВ «Полімер Універсал» - ТОВ НВП «Промекологія Лтд» - покупці відображені в акті перевірки. Внаслідок даного порушення занижено податок на додану вартість за березень 2014р. на суму 986,67 грн.;

- пп.135.4.1, п.135.4,пп.135.5.4,пп.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування податку на прибуток, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5749,40 грн.(а.с.8-25).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 21.07.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006482204 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі 1233,34 грн. ( за основним платежем - 986,67 грн., за штрафними санкціями - 246,67 грн.(а.с.6);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006472204 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у загальній сумі 7186,75 грн. ( за основним платежем - 5742,40 грн., за штрафними санкціями - 1437,35 грн. (а.с.7).

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними та просить скасувати посилаючись на те, що норми податкового законодавства не передбачають позбавлення права позивача на формування податкового кредиту у разі порушення контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання, юридична відповідальність має індивідуальний характер згідно ст. 61 Конституції України та перевищенням відповідачем своїх повноважень.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що основним видом діяльності позивача є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; надання інших допоміжних комерційних послуг (а.с.9).

Позивач використовував у перевіряємому періоду у своїй діяльності нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 3Г на другому поверсі, площею 30,9 кв.м., яке знаходиться у позивача у оренді, складські приміщення також розташовані за вказаною вище адресою, що підтверджується змістом акту перевірки (а.с. 10).

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Полімер Універсал» з приводу придбання продукції (товару)згідно до умов договору поставки №7 від 25.03.2013р.(а.с.44-46).

Станом на 26.02.2013р., 06.03.2013р. ТОВ «Полімер-Універсал» було зареєстровано у ЄДРПОУ як юридична особа, було платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту, копією виписки та витягу з ЄДРПОУ та копією свідоцтва платника ПДВ (а.с.47-59).

За умовами вказаного договору поставки ТОВ «Полімер Універсал» як постачальник брав на себе зобов'язання поставити позивачеві як замовнику продукцію, асортимент, якої зазначений у доданих специфікаціях до цього договору, а позивач, як замовник продукції, зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію(а.с.44).

Згідно доданих до договору Специфікацій №1, №2 від 28.03.2013р. та від 24.05.2013р. предметом поставки були продукція - електротельфер у кількості 3 шт., гальмівне колесо у кількості 2 шт., таль електрична - 2 шт., мотор-редуктор - 4 шт. (а.с.45-46).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією відповідного договору поставки, копіями Специфікацій №1, № 2 до договору, копіями рахунку-фактури та видаткової накладної, копією податкової накладної, випискою по рахунку з КБ «ПриватБанку» про оплату позивачем товару, де у складі вартості товару було сплачено і ПДВ у спірний період, що також досліджено податковим інспектором у ході проведення перевірки та знайшло відображення у акті перевірки (а.с.10-12, 44-46, 60-63).

Як встановлено матеріалами перевірки, так і підтверджено в судовому засіданні, транспортування товару здійснювалося транспортом ТОВ «Аякс Транс» з м.Сєверодонецьк до м. Дніпропетровська на підставі договору перевезення від 19.06.2012р. №ДГ-034, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, копіями рахунків-фактур, копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копіями податкових накладних, виписками по рахунку про оплату за послуги перевезення вантажу, де у складі вартості перевезення (послуг) сплачена і сума ПДВ (а.с.64-68,71,74-77).

Придбаний товар зберігався на складі позивача до його реалізації покупцям, що підтверджується копіями карток зберігання(а.с.79-81).

Як свідчить зміст акту перевірки, матеріали справи та підтверджено і представниками сторін в судовому засіданні, придбаний позивачем у ТОВ «Полімер Універсал» товар в подальшому був реалізований покупцям - ТОВ «Реал Дніпро», ТОВ «Оліс», ТОВ «Комтек Плюс», ТОВ «НВФ Техвагонмаш», ТОВ «Віза-Пром», ПАТ «Дніпропромліт», який був реалізований шляхом самовизову частково покупцями товару та частково через підприємство «Нова пошта», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, копіями довіреностей на отримання товару, копіями податкових накладних та копіями виписок по рахунку щодо проведення оплати за отриманий/придбаний товар (а.с.83-106).

Згідно довідки підприємства, наявної в матеріалах справи, позивач отримав дохід від продажу товарів, придбаних у ТОВ «Полімер Універсал» у загальній сумі 13513,34 грн. (а.с.82).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи були досліджені, як податковим інспектором у ході проведення перевірки, так і судом у ході судового розгляду справи, зі змісту яких було встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції за вищенаведеним договором та не визивають сумнівів щодо їх недостовірності, оскільки протилежного суду не надано.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби, у акті від 04.07.2014р. зроблено висновки про те, що на підставі наявної у податкового органу інформації про те, що зустрічну звірку з ТОВ «Полімер Універсал» зробити неможливо, а проти посадових осіб вказаного підприємства порушено кримінальне провадження посадовою особою податкової інспекції зроблені висновки, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Полімер Універсал» мають протиправний характер, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків у зв'язку з чим у підприємства позивача відсутні підстави для віднесення до складу витрат та доходів декларації з податку на прибуток витрат та доходів по операціях, відображеним в акті, а отримані позивачем від своїх покупців кошти є безповоротною фінансовою допомогою, як дохід з інших джерел. Також у актах приймання-передачі послуг щодо перевезення товару із м. Сєвєродонецька до м.Дніпропетровська конкретна адреса (вул., провулок, будинок) місць навантаження та розвантаження в актах не вказана, товарно-транспортні накладні до перевірки не надавались, перевіряєме підприємство є посередником та можна вважати, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Полімер Універсал» здійснюється поза межами правового поля, тобто фінансово-підприємницькі взаємовідносини з його контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків,а тому проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків, а також отриманої інформації вбачається наявність ознаки фіктивності відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України(а.с. 12, 15-18,21, 24).

Однак, такі висновками посадової особи органу державної податкової служби є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, суперечать дослідженим податковою інспекцією первинним бухгалтерським документам, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1ст. 14 вказаного Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Доходи - загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами - п.п.14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визначається і розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податків у звітному періоді, визначені на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді - п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів - п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14 ПК України.

За приписами п.138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до вимог п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, а право формування витрат визначається на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення цих витрат ( відповідні розрахункові та платіжні документи).

Водночас, судом встановлено факт наявності у позивача податкових накладних, платіжних розрахункових документів, оформлених належним чином у відповідності до вимог ст. 138, 138, 198, ст. 201 ПК України, як під час перевірки, так і наданих до суду (на спростування іншого будь-яких доказів суду не надано), які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, отримання позивачем податкової накладної є підставою для включення її до податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом звітного періоду, до складу витрат та доходів звітного податкового періоду згідно до вимог ст. 134, 138, 139, ст. 185, ст.198, ст. 201 ПК України.

З огляду на викладені норми, посилання податкового органу у акті перевірки від 04.07.2014р. про те, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, акти приймання-передачі робіт з перевезення вантажу не містять конкретної адреси місць навантаження та розвантаження є неспроможними, оскільки відповідно до приписів ст.138, 139, ст.198, ПК України право на нарахування податкового кредиту у позивача виникає з дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, а витрати за наявності розрахункових первинних документів.

Окрім того, відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для позбавлення платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю товарів (послуг) продавцем товару (послуг) належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що норми ст. 198 ПК України не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі відсутності товарно-транспортних накладних за умови наявності інших оформлених у встановленому законодавством порядку первинних бухгалтерських документів, визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у разі недоліків у оформленні актів приймання виконаних робіт.

Зокрема, первинними бухгалтерськими документами щодо отримання товарів (послуг) є видаткова накладна, податкова накладна, акти приймання виконаних робіт, які підтверджують факти виконання робіт та які були надані позивачем суду у ході судового розгляду справи, досліджені судом та наявні в матеріалах справи.

Також, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки з урахуванням того, що позивачем були надані докази перевезення придбаного у ТОВ «Полімер Універсал» товару шляхом укладення договору на перевезення з ТОВ «Аякс Транс», який здійснив переведення товару згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних (а.с. 64, 71).

При цьому, і норми ст.ст.134,138,139,198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат і доходів від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до витрат і доходів підприємства у відповідному періоді.

Також не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи податкової інспекції щодо посилання на наявність у податкового органу інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Полімер Універсал», та наявність відкритого кримінального провадження відносно посадових осіб вказаного підприємства з урахуванням того, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а отже, позивач не може нести відповідальності за дії, які вчинені його контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість, віднесення до складу витрат або доходів у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат і доходів.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних рішень з підстав не надання до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування ТМЦ за договором поставки, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та витрат і доходів у разі відсутності доказів транспортування товару за договором поставки за наявності належним чином податкових накладних, доказів оплати за придбаний товар та отримані послуги з перевезення товару, де у складі вартості товарів (послуг) позивачем здійснено і сплату ПДВ.

Також, не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи податкового інспектора податкової інспекції про те, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Полімер Універсал» укладені без мети настання реальних наслідків, мають протиправний характер з огляду на те, що вказані висновки податкового інспектора є припущеннями та будь-якими належними доказами не підтверджені, а не реальність господарських операцій за вказаним договором поставки спростовується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, доказами оплати за придбаний товар, доказами перевезення вказаного товару, доказами подальшої його реалізації позивачем та доказами, які свідчать про отримання позивачем прибутку від вказаних господарських операцій, які не спростовані відповідачем у судовому засіданні будь-якими належними та допустимими доказами.

Є безпідставними і висновки податкового інспектора про те, що отримані кошти позивачем від покупців товару є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки вказане твердження спростовується наданими позивачем як до перевірки, так і судовому засіданні доказів продажу товару, зокрема: копій видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, а також банківських виписок про оплату за товар, що свідчить про те, що кошти, отримані позивачем від покупців не є безповоротною фінансовою допомогою, так як фактично у такий спосіб, який визначений ст. 181 ГК України, між позивачем та покупцями були укладені договору купівлі-продажу товару, що не відповідає визначенню терміну безповоротної фінансової допомоги згідно п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 04.07.2014р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень є протиправними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і його скасування.

За таких обставин, слід визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог ст.ст.11,162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за квитанцією № 36262.98.1 від 21.08.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.(а.с.2 ), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОМЕКОЛОГІЯ ЛТД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006482204, №0006472204 від 21.07.2014р. - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0006472204, №0006482204 від 21.07.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОМЕКОЛОГІЯ ЛТД» (49006, м.Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 3-Г, код ЄДРПОУ 21944030) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. ( сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06.10.2014р.

Суддя С.О. Конєва