Постанова

від 28.11.2014 по справі 826/16774/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2014 року 13:30 № 826/16774/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Профтехзахист" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 р. № 0004972203, № 0005002203, визнання протиправними дій, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профтехзахист" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по відношенню до ТОВ «Профтехзахист» (код ЄДРПОУ 35660745), що виявилися у недотриманні порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Профтехзахист» (код ЄДРПОУ 35660745) з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Агротех-Плюс» (код ЄДРПОУ 38112763) за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р. та складанні акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Профтехзахист» з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Агротех-Плюс» за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р. № 7010/26-51-22-03/35660745 від 17.09.2014 р.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 р. № 0004972203, № 0005002203, винесені ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Дарницькому районі на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 17.09.2014 р. № 7010/26-51-22-03-35660745 винесено податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 р. № 0004972203, № 0005002203, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 53342,50 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 1103941,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинною документацією.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Профтехзахист» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, господарська діяльність позивача здійснювалася поза межами правового поля, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначив, що відповідачем дотримано порядок проведення документальної позапланової перевірки.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим, на підставі приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Профтехзахист» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АГРОТЕХ-ПЛЮС» за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р.

Перевіркою встановлено порушення:

- ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1,п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено заниження підприємством ТОВ «Профтехзахист» об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період 2013 р. у розмірі 42674,00 гри., що призвело до заниження податку на прибуток за період 2013р. у розмірі 42674,00 грн., а саме по періодам: 2013 р (річна) на суму - 42674,00 гри.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ «Профтехзахист» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 83153,00 грн., а саме по періодам: жовтень 2013 р. на суму 11920 грн., листопад 2013р. на суму 11000 грн., грудень 2013 р. на суму 22000 грн., січень 2014р. на суму 18500,00 грн. лютий 2014 р. на суму 12400,00 грн., березень 2014 р. на суму 7333,00 грн.

За наслідками перевірки складено акт №7010/26-51-22-03/35660745 від 17.09.2014 р. та винесено податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 р. № 0004972203, № 0005002203.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0004972203 за порушення приписів пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2.1 п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Профтехзахист» з податку на прибуток в розмірі 42674 грн., та застосовано штрафні санкції на суму 10668,5 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0005002203, за порушення пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Профтехзахист» з податку на додану вартість на суму 83153 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 20788 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій щодо її проведення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки. За результатами перевірки складається акт (довідка).

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Профтехзахист» проводилася у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України на підставі листа Прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 1153 кп від 16.07.2014 р. з додатками: постановою прокурора Прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про призначення позапланової перевірки від 16.07.2014 р. ТОВ «Профтехзахист» по взаємовідносинам з ТОВ «Агротех-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р.

ТОВ «Профтехзахист» проінформоване про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки наказом від 02.09.2014 р. № 1150-П та повідомленням від 02.09.2014 р. № 8318/10/26-51-22-03, які направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 02.09.2014 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 17.09.2014 р. № 7010/26-51-22-03-35660745.

Отже, відповідачем було дотримано порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої позовної вимоги в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по відношенню до ТОВ «Профтехзахист» (код ЄДРПОУ 35660745), що виявилися у недотриманні порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Профтехзахист» (код ЄДРПОУ 35660745) з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Агротех-Плюс» (код ЄДРПОУ 38112763) за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р. та складанні акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Профтехзахист» з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Агротех-Плюс» за період з 01.10.2013 р. по 31.03.2014 р. № 7010/26-51-22-03/35660745 від 17.09.2014 р., а, отже, і відсутність правових підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Профтехзахист» (замовник) в особі ОСОБА_1, та ТОВ «Арготех - Плюс» (виконавець) в особі ОСОБА_2 було укладено договори про надання послуг №01/10-13 від 01.10.2012р., №04/10-13 від 04.10.2013 р., 02/12-13 від 02.12.2013р., 09/12-13 від 09.13.2013р., №03/01-14 від 03.01.14р., №10/01-14 від 10.01.2014р., №03/02-14 від 03.02.2014р., №05/3-14 від 05.03.2014р.

За змістом вищезазначених договорів виконавець зобов'язався виконувати роботи з модернізації технічних систем, змонтованих на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати надані послуги.

Вищезазначені договори, залучені до матеріалів справи, не містять жодної конкретизації об'єктів, на яких має відбувати надання послуг, виду послуг, визначення в чому полягає або має полягати їх результат, або будь - якої іншої конкретизації, яка дозволяла б ідентифікувати надані послуги.

На підтвердження обставини виконання укладених договорів позивачем було надано відповідачу податкові накладні та акти наданих послуг, які містять в якості визначення послуги «технічне обслуговування обладнання» та «модернізація технічних систем на об'єктах замовника».

При цьому ні акти наданих послуг ні податкові накладні не містять конкретизації та визначення обладнання, технічних систем та об'єктів, на яких такі послуги надавалися, що унеможливлює встановлення наявності зв'язку між господарською діяльністю позивача та укладенням договорів з ТОВ «Арготех - Плюс».

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Натомість позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

На переконання суду, наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, постачання оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд враховує наявні в акті перевірки посилання на те, що згідно з протоколом допиту особи, яка згідно з установчими документами є засновником та директором ТОВ «Агротех - Плюс» - п. ОСОБА_2., він відношення до створення та діяльності підприємства не мав, жодних документів не підписував.

При цьому всі документи, якими позивач підтверджує правомірність формування податкового кредиту та витрат виробництва, в якості визначення особи, якою документи підписані від імені контрагента позивача, містять саме «ОСОБА_2»

З огляду на вищенаведене, суд не може вважати надані позивачем первинні документи належно оформленими та складеними з метою настання реальних правових наслідків.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агротех - Плюс» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, не підтверджується реальне здійснення платником податків зазначених операцій.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди укладалися без їх фактичного виконання сторонами, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодою.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Агротех - Плюс».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехзахист" відмовити.

2. Стягнути решту судового збору у розмірі 2 831 (дві тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 11 копійок з ТОВ "Профтехзахист" (код ЄДРПОУ 35660745, адреса: вул. Бориспільська, 9, корп. 61, кв. 21, м. Київ, 02099) в рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук