Постанова

від 28.11.2014 по справі 826/14466/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2014 року 15:24 № 826/14466/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтертрансбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2014 року №75026552208 та №74926552208, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтертрансбуд» (надалі - позивач або ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2014 року №75026552208 та №74926552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» не порушувало вимог ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які надавалися відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 04.11.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 04.11.2014 року не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

При цьому, 20.10.2014 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на адміністративний позов, які були підтриманні останнім під час судового засідання 22.10.2014 року та в яких останній зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки при перевірці позивача виявлено порушення податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Астра Кор».

Крім того, гр. ОСОБА_1, який згідно матеріалів справи є керівником ТОВ «Астра Кор», викликаний як свідок, у судове засідання не з'явився, а також не повідомив про неможливість прибуття.

Суд у судовому засіданні 04.11.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Астра Кор» (податковий номер 31452538) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, у зв'язку з чим складено акт від 21.05.2014 року №437/26-55-22-08/35058096 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд»:

ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 99 398,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 99 398,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 86 434,00 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 року на суму 19 167,00 грн., за грудень 2011 року на суму 67 267,00 грн.

Вищезазначені порушення, як вбачається зі змісту акту перевірки, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході перевірки позивача відповідачем отримано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2012 року у справі №2608/15013/12, у відповідності змісту якого судом встановлено, що ОСОБА_2, повторно, приблизно в серпні 2011 року, використовуючи важке матеріальне становище ОСОБА_1, запропонував за грошову винагороду придбати та зареєструвати підприємство ТОВ «Астра Кор» (код 31452538), переконавши в законності та правомірності своїх дій. ОСОБА_1, будучи необізнаним про дійсні злочинні наміри ОСОБА_2, погодився на його пропозицію, після чого, 02.11.2011 року, прибувши разом з ОСОБА_2 до офісного приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_3 Київського міського нотаріального округу, підписав надані ОСОБА_2 документи, необхідні для придбання та державної перереєстрації ТОВ «Астра Кор», а саме: протокол загальних зборів учасників №10/1 від 01.11.2011 року про вхід до складу учасників товариства з затвердженням його частки у розмірі 100% статутного капіталу, наказ №3-15 від 01.11.2011 року про призначення директором. Після цього, 01.11.2011 року, ОСОБА_1, перебуваючи разом з ОСОБА_2 у приватного нотаріуса ОСОБА_3, підписав попередньо виготовлений невстановленими особами та наданий ОСОБА_2 статут ТОВ «Астра Кор». Не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_2, приватний нотаріус ОСОБА_3 засвідчила справжність підпису ОСОБА_1 у статуті ТОВ «Астра Кор». 02.11.2011 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перереєстровано суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Астра Кор»(код 31452538) за адресою м. Київ, вул. Мечникова, 8, к.22.

На підставі викладеного, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2012 року у справі №2608/15013/12 ОСОБА_2 визнано винним в скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 02.06.2014 року:

№74926552208, яким ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 86 434,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 609,00 грн.;

№75026552208, яким ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 99 398,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.07.2014 року №6395/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 02.09.2014 року №2736/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 02.06.2014 року №74926552208 та №75026552208 залишено без змін, а скарги ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» - без задоволення.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» в звітних (податкових) періодах за ІІ-ІV квартали 2011 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 10.01.2011 року та втратив чинність 16.12.2011) (надалі - Порядок №969).

Відповідно до п. 6.2 Порядку №969, податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п. 6.3 Порядку №969).

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 16 Порядку №969).

При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядками №969 і №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Астра Кор».

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Астра Кор» (Постачальник) укладено договір поставки №22-11/11мп від 22.11.2011 року, у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити у власність Покупця матеріали та металопродукцію (далі по тексту - Продукція), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію за ціною та на умовах, визначених даним Договором. Найменування, кількість та ціна Продукції визначаються в Специфікаціях , які є додатками та невід'ємною частиною даного Договору.

Приписами п. 3.3 договору поставки №22-11/11мп від 22.11.2011 року передбачено, що приймання Продукції здійснюється Покупцем: за кількістю - згідно видаткової накладної, за якістю - згідно сертифікату якості виробника.

Постачальник разом з кожною поставкою ним Продукції надає Покупцю наступні супровідні документи на Продукцію: рахунок-фактура, прибуткова-видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості (виробника) (п. 3.6 договору поставки №22-11/11мп від 22.11.2011 року).

Згідно наявних у матеріалах справи копій специфікацій №1 від 22.11.2011 року та №2 від 22.12.2011 року до договору поставки №22-11/11мп від 22.11.2011 року, сторони погодили, що за даним договором поставляється Капсула НІТ-RE 500/330 мл у кількості 330,00 шт. на загальну суму 115 000,00 грн. (з ПДВ), а також листи г/к 10х1500х6000 ст3сп5 у кількості 6,272, 12х1500х6000 ст3сп у кількості 16,759, 14х1500х6000 ст3сп5 у кількості 7,185, 16х1500х6000 ст3сп5 у кількості 14,554, 8х1500х6000 ст3сп5 у кількості 4,635, 20х2000х6000 ст3сп5 у кількості 12,248 на загальну суму 403 601,53 грн. (з ПДВ).

На підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарської операції, здійсненої на підставі вищезазначеного договору, позивачем надано суду копії наступних документів:

- видаткових накладних РН-0000121 від 30.11.2011 року на суму 115 000,00 грн. з ПДВ та №РН-0000175 від 27.12.2011 року на суму 403 601,53 грн. з ПДВ;

- податкових накладних від 22.12.2011 року №98 на загальну суму 150 000,00 грн., від 27.12.2011 року №115 на загальну суму 253 601,53 грн., від 30.11.2011 року №116 на суму 115 000,00 грн.

Водночас, дослідивши вищезазначені документи та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що останні не є належними доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Астра Кор», з огляду на наступне.

Так, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії видаткової накладної №РН-0000175 від 27.12.2011 року на суму 403 601,53 грн. з ПДВ, остання з боку позивача підписана гр. ОСОБА_4, який вказані товарно-матеріальні цінності отримав від ТОВ «Астра Кор» на підставі довіреності №394 від 27.12.2011 року.

На підтвердження наявності у вказаної особи повноважень на прийняття товарно-матеріальних цінностей, зазначених у видатковій накладній №РН-0000175 від 27.12.2011 року, представником позивача надано суду роздруківку «Реестр документов за 01.11.11 - 31.12.11».

При цьому, приписами п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (надалі - Інструкція №99), передбачено, що бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Водночас, вказаний «Реестр документов за 01.11.11 - 31.12.11» під номером 113 містить запис про довіреність від 27.12.2011 року за номером Дов-000394 для Астра Кор, проте, останній не містить посади та прізвища особи, якій дана довіреність видана, підпису останньої про отримання та зазначення на підставі якого правочину відбулася видача вказаної довіреності, строку дії даної довіреності, як того вимагають положення Інструкції №99.

Таким чином, наданий представником позивача «Реестр документов за 01.11.11 - 31.12.11» не є належним доказом підтвердження повноважень представника ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Астра Кор», оскільки останній не є витягом з журналу реєстрації довіреностей, який у відповідності до вищенаведених правових норм має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства, а також повинен містити відповідну інформацію.

При цьому, інших доказів на підтвердження вищенаведених фактів позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього надання, враховуючи те, що ухвалою суду від 09.10.2014 року витребовувалися докази на підтвердження наявності у представників ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» повноважень на прийняття товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Астра Кор» за результатами здійснення оспорюваних фінансово-господарських операцій (належним чином завірену копії витягу з журналу виданих довіреностей).

Також, слід зазначити, що у відповідності до змісту вищезазначеного договору поставки №22-11/11мп від 22.11.2011 року, укладеного з ТОВ «Астра Кор», передбачено, що приймання Продукції здійснюється Покупцем, зокрема, за якістю - згідно сертифікату якості виробника, а Постачальник разом з кожною поставкою ним Продукції надає Покупцю наступні супровідні документи на Продукцію, у тому числі, рахунок-фактуру, та сертифікат якості (виробника), проте, копій вказаних документів позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання.

Крім того, слід зазначити, що наявні у матеріалах справи копії сторінок виписки з банківського рахунку позивача не мають відбиток печатки банку, а, відтак, не є належними та допустимими доказами оплати товарів, поставлених ТОВ «Астра Кор» за перевіряємий період.

Водночас, суд звертає увагу, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2012 року у справі №2608/15013/12, використаний контролюючим органом при перевірці ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд», винесено стосовно гр. ОСОБА_2

При цьому, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, керівником ТОВ «Астра Кор» вказано гр. ОСОБА_1, а, відтак, суд дійшов висновку, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2012 року у справі №2608/15013/12 не є доказом вини посадових осіб позивача та/або його контрагентів.

Натомість, враховуючи висновки суду щодо вищезазначених фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Астра Кор», якими не встановлено реальності (товарності) здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Компанія «Інтертрансбуд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок