Рішення

від 02.12.2014 по справі 1018/2717/2012

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1018/2717/2012

№2-1771/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі : Качуріній К.В.,

за участю прокурора Цимбаленко С.М.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держземагенства у Київській області до Української міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, та повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держземагенства у Київській області звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому посилався на порушення вимог земельного та водного законодавства при виділенні відповідачам земельних ділянок із земель державної власності, просив скасувати рішення Української міської ради Обухівського району, Київської області від 10.06.10р. про надання дозволів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 із земель запасу площами по 0.1га., 0.3га., 0,6га., 0,6га., 0,6га., 0,6га, 0,1га., 0,1 га., 0,2 га. Скасувати рішення Української міської ради від 12.08.10р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 9 громадянам для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані: ОСОБА_4 серії ЯЛ №427274 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3223151000:01:006:0002; ОСОБА_5 серії ЯЛ №427273 від 18.10.10р. на земельну ділянку площею 0,3000 га., кадастровий номер 3223151000:01:006:0001; ОСОБА_6 серії ЯЛ №427275 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000 01 005 0012; ОСОБА_7 серії ЯЛ № 427276 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0011; ОСОБА_8 серії ЯЛ №427277 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., з кадастровим номером 3223151000 01 005 0010; ОСОБА_9 серії ЯЛ №427278 від 08.10.2010 року на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0009; ОСОБА_10 серії ЯЛ №427279 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0008; ОСОБА_11 серії ЯЛ № 427280 від 23.11.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0008; ОСОБА_12 серії ЯЛ №427281 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1825 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0006 та скасувати їх державну реєстрацію, та витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів; визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на спірні земельні ділянки вартістю 2800600 гривень. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішеннями Української міської ради від 10 червня 2010 року надано відповідачам - фізичним особам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в м. Українка Обухівського району Київської області із земель запасу. Рішенням Української міської ради від 12 серпня 2010 року затверджено розроблений Київською обласною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам загальною площею 3,1825 га., в подальшому відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. За результатами перевірки виявилося, що передані громадянам земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, а не до земель сільськогосподарського призначення, що підтверджує незаконність видання громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки.

В судовому засіданні прокурор, та представник Кабінету Міністрів України позов підтримали в повному обсязі, та просили його задовольнити, послались на обставини викладені в позові.

Головне управління Держземагенства у Київській області на адресу суду подало клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, заперечили щодо задоволення позовних вимог та просили відмовити в їх задовороленні в зв»язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, в судове засіданні не з»явились як і решта відповідачів на адресу суду подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, та заперечення в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Української міської ради Обухівського району Київської області від 10 червня 2010 року надано дозвіл ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Рішенням Української міської ради від 12 серпня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вищезазначеним особам.

У подальшому відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема 08.10.2010 року ОСОБА_4 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427274 щодо ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:006:0002, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

18.10.2010 року ОСОБА_5 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427273 щодо ділянки площею 0,3000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:006:0001, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

11.10.2010 року ОСОБА_6 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427275 щодо ділянки площею 0,6000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:005:0012, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

11.10.2010 року ОСОБА_7 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427276 щодо ділянки площею 0,6000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:005:0011, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

08.10.2010 року ОСОБА_8 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427277 щодо ділянки площею 0,6000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:005:0010, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

08.10.2010 року ОСОБА_9 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427278 щодо ділянки площею 0,6000 га, яка розташована в АДРЕСА_2, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:005:0009, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

08.10.2010 року ОСОБА_10 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427279 щодо ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:005:0008, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

23.11.2010 року ОСОБА_11 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427280 щодо ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_2, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:005:0007, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

11.10.2010 року ОСОБА_12 було видано оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427281 щодо ділянки площею 0,1825 га, яка розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223151000:01:005:0006, що підтверджується копією акту, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи.

За результатами винесення в натуру вказаної земельної ділянки землевпорядною організацією ПП «Земля-2009» встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_9, ОСОБА_12 накладаються на р.Стугну, інші земельні ділянки знаходиться на відстані від 7,21м. до урізу води та розташовані на землях водного фонду загальною площею 0,7560га.

Також згідно інформації Управління водного господарства у м.Києві та Київській області від 11.05.11р. №531 встановлено, що межі вказаних вище земельних ділянок знаходиться на відстані від 30 до 0 метрів від берегової лінії, а місцями заходять у воду.

Наведені вище обставини вказують на те, що передані громадянам земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, та прибережних захисних смуг, а не до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами. Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

Так, за положеннями статті 4 ВК України, статті 58 ЗК України до таких земель відносяться землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Водночас за змістом пункту 2.9 Порядку № 434 у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486, з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Відповідно до положень частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків визначених цим Кодексом ( пункт «г» частини третьої статті 83 ЗК України).

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Так, частиною першою статті 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України)

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо ( частина четверта статті 59 ЗК України)

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за змістом частини четвертої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 486 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно технічної документації, а на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (пункт 10 зазначеного Порядку).

Отже, за системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень статті 88 ВК України, Порядок № 434, Постанови № 486 розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за статтями 50-54 Закону України «Про землеустрій»), а на землях населених пунктів відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови, а при наданні в користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486 з урахуванням конкретної ситуації (правова позиція згідно до постанови ВСУ №6-16цс14 від 21.05.2014 року).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, висновки Верховного Суду України з подібних правовідносин є обов»язковими для усіх судів України.

Таким чином, Українська міська рада з перевищенням повноважень та з порушенням встановленого порядку розпорядилася землями водного фонду на користь відповідачів, які отримали у власність земельні ділянки водного фонду загальною площею 3,1825га для ведення особистого селянського господарства.

Викладене свідчить про невідповідність рішень органу місцевого самоврядування та виданих на їх підставі державних актів на право власності на спірні земельної ділянки нормам законодавства.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Зважаючи на те, що відповідачами спірні державні акти на право власності на земельні ділянки були зареєстровані у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування реєстрації цих державних актів. Згідно вимог ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Оспорюваними державними актами на право власності на земельні ділянки порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду.

Суд приходить до висновку, що прокурор обґрунтовано посилається на те, що межі земельних ділянок визначені таким чином, що частина земельних ділянок знаходиться на території води, а інша частина у прибережній захисній смузі, тому не могли бути передані у власність, а тому позовні вимоги в частині скасування рішень Української міської ради та визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування їх державної реєстрації підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовної вимоги про витребування у відповідачів земельних ділянок та повернення їх до державної власності КМУ, то вона задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на фактичне володіння та користування відповідачами спірними земельними ділянками, також прокурором не надано доказів на підтвердження того що відповідачі приступили до використання спірної земельної ділянки, тому суд вважає недоведеними позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки факт такого володіння судом не встановлений. Що ж стосується позовної вимоги про визнання за державою в особі КМУ права власності на земельні ділянки, то в її задоволенні необхідно відмовити оскільки відповідно до роз'яснення, яке міститься в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позов про визнання права власності на майно ( стаття 392 ЦК України ) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння. Прокурором не надано доказів на підтвердження того що земельна ділянка вже вибула з володіння власника у зазначений спосіб, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,15,57-59,60, 61, 209, 212-214,292,294 ЦПК України, ст.ст. 19,20,21,57,58,59,60,84 ЗК України, ст.ст. 3,4,87,88 ВК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держземагенства у Київській області, задовольнити частково.

Скасувати рішення Української міської ради Обухівського району, Київської області від 10.06.10р. про надання дозволів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 із земель запасу площами по 0.1га., 0.3га., 0,6га., 0,6га., 0,6га., 0,6га, 0,1га., 0,1 га., 0,2 га.

Скасувати рішення Української міської ради від 12.08.10р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 9 громадянам для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані: ОСОБА_4 серії ЯЛ №427274 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3223151000:01:006:0002; ОСОБА_5 серії ЯЛ №427273 від 18.10.10р. на земельну ділянку площею 0,3000 га., кадастровий номер 3223151000:01:006:0001; ОСОБА_6 серії ЯЛ №427275 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000 01 005 0012; ОСОБА_7 серії ЯЛ № 427276 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0011; ОСОБА_8 серії ЯЛ №427277 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,6000 га., з кадастровим номером 3223151000 01 005 0010; ОСОБА_9 серії ЯЛ №427278 від 08.10.2010 року на земельну ділянку площею 0,6000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0009; ОСОБА_10 серії ЯЛ №427279 від 08.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223151000:01:006:0008; ОСОБА_11 серії ЯЛ № 427280 від 23.11.10р. на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0008; ОСОБА_12 серії ЯЛ №427281 від 11.10.10р. на земельну ділянку площею 0,1825 га., кадастровий номер 3223151000:01:005:0006 та скасувати їх державну реєстрацію.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя