Рішення

від 17.07.2006 по справі 9/6/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/6/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.06                                                                                        Справа №  9/6/06

Суддя   Нечипуренко О.М.

Позивач:Державне підприємство “Бердянський морський торговельний порт”,71112, м. Бердянськ, вул..М. Горького, 13/7

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовтранссервіс”,71112, м. Бердянськ, вул.. М.Горького, 6

Представники:

Суддя Нечипуренко О.М.

Від позивача:  Не з'явився

Від відповідача:  Завгородній О.А. довіреність№3/0 від 26.01.2006 р.

Сутність спору:

До господарського суду Запорізької області звернулось ДП “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ,  з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Азовтранссервіс”, м. Бердянськ,  113 569,81 грн.  заборгованості за договором  № 24К від 08.04.2004, укладеним між сторонами.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2005 порушено провадження по справі № 9/6, розгляд якої призначено на 30.01.2006. За клопотанням сторін строк вирішення спору у справі продовжений до 17.07.2006.

В судовому засіданні 30.01.2006 оголошувалась перерва до 15.03.2006. У зв'язку з неявкою в судові засідання представників сторін слухання справи відкладалось ухвалами суду на 27.03.2006, потім на 26.06.2006.

Розгляд справи закінчено  26.06.2006р. оголошенням перерви до 17.07.2006 для підготовки повного тексту рішення суду.  

Сторони заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору № 24К від 08.04.2004, ст.ст.. 16, 526 Цивільного кодексу України і викладаються в наступному: на виконання умов вищевказаного договору позивач здійснив навантаження транзитним металобрухтом т/х “Гарип” (рейс 05.01.2005 р.), у зв'язку із чим відповідачу був виставлений рахунок № 1391 від 05.01.05 р. на суму 399 428,52  грн. Відповідач сплатив вказаний рахунок частково в сумі 285 300,00 грн., посилаючись на  застосування 30-відсоткової знижки до акордної ставки на перевантаження транзитного металобрухту відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.12.2004 № 1129. Позивач  вважає, що підстав для застосування знижок, передбачених даним Наказом не було, оскільки він набрав чинності  з 07.01.2005 р., тобто після  закінчення робіт по навантаженню судна і виставлення рахунку для оплати. Таким чином, недоплата по рахунку № 1391 від 05.01.05 р. становить 113 569,81 грн., відмова відповідача від повного погашення  заборгованості стала причиною для звернення позивача  до господарського суду із позовом про стягнення суми заборгованості.

В судових засіданнях позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.  

Відповідач проти позову заперечив, просить суд відмовити  у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування заперечень посилається на те, що ТОВ «Азовтранссервіс»правомірно застосувало до розрахунку вартості послуг порту тариф з урахуванням 30 % знижки, оскільки така знижка була передбачена доповненням № 5 до договору № 24К від 08.04.2004. Крім того, в  п.4.16 договору сторони передбачили, що «у випадку зміни наказом Міністерства транспорту України базових ставок, затверджених «Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з переробкою вантажів в портах України»та вказаних в розділі 4 цього договору, «ПОРТ»інформує про це «ЕКСПЕДИТОРА»та сторони керуються цим договором з врахуванням нових ставок з дати їх введення Мінтрансом України», а оскільки жодних повідомлень на адресу ТОВ «Азовтранссервіс» не надходило, в момент навантаження судна –в період з 30.12.2004 по 05.01.2005 -  повинні бути застосовані тарифи з урахуванням 30%  знижки і виставлений рахунок на оплату в сумі 285 300 грн. Також відповідач вказує на те, що у відповідності до п. 5.1 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.02.2004 № 100 «термін застосування знижок встановлюється, як правило, на 12 місяців», тобто на календарний рік. Згідно роз'яснень щодо застосування Наказу МТЗУ від 23.12.2004 № 1129, наданих Міністерством транспорту та зв'язку України в листі від 01.02.2005 № 6/11-2.1-5-57ф,  при розрахунках за виконані навантажувально-розвантажувальні роботи транзитних вантажів з 01.01.2005 року необхідно застосовувати знижки, встановлені зазначеним наказом.

Розглянувши матеріали справи та надані оригінали документів, заслухавши представників сторін,

                                                     суд встановив:

08 квітня 2004 року між  ДП “Бердянський морський торговельний порт” (Порт) і ТОВ «Азовтранссервіс»(Експедитор) укладено договір № 24, предметом якого є організація і здійснення операцій по перевалці і транспортно-експедиційному обслуговуванню Портом експортного і транзитного металобрухту, що надходить для фірм-експортерів, з якими Експедитор має договори.

Договір укладено строком до 31.12.2004 року.

В період дії договору між сторонами  укладений ряд додаткових угод. Так, умовами доповнення № 5 від 03.10.2004 встановлено  акордну ставку за переробку однієї тони експортного металобрухту в розмірі 6,9 доларів США, за переробку однієї тони транзитного металобрухту  - 5,67 доларів США з урахуванням 30% знижки. При цьому зазначено, що знижка з акордної ставки на транзитний вантаж діє до 31.12.2004 р.

На виконання умов вказаного договору, позивачем були здійснені роботи по завантаженню транзитного металобрухту на т/х “Гарип” (рейс 05.01.2005р.), експедитне обслуговування якого здійснював відповідач.

За проведені роботи 05.01.2005  позивач виставив відповідачу рахунок № 1391 на суму 399 428,52 грн. (вказана сума пізніше була скоригована рахунком № 1391/1 від 31.03.2005 на суму 558,71 грн.).

Платіжним дорученням №  35 від 24.01.2005 відповідач частково сплатив виставлений рахунок в сумі 285 300,00 грн.; решту суми відповідач оплачувати відмовився, посилаючись на те, що рахунок був виставлений позивачем без урахування 30% знижки, передбаченої доповненням № 5 до договору № 24.  У зв'язку із тим, що  навантаження судна в порту здійснювалось у період з 30.12.2004 р. по 05.01.2005 р., відповідач вважає, що рахунок за проведені позивачем роботи по завантаженню транзитного металобрухту повинен був включати  30 % знижку.

       Посилаючись на відмову відповідача погасити наявний борг в сумі 113 569,81 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

       Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з наступних причин.

        У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

        За змістом положень  ст..ст.. 13, 14 Цивільного кодексу України, здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків повинно відбуватись у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

        Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов п.4.12 договору №  24К від 08.04.2004 р., яким передбачено, що виставлений рахунок (на суму  399 428,52 грн.) повинен був бути оплачений до закінчення навантаження судна, тобто до 05.01.2005 р.

        Суд не може визнати обгрунтованою таку правову позицію позивача, оскільки зі змісту пункту 4.12 договору № 24К випливає інше.

        Так, згаданим пунктом договору встановлено:  “Після отримання інформації про прибуття судна під навантаження вантажу “Порт” передає попередній рахунок, а “Експедитор” здійснює попередню оплату всіх платежів за перевалку вантажу. Платежі повинні обов'язково надійти до закінчення навантаження судна...”

        Як вбачається з викладеного, договором передбачено інший порядок розрахунків за проведені Портом роботи, ніж той, що фактично мав місце у даному випадку. У відповідності до умов п.4.12 договору, позивач повинен був виставити попередній рахунок ще після отримання інформації про прибуття судна під навантаження, який відповідач повинен був сплатити до закінчення навантаження судна. Таким чином, тільки після проведення попередніх оплат Портом виставляється остаточний рахунок, (мова про який йде в п. 4.13 договору), який сплачується Експедитором.

        Аналіз доповнень до договору № 24К доводить, що сторони не вносили змін до умов договору в частині визначення порядку проведення розрахунків.

       Як слідує з пояснень представників сторін, навантаження т/х “Гарип” здійснювалось в порту в період з 30.12.2004 р. по 05.01.2005 р. Таким чином, попередній рахунок повинен був виставлений позивачем у крайній строк -  30.12.2004 р. Відповідно, зазначений рахунок мав містити 30% знижку  за переробку  транзитного металобрухту, передбачену доповненням до договору  № 5 від 03.10.2004.

        З матеріалів справи, однак, слідує, що попередній рахунок взагалі позивачем не виставлявся, і тільки по закінченню навантаження судна –05.01.2005 р. –позивач виставив остаточний рахунок № 1391 на суму 399 428,52 грн.  (при цьому, строк дії 30% знижки сплив, отже її не було враховано при визначенні суми рахунку).

         Слід відмітити, що момент виставлення рахунку має суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки у випадку своєчасного пред'явлення його до сплати значно зменшується сума рахунку за виконані позивачем роботи по завантаженню судна.  Окрім того спір між сторонами виник саме з приводу 30% знижки, застосування якої тісно пов'язане із моментом пред'явлення портом рахунку.            

          Виставивши одразу остаточний рахунок 05.01.2005 р., позивач позбавив відповідача можливості своєчасно, до закінчення навантаження судна, як передбачено договором, здійснити оплату попередніх платежів у встановленому розмірі. Отже, у даному випадку, твердження позивача про несвоєчасну оплату відповідачем виставленого рахунку не відповідають дійсності і спростовуються фактичними обставинами справи.

           У зв'язку із  викладеним вище, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості  пред'явленої до стягнення суми –113 569,81 грн., оскільки рахунок  № 1391 від 05.01.05р. був виставлений з порушенням порядку і термінів, передбачених умовами договору № 24К від 08.04.2004.

           У відповідності до приписів п.1  ст.. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

           З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач неналежним чином дотримувався  умов п.4.12 договору щодо встановленого порядку розрахунків між сторонами, застосовуючи їх недобросовісно, на власний розсуд, що відповідно до норм діючого цивільного законодавства, є порушенням зобов'язання. Саме недобросовісне  дотримання умов договору з боку позивача стало причиною виникнення даного спору.

           При таких обставинах, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті рахунку № 1391 в сумі 113 569,81 грн.    суд визнає безпідставними, і відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

          Керуючись ст. ст. 44, 49,  82-85 ГПК  України, суд, -                    

В И Р І Ш И В :

       В позові відмовити.

         Суддя                                                                  О.М.  Нечипуренко