Ухвала

від 01.12.2014 по справі 459/2016/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/2016/14 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/7373/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань

України в м.Червонограді - Тодорович О.В.,

представника Державного підприємства «Львіввугілля»

- Хробак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до ДП «Львіввугілля», Ліквідаційної комісії ДП шахта «Бендюзька», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді Львівської області про стягнення 50000 грн. моральної шкоди внаслідок професійного захворювання.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ліквідаційної комісії ДП «Шахта «Бендюзька», ідентифікаційний код № 34105422, в користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 9 000 (дев'ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. Вирішено питання судових витрат.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4, вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає про те, що він протягом 23 років працював на підприємствах ДП «Львіввугілля» в шкідливих та важких умовах праці, у зв'язку з чим стан його здоров'я істотно погіршився, знизилась можливість брати участь у веденні домашнього господарства, а періодичне лікування приносить лише тимчасове покращення здоров'я. Зазначає, що втрата працездатності призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, апелянт вказує на те, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував той факт, що моральні страждання мають довготривалий характер, протягом 10 років він змушений проходити амбулаторне та стаціонарне лікування, однак його стан здоров'я не покращується. Просить рішення суду змінити та стягнути з Ліквідаційної комісії ДП «Шахта «Бендюзька» 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Червонограді - Тодорович О.В. та представника Державного підприємства «Львіввугілля» - Хробак Г.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В рішенні Конституційного Суду від 27 січня 2004 р. №1-рп/2004 зазначено, що громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров»я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.

З роз»яснень п.п. 3, 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 21.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вбачається, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.), за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Під моральною шкодою слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 з 1983 року до 28.04.2006 р. працював підземним гірником на шахті №2 «Великомосьівська», яка згодом була перейменована у ДВАТ «Шахта «Червоноградська», ДВАТ «Шахта «Бендюзька», ВП «Шахта Бендюзька» ДП «Львіввугілля», ДП «Шахта «Бендюзька».

15.05.2006 р. та 06.09.2007 р. ДП «Шахта Бендюзька» було складено акти розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_4 форми П-4, з яких вбачається, що професійне захворювання сталося в результаті роботи в шкідливих умовах праці на шахті «Бендюзька», внаслідок важкої фізичної праці, в умовах запиленості повітря, вимушеного положення тіла та несприятливих умов мікроклімату.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 01.06.2006 року ОСОБА_4 вперше встановлено ІII групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності.

В результаті огляду міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК від 20.03.2007 року позивачу встановлено ІII групу інвалідності із втратою професійної працездатності у розмірі 45 %, з яких 30% - професійне захворювання -хронічний бронхіт, 15% радикулопатія.

Довідкою МСЕК від 24.03.2009 р. підтверджується, що внаслідок переогляду ОСОБА_4 підтверджено ІІІ групу інвалідності та встановлено 50 % втрати професійної працездатності, з яких 30% - професійне захворювання - хронічний бронхіт, 20% радикулопатія, а довідкою МСЕК від 21.03.2012 р. підтверджується встановлення позивачу безтерміново ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності, з яких 30 % - професійне захворювання - хронічний бронхіт, 30% радикулопатія.

Згідно з роз»ясненнями п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, стійка втрата працездатності вперше була встановлена позивачу 01.06.2006 року, що підтверджується випискою з акту огляду у МСЕК серії ЛВА - 2 003242, виданою 01.06.2006 р., і оскільки ДП «Шахта Бендюзька» з 02.03.2006 р. є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди і на час ухвалення оскаржуваного рішення не була ліквідована, а перебувала в стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.08.2013 року, моральну шкоду, завдану здоров'ю позивача, суд першої інстанції вірно стягнув з ДП «Шахта «Бендюзька». Суд прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з ДП «Львіввугілля» до задоволення не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції, визначаючи розмір морального відшкодування, з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, виважено підійшов до визначення розміру відшкодування, врахував обсяг та характер страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат їх тривалість і неможливість відновлення, а також обсяг додаткових зусиль, необхідних йому для організації свого життя, неодноразове перебування на лікуванні, та прийшов до вірного висновку, визначивши суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі 9000 гривень.

Доводи апеляційної скарги в частині неправильного визначення судом розміру відшкодування шкоди, який на думку апелянта є недостатнім, є безпідставними і не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст.303, п. 1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.