Постанова

від 01.12.2014 по справі 927/331/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 927/331/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скарги приватного підприємства "Лідер" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справігосподарського суду Чернігівської області №927/331/14 за позовомприватного підприємства "Лідер" дофізичної особи-підприємця Юшки Оксани Вікторівни проповернення коштів у сумі 7072,00грн. за участі представників сторін:

від позивача - Раскін Л.О.;

від відповідача - Шестак О.В.

У С Т А Н О В И В:

14.03.2014 приватне підприємство "Лідер" звернулися до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Юшки Оксани Вікторівни 7072,00грн безпідставно отриманих коштів відповідно до ст.1212ЦК України, посилаючись на, що оплачені цими коштами послуги не надавались підприємству.

07.08.2014 рішенням господарського суду Чернігівської області (суддя Мурашко І.Г.) позов задоволено, присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця Юшка Оксани Вікторівни на користь Приватного підприємства "Лідер" 7072,00грн безпідставно отриманих коштів.

02.10.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді:Тищенко А.І. - головуючий, Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог, оскільки спірні кошти перераховані на підставі укладеного між сторонами договору та відповідно до двосторонніх актів приймання послуг.

У касаційній скарзі приватне підприємство "Лідер" просили скасувати постанову апеляційного господарського суду, яким вважали неправильно застосовано норми матеріального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

За приписами ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судами обох інстанцій установлено, що 01.09.2011 між фізичною особою - підприємцем Юшка Оксаною Вікторівною (виконавець) та приватним підприємством "Лідер", в особі заступника директора з економіки Беркової Світлани Володимирівни (замовник), що діяла на підставі статуту, укладено договір послуг № 1, за умовами якого останній доручає, приймає та оплачує, а виконавець зобов'язується надавати послуги в сфері інформатизації на умовах, викладених в договорі. Згідно п.2.2. договору його сума розраховується відповідно до актів наданих послуг, укладених на виконання цього договору.

Пунктами 2.5, 3.1 договору сторони погодили, що складають акти наданих послуг, де має бути вказано перелік послуг, що був наданий за відповідний період, ціна та вартість послуг. Замовник оплачує послуги виконавця в об'ємі згідно з актом наданих послуг не пізніше 3-х банківських днів з моменту його підписання обома сторонами.

Згідно наявних у матеріалах справи актів надання послуг №ОУ-0000042 від 12.09.2011 та №ОУ-0000045 від 21.09.2011 виконавцем проведено роботи згідно договору № 1 від 01.09.2014, а саме надано послуги з інформаційно-консультаційного обслуговування програм підприємства на загальну суму 7072 грн. Акти підписані від замовника заступником директора з економіки, у яких зазначено, що послуги виконані в повному обсязі і сторони претензій одна до одної не мають.

Платіжними дорученнями від 12.09.2011 на суму 1637,00 грн. та від 21.09.2011 на суму 5435,00 грн. замовником перераховано на рахунок виконавця грошові кошти на загальну суму 7072,00грн з призначенням платежу: оплата за програмне забезпечення згідно договору №1 від 01.09.2011.

За доводами позивача ним не було отримано від відповідача визначених послуг з програмного забезпечення, тому не мали правових підстав перераховувати спірні кошти, які вважали підлягають поверненню згідно ст.1212 ЦК України. Також, зазначали, що договір зі сторони замовника підписано не уповноваженою особою - заступником директора з економіки Берковою С.В., яка на цей час звільнена з підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтю 626 Цивільного кодексу України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Двосторонніми актами надання послуг підтверджено проведення виконавцем робіт згідно договору № 1 від 01.09.2014 на загальну суму 7072 грн, які прийнято замовником буз зауважень та здійснено їх оплату, що убачалося з відповідних виписок платіжних доручень з призначення платежу: оплата за програмне забезпечення згідно договору №1 від 01.09.2011. Зазначений договір надання послуг, на виконання якого перераховано спірні кошти є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався підприємством, що не заперечувалось останнім. Виходячи з чого, апеляційним господарським судом мотивовано відхилено доводи позивача та обґрунтовано зроблено висновки щодо відсутності правових підстав для задоволення позову відповідно до положень ст.1212 ЦК України.

Доводів, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Лідер" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі господарського суду Чернігівської області №927/331/14 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк