Рішення

від 01.12.2014 по справі 906/651/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2014 р. Справа № 906/651/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 07.05.2014;

від відповідача: Павловський Д.С. - головний лікар;

від третьої особи: Хоменко О.В. - доручення №268 від 29.10.2014;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (смт.Брусилів Житомирська область)

до Брусилівської центральної районної лікарні (смт. Брусилів Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Брусилівської районної ради (смт. Брусилів Житомирська область)

про виконання умов договору оренди та стягнення 56500,00 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.11.2014 до 01.12.2014 о 15:00.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору оренди від 01.03.2014 щодо складання, підписання акту приймання-передачі майна, що передається в оренду, та передати орендоване майно, а також стягнення 56500,00грн. збитків. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово збільшувались позовні вимоги.

Так, згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог від 25.11.2014 (а.с.2-5 т.2), яка прийнята судом до розгляду з врахуванням положень ст.22 ГПК України, позивач просив винести рішення, яким зобов'язати відповідача Брусилівську центральну районну лікарню виконати умови договору від 01.03.2014 та скласти, підписати акт приймання-передачі майна, що передається в оренду, та передати майно, що передається в оренду. Також просить стягнути з Брусилівської центральної районної лікарні заподіяні позивачу збитки - доходи, які б позивач реально одержав за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) - у сумі 273220,00грн. На підтвердження заявленої суми збитків надав висновок №257/11.14 експертного дослідження від 19.11.2014, який складено СПД ОСОБА_6

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.11.2014.

Представник відповідача проти позову заперечив. Вважає його необґрунтованим та просить відмовити в задоволенні. Зокрема, зазначив, що акт приймання - передачі згідно договору оренди не складений, оскільки приміщення не було звільнене попереднім орендарем. На даний час господарський суд Житомирської області рішенням від 24.11.2014 по справі №906/1394/14 задовольнив позов прокурора Брусилівського району в інтересах держави в особі Комунальної установи "Центральна районна лікарня" та Брусилівської районної ради до Приватного підприємства "Фарм Океан", та зобов"язав відповідача (ПП "Фарм Океан") звільнити відокремлену частину будівлі в стаціонарному корпусі районної лікарні площею 20,0 кв. м., яка розміщена на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Комунальної установи "Центральна районна лікарня". Рішення ще не набрало законної сили. Також, посилаючись на наказ Міністерства охорони здоров'я України №723 від 31.10.2011 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами", вказав на відсутність у позивача ліцензії на торгівлю лікарськими засобами в приміщенні, яке буде йому передане в оренду після звільнення попереднім орендарем.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому поясненні (а.с.43-44, т.1).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2014 року між Брусилівською центральною районною лікарнею (орендодавець/відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар/позивач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району (а.с.18-22, т.1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - відокремлена частина будівлі в стаціонарному корпусі районної лікарні (надалі - Майно), площею 20.0кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі , що знаходиться на балансі Брусилівської центральної районної лікарні, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 листопада 2013 року і становить 92140 грн. без ПДВ. (п.1.1 договору).

Майно передається в оренду з метою забезпечення торгівлі готовими лікарськими засобами (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі Майна.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.5 договору).

Орендна плата визначається за результатами конкурсу протоколом №1 від 11.02.2014 року, але не менше розміру, визначеному на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Брусилівською районною радою, і становить 3800,00грн. в місяць (п.3.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.03.2015 (п.10.1 договору).

Згідно п.7.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором (п.7.1 договору).

Як зазначив позивач, обов'язки щодо своєчасної сплати орендної плати на виконання умов договору від 01.03.2014 він виконує вчасно та належним чином. Так, за період з 1 березня по 1 жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_4 сплачено 26600,00грн. орендної плати. Проте, відповідач прийняті на себе зобов'язання по договору не виконує, станом на день розгляду справи акт приймання - передачі не склав та не підписав, майно в оренду не передав.

07.04.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою підписати акт приймання - передачі майна та сплатити не отриманий дохід в сумі 30000,00грн. (а.с.17, т.1), яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач за захистом порушеного права звернувся з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання передати майно в оренду та підписати акт приймання - передачі підлягають задоволенню. Заперечення відповідача стосовно вказаної вимоги спростовуються викладеними нормами закону та умовами укладеного між сторонами договору оренди.

Також позивач вимагає стягнення з відповідача 273220,00грн. збитків - доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). ФОП ОСОБА_4 вважає, що за період 01.03.2014 - 01.11.2014 ним, з вини відповідача, не отримано 273220,00грн. доходу. На обгрунтування вказаної вимоги позивачем надано Висновок №257/11.14 експертного дослідження від 19.11.2014, за яким неодержаний прибуток з врахуванням індексу інфляції складає 273220,00грн. (а.с.6-19 т.2).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Частиною 4 статті 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Вказана норма кореспондується із загальним положенням процесуального законодавства, зокрема ст.33 ГПК, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пред'являючи вимогу про відшкодування упущеної вигоди, позивач має надати документи, що підтверджують її наявність. Тобто, довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків, та що він гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою.

Як зазначалось вище, приміщення позивачу не передано саме з причини його зайнятості попереднім орендарем.

Крім того, позивачем не спростовано заперечення відповідача щодо наявності ліцензії на торгівлю лікарськими засобами саме в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Відповідна ліцензія не надана.

Отже, сумнівними і такими, що грунтуються на припущеннях є доводи позивача щодо наявності у останнього реальної можливості реалізовувати лікарські засоби у заявлених розмірах, а, отже, розраховувати на отримання заявленого прибутку.

Зважаючи на те, що теоретична можливість отримання доходів не може бути підставою для стягнення збитків, господарський суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Витрати по сплаті судового бору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України та повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в сумі 1218,60грн.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Брусилівській центральній районній лікарні (12601, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 03881478)

- передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (12601, АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) в оренду майно - відокремлену частину будівлі в стаціонарному корпусі районної лікарні площею 20,0 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, за актом приймання - передачі.

3. Стягнути з Брусилівської центральної районної лікарні (12601, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 03881478)

- на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (12601, АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) - 1218,00 грн. сплаченого судового збору.

4. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (12601, АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України - 1218,60грн. зайво сплаченого судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08 грудня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)