Постанова

від 03.12.2014 по справі 806/5013/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. Житомир

справа № 806/5013/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Літвин О. Т.,

за участі секретаря Шкорботун Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Дан-Мілк" до Черняхівського відділення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2014 року №0002691500,

встановив:

Дочірнє підприємство "Дан-Мілк" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002691500, винесене Черняхівським відділенням Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області 27 жовтня 2014 року, за результатами позапланової документальної виїзної перевірки позивача.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки відповідача за актом перевірки про порушення ним вимог п. 198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства. Відповідачем не враховані наявні на підприємстві первинні документи, якими спростовуються факти порушень.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами Черняхівського відділення Володарсько-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ДП "Дан-Мілк", код ЄДРПОУ 34378714 щодо правомірності формування кредиту з контрагентом ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн" (код ЄДРПОК 35394779) за січень та травень 2014 року.

Під час проведення перевірки встановлено порушення підприємством вимог п. 198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 7037 грн. за січень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн".

З акту перевірки вбачається, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало невизнання відповідачем витрат позивача за господарськими операціями з ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн" за січень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002691500 від 27 жовтня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8796 грн., з яких 7037 грн. - основний платіж, та 1759 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 32).

Вирішуючи спір по суті, суд визнає вимоги позивача щодо скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2013 року між ДП "Дан Мілк" (Покупець) та ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн" (Постачальник) в усній формі було укладено договір поставки №173.

Відповідно до умов Договору ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн" зобов'язаний передати у власність Покупцю у зумовлені договором строки товар: шрот соняшниковий. Поставка товару Постачальником здійснюється за його рахунок та за допомогою перевізних організацій.

Відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн" поставило ДП "Дан Мілк" товар, на що було виписано податкові накладні №87 від 27.01.2014 року та №912 від 22.05.2014 року, видаткові накладні №104 від 27.01.2014 року, №166 від 21.05.2014 року, №169 від 2205.2014 року, які містяться в матеріалах справи.

Зазначені вище документи містять всі обов'язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ по операціям з ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн" до складу податкового кредиту.

Розрахунки з постачальником ТОВ "КК Гранд Дистрибюшн" проводились шляхом перерахування коштів з банківського рахунку ДП "Дан Мілк".

Транспортування шрота соняшникового відповідно до договору №173 здійснювалась постачальником за його рахунок, що підтверджується товаро-транспортними накладними №973183-1 від 27.01.2014 року та №839664 від 22.05.2014 року.

Спірні правовідносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту, тощо, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України ).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого І використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми з податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 ПК право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в Порядку, передбаченою статтею 183 цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, згідно з п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів та мати належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п.201.4 ст.201 ПК податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є податковим документом.

Підпунктом 201.10 ст.201 ПК передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суми ПДВ (включені в ціну товару/послуг) до складу податкового кредиту у відповідності до п.198.3 ст.198 ПКУ за податковими накладними, виписаними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Висновки контролюючого органу в тому, що документи на товарно-матеріальні цінності (послуги, основні засоби тощо), податкові накладні по взаємовідносинах з контрагентом позивача не мають юридичної сили і не дають права платнику податків на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, як і не доведено порушень позивачем вимог вище перелічених норм законодавства.

Щодо посилання відповідача на довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 17.06.2014 року №636/223/35394779 про результати зустрічної звірки ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистрибюшн" (код ЄДРПОУ 35394779) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Інтервенто" (код ЄДРПОУ 38198809), їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року, за результатами якої встановлено, що на момент складання довідки звірки не надано будь-яких первинних документів, які б підтверджували факт транспортування, якості реалізованих товарів, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002691500 від 27 жовтня 2014 року суду не надано, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Черняхівського відділення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27 жовтня 2014 року №0002691500.

Відшкодувати з Державного бюджету України Дочірньому підприємству "Дан-Мілк" 182,70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя                                                             О.Т. Літвин